Право на зброю для вільних людей - в Конституцію України!

Право на зброю для вільних людей - в Конституцію України!

«Озброєний народ – вільніший за неозброєний народ»

Спіноза

На теперішній складний та невизначений час для України та її суверенітету одним з найбільш обговорюваних в суспільстві питань постає питання необхідності індивідуального та колективного захисту громадян як від чужоземних агресорів, так і від місцевих бандитів.

В засобах масової інформації, громадських виступах та навіть серед простих людей все частіше обговорюється необхідність внесення змін в чинне законодавство України з питань надання всім громадянам права на вільне володіння та носіння вогнепальної нарізної зброї, в тому числі і автоматичної.

Українська асоціація правників навіть виступила з ініціативою внесення змін до Конституції України, якими буде чітко визначене право кожного на вільне володіння вогнепальною зброєю, котре може (на думку авторів законопроекту, що наразі розробляється) бути обмежене лише рішенням вповноваженого суду.

За час «совєцького» панування в більшості українців виробився стійкий психологічний бар’єр щодо володіння та носіння вогнепальної зброї. Це пов’язано перш за все з нав’язаною державою пропагандою щодо недопустимості надати кожній особистості права самостійно себе захистити, оскільки всі функції щодо захисту особи брала на себе держава у вигляді апарату державного примусу. А вільне поширення зброї серед населення могло б призвести до повалення керівної номенклатури та відкритих виступів проти системи.

Українська влада за час незалежності, перейнявши досвід та спадок СРСР в цьому питанні, також не поспішила створити сильне і горде суспільство, що могло б самоврядовуватись та диктувати владі свої імперативи, а навпаки, заганяючи людей в злидні та доводячи їх до жебрацтва (одночасно набиваючи свої кишені та будуючи палаци), намагалась всіма силами послабити як національний дух, так і саму думку громадського протистояння.

Так, основними аргументами, якими оперують противники права на носіння вогнепальної зброї, можна визначити такі:

1. У світі надто багато вогнепальної зброї.

Швейцарська дослідницька група Small Arms Survey нарахувала ще в 2007 році 875 мільйонів стволів. Причому, 650 мільйонів одиниць, за її даними, знаходилися в приватних руках.

Але в тій же самій Швейцарії при звільненні в запас з армії кожен швейцарець має право зберігати зброю у себе вдома. Влада країни, населення якої налічує шість мільйонів, не тільки дозволяє володіння вогнепальною зброєю та її вільне носіння, але і радо вітає її придбання. На сьогодні на руках у приватних осіб в Швейцарії знаходиться близько двох мільйонів одиниць вогнепальної зброї (зброя є у кожного третього швейцарця), з яких 600000 – автоматичних гвинтівок і 500000 – пістолетів.

На військових зборах кожному призовнику видається гвинтівка М-57 і 24 комплекти патронів до неї для зберігання вдома, які швейцарці лише по досягненню похилого віку та переведення в резерв армії зобов'язані здати державним органам. Таким чином: нейтральна! Швейцарія є однією з найбільш озброєних країн Європи. А от рівень злочинів із застосуванням вогнепальної зброї в такій країні вкрай низький – він настільки незначний, що поліцією навіть не ведеться статистика подібних злочинів.

2. Люди часто застосовують зброю абсолютно невиправдано.

У разі виникнення будь-якого конфлікту, він може привести до непоправних наслідків, якщо на руках у його учасників виявиться вогнепальну зброю. За своєю руйнівною силою і ефективності вогнепальна все одно перевершує холодну, тому і шкоду здатна завдати значно більшу.

Але чи є легальне володіння зброєю причиною, що стимулює насильство?

Таке риторичне питання часто можна почути з вуст противників легалізації зброї. Однак статистика (як відомо, річ уперта) доводить якраз протилежне. Наприклад, у Великобританії, де законослухняний громадянин недавно був позбавлений можливості носити навіть складаний ножик в кишені, кількість злочинів із застосуванням вогнепальної зброї зросла на 40%. Аналогічна статистика, що відображає зростання тяжких насильницьких злочинів після заборони зброї, існує і в Австралії.

