За що й кому платять власники зброї?

Мисливський карабін

Зміни та доповнення до порядку реєстрації мисливської зброї, які здійснювалися протягом останніх років викликають неабиякі нарікання з боку мисливців та власників вогнепальної зброї.

За останній час суттєво ускладнилась процедура реєстрації зброї та в рази зросли пов’язані з цим витрати її власників.

Реєстрація мисливської та не мисливської вогнепальної зброї здійснюється в Україні у відповідності з Інструкцією МВС «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку… вогнепальної, пневматичної і холодної зброї…», затвердженою наказом Міністра внутрішніх справ №622 від 21.08.1998 р (далі Інструкція).

У цій же Інструкції визначено терміни реєстрації та перереєстрації зброї і передбачено перелік необхідних для цього документів. Згідно з п.2 Інструкції, дозволи на зберігання і носіння мисливської зброї видаються органами внутрішніх справ терміном на три роки, у цей же термін здійснюється перереєстрація зброї.

Для одержання в органах внутрішніх справ дозволу на придбання мисливської вогнепальної зброї, у відповідності з п. 12.2. Інструкції громадянину необхідно подати наступні документи: 1) письмове клопотання щодо видачі дозволу на ім’я керівника органу внутрішніх справ; 2) заповнена картка-заява; 3) медичний висновок лікувального закладу про відсутність протипоказань, що перешкоджають придбанню зброї; 4) копія договору страхування; 5) довідка про проходження вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та застосування; 6) платіжне доручення (квитанція) установи банку про оплату послуг за видачу такого дозволу; 7) довідка про наявність чи відсутність судимості.

При цьому отримання документів, зазначених в п.п. 3,4,5,7 цього переліку, є платними послугами і пов’язане з значними витратами для громадян. У відповідності з п. 2.9. Інструкції «за видачу дозволів утримується плата відповідно до Єдиного тарифу на послуги…, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1995 р.». Окрім зазначеного, у відповідності з п. 2.2. Інструкції, відшкодування витрат, пов’язаних з виготовленням бланків дозволів, здійснюється юридичними та фізичними особами, що їх отримують. Таким чином, сукупні витрати, пов’язані з оплатою процедури одержання дозволу на зброю можуть складати до 500 гривень. Для більшості пересічних мисливців ці кошти є значними і часом досягають вартості самої зброї.

У п. 2 Інструкції також передбачено процедуру продовження терміну дії дозволів (перереєстрації) зброї через три роки. Перереєстрація зброї здійснюється згідно з п. 2.10. Інструкції «в порядку, передбаченому для їх видачі. При цьому документи, які були надані при отриманні дозволу і не втратили юридичної сили, заново не надаються.» Але очевидно, що вказані вище у переліку документи через три роки «втрачають юридичну силу» і подаються заново. Таким чином, протягом терміну володіння, кожні три роки власники законно придбаної зброї сплачують значні кошти за її перереєстрацію. Непоодинокі випадки, коли під час перереєстрації зброї з громадян вимагають додатково і довідку з місця роботи, що є прямим порушенням конституційних прав громадян.

У зв’язку з цим постає низка питань щодо законності встановлення вищезазначеного переліку документів відомчою Інструкцією МВС України, термінів перереєстрації зброї та пов’язаних з цим витрат громадян. Зокрема, згідно з п.1, ч. 2, ст. 92 Конституції України: «виключно законами України встановлюються:... податки і збори». А у ст. 67 Конституції України вказано, що: «Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом». Зазначені ж вище збори встановлено постановами КМУ та відомчою Інструкцією МВС України. Абсолютно очевидно, що ці обставини не тільки порушують вимоги чинного законодавства, а й передбачені Конституцією України права людини.

Викликає сумнів і законність встановлення відомчою Інструкцією самого переліку документів, необхідних для отримання дозволу на придбання зброї громадянами. Придбана зброя є приватною власністю громадян. Згідно з ст. 41 Конституції України: «Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом». В даному випадку, право приватної власності на зброю набувається у порядку, визначеному відомчою Інструкцією МВС України. Незаконним, на наш погляд, є і вимагання у громадян для отримання дозволу на зброю копії договору страхування та довідки про судимість\несудимість. У відповідності з Конституцією України (ст. 64): «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України». Таким чином, наявність чи відсутність судимості громадянина (як і наявність договору страхування) самі по собі не повинні впливати на отримання дозволу на придбання зброї, крім випадків, встановлених законом (а не Інструкцією) чи судом.

