Легенда Другої Світової

Ніж американських морських піхотинців Ka-Bar Mark II.

Серед вогнепальної зброї одним з символів надійності та якості вважається автомат Калашникова. Серед ножів такою легендою сміливо можна назвати ніж американських морських піхотинців Ka-Bar Mark II.

Майже сімдесят років цей ніж поважають та люблять мільйони людей, небайдужих до холодної зброї, та й на озброєні у армії США Ka-Bar стоїть надійно, уособлюючи справжню стабільність та консерваторство. Та й справді, навіщо міняти те, що чудово працює, та буде працювати ще, мабуть, дуже довго.

Я не хочу і не буду давати тут переклад статті про ніж-легенду на Вікіпедії з англійської мови. Не буду робити переклади й з сайту виробника. Я просто хочу розповісти, просто і своїми словами, без переходу на мову металургів та матеріалознавців, про один з найбільш відомих та легендарних ножів сучасності.

На самому початку зими 1942 року, 9 грудня, Ka-Bar почали використовувати у армії США. Попередній ніж морських піхотинців не задовольняв, а ось Ka-Bar Mark II вони полюбили одразу. Дизайн ножа дуже простий, і водночас геніальний.

Лезо з високо вуглецевої сталі, руків’я з шкіри, шкіряні ж піхви – все просто та елегантно, ніяких там складних у виготовленні деталей. П’ята у ножа пласка, і завдяки цьому та вазі Ка-Бару його можна використовувати, як молоток. Хіба що через деякий час трохи поміняли методику закріплення п’яти, бо старий не дуже надійно тримав її. Інші зміни були мінімальними, і їх навіть одразу не помітиш.

Справжня зброя перемоги!

Дизайн ножа Ka-Bar Mark II дуже простий, і водночас геніальний.

Під маркою Ka-Bar Mark II під час війни ножі стали випускати не лише розробник - Tidioute Cutlery Company – а й інші компанії, серед яких Pal, Robeson, Camillus та інші. Перша партія становила 200 тисяч екземплярів, а за перші два з половиною роки було виготовлено близько 1 500 000 цих чудо-ножів.

До 1944 року на кожному ножі карбувались ім’я виробника, адреса та військовий підрозділ, але згодом було прийняте рішення для спрощення виробництва та обігу зброї позбутись цих маркувань. Були навіть версії, що ніж ламається на місці напису саме через послаблення маркуванням, через що його переносили на гарду, але згодом це було спростовано, і написи повернули на місце.

Різні виробники робили вороніння на лезі різними засобами, але чорний колір з металу зникає при активному використанні досить швидко. Після війни Union Cutlery вирішили зупинити виготовлення ножів, і для морського флоту США Ка-Бар випускали вже Camillus, Utica та Conetta. Ще й досі на озброєнні морських піхотинців США стоїть цей ніж, але наразі його виробляє на замовлення Пентагону лише фірма Ontario.

Класичний, так би мовити, Ка-Бар має загальну довжину 302 мм, а довжину леза 180 мм, при вазі 560 грамів. Ніж пройшов війни у Кореї, В’єтнамі, Афганістані та Іраку, і ще в купі місць, де були американські морські піхотинці. Всього ніж Ка-Бар випускали більше тридцяти фірм у США, а вже його репліки випускають всі, кому не лінь.

Випускають також і ножі на базі Ка-Бару – мисливські, туристичні, універсальні. Деякі мають серейторну чи напівсерейторну заточку леза, деякі використовують синтетичні матеріали на руків’ї. Зустрічаються не шкіряні, а пластмасові піхви, а інколи буває навіть лезо форми «танто».

Але це все деталі та нововведення, а той, справжній, Ка-Бар складно сплутати з чимось іншим. Все-ж таки це легенда!