У Німеччині першим обмежувальним документом про зброю став закон 1928 року, згідно з яким продаж зброї та боєприпасів став проводитися лише за наявності у покупця відповідного дозволу. Тоді на руках у населення було від 1 до 2 мільйонів одиниць незареєстрованої вогнепальної зброї, в основному військового зразка. Через 67 років, в 1995 році у ФРН налічувалося вже 10 мільйонів легального і 20 мільйонів одиниць нелегальної зброї (за даними поліції).

Незважаючи на те, що 70% зброї знаходилося в незаконному володінні, 97,5% жертв насильницьких злочинів не були результатом «пальби», а 80% вбивств – не були наслідком застосування вогнепальної зброї. Вживання вогнепальної зброї при вчиненні злочинів з 1971 по 1994 роки скоротилося з 0,8% до 0,3%, з яких 35-40% становлять злочини, не пов'язані з насильством (наприклад, стрілянина по дорожніх знаках).

У Голландії, країні тюльпанів і файних корів, за допомогою вогнепальної зброї відбувається 2,7 вбивств на 1 мільйон жителів. З урахуванням показника насиченості зброєю (7% або 1/14 від показника для Швейцарії), частота застосування вогнепальної зброї в Голландії (порівняно з озброєною «до зубів» Швейцарією) значно вища - 59%. Тобто, принцип «менше зброї - менше злочинів» себе абсолютно не виправдовує.

3. Зброя може потрапити в руки дітей або злочинців.

Громадяни можуть зброю втратити, або зберігати в доступному місці, де нею зможуть скористатися діти. Або при недостатньому досвіді в поводженні зі зброєю людина здатна ненавмисно заподіяти шкоду собі чи оточуючим. Знову ж, в разі зіткнення із злочинцем або злочинцями, останні мають можливість просто заволодіти зброєю добропорядного громадянина.

Ну, почнемо з того, що в Україні і так злочинець, який бажає придбати зброю, зробить це без особливих мук сумління.

У 1987 році у відповідь хвилю злочинності влада штату Флориди (США) ухвалила законодавчий акт, згідно якого кожен громадянин отримував право на приховане носіння зброї без будь-якої «додаткової потреби» (під якою малася на увазі, наприклад, перевезення грошей). Незабаром число вбивств впало в цілому на 22%, а із застосуванням вогнепальної зброї - на 29%. При цьому, за той же період по країні дані показники зросли на 15% і 50% відповідно.

4. Будь-які соціальні протести чи заворушення в «збройної» країні чреваті справжньою війною.

«Зараз у нас з'явилася реальна можливість і необхідність реалізувати цю ініціативу (внесення змін в Конституцію України щодо вільного володіння зброєю, – прим. автора). Вона дуже актуальна, враховуючи недавні криваві події в Києві, коли беззбройні люди були розстріляні в ході акцій протесту», - таку точку зору в рамках підготовки законопроекту висловив глава наглядової ради Асоціації власників зброї Георгій Учайкін.

З врахуванням останніх подій на Майдані виникає питання, чи вартує для кожного з нас можливість «беззбройно» захищати свої соціальні права перед владою, гинучи від озброєних силових державних структур?

5. Злочинцем може стати і законослухняна людина у разі перевищення необхідної самооборони.

Так, може, але тут діють лише правові підстави індивідуалізації відповідальності згідно з кримінальним законом, що аж ніяк не пов’язані з суспільним правом особи на самозахист.

6. Можливе зростання числа самогубств.

Однак є й інша «сторона медалі». Наприклад, на 1 мільйон жителів у Румунії відбувається 662 самогубства на рік, в Угорщині - 459, а в Японії - 211. Для порівняння в «озброєних країнах»: Швейцарія (27% володіння зброєю) - 244, Бельгія (16,6%) - 231, Німеччина (8,9%) - 203 самогубства. У Великобританії внаслідок триваючого законодавчого «роззброєння» населення річна кількість самогубств із застосуванням вогнепальної зброї скоротилася з 258 до 193, а загальна кількість самогубств зросла з 3,759 до 4,711. Ось так.

7. Право «носити зброю» - термін воєнного часу, архаїзм, пережиток минулого. Сам по собі дозвіл на носіння зброї як би підштовхує людину до її застосування.

Але і створює відчуття відповідальності за свої дії.

