"Хочете українського Трампа?" Що робити з мільйонами нелегальних стволів на руках і за що має заплатити держава
Ілюстративне фото
Минулого 2024 року в Україні не відбулось зрушень у питанні вільного володіння зброєю. Закон, який би мав хоча б частково врегулювати це, так і залишається у підвішеному стані. Натомість не дуже ефективною виявилась ініціатива щодо декларування зброї, що потрапила до рук українців під час війни.
Про перспективи законодавчих змін "Телеграф" поспілкувався з головою Української асоціації власників зброї Георгієм Учайкіним.
Аби не було трафіку зброї до Європи
- У серпні минулого року депутати ВР проголосували за законодавчі зміни (законопроєкт №9538), які дали можливість цивільним громадянам використовувати знайдену вогнепальну зброю та боєприпаси для відсічі агресії РФ. На його основі був виданий Наказ МВС, що регламентував порядок декларування, проведена кампанія, але судячи інформації в медіа, вона була не дуже успішною. В чому причина, на вашу думку?
- Давайте визначимось з термінами, адже помилково в контексті цього законопроєкту говорили про трофейну зброю, але вона не має до нього жодного відношення. Адже трофей здобувається в бою. Мова йде виключно про знайдену цивільними особами зброю, тобто незареєстровану, й її дійсно багато. Загалом був тимчасовий закон "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", який з'явився після хаотичної роздачі зброї з вантажівок у березні 2022 року. І от до нього у серпні 2024-го внесли зміни, щоб зобов'язати громадян декларувати таку отриману чи знайдену зброю та боєприпаси. При цьому була зазначена умова, що дається 90 днів після закінчення війни, щоб їх здати державі. Й можливо, якщо якийсь закон потім ухвалять, щось з цього ви можете залишити собі після проходження відповідної процедури.
У МВС розробили алгоритм дій для декларування зброї
Тобто написали відверту маячню з юридичної точки зору й логіки, бо ніхто й ніколи не віддасть інструмент, який його може врятувати в наш неспокійний час. Як на мене, з самого початку це була провальна ініціатива. Ми ж розуміємо, чому вони обрали такий шлях. Їх не влаштовує ухвалення повноцінного закону про зброю, тому що тоді вони втрачають монополію, й от вони почали підпорками "з гімна і палок" робити якусь невідому конструкцію. Вона дійсно невідома, тому що в жодній країні світу такої практики немає. Стала практика, коли у людей зброю викуповують.
- Але на заперечення такого варіанту є аргумент, що в держави немає й навряд чи буде для цього достатньо коштів, адже зараз війна.
- Я не хочу заходити далеко, але скажу, що бруківку вони примудряються вкладати й тирити гроші з бюджету теж. Тож давайте повернемося до так званої декларації. Я брав участь в роботі національної конференції, яка проходила під егідою ОБСЄ в Києві в грудні минулого року. Там спілкувався з різними фахівцями, в тому числі з міжнародними партнерами. Так от, їх цікавить тільки одне: щоб не було трафіку зброї з України в Євросоюз. Його дійсно не існує, хіба що одиничні випадки. Натомість шалений, просто захмарний внутрішній "чорний" ринок.
За місяць - українці задекларували 2 000 одиниць зброї та 296 тис. боєприпасів
Так ось, за перший місяць кампанії українці задекларували лише 2000 одиниць зброї, з якої у кращому випадку було 10% військової. Решта – старі мисливські рушниці й тому подібне, тобто те, що нікому не цікаво. А за другий – 780. Дані оприлюднював в інтерв'ю голова Нацполіції України Іван Вигівський. Ці цифри на тлі мільйонів незареєстрованих стволів виглядають кумедно. Сотні років знадобиться, щоб таким чином вирішити проблему. При чому мені чітко відомо, що була рознарядку на кожну дозвілку, і щоб забезпечити показники "трусили" всіх. Та автоматичну зброю, пістолети ніхто не приніс.
Як поліція марнує ресурси на безглузді ініціативи
- Що могло спрацювати – покарання? Чи все-таки лише фінансове заохочення?
- Налякати українців відповідальністю, які живуть під постійною загрозою обстрілів неможливо. Шлях — в комплексі заходів. Звичайна практика виглядає таким чином: населенню пропонують продати державі незареєстровану зброю і головне (!) – вибухові речовини. З останнім взагалі все просто і зрозуміло. Ти приніс, наприклад, гранату – отримав, скажімо 500 гривень (тарифи має встановити Кабмін), й в тебе не питають, де ти її взяв. Адже головне, що пристрій не вибухнув та його вилучили з обігу. Так само і зі зброєю. Зараз це виглядає так: у тебе є автомат, тобі кажуть, принеси, задекларуй і віддай потім, але ти думаєш, та краще він буде у мене. А якби запропонували продати його за 12 тис. гривень – о це вже цікаво. Але цікаво тоді, коли ти знаєш, що існує закон і ти можеш здати непотрібний тобі автомат, отримати кошти й придбати маленький пістолет для самозахисту. Тож все мало працювати в комплексі, але повноцінного закону немає.
