Ніж Боуї
Ніж Боуї
Існування холодної зброї завжди супроводжують гарні легенди. Часом вони витісняють сам образ меча, ножа чи сокири, живуть власним життям і навіть породжують цілі зброєзнавчі школи.
Ну, хто зараз скаже точно, як виглядав «Ескалібур» короля Артура? Проте всі ми пам'ятаємо, що цим мечем проткнули камінь, де він і чекав претендента на престол.
Ото взяти хоча б історію знаменитого ножа Боуї. Якщо ви навіть не чули про ніж Боуї, то бачили його точно. Ну от хоч би в тарантинівському шедеврі «Безславні виродки». Тут величезний жахливий образ ножища виступає повноцінним героєм картини.
Саме його прихоплює із собою Бред Пітт на останній бій. Саме ним вирізують на лобах ненависних нацистів криваві свастики. І не дивно, адже ніж Боуї давно став справжнім символом зброї Америки. Так само як револьвер Кольта, автомат Томпсона чи гвинтівка Вінчестера.
Незважаючи на те, що цей вид ножа набув поширення по всьому світу, а самими американцями зведений в ранг поп-ідола, навколо нього склалася маса часом зовсім божевільних легенд. І хоча серйозні американські дослідники періодично намагаються урізати міфотворців, голос розуму тоне у потоках романів та кіноепопей.
Спробуємо розібратись який насправді є ніж Боуї
Історія легендарної холодної зброї Сполучених Штатів Америки почалася в 20-х роках XIX століття.
Легенда цього ножа тісно пов'язана з біографією його «творця» Джеймса Боуї. Ця людина, що народилася в 1796 році, була справжнім сином своєї епохи. Він перепродував землю та худобу. Торгував «чорним деревом», як тоді називали африканських рабів. Бився з шерифами. Воював із індіанцями та піратами. Здобув звання полковника.
Брав участь у Техаській революції, під час якої штат ковбоїв відвоював свою незалежність від Мексики. Розпрощався із життям, обороняючи знаменитий форт Аламо. Поряд з Біллі Кідом, Бучем Кесседі, Буффало Білом та іншими запеклими відморозками зайняв своє місце в пантеоні героїв Дикого Заходу.
Полковник народного ополчення Техасу Джеймс Боуї
Але знаменитим Джеймса Боуї зробив ніж, названий його ім'ям. Ось тут і починаються легенди. Багато хто впевнений, що саме майбутній полковник придумав і змайстрував свій жахливий тесак. А ось і ні.
Насправді було так. Старший із братів, Різон Боуї, якось після полювання обробляв тушу (за іншою версією справа була на скотобійні) і стався дуже неприємний випадок - ніж яким він працював натрапив на кістку, і пальці з руків'я сковзнули на лезо, це мало не коштувало Різону чотирьох пальців правої руки. Після цього випадку Різон задумався про новий ніж, який надійно тримався в руці, але при цьому був би чудовим помічником на полюванні.
Розробивши особисто зовнішній вигляд ножа, він звернувся до коваля, який жив і працював на плантації сімейства Боуї - Джессі Кліффту, і той виготовив ніж, дотримуючись вказівок Різона. За основу для клинка був взятий старий копитний рашпіль (спеціальний великий напилок, що використовується для підготовки копит коня до підковування), а рукоять була виконана з дерева (в американських легендах ніж був виготовлений зі шматка метеоритної сталі, знайденої чи ковалем, чи Різоном).
З сучасної точки зору здається вельми непрактичним і дурним робити мисливський тесак зі старого рашпіля, проте в той час такий інструмент як напилок робився з високоякісної сталі, і цінувався він набагато дорожче за багато інших інструментів. Для більшості клинків місцеві ковалі брали за основу різні металеві уламки: обода коліс та бочок, уламки кіс, старі підкови.
Всі ці речі робилися з нестаріючої (низьковуглецевої) сталі, і ніж зроблений з неї, мав дуже нестійку ріжучу кромку і в цілому був досить ламким. З іншого боку, в американських газетах того часу частими оголошеннями були продаж якісної сталі, як вітчизняної, так і імпортної (з Великобританії ввозилася у вигляді брусків шефілдської сталі).
Виходячи з усього цього, вибір Різона став зрозумілим. На жаль, не збереглося жодного малюнка чи ескізу цього ножа, тільки опис зроблений самим Різом Боуї для Американської газети «Planters Advocate»: «довжина клинка була дев'ять із чвертю дюймів (23,5 см), ширина становила півтора дюйми (3,8 см), одне лезо, клинок не вигнутий (лінія обуху була прямою), металева гарда».
