В Україні ухвалили законопроєкт щодо списання військового майна
Українські військові ремонтують кулемет. Фото: морська піхота України
В Україні проголосували законопроєкт щодо особливостей списання військового майна в умовах воєнного стану.
Верховна Рада в першому читанні підтримала законопроєкт №12067, який дозволяє списання певних видів військової техніки у винятковому порядку під час воєнного стану.
За основу проголосували 269 народних депутатів.
Військове майно – це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.
До військового майна належать:
- будинки, споруди;
- передавальні пристрої;
- всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси;
- пально-мастильні матеріали;
- продовольство;
- технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв’язку тощо.
Спорядження військовослужбовців. Фото: Генштаб ЗСУ
Основні зміни передбачають, що право на списання мають командувач виду ЗСУ, начальник Головного управління розвідки та Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту за погодженням із Головнокомандувачем ЗСУ.
Пропонується списувати безпілотні літальні апарати, наземні безпілотні комплекси, водні системи, а також системи радіоелектронної боротьби.
Списання робитимуть у разі, коли техніка використовувалася від початку воєнного стану і не була списана іншим способом на момент ухвалення рішення.
Цей документ має на меті оптимізувати процес управління військовим майном та забезпечити ефективне використання ресурсів Збройних Сил України в умовах війни. Наступним кроком стане обговорення та голосування за поправки до законопроєкту у другому читанні.
До повномасштабного вторгнення не було передбачено спрощеної процедури списання військового майна або окремої процедури списання під час дії воєнного стану.
Робили це за актами технічного стану, інспекторськими посвідченнями та за актами списання, що видавали командири військових частин і посадові особи органів військового управління відповідно до їх компетенції та в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Отже, процедура була досить бюрократизована, довготривала й недостатньо ефективна.
* * *