"Пістолетом, виделкою чи підборами — ми захищаємося". Як живе містечко у США, де кожен зобов'язаний мати зброю
Зброя – від антикварних гвинтівок до пістолетів Glock – це сімейний бізнес Джеймса Рабуна
Кеннесо в американському штаті Джорджія має всі ознаки невеликого містечка на півдні Америки.
З кафе доноситься запах свіжого печива, а десь неподалік гуркотить залізничний потяг. Тут молодята залишають у кав'ярнях написані від руки листівки вдячності, вихваляючи "затишну" атмосферу.
Але один із аспектів життя в Кеннесо таки може здивувати багатьох – це міський закон 1980-х років, який юридично вимагає від жителів мати зброю та боєприпаси.
"Це не означає, що всі мають носити пістолет на стегні, як на дикому-дикому заході", — розповів Дерек Істерлінг, мер міста, якого обирають уже третій раз поспіль і який сам називає себе "відставним морським котиком".
"Ми не будемо стукати у двері і говорити людям: "А можна побачити вашу зброю?" — додає він.
У законі міста Кеннесо про зброю прямо сказано: "Щоб створити і захистити безпечні умови та загальний добробут міста і його мешканців, кожен глава домогосподарства, який проживає в межах міста, зобов'язаний мати вогнепальну зброю разом із боєприпасами".
Від дії закону звільняють мешканців з психічними чи фізичними розладами, а також тих, кого засудили за тяжкі злочини, або тих, кому мати зброю не дозволяє релігія.
Наскільки відомо меру Істерлінгу та багатьом місцевим чиновникам, жодних судових переслідувань чи арештів за порушення цього закону, який набув чинності в 1982 році, не було.
І ніхто з тих, з ким розмовляла BBC, не зміг сказати, яким буде покарання за порушення.
Проте мер наполягає: "Це не символічний закон. Я не займаюся показухою".
Що думають містяни про закон
Для деяких цей закон є приводом для гордості, справжнім втіленням культури зброї.
Для інших — джерелом збентеження, сторінкою в історії, яку вони хотіли б перегорнути.
Але загалом містяни вважають, що закон про зброю робить Кенессо безпечнішим.
Відвідувачі місцевої піцерії, які в момент зустрічі з ними смакували шматочками пепероні, пояснюють: "У нас злочинцям є про що хвилюватися: якщо вони вдеруться у ваш дім, а ви на місці, то навіть не зможуть уявити, як це може скінчитися".
Згідно з даними департаменту поліції Кеннесо, у 2023 році у місті не було вбивств, але було два самогубства із застосуванням зброї.
Блейк Везербі, доглядач Першої баптистської церкви Кеннесо, має інші думки про те, чому рівень насильства і злочинності у місті низький.
"Саме ставлення до зброї, а не зброя як така, стримує від злочинів з її використанням", — пояснив Везербі.
У закладі в Кеннесо вінтажний касовий апарат прикрашає табличка з написом
"Неважливо — пістолетом, виделкою, кулаком чи підбором— ми захищаємо себе та своїх сусідів".
Закон про зброю сколихнув пресу
Пет Ферріс, який приєднався до міської ради Кеннесо в 1984 році, через два роки після ухвалення закону, вважає, що це зробили "радше як політичну заяву".
Після того, як Мортон-Гроув у штаті Іллінойс став першим населеним пунктом у США, де заборонили володіти зброєю, Кеннесо стало першим містом, яке навпаки вимагало цього, що спричинило багато галасу в медіа.
У 1982 році колонка в газеті New York Times схарактеризувала чиновників Кеннесо, які ухвалили закон, як "веселунів", іронічно зазначаючи, що "янкі-криміналісти" такими не були.
Журнал Penthouse Magazine опублікував цю історію на своїй обкладинці з заголовком "Місто пістолетів у США: американське місто, де незаконно не володіти зброєю". Ці слова надрукували на зображенні блондинки в бікіні.
Подібні закони про зброю прийняли щонайменше у п'яти містах, зокрема Ган-Баррел-Сіті у Техасі та Вірджин у штаті Юта.
Блейк Везербі згадує, що в дитинстві батько казав йому:
Через 40 років після ухвалення закону про зброю у Кеннесо, сам факт його існування стирається з пам'яті, вважає Пет Ферріс.
"Я не певен, скільки людей взагалі знають, що таке рішення існує", - сказав він.
Зброя, що передається з покоління в покоління
Доглядач церкви Блейк Везербі народився у рік, коли закон про зброю набув чинності .
У його спогадах дитинства батько напівжартома повторював: "Мене не хвилює, якщо ти не любиш зброю, це закон".
"Мене вчили, що чоловік повинен мати зброю", — розповідає він.
Зараз Блейку 42 роки, але вперше він вистрілив у свої 12.
"Я мало не впустив пістолет, адже він мене дуже налякав", — згадує чоловік.
Раніше Блейк Везербі мав понад 20 одиниць зброї, але зараз стверджує, що не володіє жодною з них. Протягом багатьох років він все розпродав – включно з тим, що батько залишив йому після смерті в 2005 році. Це допомогло подолати важкі часи.
"Пальне було мені значно потрібнішим за зброю", - сказав він.
Одне з місць, де Везербі міг продати свої пістолети і рушниці, – збройовий магазин Deercreek на головній вулиці Кеннесо.
36-річний Джеймс Рабун працює там відтоді, як закінчив школу.
Це сімейний бізнес, який відкрили його тато і дідусь, які досі там працюють. Поки ми говорили, його тато реставрував вогнепальну зброю, а дідусь відпочивав у кріслі-гойдалці.
З очевидних причин пан Рабун є прихильником закону про зброю Кеннесо. Адже це підтримує його бізнес.
"Класна річ у вогнепальній зброї, — сказав він із щирим ентузіазмом, — це те, що люди купують її для самозахисту, але багатьом вона подобається як витвір мистецтва чи біткоїн — як дефіцитний товар".
Магазин Deercreek Gun Shop розташований поруч із магазином сувенірів Конфедерації
Серед десятків видів зброї на стіні магазину впадають в око двоствольні рушниці з чорним порохом – схожі на мушкет – і кілька рушниць Вінчестер, які не виробляють з 1800-х років.
Давня звичка чи обов'язок
У Кеннесо захоплення зброєю сягає значно далі збройових магазинів і чоловіків середнього віку.
Кріс Велш, мати двох дочок-підлітків, не соромиться того, що у неї є зброя. Вона полює, є учасницею збройного клубу та зі своїми двома дівчатами стріляє на місцевому збройовому полігоні.
"Я власниця зброї", — зізналася вона і перерахувала свій інвентар, що включає "пістолет Ruger, Baretta, Glock і близько пів десятка дробовиків".
Однак Кріс Велш не в захваті від закону Кеннесо про зброю.
"Мені ніяково, коли я чую, як люди говорять про закон про зброю, — сказала вона. — Це просто давня звичка, за яку люди тримаються".
Їй хотілося би, щоб мешканці інших міст асоціювали Кеннесо з парками, школами та цінностями, а не з законом про зброю, "який викликає у людей дискомфорт".
"У Кеннесо є так багато всього іншого", — пояснила жінка.
Представниця міської ради Мадлін Орочена погоджується, що закон "це те, що люди не хотіли би рекламувати".
"Це просто маленький дивний факт про нашу спільноту, — сказала вона. — Мешканці або ховають очі від сорому, або посміхаються з цього приводу".
* * *