Один із перших ножів, скопійованих із ножа Джеймса Боуї
По суті, це був простий мисливський тесак досить значних розмірів, з металевою гардою, для захисту пальців. Швидше за все, «ніж Боуї» залишився б безіменним, простим «мисливським ножем», якби не молодший брат Різона – Джеймс Боуї.
Джеймс з дитинства був «зірвиголовою» і вплутувався в різні авантюри, не завжди законні. Молодший Боуї полював у болотах Луїзіани, займався контрабандою та работоргівлею разом з піратом Лафітом, займався продажем та перепродажем земельних ділянок та худоби, дуже багато подорожував, воював з індіанцями та в результаті отримав звання полковника.
Але популярність Джеймс Боуї почалася після конфлікту з майором Норрісом Райтом. Норріс Райт був президентом банку, і він відмовився видати Джеймсу позику, потрібну для укладання дуже вигідної угоди з перепродажу земельних ділянок. Угода зірвалася, Боуї зазнав відчутних фінансових втрат. Ситуацію погіршило і те, що Райт, використовуючи підкупи та наклеп, виграв вибори на пост шерифа (Боуї підтримував противника Райта). У 1826 відбулася перша сутичка між Джеймсом Райтом.
При випадковій зустрічі в місті Александрія (штат Луїзіана) Райт стріляє в Джеймса Боуї, але куля потрапляє в золотий годинник, що лежить у кишені жилета (за іншою версією срібний медальйон) і не завдає йому шкоди. Пістолет Боуї дає осічку під час пострілу і противники вступають в рукопашний бій.
Більш сильний Джеймс збиває з ніг Райта і намагається добити його ножем (єдиною зброєю, що була під рукою у Боуї), але втримати однією рукою Райта, а іншою відкрити ніж йому не вдається, і він, відкинувши ніж, починає його душити. Якби перехожі не розняли б їх у цей момент, то Джеймс, швидше за все, вбив би свого ворога голими руками.
Саме після цієї сутички старший брат Різон дарує своєму молодшому братові Джеймсу свій мисливський тесак, щоб у молодшого завжди була гідна зброя для ближнього бою. У 1827 відбувається ще одна сутичка, що цього разу стала летальною для майора Норіса. Молодшого Боуї покликав його друг Самуель Уеллс як одного із секундантів на дуелі. Так склалося, що секундантом противника був Норріс Райт.
Дуелянти, після того як обмінялися пострілами і обидва промахнулися, вирішили залагодити справу миром, і Веллс вибачився перед опонентом, а потім вирушили розпити "мирову".
Тут же після мирного закінчення цієї дуелі другий секундант Уеллса - Самуель Кані викликає на поєдинок Роберта Крейна (іншого секунданта супротивника Уеллса). Крейн не довго думаючи, вихоплює два пістолети і стріляє в Кані та Джеймса Боуї, Норріс Райт теж розряджає свій пістолет у Джеймса.
У результаті Кані вбито першою ж кулею, Боуї двічі легко поранений у стегно і ліву руку стріляє у відповідь, але промахується, і, вихопивши подарунковий тесак, кидається на ворогів. Крейн перехоплює свій пістолет за ствол, і б'є їм у голову Боуї, збиваючи його на землю, а Норріс Райт вихоплює шпагу, заховану у тростину і завдає Джеймсу два удари в груди, при другому ударі тонке лезо на шпазі ламається.
У цей момент Боуї різким рухом сідає на карачки, ловить Райта за руку і смикає його на себе, одночасно з цим завдаючи йому сильний удар у живіт. Другий противник Боуї, бачить смерть майора Норріса, і теж вихоплює шпагу і кидається на нього. Джеймс встигає вдарити першим і січним горизонтальним ударом розпорює ворогові живіт. У два удари своїм страшним тесаком Джеймс Боуї розправляється з обома ворогами.
Дуель
Наступного дня після дуелі Боуї зі своїм тесаком стає знаменитим. Новина про страшну дуель, яка переросла в побоїще, в ході якого одна людина, озброєна всього лише ножем, впоралася з двома противниками озброєними пістолетами та шпагами, моментально розноситися місцевими газетами.
Газетники не скупляться на подробиці та барвисті деталі в описі бою, і все більше й більше прикрашають події. Пістолети того часу були переважно однозарядними й часто-густо давали осічку, і, як показав приклад Джеймса Боуї, хороший ніж у ближньому бою - надійна зброя. Люди по всій країні починають приходити з газетою до ковалів і просити виготовити «бойовий ніж, як у Боуї». Так суто мирний мисливський ніж одного дня ставати бойовим тесаком.
