Crossfire Mk I — шотган та гвинтівка в одному флаконі

Crossfire Mk I

Зброярі дуже люблять експерименти та із задоволенням втілюють у життя навіть ризиковані проєкти. Crossfire Mk I якраз з таких: одночасно і гвинтівка, і дробовик, причому не в дусі модульних систем, де компоненти легко замінні, а в буквальному сенсі - два стволи, дві системи живлення та один загальний корпус. 

Його творці намагалися втілити у життя давню мрію піхотинця – універсальну зброю під усі випадки бою. Щоправда, результат вийшов спірним.

Коли гвинтівки стає мало

AR-15 у поліції корисна не завжди

Автором цієї ідеї є американська компанія Specialized Armament, яка у 1990-х роках спробувала поєднати самозарядну гвинтівку та помпову рушницю. Причина була простою – поліції та службам спецпризначення була потрібна універсальна зброя для бою на середніх та малих дистанціях. Ось розробники і вирішили зробити зброю «дві в одному», щоби не навантажувати бійців зайвою вагою.

На ближній дистанції більше користі від дробовика

В основу гвинтівкової частини лягла відома платформа AR-15, розрахована під набій .223 Remington, а друга половина була дробовиком під 12-й калібр з ручним перезарядженням. Таке поєднання здавалося більш ніж логічним: легкий і точний боєприпас для середньої дистанції і потужний дробовий заряд для ближнього бою.

За задумом авторів проєкту, зброя мала перемикатися з одного режиму на інший, заощаджуючи час і сили бійця. Ось тільки вже на етапі проєктування стало зрозуміло, що об'єднання двох систем в одному корпусі потребуватиме жертв.

Один спуск — два стволи

Радикальна двоствольна ідея

З інженерної точки зору Crossfire Mk I був рідкісною диковиною. У нього справді було два стволи, розташовані паралельно: знизу — гвинтівковий,  зверху — дробовий, і кожен мав власний магазин та систему подачі. Для перемикання між стволами використовувався окремий важіль, так що стрілець міг швидко вибирати потрібний режим, але при цьому від нього була потрібна непогана координація.

Втілення теж було цікавим – дві зброї в одній

Гвинтівкова частина живилася зі стандартних магазинів від AR-15 на 10, 20 або 30 набоїв, а дробовик мав трубчастий магазин на чотири патрони 12 калібру, що заряджається вручну з боку приклада. Перезарядка як дробовика, так і гвинтівки здійснювалася традиційним пересмикуванням цівки. Незважаючи на зовнішню схожість на штурмову гвинтівку, стрільба була по суті напівавтоматичною: кожен постріл вимагав нової ручної дії.

Кожен постріл вимагав нової ручної дії

Мушка і цілик встановлювалися над гладким стволом. Цікаво, що вони кріпилися жорстко і тому їхнє положення було неможливо регулювати окремо для гвинтівкової і дробової стрільби. Для стрільця це було справжнім випробуванням: під час стрільби з нижнього ствола на дальності 15-20 метрів точності вже не було жодної, а щоб поцілити в ціль, потрібна була велика майстерність і розвинена інтуїція.

Вага зброї в спорядженому вигляді наближалася до 6 кг при довжині близько 90 см. Центр ваги сильно зміщувався вперед через масивну цівку та два стволи, та й управління було незвичним.

Два стволи були перевагою, все інше – недоліки

Конструкція мала й цікаві дрібниці: наприклад, запобіжник був один, але блокував одразу обидва механізми. Цівка робилася з полімеру з металевими напрямними, а ствольна коробка з анодованого алюмінію. Хоч приклад і мав знімну накладку, що амортизує, поглинання віддачі все одно не вистачало, особливо при стрільбі потужними дробовими патронами.

Усередині коробки розміщувалися два повністю роздільні механізми, що робило складання та обслуговування дуже складними: чистити Crossfire доводилося частинами, кожен модуль окремо. Що цікаво, зброя була цілком робочою, хоч і вимагала від стрільця великої зосередженості та уваги. Дивовижна зброя справді могла одночасно виконувати дві ролі – гвинтівки та дробовика, ось тільки з жодної з них нормально не справлялося.

Унікальний, але безперспективний

Управління гвинтівкою було дуже складним

У середині 1990-х Crossfire Mk I продемонстрували представникам поліції, служб безпеки та навіть обмеженій кількості військових підрозділів. Ідею поєднати два види зброї в одному корпусі представили як спосіб скоротити кількість спорядження та підвищити гнучкість роботи підрозділів, а перша реакція на це була обережно позитивною. Щоправда, після практичного знайомства настало повне розчарування. Одним з головних недоліків була вага: у спорядженому вигляді він становив понад 6 кг, що перевищувало вагу стандартного карабіна M4 з підствольним дробовиком.

З гвинтівкою було багато великих та дрібних проблем

На стрільбищах було ще гірше. Прицільну стрільбу з гвинтівки можна було назвати прийнятною, але дробовик давав відчутну віддачу і розбалансування. Нестандартне управління виявилося надто незвичним, а переучувати стрільців на Crossfire ніхто не збирався. Ні армія США, ні федеральні силові структури, ні навіть спецпризначенці не захотіли зв'язуватися із цією зброєю.

Зараз цю зброю можна знайти у колекціонерів та ентузіастів

Виробництво обмежилося дослідною серією приблизно 500 одиниць. Достовірно відомо, що частина цієї партії дісталася цивільним стрільцям у штатах Арізона та Техас, де колекціонери та мисливці іноді купували такі зразки у особисті колекції. Деякі екземпляри виринали на вторинному ринку і навіть засвітилися на аукціонах, де рідкісний Crossfire викликав пристойний інтерес.

Сама компанія-виробник - Crossfire LLC, створена спеціально під цей проєкт, - проіснувала лише кілька років і припинила свою роботу на початку 2000-х, не представивши більше жодного нового зразка. Також є деяка інформація про спроби створення другого покоління Crossfire (з покращеною ергономікою та композитними матеріалами), але немає жодних підтверджень серійного виробництва. У результаті Mk I став технічним глухим кутом, але зброярі винесли кілька дуже корисних уроків з цієї історії.

* * *

Стати членом УАВЗ

Допомогти УАВЗ