Операція Джихад

Операція Джихад

6 серпня 1996 р. вдосвіта чеченські бійці увійшли до Грізного (чеченська назва Сольж-Ґала)

Військове планування операції здійснив президент Чеченської Республіки Ічкерія З. Яндарбієв, а керував операцією звільнення чеченської столиці начальник Штабу ЗС ЧРІ генерал Аслан Масхадов.

Російський гарнізон в Грізному налічував, за різними даними, від 15 до 20 тис. бійців. Крім того, в російської сторони була перевага в бронетехніці і артилерії, а також абсолютне панування в повітрі.

Загальна чисельність чеченських підрозділів, що увійшли до зайнятого російськими військовими Грізного, складала 850 бійців.

Ці неповних два батальйони змогли не тільки повністю паралізувати всі боєздатні російські частини в місті, але й намертво блокувати будь-які спроби окупаційного командування відбити Грізний, не зважаючи на те, що з боку Ханкали і аеропорту імені Шейха Мансура (двох основних військових баз окупантів) російські генерали кидали в центр міста все нові і нові бронеколони і штурмові загони спецназу.

Були так само блоковані спроби російських військових пробитися до Грізного з боку Гудермеса та інших напрямків. Чеченці провели декілька успішних операцій засідок, після яких окупанти відмовилися від просування до чеченської столиці.

Так, був блокований ешелон з живою силою і бронетехнікою, який пробивався до Ханкали з Гудермеса, а з боку Інгушетії чеченці зупинили і розгромили загін спецназу, який рухався у напрямі західного передмістя Грізного до селища Чорноріччя.

Російські колони були розгромлені в Курчалоєвському районі і було блоковане пересування окупантів в решті районів країни.

В ході двотижневих боїв за місто до 850 бійців приєдналися до 2 тисяч народних ополченців, віком від 12 до 70 років.

На захопленому 6 серпня грозненському вокзалі серед трофеїв, зокрема, опинився вагон, завантажений протитанковими гранатометами. В результаті російські бойові машини ставали мішенню для мобільних легкоозброєних чеченських загонів.

Ще за 2 тижні до штурму Грізного чеченські бійці зверталися до російських солдатів і до завгаєвської (проросійської чеченської) міліції із закликом не чинити опір. У Грізному розкидалися листівки, чеченці зв'язувалися по радіо з російськими окупантами.

За перші два дні в боях за Грізний чеченськими підрозділами було знищено більше 400 російських окупантів, розстріляно 28 узятих в полон найманців-контрактників, підбито 27 одиниць бронетехніки, захоплені 4 БТРа, 1 120-міліметровий міномет, більше 300 одиниць стрілецької зброї, велику кількість боєприпасів і гранат.

Між селами Джугурти і Майртуп чеченські бійці атакували російську колону. Було підбито 12 одиниць бронетехніки, більше 100 солдатів було убито.

Залишки колони відійшли до Курчалою.

8 серпня близько 13.40 над Грізним був збитий російський штурмовик, що бомбив житлові квартали. За цей день боїв чеченськими бійцями було знищено близько 120 російських окупантів, захоплено 2 танка, 4 БТРа, 2 БМП. Як згадують учасники тих боїв з російського боку, найстрашніше було чути не "Аллах акбар", а "Ма ваґіт із" (не дайте йому втекти).

У відповідь на штурм міста російські окупанти стали вбивати мирних жителів в інших районах країни.

Так, 7 серпня 1996 року по дорозі з Грізного на Шатой у бік села Приміське було розстріляно 2 автобуси і 2 легкових машини з біженцями. Близько 13 годин російські вертольоти обстріляли ракетами автобуси. 22 людини загинули, з них 6 дітей у віці від 3-х до 5-ти років. Більше 30 осіб було поранено. Люди збирали на дорозі розірвані на шматки тіла біженців.

Чеченські радисти записали на аудіоплівку розмову пілота з базою в Ханкалі, яка прозвучала в ефірі (переклад з російської):

Пілот: Бачу автобуси. Бачу білий автобус. Що робити?

База: Знищити.

П.: Може перевірити треба?

Б.: Я вам наказую: знищити!

П.: Так є. Виконую наказ. Йду на захід.

8 серпня 1996 року на дорогу біля села Комсомольське (Саади-хутір) сіли 3 російських вертольота. Солдати, що висадилися з них, зупинили декілька машин з мирними жителями, вивели з них 18 чоловіків і відразу ж, на очах в жінок і дітей, зарізали. З 18-ти убитих 5 чеченців, а 13 - турки-месхетинці. (Турки-месхетинці, що втекли з Узбекистану під час хвилювань у Ферганській долині у 1989 році, жили в декількох районах Чечні.)

На під'їзді до Грізного, у 7 км. від міста, російськими вертольотами була обстріляна машина з 6-ма іноземними журналістами - кореспондентами France Presse, IFA, WTN і Радіо Свобода. Вертольоти розстріляли машину, не зважаючи на те, що на її лобовому склі був крупний напис ПРЕСА, добре помітний з повітря.

За журналістами, що вибігли з машини і сховалися в гаю в ямах та окопах, вертольоти продовжували полювання півгодини. Лише витративши боєкомплект і пальне, вони розвернулися і пішли на базу. Журналісти дивом залишилися живі.

З 14 серпня чеченці вже практично повністю контролювали Грізний. Російське командування відмовилося від спроб повернення міста і зосередилося на утриманні військових баз на околицях чеченської столиці - в аеропорту імені Шейха Мансура і Ханкалі.

У місті ще залишалися осередки опору, в місцях дислокації були блоковані приблизно 2 тисячі російських військовослужбовців і міліціонерів. Але в умовах браку боєприпасів, медикаментів, продовольства і води вони були приречені на загибель, якщо не від вогню супротивника, то в результаті авіа- і артилерійських ударів своїх.

В руках чеченців залишалися міста Аргун і Гудермес, чеченська армія також активізувала свої дії під Урус-Мартаном і Ведено. У цих умовах генералу Лебедю з 14 серпня вдалося встановити фактичне перемир'я в Грізному, а 17 серпня генерал Пуліковський підписав наказ про припинення бойових дій по всій території республіки.

Остання спроба «яструбів» зірвати мирний процес відбулася 19 серпня 1996 р. Цього дня прес-секретар російського президента оприлюднив його доручення Лебедю - "відновити систему підтримки правопорядку" в Грізному за станом на 5 серпня (тобто до штурму міста).

Генерал Пуліковський пред'явив ультиматум супротивникові - протягом 48 годин покинути столицю республіки і скласти зброю, інакше по місту будуть завдані удари з усіх наявних систем озброєнь.

Артилерійські і авіаційні удари по Грізному поновилися вже вночі 20 серпня, до закінчення призначеного терміну. Це прирікало на неминучу загибель і блокованих в місті росіян, і мирних жителів, яких за оцінкою правозахисників з «Меморіалу» залишалося в Грізному від 50 до 70 тисяч.

Криваву вакханалію все-таки вдалося зупинити Лебедеві. Прибувши до Чечні, він добився припинення вогню і розведення протиборчих сторін в Грізному. 30 серпня за його безпосередньої участі були підписані Хасав'юртівські угоди, які передбачали виведення російської армії з республіки і підписання між Росією і Чечнею політичної угоди про «відкладений» статус Чеченської Республіки до кінця 2001 р.

До кінця 1996 р. росіяни забралися з території Чечні.

Олексій Семенович