З іншого боку, громадянин не зобов’язаний доводити відсутність чи наявність умов чи обставин, які не дозволяють йому придбання та володіння навіть таким специфічним майном, як зброя. Це – обов’язок держави виявляти встановлені законом обставини, які не дозволяють громадянину вчинити певну правову дію. Зокрема, здійснювати перевірку на судимість\несудимість. Тим паче це виглядає дивно, оскільки і інформація щодо судимості і надання дозволів на зброю знаходяться в межах компетенції одного відомства – МВС України.

Не менше здивування викликає і необґрунтованість навіть у самій Інструкції терміну продовження дії дозволу на зброю (перереєстрація). Чому було обрано саме три роки? На наш погляд (мисливців з багаторічним стажем), обставини, які викликають необхідність перереєстровувати зброю в такий короткий термін взагалі відсутні. За поодиноким винятком, навіть при інтенсивній експлуатації зброї, через три роки (сезони) після її придбання, зброя, розрахована на десятиліття експлуатації, не втрачає якості і практично не може бути визнаною непридатною для використання.

З іншого боку, очевидно, що разова процедура перереєстрації аж ніяк не є гарантією технічного стану зброї на наступні три роки. Якщо процедурою перереєстрації поставлено за мету контролювати облік (наявність у власників) зброї та випадки її переробки (переобладнання), то цей обов’язок також повинна виконувати держава (законодавчо уповноважені органи виконавчої влади), а не власник зброї. МВС України, у випадках підозри щодо законності використання, зберігання, переобладнання, тощо, має повні можливості (передбачені тією ж Інструкцією) здійснювати відповідні перевірки. Не примушуючи при цьому законослухняних громадян самим приносити зброю в органи внутрішніх справ та кожні три роки сплачувати чималі кошти. Висновок напрошується сам собою – реєстрація на час придбання та зняття з обліку на час продажі (як автомобілі).

Але найбільше обурення та нерозуміння серед власників зброї викликає обов’язковий експериментальний відстріл нарізної мисливської зброї, газової зброї та зброї «несмертельної дії» при наданні дозволу на зброю та її перереєстрації, тобто кожні три роки!!!Зазначений відстріл регламентується «Інструкцією з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС» (далі – Інструкція НДКЦ), затвердженої наказом МВС України від 10.09.2009 р. №390. У відповідності з п. 2.2 Інструкції НДКЦ, відстріл є обов’язковим і здійснюється у експертно-криміналістичних підрозділах органів внутрішніх справ за місцем проживання та реєстрації нарізної мисливської зброї.

Зазначений відстріл зброї громадян є платною послугою у розмірі 50 гривень за кожну одиницю відстріляної зброї. Зокрема, у м. Києві сплата здійснюється у відповідності з платіжним дорученням, який надається працівником НДКЦ. Натомість, за нашою інформацією, ні вказаним наказом №390 МВС України, ані іншим нормативним документом сплата за таку послугу не передбачена. Згідно з п. 2.2.4 та п. 2.3.1 Інструкції НДКЦ «з кожного екземпляра зброї відстрілюється не менше трьох куль та трьох гільз, а в разі наявності змінних магазинів – з використанням кожного магазину». Набої для експериментального відстрілу має придбати власник зброї та надати експерту. У відповідності з чинними розцінками на набої до, наприклад, нарізної мисливської зброї калібру .30-06, вартість одного набою складає від 14 до 60 гривень в залежності від виробника та типу кулі.

Таким чином, власнику мисливської нарізної зброї необхідно заплатити ще від 42 до 180 гривень за відстріляні органами внутрішніх справ набої. Як зазначалось вище, і зброя і набої до неї, придбані законним шляхом є приватною власністю громадян. Згідно з ч. 3, ст. 41 Конституції України «Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване… на підставах і в порядку, встановленому законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості». Зрозуміло, що в Інструкції НДКЦ про відшкодування вартості набоїв не йдеться.

