11 причин пишатися Армією України

| Факти, статистика та аналітика, Силові структури | Автор: Web admin
По-русски

11 причин пишатися Армією України11 причин пишатися Армією України

У них немає навіть однакової форми, що вже казати про «броники» та інше спорядження. Їхня зарплатня може насмішити навіть московського двірника з розкосими очима.

Але вони стоять до кінця, проаналізувавши деякі факти, можна впевнено сказати – наша армія одна з найкращих у світі, нею можна пишається. Солдати гідні звання Воїнів Світла. Для цього є ціла низка вагомих причин.

1. Наші збройні сили повстали як птах Фенікс із попелу.

Після розвалу СРСР нам дісталася величезна кількість військ і озброєння, цю армію можна було порівняти (принаймні за кількістю) з арміями всіх західноєвропейських країн. Але практично 23 роки йшло планомірне знищення збройних сил. Техніку й озброєння розпродавали, бюджет скорочували, та навіть ті кошти, що виділялися – зникали у кишенях генералів, а не йшли на заправку танків або проведення навчань.

І після всього цього армія виявилася боєздатною та витривалою.

2. Змінилася логіка провадження війни

«Перемога за будь-яку ціну, захоплення великих міст до святкової дати» – Ось радянська логіка провадження війни.

Як казав маршал Жуков генералу Ейзенхауеру «Наші солдати наступають через мінне поле так, наче його там немає». Тільки під час взяття Берліна червона армія втратила стільки ж солдатів убитими, скільки американці за всю європейську компанію. А навіщо? Щоб першими увійти до Берліна – взяття міста було важливішим за людські життя. І до самого кінця в СРСР нічого не змінювалося – воїни-афганці пам'ятають, як їх змушували брати висоту або зачищати гірський аул лише для того, щоб потішити якогось генерала, який з інспекцією приїхав з Москви.

Зараз все інакше. Загибель більше ніж десяти солдатів в одному бою (згадайте Волноваху або нещодавні події під Шахтарським) викликає у всієї країни справжній шок. У першу чергу купуються не приціли або озброєння, а бронежилети і каски, тобто засоби індивідуального захисту. Перехід на західну логіку провадження війни, яка ставить на перше місце людські життя, можна побачити буквально у всьому.

3. Немає бездумних наступів

Зверніть увагу, що найменші втрати наші війська зазнають під час наступальних операцій. Напади на колони під час руху, засідки, обстріли обкопуваних військ – ось головні причини втрат.

Так, наші генерали – не найкращі. Так, вони теж роблять помилки. Але вони планують операції таким чином, щоб зберегти особовий склад.

4. Терористи за весь час війни не здобули жодної перемоги

Все, що бойовики можуть зарахувати собі в актив, сталося біля кордону з РФ. Так що всі ці «котли», всі ці спалені танки і автомобілі – це заслуги регулярної армії РФ, артилеристів і диверсантів. Загони цих Гіркіних-Безлєрів-Мозгових навіть не можуть захопити оточений аеродром (по суті – невелика ділянка рівної землі), який прострілюється з усіх боків їхньою артилерією.

Всі успіхи терористів/найманців РФ/окупантів – це виключно заслуга збройних сил РФ. Але й російські солдати не можуть цим пишатися, адже наші не могли їм відповісти. А так – стріляти, знаючи, що тобі не дадуть відсіч – улюблена забавка російської армії. Як і прикриватися дітьми.

5. Щоб звільнити місто, нашій армії зовсім не потрібно його руйнувати.

Звичайно, зовсім без руйнувань не обійтися, проте вони мінімальні. Не вірите? Погляньте на фотографії з Чечні. А у чеченців не було ж такої кількості бронетехніки, засобів ППО, артилерії і навіть стрілецької зброї.

Наша армія вже навчилася звільняти міста і обмежити до мінімуму жертви серед цивільних.

