Гірокоптери, псі-випромінювачі та ножі, що стріляють. Дивна зброя, якою Китай лякає світ
Попри спад в економіці, Китай продовжує нарощувати витрати на військову сферу. Його оборонно-промисловий комплекс займається не лише перспективними та стратегічними проєктами на кшталт авіаносців чи гіперзвукових ракет.
Армія КНР має у своєму арсеналі чимало нетипових і навіть химерних озброєнь, якими регулярно вихваляється на своїх парадах.
Стара школа
Традиція Китаю винаходити й використовувати незвичайні види зброї сягає сивої данини. Найбільш відомим зразком є багатозарядний арбалет чо-ко-ну, який з’явився у II-III столітті н. е. Його головними перевагами були простота в освоєнні й використанні: заряджання, натягування тятиви та постріл здійснювались одним рухом руки. Також він був дуже скорострільним: завдяки прилаштованому згори магазину міг здійснювати до 40 пострілів на хвилину. По суті, це був стародавній прототип автоматичної гвинтівки.
Основним недоліком, порівнюючи зі звичайними арбалетами, була значно менша пробивна сила. Втім, це намагалися компенсувати, змащуючи наконечники болтів отрутою.
Одним з найвідоміших досягнень китайської цивілізації є створення пороху, що своєю чергою привело до появи феєрверків. Само собою, ці винаходи досить швидко почали адаптовувати під воєнні потреби. Інженери створили ранні прототипи ракет, що іменувалися "вогняними стрілами". Це були стріли з прикріпленими до них тубусами, наповненими порохом, що проклало шлях до винайдення предка всіх реактивних систем залпового вогню (РСЗВ).
Пристрій під назвою хуоцзяньпао, або гніздо бджіл, являв собою дещо модифікований візок з кількома десятками направляючих, в які заряджаються стріли з прикріпленими до них ракетами.
Дистанція застосування складала пів кілометра, але точність відверто шкутильгала – місце падіння стріл часто було непередбачуваним. Але сам факт залпу десятками стріл одночасно і вибухи ракет справляли колосальний психологічний ефект на ворогів, особливо тих, хто не був знайомий з порохом.
Стосовно строків винайдення цього предка "Граду" досі йдуть суперечки: називаються межі від X до XIII століття нашої ери, а масштабно застосовувати їх почали вже в XIV столітті. Схожу зброю створили корейці, які дали їй назву "хвача", й активно застосовували під час війни з японцями в XVI столітті.
З плином років традиція китайських інструкторів експериментувати зі зброєю нікуди не поділася. Тим паче, що керівництво КНР, певно, розраховує отримати перевагу над потенційними суперниками в регіоні шляхом використання нестандартних видів озброєнь.
Наразі йде суперечка про те, що ж буде більш ефективним проти танків: великі ударні дрони з самонавідними ракетами чи зграї дронів-камікадзе. Однак в Народно-визвольній армії Китаю (НВАК) вирішили зробити ставку саме на невеликі пілотовані літальні апарати. Кілька років тому на одному з парадів НВАК урочисто представила бойові гірокоптери.
Не зовсім гелікоптери
Гірокоптери (також зустрічається назва автожир чи ротоплан) – це повітряні судна вертолітного типу. Основною відмінністю від звичайних гелікоптерів є те, що двигун приводить в дію опорний гвинт лише під час злету.
Далі він приводиться в рух зустрічним потоком повітря. Тягу для руху вперед забезпечує ротор, який зазвичай встановлений позаду машини.
Гірокоптери були винайдені сто років тому, але набирати широку популярність почали відносно нещодавно. Їх головними перевагами перед літаками є дешевизна виготовлення та експлуатації (як паливо використовується звичайний бензин), простота навчання і керування.
Крім того, гірокоптери не вимогливі до злітного майданчика і вважаються дуже безпечним видом транспорту – у випадку поламки двигуна пілот все одно може здійснити м’яку посадку. Зараз гірокоптери використовують не лише для аматорських розважальних польотів, але й для практичних завдань на кшталт обприскування полів чи моніторингу ситуації з трафіком на дорогах.
З огляду на представлені відео та фотоматеріали, бойові гірокоптери НВАК оснащені чотирма протитанковими керованими ракетами й камерою, розміщеною під носом апарату. Екіпаж складається з двох осіб, проте є варіанти для одного і трьох.
Офіційна пропаганда дала їм пафосну назву "Орел-мисливець", однак військові аналітики досі сушать голову над тим, як саме НВАК планує їх використовувати у випадку бойових дій. Існують припущення, що їх розгорнуть на кордоні з Індією для боротьби з її танками та транспортними засобами. Стосунки між Пекіном і Нью-Делі залишаються вкрай напруженими, і прикордонники двох держав час від часу влаштовують бійки.
Можна подумати, що в командуванні НВАК просто передивились "007: Живеш тільки двічі", в якому Бонд у виконанні Шона Коннері на гірокоптері перемагав цілу ескадрилью поганців на вертольотах.
