Як бойовий офіцер отримував дозвіл на купівлю зброї, або як працює ЄРЗ
Ігор Токовенко
Офіцер, юрист Ігор Токовенко на своїй сторінці у ФБ розповів вельми цікаву історію придбання гвинтівки AR-15.
Нижче приводимо його публікацію.
* * *
Завдяки моїм «бойовим» і вашим донатам став власником цієї AR-15. Майже…
«Майже», тому що в нашій молодій демократії ми досі маємо просити у поліцейської частини держави дозволу на володіння зброєю. Не декларувати володіння зброєю, а просити дозволити нам мати зброю. Ось як це працює.
В перший день відпустки я оплатив придбання Andro Army Bravo Basic у Магазин Прапорщик (десь на 80% за кошти додаткової грошової винагороди і близько 20% - вашими пожертвами на "банку") та пішов у «дозвільну службу». Яка відкрита всього по кілька годин три дні на тиждень.
Тут переглянули моє офіцерське і сказали, що раз у мене не вписана зброя, хз чи я вмію нею користуватись.
Тому я маю йти на курси поводження зі зброєю. Це після 1,5 роки служби та 6 місяців на фронті.
Тобто коли я в липні ї$£€ив окупантів з ПКМа, держава не питала у мене, чи вмію я ним користуватись, чи пройшов я якісь курси підготовки кулеметників.
А коли я за гроші, зароблені, зокрема, у цьому бою, купую зброю, щоб ї€$£ити окупантів ще ефективніше, держава мене питає: «А ти точно вмієш користуватися зброєю?»
«Точно». В крайній день відпустки я спустився з гір у столицю і пішов на ці курси в Тир ІБІС. І ці курси мене не пройшли.
Бо в екзаменаційному білеті в питанні про зупинку артеріальної кровотечі не було правильного варіанту відповіді - в обох випадках пропонувалось спочатку затиснути артерію нижче рани (далі від серця), хоча треба навпаки (ближче до серця). Потім на курсах ми постріляли із Глока, що, власне, ніякого відношення до вміння поводитись із AR-15 не має.
Отримавши таким чином папірець про те, що тепер-то я точно знаю, як поводитись зі зброєю, я знову прийшов у «дозвільну». Де мене спитали, де я проживаю, на що я чесно відповів: «На фронті».
«А зареєстровані Ви у Новомосковську, тому маєте їхати у дозвільну за місцем реєстрації».
Теоретично прийняти документи може і магазин, але він не може гарантувати внесення у реєстр власників зброї, бо це все одно робить «дозвільна», якій магазин надсилає документи покупця.
І вишенька на торті: час розгляду документів становитиме до місяця, бо «Ви ж розумієте, це ж електронний реєстр»…
Тобто, ти купуєш за «бойові» кращу зброю щоб краще ї€$£ити, а тобі держава каже: «Постривай! Подумай, чи воно тобі треба? А ми поки подумаємо, чи не будеш ти надто небезпечним, бо з цією зброєю ти ж можеш гіпотетично захищатись і від нас… Ми подумаємо, чи дозволимо тобі».
Дякую Веніаміну Тимошенко за поради у доборі оптимального карабіну для виконання бойових задач. Дякую вам - тим, хто закинув на нього: це суттєво, бо справа недешева, а ще брати з наступної виплати саундмодератор («глушник»), який коштує майже цілу офіцерську зарплату.
Право володіння зброєю має бути конституційним правом, як є конституційним обов'язком її застосування для оборони країни. З довідкою форми 5, що я служу в такій-то частині мені при придбанні зброї мають вносити у реєстр моє право власності на цю зброю без всяких дозволів від всяких «дозвільних» за 5 хвилин.
І так би і було, якби не страх держави перед власним народом.
* * *
З дисконтною програмою для членів Асоціації можна ознайомитись тут.