Наприклад, в деяких містах США володіння зброєю є обов'язковим! У 1980 році мерія міста Кеннесо , штат Джорджія, видала постанову, зобов’язуючу домовласників тримати в будинку принаймні одну одиницю вогнепальної зброї. В результаті в період з 1980 по 2000 рік населення Кеннесо збільшилася з 5000 до 21000 жителів. За ті ж двадцять років у місті відбулося всього три вбивства: два із застосуванням ножів (у 1984 і 1987 році) і лише одне з використанням вогнепальної зброї (1997).

Після того як закон набув чинності в 1982 році, кількість злочинів проти особи в Кеннесо скоротилося на 74 відсотки порівняно з 1981 роком, а в 1983 році - ще на 45 відсотків, порівняно з 1982 - м, і з тих пір залишається вражаючи низькою . Рівень злочинності в Кеннесо знизився тільки від усвідомлення того факту, що все міське товариство озброєне. Аналогічна постанова була прийнята в 2001 році в місті Верджин, штат Юта.

Приклад Кеннесо доводить , що присутність вогнепальної зброї дійсно підвищує рівень громадського порядку і безпеки. Але противники зброї з цим не згодні і вважають Кеннесо прикрим винятком із правила.

8. Продаж зброї - вигідний бізнес.

Ті, хто роблять «гроші на крові», зроблять все можливе для недопущення будь-яких обмежень у питанні поширення зброї.

Ну, так ми завтра і будь-який вигідний бізнес забороним…

Американці обожнюють підраховувати й порівнювати. Так от, дослідження показали, що кожен рік в США, де практикує 300000 докторів, через лікарську помилку помирає до 150 тисяч чоловік. У той же час в Америці близько 200000000 одиниць зброї і в інцидентах з його застосуванням щорічно гине близько 30 тисяч людей. Може, є сенс боротися не за прийняття законів, що забороняють володіння зброєю, а заборонити лікарську практику? Жарт.

Але є багато прихильників вільного володіння вогнепальною зброєю, їх навіть більше, аніж стволів зброї, проданої останнім часом. В країнах, де діє заборона на вільний продаж і носіння зброї, прихильників її легалізації значно більше, аніж противників.

Доводи щодо недоцільності обмежень з питання зброї зводяться в основному до наступного:

1. Зброя – ознака вільної людини.

Право на самооборону із застосуванням зброї повинне бути закріплене в Конституції (як в США), будучи одним з наріжних каменів, на яких базується демократія. Громадянин країни повинен бути в змозі сам забезпечити для себе зону безпеки, якщо це не суперечить закону.

Така логіка поведінки громадян збереглася ще з часів перших поселенців в Америці, і саме на ній побудована хвалена американська демократія. Озброєний громадянин - це вже не просто громадянин, з ним влада зобов'язана рахуватися: -по-перше, людей, у яких на руках десятки мільйонів одиниць вогнепальної зброї, не заженеш в ГУЛАГ або Освенцим. -по-друге , у разі масового невдоволення, влада матиме справу не з простими демонстрантами, а практично з армією.

Тому вона повинна бути вкрай зацікавлена, щоб не давати приводу для подібних невдоволень -по-третє , наділений владою чиновник, від патрульного міліціонера і до Президента, повинен поводитися гранично коректно з громадянином, щоб уникнути можливого загострення конфлікту.

Таким чином, озброєння населення (на прикладі США) давно вже служить дуже дієвим і досить ефективним фактором стримування влади.

2. Зброя знижує число злочинів.

Тут як аргумент наводиться така статистика (на прикладі США): -У тих штатах, де дозволено приховане носіння зброї, загальний рівень злочинних проявів менший на 22%, рівень вбивств - на 33% , пограбувань - на 37%, тяжких тілесних ушкоджень - на 14%. -У штатах, де зброю носити заборонено, вчиняється 289,7 вбивств на 100000 населення. У штатах , де приховане носіння зброї дозволено, - 183,1 випадків вбивств на 100000 населення.

Тобто, вдвічі менше! -У тих штатах, де дозволено приховане носіння зброї, громадяни вбивають вдвічі більше злочинців, ніж поліцейські. -За статистикою в тих штатах, де громадянам дозволено приховане носіння зброї, загальний рівень насильницьких злочинів нижчий на 18%, порівняно зі штатами, де зброю носити заборонено.