Тепер подивимось, чи є гроші. Спочатку довго мусолили ці зміни до законопроєкту, розробляли, погоджували, а, значить витрачали робочий час депутатів. Вартість його нам всім добре відома. Я вже не кажу про технічні витрати на те, щоб роздрукувати стоси паперу тощо. Далі Міністерство внутрішніх справ замовило виробництво реклами на всіх носіях – відео, аудіо, бордах. Ледь не з кожної праски лунали заяви, що декларування спрацює. Було таке? Було. Крім того, розсилка СМС абонентам всіх мобільних операторів по кілька разів. Вартість кожного повідомлення – приблизно 1 гривня. А ефекту все це не дало. Якби у когось з економістів було бажання розрахувати коефіцієнт корисної дії усіх перелічених кроків, думаю, вони дійшли б висновку – простіше викуповувати зброю.
Й першочергово ухвалити нормальний закон про зброю, а не той кастрований, який наразі пропонується, й тоді покарання, передбачене Кримінальним кодексом України, було б чимось аргументованим. Бо громадянину можна було б сказати: тобі створено всі умови, запропоновано гроші за незареєстровану зброю, на які ти можеш офіційно, під наглядом держави придбати все, що потрібно для захисту, а якщо ти цього не зробив, будеш відповідати. Це все складний процес.
Суспільство вже висловилось, чи почули?
- Коли ви говорите про нормальний закон про зброю, очевидно, маєте на увазі не законопроєкт №5708 "Про право на цивільну вогнепальну зброю", який ніяк не можуть ухвалити нібито через позицію МВС. Принаймні, таке пояснення дають депутати.
- З цим документом довга історія, він виник на підставі Проєкту Закону "Про зброю" №1222, який розробили фахівці та юридичні радники Української асоціації власників зброї ще кілька років тому. Фактично це третя інтерпретація нашого законопроєкту, який вже кастрували до неможливого стану й він знову не буде працювати. Це абсолютно однозначно. А загалом, у нас хто законодавчий орган, а хто орган виконавчої влади?! Якщо депутати не можуть забезпечити проведення громадських обговорень, предметних парламентських слухань, поговорити з фахівцями, які криком кричать про необхідність ухвалення закону, то може, їм потрібно йти працювати до МВС, а МВС йти до Ради й ухвалювати закони?!
Європейські партнери підтримують Україну в прагненні навести лад з обігом зброї
Чому правоохоронне відомство впирається? Тому що вони тримаються за свою монополію на короткоствольну зброю й не хочуть втрачати її. Адже за нею стоїть одночасно кілька напрямків, на яких вони заробляють. По-перше, це ринок озброєних охоронних послуг, який складає в Україні приблизно від 800 мільйонів до 1 мільярду доларів на рік. Тобто вони знають, за що вони б'ються. Я це розумію, але, друзі, у вас катастрофа з "чорною" зброєю, у вас скандал в центрі Києва виник з молоддю зі зброєю. Але вони розповідають, що якщо буде цей закон, то обов'язково всі понапиваються та один одного перестреляють. Тобто ми бачимо, що вже запропоновані ініціативи МВС щодо декларування зброї не працюють, нічого не змінить після ухвалення в наявному варіанті й законопроєкт №5708. А гроші на всю цю видимість роботи витрачаються.
- Що робити? Викинути цей законопроект? Повернутися до першочергового варіанту? І це має бути чия політична воля? Депутатів? Президента? Суспільство має активізуватися?
- Суспільство вже висловилось на цю тему. У 2022 році було проведено опитування в "Дії" й 58,75% підтримали вільне володіння зброєю з метою особистого захисту. Мовою фахівців це називається абсолютна більшість. Не знаю, чия має бути політична воля, бо погано розумію цей термін. Є громадяни, співвласники цієї країни, й вони кажуть, як має бути. Та їх думку політики, чиновники не чують, це повна неповага та тотальна недовіра до громадян, й вона нічим добрим не закінчиться. Тобто ми маємо розуміти, що це все ланцюжки одного великого процесу, а не лише виокремлене питання зброї. Наразі ми бачимо не здатність людей у високих кабінетах підготувати нормальний закон, яким мало б перш за все бути дозволене придбання пістолетів громадянам з метою самозахисту та правом носіння. Ми б могли це зробити за тиждень, але зацікавленості не бачимо.
Опитування щодо зброї називали наймасовішим у Дії, в ньому взяли участь 1,7 млн. українців
Краще б вміння володіти зброєю не знадобилось
- Ви згадали про молодь й зброю, на своєму каналі ви нещодавно наводили приклад Польщі, де від цього року у всіх школах ввели предмет "Освіта заради безпеки", що включає й навчання стрільбі. Натомість у нас є предмет "Захист України", чи можна порівнювати їхню ефективність?