За що необхідно платити громадянину? За те, що органи внутрішніх справ протизаконно бажають мати зразки для проведення балістичних експертиз у разі потреби? Так це їх проблеми, а не законослухняних громадян. Адже відомо, що мисливець за 1 сезон полювання може не зробити жодного пострілу І так рік за роком.

Повне нерозуміння викликає обов’язковий відстріл газової зброї та зброї «несмертельної дії», оскільки в першої кулі взагалі відсутні, а у другої не піддаються балістичній експертизі. Але витрати громадян при цьому ті ж самі.

У відповідності з п. 2.2.4. Інструкції НДКЦ, з відстріляних гільз та куль складаються оперативно-пошукові колекції, які зберігаються в центральному або обласних експертно-криміналістичних центрах.

Зазначене, на мій погляд, є не тільки порушенням прав людини та громадянина стосовно тих витрат, які він несе у зв’язку з зазначеною процедурою, а й є загрозою з огляду на зберігання гільз та куль, відстріляних з приватної мисливської нарізної зброї органами внутрішніх справ. В даній ситуації законослухняний громадянин не тільки свідомо підозрюється у можливості скоєння злочину з застосуванням зброї, а й докази та ідентифікуючі предмети збираються органами внутрішніх справ ще до скоєння потенційного злочину. Залишається тільки виявити відстріляні гільзи та кулі у потрібному місці за потрібних обставин. А це вже є потенційною загрозою для власника нарізної мисливської зброї.

Якщо далі розвивати логіку утворення оперативно-пошукових колекцій органами внутрішніх справ то, щоб повністю заповнити зазначені у Інструкції НДКЦ оперативно-пошукові колекції, громадянам необхідно завчасно здавати: відбитки протекторів автомобіля, сліди взуття, трасологічну колекцію, копії кредитних карток та платіжних документів, біометричні дані, дактилоскопічні дані й багато чого іншого, що може стати предметом експертно-криміналістичних досліджень. Так може виникнути і вимога при досягненні повноліття зобов’язати кожного громадянина здавати дактилоскопічну картку (як гільзи) для експертно-криміналістичної колекції…

У зв’язку з зазначеним та утворенням колекцій гільз та куль приватної нарізної зброї законослухняних громадян, постає низка загально-правових питань не стільки про правомірність таких заходів, скільки про порушення чинного законодавства. Зокрема, яким чином зберігаються зазначені колекції та як до них здійснюється доступ? Яка гарантія у громадян, що відстріляні гільзи чи кулі одного разу при певних умовах не опиняться на місці якогось резонансного злочину? Чи не стануть вони колись засобом шантажу чи безпідставних звинувачень? Адже відомо, що у 70% головними доказами щодо злочинів, вчинених з застосуванням вогнепальної зброї, є дані балістичних експертиз.

Як завжди, вищезазначені порушення чинного законодавства мотивуються органами державної виконавчої влади суспільною потребою, у даному випадку – боротьбою з незаконним обігом незареєстрованої зброї. Але, як зазначив один з експертів-криміналістів, що здійснює відстріл зброї, (словами оригіналу): «паленые стволы сюда добровольно не приносят, это «лохотрон» для законопослушных».

А скільки додаткових працівників МВС залучені до такого обсягу виконання так званого контролю з метою наповнення рахунків різного роду приватних фірм? А утримуються вони за рахунок державних коштів!!!