YOU ONLY LIVE TWICE | Little Nellie
Проте певна логіка тут все ж є: гірокоптери дуже дешеві, а отже, їх можна буде виготовити та замовити дуже багато. На відміну від тих самих протитанкових дронів, вони невразливі до впливу РЕБ. Так, гірокоптери використовують відкриті кокпіти, а відповідно — пілоти не матимуть захисту навіть від звичайних куль гвинтівок, а отже, у випадку бойових зіткнень втрати серед "орлів" будуть величезними. Проте військова доктрина КНР як комуністичної держави вважає їх цілком допустимими.
Битва за розум
У стратегії Red Alert 2 обігрувалось використання СРСР гіпнотизерів та навіть потужних псі-випромінювачів, здатних брати під свій контроль цілі мегаполіси. Проте багато політиків і спеціалістів вважають, що подібна технологія вийшла далеко за межі фантастичного допущення. Так, претендентка на посаду президента США Ніккі Гейлі під час своєї кампанії неоднократно згадувала про наявність у Китаю "зброї нейроудару" для впливу на мозкову активність військових та цивільних.
В американській науковій спільноті розділились: одні вважають це бездоказовою страшилкою для виборців, інші очікують, що нейрозброя стане реальністю вже в найближчі десять років.
Професор Університету Нью-Мексико Едл Шамілоглу займається вивченням потужних джерел мікрохвильового випромінювання та їх впливом на центральну і периферичну нервову систему. За його словами, розробка подібних видів озброєнь була пріоритетним напрямком як для СРСР, так і для США. Зараз в них найбільше вкладається Китай, який вже значно просунувся.
Якщо говорити максимально спрощено, то голова людини діє як антена для мікрохвиль у низькому діапазоні частот. Зараз в окремих лікарнях використовуються пристрої з вмонтованою електромагнітною котушкою. Зовні вони нагадують портативний фен, який кріпиться до шкіри голови пацієнта. Він подає магнітні імпульси, які стимулюють нервові клітини в тих областях мозку, що відповідають за настрій.
Пристрій використовується для лікування мігреней, депресії чи обсесивно-компульсивного розладу. Однак були зафіксовані випадки спотворення мови пацієнта під дією пристрою. Тому в теорії цілком можна зробити особливо потужний випромінювач на базі електромагнітної котушки, який впливатиме на уми людей в певному регіоні.
Виникло припущення, що подібну зброю вже застосували на Кубі. Працівники американського посольства на Острові свободи скаржилися на погане самопочуття, яке припиняється тільки після відльоту з Куби. Цей феномен навіть охрестили "гаванським синдромом".
Щоправда, експертизи показали, що у більшості випадків мали місце токсини в місцевій їжі та інші чинники. Однак, уряд США у 2021 році наклав санкції на 11 китайських дослідницьких організацій, запідозрених в розробці "зброї для контролю за мозком".
Суперсолдат на службі партії
Офіційна китайська пропаганда неодноразово декларувала намір перетворити бійців спецзагону НВАК в суперсолдатів, які будуть здатні перемагати суперника в ситуаціях 1 на 10. Під це завдання впроваджена масштабна програма цифровізації та технологічного апгрейду спорядження солдат.
Сюди входять системи кутового пострілу, коли ствол гвинтівки може повертатися на 90 градусів, а солдат направляє його за стіну з допомогою спеціального монітора. Тут Китай взяв приклад з Ізраїлю та США.
Є й більш екстравагантні "іграшки" у китайських солдатів. Ножовий пістолет виглядає як звичайний зразок цього виду холодної зброї, але водночас він має приховані в рукоятці набої. Тобто в теорії солдат може перевести близький бій знов у перестрілку.
Є і гранатометна гвинтівка QTS-11, яка поєднує функціонал обох цих з вдосконаленим модулем прицілювання. Цікаво, що в США розробляли схожий девайс під назвою XM29, однак тендери Пентагону виявились надто дорогими для компанії-проєктувальника.
У китайських військових конструкторів теж є свій погляд на такий важливий компонент будь-якої армії, як артилерія. Не так давно ними була представлена САУ на базі джипа.
Як основне озброєння він використовує 122-мм гармату — ймовірно, модифіковану радянську гаубицю Д-30. Подібна конструкція має очевидну проблему, адже під час пострілу гармати віддача впливає на раму і двигун, особливо за певних кутів гармати. Власне, через це САУ роблять або на базі шасі танків, або вантажівок — як французький Caesar чи вітчизняна "Богдана". Таким чином, хочуть зменшити фактор зношення машини.
Китайський артилерійський джип, найімовірніше, може зламатися вже через декілька пострілів. Хіба що будуть використовуватись зменшені заряди. Це значною мірою нівелює такі плюси подібного винаходу, як малі габарити чи швидкість і маневровність.
Крім того, відкрита кабіна робить його непридатним для боїв взимку і вкрай вразливим до інтенсивної ворожої контрбатарейної боротьби. Проте китайці мають намір його експортувати іншим країнам.
* * *