Ці дані за публікацією професора Девіда Мастарда спеціально для Journal of Law and Economics («Журнал права та економіки» при університеті Чікаго).

3. Заборона на зброю сприяє зростанню злочинності.

Знову статистика: -У Вашингтоні, столиці США, з 1976 року влада заборонила володіння пістолетами і револьверами. Злочинність у столиці зросла втричі, в той час як у середньому по країні злочинність за той же термін виросла на 12 %. -У 1993 році в США (де зброя дозволена) скоєно 23300 вбивств, а в Росії (де зброя заборонена ) - 29000 вбивств. І це при тому , що в Штатах майже вдвічі більше населення. На Ямайці в 1974 році жителям заборонили володіти будь-якою вогнепальною зброєю.

Число вбивств після прийняття цього закону підскочило з 11,5 осіб на 100 тисяч населення в 1973 році до 41,7 в 1980 році. -У 1976 році в Ірландії заборонили продаж зброї і організували його конфіскацію. З тих пір число вбивств в країні виросло в п'ять разів. -Британський уряд заборонив володіння вогнепальною зброєю в січні 1997 року. З 1996 по 2003 роки кількість злочинів із застосуванням насильства виросло в Англії на 88%. -У 1996 році в Австралії було заборонено володіння багатьма видами вогнепальної зброї. Кількість озброєних пограбувань з часів прийняття даного закону виросло на 59%.

4. У багатьох країнах дозволено продаж зброї, і кривавих трагедій там не відбувається.

Як приклад найбільш часто наводяться : Німеччина, Швейцарія, Франція, Швеція, Ізраїль, Болгарія, Італія, Латвія, Литва, Естонія, Угорщина і т.д. На руках у громадян Німеччини, наприклад , знаходиться близько 10 мільйонів цілком легальних стволів. При цьому число злочинів , пов'язаних із застосуванням зброї , за період з 1971 -го по 1994 рік скоротилося на 60 %.

5. Маніяки можуть обходитися і без пістолета.

Як приклади тут наводяться випадки, коли на громадян нападають божевільні з холодною зброєю. Наприклад , 17 грудня 2012 36-річний житель КНР Мінь Юнцзінь напав на дитячий садок у провінції Хенань. Озброєний ножем, він встиг поранити 23 дитини. Раніше, 9 квітня 2012 року, в іншій китайській провінції - Цзянсу - озброєний ножем чоловік також напав на вихованців дитячого садка, поранення тоді отримали 28 дітей і троє дорослих. У Китаї, на щастя , обійшлося без загиблих.

А от у Японії (у передмісті Осаки – Ікеді) 8 червня 2012 озброєний ножем чоловік зумів вбити вісім школярів і поранити ще двадцять одного. Як кажуть прихильники легалізації вогнепальної зброї, подібних трагедій (у тому числі і в американському Ньютауні) вдалося б уникнути, якби у когось із працівників дитячого закладу при собі виявився хоча б пістолет.

***

Наприкінці хотілось би зауважити, що на думку автора, якщо суспільство нездатне захистити особистість, воно зобов’язане надати такій особистості право самостійно себе захистити. І штучні обмеження у вигляді заборони володіти та застосовувати зброю з боку держави не повинні мати тотальний характер.

Адже в Україні кожен чиновник середнього рівня може мати у володінні вогнепальну зброю, і має її! Кожен злочинець, який забажає, таку зброю отримає (хай і без реєстрації в МВС)! Кожен правоохоронець (міліція, СБУ, прокуратура і т. д.) також має вогнепальну зброю та право її вільного носіння. І тільки прості громадяни змушені чекати, коли їх захистять…

В Древньому Римі за всього часу його існування лише рабам було заборонено самостійно себе захищати та носити зброю (володіти нею) – таке право мали тільки вільні особи. Ми – не раби. І, можливо, наше право як громадян на зброю таки буде закріплене в новій, сучасній Конституції вільної країни, а державні інститути не обмежуватимуть його, а намагатимуться нарешті побудувати сильне та демократичне суспільство.