Після того як Джеймс залікував свої рани, вони з братом стали багато подорожувати. У багатьох місцях, де вони з'являтимуться з «легендарного» ножа місцеві майстри знімають копії. Брати замовляють собі копії ножів, прості та прикрашені дорогими каменями.
Старший брат завжди носить із собою ніж прикрашений сріблом, і час від часу дарує його або комусь із друзів, або якійсь важливій персоні. Все це, а також участь молодшого брата в незліченних кривавих дуелях на ножах, з яких він завжди виходив переможцем без серйозних поранень, робить братів Боуї популярними на той час.
З найвідоміших дуелей, це поєдинок з «Кровавим» Джеком Стедівантом, бій з яким відбувався у 12 футовому колі, і супротивники були пов'язані між собою мотузками довжиною три метра кожна.
Незабаром Джеймс захопився пошуком загубленої срібної шахти Лос-Елмегрес (Los-Almagres). Він збирає експедицію з добровольців, і у пошуках шахти вирушає на територію індіанського племені Команчі. 19 листопада 1831 року відбувся бій між загоном Боуї, що складався з 10 осіб та кількома сотнями індіанців.
В результаті бою, що тривав близько тринадцяти годин, команчі залишили загін Боуї в спокої, втративши вбитими і пораненими близько сотні людей. У загоні Джеймса загинула одна людина і кілька зазнали поранень. Хоч Боуї й не знайшов шахту, але цей бій прославив його ще більше. За це він отримав звання полковника народного ополчення Техасу.
Останній бій Джеймса Боуї та його смерть теж огорнута легендами та міфами
У 1836 року він бере участь у героїчній обороні Техаського форту Аламо від Мексиканських військ (під час війни Техасу за незалежність від Мексики 1835-1836 років). Під час останньої стадії бою полковник Боуї був прикутий до ліжка у своїй кімнаті, у нього був туберкульоз (за іншою версією важка форма пневмонії).
Після того, як мексиканські солдати, озлоблені важкими боями та серйозними втратами, прорвали оборону і проникли у форт, вони вбивали всіх, хто попався на своєму шляху. Джеймс Боуї, щойно мексиканці увірвалися до його кімнати, розрядив у них обидва пістолети, вбивши двох, і вихопив свій вірний ніж, був розстріляний впритул і добитий багнетами десятка солдатів.
Останній бій Джеймса Боуї
Доля першого ножа Різона, подарованого Джеймсу Боуї так до кінця і не відома: за однією з версій його було знищено Мексиканськими солдатами, за іншою втрачено під час переправи через річку. Американські вчені неодноразово організовували експедицію для пошуку першого з ножів «Боуї», але не одна з них не досягла результату.
Найперший екземпляр, на жаль, не був задокументований та замальований. Але свідчення очевидців говорять про те, що на початку ніж Боуї мало був схожий на сьогоднішній його варіант. Клинок, замовлений Різоном, був просто великим м'ясницьким тесаком. Без хитромудрої гарди. Без свого знаменитого скосу обуха.
Всі, хто бачив перший ніж Боуї у справі, відзначали не його форму, а його розмір. Та й особливо хитрих способів застосування цього інструменту Джим не демонстрував - вийняв, ткнув, полоснув. Але легенді потрібно було більше, тим паче, що люди вже готові були платити за неї реальні долари.
Так на світ з'явився той самий «ніж Боуї». Найсмішніше, що такі ножі в самій Америці вироблялися тоді не в дуже великій кількості. Здебільшого вони завозилися з британського центру металообробки у Шефелді. Саме звідти масово постачали всіх цих монстрів із написами типу «Американський патріот» та «Надія рейнджера».
Ніж Боуї
Англійські маркетологи (або як там їх тоді називали) дуже точно вловили тенденції ринку та зуміли розкрутити «ніж Боуї» не просто як зброю чи інструмент, а як національний символ. Так, що дуже швидко і назавжди витіснили автентичну форму ножа полковника з ринку.
Звичайно, патріотичні написи, хитромудра форма клинка та оздоблення під срібло — все це було дуже привабливо для потенційних покупців. Але причина популярності ножа Боуї як зброї крилася в іншому. Виною тому стала крайня недосконалість вогнепальної зброї тих років.
З пістолета чи рушниці можна було зробити лише один постріл — процес заряджання зброї був довгий, а дальність дії невеликою і супротивник встигав наблизитися на дистанцію рукопашного бою. Тому й був затребуваний такий великий та важкий ніж. Який, до того ж, на відміну від шпаги чи шаблі міг бути використаний і в господарських цілях. Та й довгого навчання такий предмет не потребував.
Ніж Боуї
* * *