На сьогодні дуже багато політиків, і не тільки, ведуть дискусію на тему «роздати населенню зброю чи, борони Боже, не роздавати, більш того навпаки, відібрати». У Верховній Раді зареєстровано аж три законопроекти, але лежать мертвим багажем. Чому ж така нерішучість, не визначеність серед законодавців та їх покровителів? Адже на руках у населення вже є величезна кількість легальної зброї мисливського призначення в тому числі і, в першу чергу, нарізної зброї, яка може бути використана за бойовим призначенням. На сьогодні всі види нарізної зброї з мисливських торгівельних мереж розпродані і найбільш серед них популярні - автомати Калашникова (як мисливські карабіни). Тобто, чисельність озброєних громадян в державі стрімко збільшується і збільшується, зверніть увагу, за власний кошт. Запевняю вас, це не майбутні мисливці, це громадяни, патріоти, які в скрутний для держави час, а він вже настав, вважають своїм обов’язком зі зброєю в руках стати на захист Батьківщини (на зразок партизан, що були у другому ешелоні бойових дій, а на прикладі того, що відбувається на Сході України сьогодні, характер ведення бойових дій відноситься до першого ешелону). Разом з тим варто відмітити, що лише в поодиноких випадках ця зброя на побутовому рівні проявила себе не за призначенням. Та багато хто з нових власників навіть і не знають на який шлях митарств та поневірянь вони себе прирікають по лінії контролю збоку МВС за збереженням та використанням придбаної зброї.

На завершення хочеться привернути вашу увагу до подій на Майдані.

Адже за весь період історичних подій, які б вони не були драматичними, нарізна мисливська зброя не була застосована, (хоча дуже чесалися руки у її власників), не настав той час, не було оголошено стану війни. Зброя стовідсотково буде застосована всупереч її призначенню лише тоді, коли виникне загроза цілісності держави, коли будуть порушені кордони Батьківщини, коли з'явиться зовнішній ворог України і т. п.

Звертаюся до відповідних органів виконавчої влади від імені багатомільйонного загону українських мисливців та істинних патріотів країни, зініціювати відміну надуманих норм різного роду Інструкцій та посприяти своєю участю у скасуванні нікому не потрібної паперової тяганини, що була надумана попередньою владою з метою збагачення певної групи людей навколо торгівлі зброєю, чим, власне, і підтримали б злет національного патріотизму. Адже всі ці обтяження для власників зброї не існували раніше і нічого особливого протизаконного у їх діях не відбувалося.

Як варіант до збереження військової зброї

Що ж стосується озброєння населення України, то це, на мою думку, можна вирішити наступним шляхом, але по лінії Міністерства Оборони України (МОУ). Адже йдеться про захист незалежності держави не лише від зовнішнього ворога, а й внутрішнього. Наприклад: військовозобов’язаний громадянин України отримує від військового комісаріату стрілецьку зброю, в тому числі і короткоствольну для офіцерського складу, на певних умовах зберігання та зобов’язання не припустимості її використання в інших цілях окрім оголошення військового стану з визначенням зовнішнього або внутрішнього ворога (на сьогодні за новим визначенням - це змішаний вірус сепаратизму). Далі, військовозобов’язаний, у відповідності до плану підготовки та перепідготовки, затвердженого МОУ зобов’язаний з’явитися на навчання з «власною» зброєю і це має відбуватися до того часу, поки він не буде знятий з військового обліку. Звичайно, що стан його дієздатності має бути підтверджено медичною довідкою.

Я впевнений, що у кожному населеному пункті знайдеться певна кількість боєздатних, надійних резервістів для утворення взводів, рот, батальйонів, полків і інших військових формувань резерву в залежності від кількості таких у населеному пункті. Власне, сьогодні такі формування і створюються, але, на жаль, з великим запізненням і я, як фахівець, у багатьох телерепортажах помічаю так би мовити залучену цивільну, тобто мисливську зброю не військового призначення, ще раз підкреслюю, придбаної за власний кошт (вартість АК дорівнює 1 тисячі дол. США у нац. валюті по курсу). Патріотів значно більше, але вони, на жаль, не можуть собі дозволити такі придбання.

Таким чином, за рахунок перепідготовки бійців відбуватиметься і відповідний контроль за станом її збереження, в тому числі і з відбором, при необхідності, зразків для проведення балістичних експертиз.

Леонід Сукненко,

голова колективу мисливців та рибалок

Апарату Верховної Ради України

Від редакції.
Все що написав автор матеріалу – добре відомо всім власникам зброї в Україні, проте, на жаль, доки не буде ухвалено Закон про цивільну зброю і боєприпаси, система буде продовжувати знущатися над людьми, використовуючи відсутність законодавчої бази.