- Дійсно, у Польщі до цього йшли певний час й з цього року дисципліна, що передбачає й навички зі стрільби, стала обов'язковою в усіх шкільних навчальних закладах. Тобто всі учні у віці 14-16 років тренуються поводженню зі зброєю. Це масове явище. Те саме відбувається у нашого ворога. Тільки ще більш агресивно і жорстко. У нас натомість нічого. І не може відбуватися, тому що немає матеріально-технічної бази (за даними Міносвіти, створено більше 800 осередків для викладання предмету "Захист України", які в тому числі оснащені пневматичними гвинтівками, навчальними гранатами тощо — Авт.). Її неможливо створити просто вказівкою зверху, адже у держави відсутні достатні ресурси. Але якби ми мали закон, й запрацював ринок, можна було б долучити бізнес. Він мав би створювати для себе стрілецькі комплекси і тири, а на пільгових умовах давати можливість школярам навчатися. Мали б бути задіяні до цього страхові компанії, тому що можуть бути різні випадки, й їх варто було б передбачити. Тобто потрібно було б побудувати цілу систему, а це знову таки складні, взаємопов'язані процеси. Й ми бачимо на прикладі Польші, як це працює.
Ніхто не сперечається, що українських дітей треба вчити володіти зброєю, це обов'язково. Чому? Тому що ця загроза не пройде, вона буде з нами завжди. Їх треба готувати. Не маргіналізувати, а готувати до можливого потім виконання обов'язку по захисту країни. Можливого! Адже краще вони будуть вміти поводитися зі зброєю й це вміння їм не знадобиться, ніж навпаки. Це превентивні заходи, які потрібні вже зараз. Та й з ними існують проблеми.
- Якщо резюмувати нашу розмову. Чи є світло в кінці тунелю в питанні законодавчих змін щодо вільного володіння зброєю?
- З цією командою при владі — немає. Максимум – якось вона протягне цей законопроєкт №5708, але, повторюсь, він працювати не буде. Наразі ми спостерігаємо в ситуації зі зброєю динамічне погіршення, про що говорить й коло мого спілкування – власники зброї та військові. Рівень недовіри зростає. Зброя, яка потрапляє до людей в руки, миттєво кудись ховається, й ніхто нікому нічого не планує віддавати. З іншого боку, мене це не лякає, бо при такій кількості незареєстрованої зброї, яка є в країні, немає показників, що свідчать про її масове використання. Ні. У українців все добре з головою. Вони вміють, скажімо так, дбайливо зберігати й поводитись навіть з незареєстрованою зброєю. Але загрози у зв'язку з цим можуть виникнути після закінчення воєнних дій. Тоді, так, може бути складніше.
Головне, треба зрозуміти: не може регулювати держава ті процеси, які має регулювати бізнес. Він сам зацікавлений в тому, щоб виникли правильні умови для навчання людей. Чому? Тому що людям не просто потрібно дати зброю, а необхідно навчити нею користуватися. Так, як і з автомобілями. Ви уявіть собі, якби були тільки державні школи, де б навчали кермувати. Але є тисячі шкіл, які це роблять, а потім вже люди здають іспити вже безпосередньо в МРЕО, отримують водійські посвідчення. А чому у питанні зброї ми вигадуємо велосипед?
Кілька років у Польщі готувались до того, щоб зробити навчання володінню зброєю обов'язковим
Коли міністри кажуть про вивчення досвіду інших країн, але при цьому все робиться по-своєму. Ніде немає такої унікальної пропозиції, як в нас в Україні декларування зброї цивільними громадянами (на цьому, до речі, наголошують і в МВС — Авт.). Для чого вона? Тому що є серйозний напрямок бізнесу, який не можна віддавати просто стороннім гравцям. Треба, щоб охоронний бізнес функціонував, щоб була дозвільна система й українці максимально від неї залежали. Більше того, щоб боротися з незаконним обігом зброї, умовно незаконним, бо закону немає, потрібні кадри, яким необхідно платити зарплату. А оця програма "поліцейський в кожній школі" – це частина одного ланцюга. Якби за всі ці ініціативи посадовці платили з власних кишень, давно б ухвалили закон. Але це відбувається за рахунок коштів платників податків, тож бюджет бездонний. Потрібно збільшити бюджет МВС на 25%? Будь ласка. Цього року це 419,6 млрд гривень, тільки на апарат міністерства – 14. А на викуп зброї у нас коштів немає.
Тож наразі перспектив у питанні запровадження вільного володіння зброєю я не бачу. Можливо, колись, можливо, після виборів буде інша команда, яка подивиться на ситуацію в країні тверезо. Подивіться, що відбувається в Америці, де не в останню чергу за рахунок власників зброї до влади прийшов хто? Дональд Трамп, який з самого початку декларував захист прав громадян на володіння зброї. Які приклади вам ще потрібні? На що ви дивитесь? На кого?
* * *