6. У нас дуже мало дезертирів і зрадників

За весь час конфлікту, зброю кинули не більше ста чоловік. Якщо припустити, що загальна кількість наших воєнних сил близько 30 000, то це складає всього 0,33%. Коли «діди воювали», то навіть за офіційними даними відсоток дезертирів складав 3-4%. Із 30 мільйонів не захотіли захищати Батьківщину 1 000 000 чоловік. Це найскромніші підрахунки від комуністичних істориків, будь-який інший автор наведе вам більшу цифру.

Навіть у мирний час в армії РФ дезертирів більше, ніж в наших Збройних Силах під час війни.

Зелені призовники, котрі не вміють як слід тримати в руках автомат, знаходячись під постійним артилерійським обстрілом з-за кордону РФ, здебільшого стоять до кінця.

7. У нас є справжній Спецназ

А ви знаєте, хто захопив аеродром в Краматорську і утримував його, не одержуючи не те що боєприпасів, а навіть води? На жаль, номери частин поки не називаються, можна лише назвати командира – Сергій Кривонос.

Ще можна згадати про інші аеродроми. Наприклад, в Луганську його «тримає» 80 полк та інші частини ВДВ. У Донецьку – так само. Немає можливості вивести поранених, постійна нестача води, боєприпасів, медикаментів – усього. І ці частини найменше скаржаться на життя. Герої стоять до кінця, вони знають, якщо аеродром потрапить в лапи терористів – російська авіація отримає формальне виправдання для бомбувань наших міст – мовляв, це все ополченці, які захопили техніку на аеродромі. Ми спілкувалися з одним офіцером, який вже давно на Луганському аеродромі. Що він передає родичам? «Мамо, у мене все добре, повернуся додому з перемогою». Одне слово – Спецназ.

8. Наші танки їздять і стріляють

Ви коли-небудь пробували протримати машину в гаражі цілий рік, а потім її завести? А два роки? А п'ять, десять, двадцять років? Танки і бронетранспортери, БТР і БМП, та практично вся техніка нашої армії десятиліттями стояла в боксах і не виїжджала. Навіть на мінімальне технічне обслуговування грошей не виділяли.

І ось, коли почалася війна, танки поїхали. Так, техніка ламається, вона не витримує такого інтенсивного використання. Проте її відразу ж повертають до строю.

9. В армії люди забули про протиріччя

Куди потрапили перші добровольці, активісти Майдану? В Національну Гвардію. А що таке Національна Гвардія? Це колишні внутрішні війська, саме вони стояли на Майдані проти активістів.

Тепер ці люди воюють пліч-о-пліч, вони ділять хліб і набої. Вони готові віддати життя один за одного, хоч лише кілька місяців тому між ними була прірва ненависті. Одне слово – Патріоти.

10. Навколо армії згуртувалося все суспільство

«Крила Фенікса», «Армія SOS», «Народний проект» – список організацій та окремих волонтерів можна продовжувати до нескінченності. Кошти, які переводили на потреби армії через дзвінки на короткий номер, дуже швидко досягли позначки в 100 000 000 гривень і перевалила за неї. Люди віддають для армії останнє і ні про що не шкодують.

11. Навіть ворог визнає силу нашої армії

Відкрийте будь-який російський ЗМІ. Почитайте будь-яку групу рашистів у соціальних мережах. Скрізь чимало криків про іноземних найманців, постачання зброї від країн НАТО, присутність військових інструкторів і найманців з приватних військових компаній.

Нашим ворогам просто соромно визнати, що їх планово, спокійно перемагає Армія України. Хоч наша країна обороняє власну територію і має право залучати іноземну військову допомогу, всі чудово розуміють – АТО проводиться без іноземців. Це наші Воїни Світла перемагають терористів, котрих підтримує могутня нафтова імперія.

