Військовий експерт Сергій Грабський: "Я переконаний, що зброя має бути в кожного"
Сергій Грабський
Своїми міркуваннями, як запобігти випадкам нападів на співробітників ТЦК та СП у майбутньому, в ефірі Radio NV поділився військовий експерт Сергій Грабський.
Це просто останні факти, які виплили на поверхню. Я відслідковую цю ситуацію досить давно. Скільки було тільки спроб підпалів? За минулий рік, якщо не помиляюся, десь 350 випадків.
І ця тенденція є сталою. І вона підкріплюється і підживлюється саме діями ворога.
Подивіться, яку кількість агентури ми захоплюємо і засуджуємо. Це так само досить серйозні випадки.
Тому це комплексна боротьба, але, самі розумієте, вона не може бути передана тільки в одні руки, що «це справа СБУ чи Нацполіції, хай вони займаються». Це наша спільна загальна справа.
Я завжди був прихильником того, що люди, які пройшли армію, що люди, які знають, як володіти зброєю, мають мати зброю в своєму постійному розпорядженні. Я розумію, що можуть висловитися проти цього, але я переконаний, що зброя має бути в кожного для того, щоб запобігти таким проявам.
Тому що, знаєте, коли в тебе є буквально кілька хвилин або секунд на реакцію, то ти можеш робити тільки одне — або тікати, або захищатися. Або ховатися, як один з виглядів.
[Чи не буде ще гірше?] Не буде.
У Молдові таке правило працює давно. Там всі люди мають право на носіння короткоствольної зброї, звісно, зареєстрованої. Це перетворило Молдову на Дикий Захід? Аж ніяк. Зате там є усвідомлення, що ти маєш бути надзвичайно ввічливим, розуміючи, що не тільки в тебе може бути зброя.
Я завжди проводжу аналогію. Ми знаходимося в ситуації великого Ізраїля. І ви прекрасно знаєте, що в Ізраїлі всі носять зброю. Навіть солдат або дівчина-солдат, або всі, хто йдуть в звільнення, можуть з собою носити автомат. Ми знаходимося в такій ситуації. Іноді миттєва реакція може запобігти серйозним злочинам. Інших варіантів, шановні друзі, немає.
Я ще в контексті білоруських подій казав, що проти вовків ніхто пуделів не випускає. Проти вовків випускають вовкодавів. Тому і питання зброї залишається актуальним для нас.
Друге. Будь-який напад на людину у формі - яка має військову форму, знаки розрізнення, відповідні позначки, що це людина, яка належить до силового блоку, — має розглядатися як бойові дії, і ворог має бути знищений на місці.
У старому статуті Збройних сил щодо внутрішньої служби, який я ще вивчав, стаття 23 передбачала носіння особовим складом травматичної зброї. Зараз чомусь ця стаття зникла. 23 стаття статуту внутрішньої служби звучить трішки по-іншому. І це мене дуже сильно здивувало, чесно кажучи.
Тому перше: право на захист людини зі зброєю має бути збільшеним. Право на носіння зареєстрованої зброї і її використання у випадку необхідності має бути збережено.
До речі, воно передбачене чинним законодавством. Якщо ви піддаєтеся нападу групи людей без зброї, ви маєте право застосувати свою власну зброю, перестріляти їх всіх, і це буде абсолютно законним. Або якщо на вас нападає людина зі зброєю.
Ми у стані війни. Як ми з вами з’ясували ще на початку нашої розмови, у нас немає конкретної лінії фронту, де це правильно, а це неправильно. Війна йде всюди: в повітря, на землі, в інформаційному просторі, на наших вулицях, в наших полях, містах та селах.
Немає лінії фронту, тому ми маємо розуміти так: або ти захищаєш цю державу, або ти її ворогом цієї держави. Іншого варіанту сьогодні немає.
* * *