Юрій ЇЖАКЕВИЧ

0,714285714286 1 -1 7
Коментарів (14)

  • 13.08.2014 13:24
    #
    - 2 +

    Патриотичненько, хочется верить в каждое слово. Конечно, многое приукрашено (особенно про генералов и отсутствие поражений). Но если держать в уме эту поправку - то в целом всё правильно. Наша армия это армия патриотов, главное чтобы они не превратились в националистов.

    "Переход на западную логику ведения войны, которая ставит человеческие жизни наивысшей ценностью, замечается буквально во всем." - жаль что это только об армии... на цивильных это почему-то не распостраняется.

    • 13.08.2014 13:31
      #
      - 0 +

      Було-б правильно і чемно називати речі власними іменами. Що на Вашу думку є "Націоналізм"?

      • 13.08.2014 13:41
        #
        - 1 +

        Отвечу цитатой (не помню кто сказал, но я с этим мнением солидарен):
        Патриотизм - это любовь к своему народу, а национализм - неприязнь к чужому.

        З.Ы. вы кстате очень точно подметили: это моё мнение. Поэтому давайте не будем устраивать софистический диспут.

        • 13.08.2014 13:50
          #
          - 1 +

          Це - Шаль Де Голль. На жаль багато хто вважає так само. Цей вислів був актуальним тоді, коли був сказаний - у 1945-му, коли ще боліли рани від війни з Німеччиною.

          На справді-ж "Націоналізм" - це дещо інше. І для того, щоб зрозуміти що це є потрібно зрозуміти що таке "Нація", бо ясно, що поняття близькі. Та от, нація - це велика група людей, об'єднаних спільною територією, історією, культурою, мовою і бажанням мати власну національну державу. (Такі фактори, як спільний етнос і релігія не є визначальними.) Виходячи з цього визначення, націоналізм - прагнення нації до створення і розбудови власної держави. От, власне і все. :) Якщо цікаво глибше - Георгій Касьянов "Теорія Нації і Націоналізму".

          І цитата у відповідь: "Головна причина нещастя нашої нації – брак націоналізму серед широкого загалу її" - Микола Міхновський. )

          • 13.08.2014 14:04
            #
            - 1 +

            Ну вот... не избежать софистики :).
            Вы дали определение слову "Нация", но оно уж больно похоже на определение слова "Народ". Я знаю немного другое определение.
            "Нация – связанная политическими, экономическими интересами общность людей, которая уже входит в государство или же стремится к его созданиюПодробнее: thedifference.ru"

            Да чего говорить, в наше время многие путают Нацизм и Национализм, поэтому, я думаю, стоит избегать употребления обоих.

            Перефразирую свой первый коммент: "Главное чтобы наш патриотизм не превратился в ненависть к другому народу (а ведь всё к тому идёт)".

          • 10.12.2014 23:44
            #
            - 0 +

            Часто путают "нацизм" с "национализмом"

            • 11.12.2014 09:19
              #
              - 0 +

              Це совоквий пережиток. Комуністи однозначно ставили знак рівняння між цими поняттями, нмд, щоб приховати власний псевдо-націоналізм і, звичайно, запобігти розпаду своєї імперії.

  • 13.08.2014 14:34
    #
    - 4 +

    Автору бы сходить в ту армию, может не стал бы писать такой феерический розовый бред.

  • 14.08.2014 18:16
    #
    - 0 +

    Стрелять так что бы тебе не могли ответить это не "не заслуга", это логика. Автор переусердствовал.

  • 15.08.2014 09:09
    #
    - 0 +

    Кажется сначала нужно одержать победу, наказать всех предателей-"генералов", дать всем участникам ВОЙНЫ статус участника ВОЙНЫ, оказать адекватную помощь всем раненым в госпиталях, а потом уже можно будет и рассказывать "За что я люблю УА".
    Я пока, к примеру горжусь людьми, которые дрючат сепаров и гибнут десятками при этом. А гордиться армией... пока не вижу причины!

  • 10.12.2014 23:47
    #
    - 0 +

    Почему бы просто не разбомбить этот долбаный аэропорт, и дело с концом?


Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати