Право на зброю: Друга поправка для України

Багато років українцям розповідали байки про те, що зброя має бути тільки у «професіоналів»

Представник навчального стрілецького закладу, радник голови МВС та очільник зброярської спільноти розповіли чи потрібне українцям право на вільне володіння зброєю, які у цьому є ризики і чи є шанси прийняти відповідний закон поточним складом Верховної Ради.

Розмови про право на вільне володіння зброєю набули особливої актуальності на тлі війни.

Чимало людей говорять нині про те, що українці мали б більше шансів захиститись від зовнішнього агресора та терористів, а, з іншого боку, непросте соціально-економічне становище в державі створює передумови для зростання злочинності – і більше актуалізується навіть «невійськовий» аспект самозахисту.

У другій поправці до Конституції США сказано: «через те, що для безпеки вільної держави потрібна добре організована міліція, право народу мати і носити зброю не повинне обмежуватися». Тим часом Україна не має єдиного закону про зброю. Якось так вийшло, що законотворці не поспішають забезпечити українців єдиним та чітким переліком норм та правил, які б не тільки засвідчували право громадян на зброю, а й визначали та регулювали б всі питання володіння та користування нею.

Багато хто спитає – а навіщо нам цей закон, як такий? Чи це дійсно нагальна потреба для України, чи нема в нас важливіших? Може і є, але ж коли ще піднімати питання права на самозахист, як не зараз? Бо питання права українців на володіння зброєю – це питання саме самозахисту, і, як демонструють нам останні події, захисту країни. Хоча, як і в будь-якому питанні, в цьому також існують свої «за» і «проти».

Для того, щоб з’ясувати основні аргументи «за» і «проти», УНІАН звернувся до трьох, так би мовити, зацікавлених сторін: представника навчального стрілецького закладу, радника Голови МВС та очільника зброярської спільноти.

«Разом з вільним обігом зброї, держава повинна повернути систему ГТО»

Те, що зброя не має потрапляти до будь-яких рук – аксіома, тож директор стрілецького тиру «Динамо», майстер спорту СРСР міжнародного класу Володимир Заіка став нашим першим співрозмовником.

Володимир Васильович, давайте відразу до справи, - чому на весь Київ ми маємо тільки 2 стрілецькі тири, що мають право навчати та видавати довідку про навчання для дозвільної системи?

Це питання скоріше не до нас, а до регулюючих органів, бо саме вони не дають стрілецьким тирам дозволів на видачу таких довідок. Раніше ж тири були майже при кожній школі.

З кого складається основний контингент ваших відвідувачів?

Колишні військові офіцери та правоохоронці. Після звільнення чи виходу на пенсію вони втрачають право на табельну зброю і за законом мають проходити комісії та навчання з самого початку. Збільшився притік юнацтва, молодь знову цікавиться тирами та спортивною стрільбою. Дуже багато людей, які мешкають у приватному секторі, бо почастішали грабування будинків.

Основне моє питання - чи має держава забезпечити вільний обіг зброї серед законослухняних громадян?

Так, це нормально і потрібно, але найважливіше, як на мою думку – разом із цим повернути систему «ГТО», створити максимально зручні умови для оздоровлення нації, фізичного виховання, в тому числі і стрілецьких тирів.

Слова пана Заіки виявились пророчими. Вже після нашої з ним розмови Міноборони оприлюднило заяву, що планує до кінця поточного року ввести програму загальновійськової підготовки військовозобов’язаних: «В основу програми покладений принцип територіальної оборони, також в її рамках вирішити завдання підготовки кадрів для партизанських та диверсійно-розвідувальних мереж, які будуть задіяні у випадку окупації певних територій України у випадку відкритої агресії проти нашої держави».

Цікавий момент – заплановано, що своєрідний «курс молодого бійця» стане обов’язковим для кожного громадянина, а для жінок буде розроблена програма з ухилом на громадянську оборону і медичну підготовку…

«Якщо у нас міліція не знає законів, то що казати про громадян»

Другим співрозмовником УНІАН став радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко, бо саме МВС контролює і видачу дозволів на володіння зброєю і її обіг.

На вашу думку, чи мають українські громадяни право на вільне володіння зброєю?

В Україні наразі громадяни мають право на володіння довгоствольною зброєю, якщо вони не наркомани, не судимі та інше. При цьому, питання травматичної зброї, на яку мають право судді, журналісти (і для отримання права на володіння якою в нас є безліч людей із посвідченнями журналіста, які не мають жодного відношення до журналістики) це одне, а короткоствол - це геть інше.

Поясню, чому ми проти того, щоб наразі дозволити громадянам короткоствольну зброю: ми воюємо, і саме те, що закон у нас один для всіх, дозволить отримати зброю не тільки законослухняним громадянам. З іншого боку, є гільзотека, що дозволяє відслідити кожну відстріляну гільзу, але це не відміняє тієї проблеми, що не тільки законослухняні громадяни зможуть отримувати зброю наліво і направо.

Звичайно, це питання потрібно контролювати, не має будь-хто отримувати дозвіл, але для вас мабуть не секрет, що медична комісія для отримання дозволу на зброю у нас геть формальна, реально жодної перевірки не проводиться?

Тут загальна проблема рівня правової культури громадян, наразі ми виявляємо алкоголіків та наркоманів навіть серед працівників міліції, що вже тут говорити за медкомісію. Також є проблемою такий історичний момент: в США право на зброю було у громадян завжди, у нас це не так.

А що ви можете сказати щодо Законопроекту «Про цивільну зброю і боєприпаси», підготовленого українською зброярською спільнотою?

Я обговорював цей законопроект з головою УАВЗ. Ну, що я можу вам сказати – в нас незабаром буде нова Верховна Рада, законопроект потрібно вносити, і якщо ВР його прийме…

Тобто, чекати нового складу парламенту?

Так, стара Рада вже не буде приймати серйозних законопроектів.

А чи прийме такий закон нова Верховна Рада?

Складно відповісти. Зрозумійте, якщо у нас міліція не знає законів, то що казати про громадян. Не можна допустити такої ситуації, що хлопець сидить в ресторані, хтось нахамив його дівчині, а він вихопив пістолета та вистрілив. Так же не можна! Якщо цей закон буде прийнято, забагато стволів буде на руках, а як я вже казав, головна перепона для дозволу на носіння короткостволу – низький рівень правової культури. Наявність маси стволів на руках та їх легалізація не гарантує безпеку. Тут треба ретельно вивчити досвід інших країн, і не тільки США. Ви знаєте, наприклад, що у Великобританії до терактів в лондонському метро навіть полісмени не носили зброю?

Камінь спотикання, повторюся, в двох інших питаннях, а саме: травматичній зброї та короткоствольній. З травматичної, доречі, теж вбивають, це так само, як те, що міліціонерам бити кийками по голові не можна, але…

Добре. Тоді про інше: ціна на набої. Чи знаєте ви, що ходять плітки про те, що всі зброярські магазини «кришуються» з МВС, саме тому ціни в них так синхронно зростають, не зважаючи на логіку. Так, не працює луганський завод, але ж набої, які в США коштують 25 центів, у нас спершу коштували 3 гривні, потім 10-12, а наразі або 25, або їх взагалі немає. А от самостійне виробництво набоїв, котре могло б суттєво знизити ціну на них, у нас незаконне, хоча і обладнання і матеріали можна придбати у тих самих США…

Я не цікавився ціновою політикою на набої, але точно можу сказати, що цей ринок потрібно регулювати так, щоб була конкуренція та однакові правила гри для всіх.

А як ви відноситесь до ідеї курсів з теорії та практики поводження зі зброєю та відповідної медичної допомоги на базі МВС?

Схвально. Може ці курси має проводити не саме МВС, але держава, безумовно, має контролювати їх, проводити ліцензування, затверджувати освітні програми, проводити контроль раз на кілька місяців, тощо.

«Не варто демонізувати зброю – це звичайний засіб самозахисту, яким треба навчитися користуватися безпечно для себе та оточуючих»

Нарешті, третім нашим співрозмовником, найбільш зацікавленим, так би мовити, боком цього трикутника, став голова Наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін.

Що ви можете сказати про «низький рівень правової культури громадян», який, на думку пана Геращенка і заважає тому, щоб дозволити вільний обіг короткостволу та травматичної зброї?

Почнемо з того, що понад мільйон легальних українських власників зброї демонструють найвищій рівень правової освіти протягом вже багатьох років. Думаю цей факт не зможе заперечувати пан Геращенко. Всім тим, хто захоче після ухвалення Закону «Про цивільну зброю і боєприпаси» придбати собі зброю, доведеться пройти серйозну процедуру навчання та іспитів. Після таких курсів рівень правової культури в них буде більш ніж достатній.

Не варто демонізувати зброю – це звичайний засіб самозахисту, яким треба навчитися користуватися безпечно для себе та оточуючих. Головне, щоб цей інструмент був поруч в потрібний час, бо інакше доведеться розраховувати на час реагування працівників міліції, що, як підказує досвід, завжди закінчується погано.

Багато років українцям розповідали байки про те, що зброя має бути тільки у «професіоналів» – армії, міліції, СБУ тощо. Ну і де зараз ці «професіонали», я вас питаю? Армію розкрадали 23 роки, а тепер її в аварійному режимі відновлюють громадяни за власний кошт, та ще й надсилаючи своїх братів та синів в те пекло, яке керівництво країни сором'язливо називає АТО.

Міліція, штат якої сягнув 330 тис. особового складу та який коштував нам десятків мільярдів гривень щороку, фактично, зрадила свій народ. Саме міліція не чинила опір сепаратистам та віддавала без вагань їм ключі від своїх зброярських кімнат, тим самим забезпечуючи їх первинне озброєння. Мусимо визнати, ці так звані «професіонали» себе зганьбили.

До речі, на мою думку нам не потрібна в подальшому така кількість міліціянтів, 100 тис. вистачить з головою. Саме тому ми закликаємо МВС, яке фактично є головним антизброярським лобістом, не заважати нашим законодавчим ініціативам. Вже всім слід зрозуміти, що захищати себе та своїх близьких людина повинна самостійно, як це належить робити вільній людині.

А що робити з тими, хто, отримавши дозвіл на володіння зброєю, порушуватиме закон?

Як що? Карати! Повірте, засоби масової інформації допоможуть висвітлити такі випадки. Декілька таких випадків, і всім стане зрозуміла невідворотність покарання за злочини зі зброєю. Безумовно такі випадки іноді будуть траплятися, але загальний ефект від володіння громадянами зброєю буде вражаючим - злочинці, ким би вони не були, мають зрозуміти, що отримають відсіч від будь-якого громадянина, а не тільки від міліціянта із табельною зброєю. Саме це позитивно вплине на рівень внутрішньої та зовнішньої безпеки.

Складається враження, що міліція боїться того, що люди отримають короткоствол у законний обіг…

Звісно вони бояться! Законний обіг зброї і, зокрема, короткостволу, призведе до двох неприємних для міліції наслідків: по-перше, позбавить монопольного права на надання озброєних охоронних послуг, що призведе до конкуренції у цій сфері і, відповідно, позбавить монополістів надприбутків; по-друге, закриє корупційні схеми із отримання громадянами дозволів на зброю. Із прийняттям та введенням в дію закону, кожен громадянин зможе звернутися до суду у випадку незаконної протидії міліції у його праві отримати зброю.

Сьогодні міліція каже, що суспільство не готове, а насправді мова йде про гроші і про контроль. Рейдерство і «боротьба» з ним, збройні пограбування, незаконні дії міліціянтів та злочини на кшталт Врадіївки, - всього цього можна буде позбутися.

Ми також передбачили в перехідних положеннях до Закону внесення змін у статтю 36 Кримінального Кодексу України. Треба позбутися ганебної практики, коли людей, що захищаються зі зброєю, засуджують за перевищення меж самозахисту. Це дикунство. Ми повинні мати право захищати себе та оточуючих не розраховуючи на час реагування міліції.

Раніше стосунки Асоціації власників зброї з МВС були, скажімо так, більш ввічливі. Що сталось, що у вашій позиції відбулись такі кардинальні зміни щодо відношення МВС до питання озброєння громадян?

Якщо раніше ми мали з МВС ввічливі стосунки у форматі «ми знали про них, вони знали про нас, і все», то після ганебних дій міліціянтів на територіях, де спалахнув сепаратизм, жодних сентиментів до представників МВС не лишилось. У нас війна, а міліція віддає зброю сепаратистам! Міліціянти більше не мають права розповідати нам про «низький рівень правової культури», вони позбавлені права це казати, бо дискредитували себе і втратили контроль над обігом зброї. Вони не можуть нас захистити, ні у Львові, ні у Харкові, ні у Бердянську! Вони нам нічого не можуть гарантувати! Ви маєте розуміти, що гранатомет «Муха» завдовжки 705 мм, в багажнику авто їх може бути 50 штук, а шанс того, що міліція попередить їх ввезення в наші міста надзвичайно низький. Про пістолети та автомати годі й казати. Терміново треба робити блокпости навколо Києва, кожне авто має перевірятися.

Хочу наголосити та привернути увагу, - люди, які їдуть добровольцями в зону АТО, не просто захищають нашу незалежність, вони дають нам можливість та час підготуватись до подальшої навали, якої не оминути, чи то у вигляді терактів, чи то зростання рівня злочинності, чи то агресії Московії.

Тобто, українцям потрібно не заспокоюватися і не розслаблюватися? Чи не здається вам, що відносно права українців на зброю, ми дійшли тієї межі, коли або зараз, або вже ніколи?

Не просто здається, я впевнений. Нам потрібна своя, українська «друга поправка» до Конституції: «Кожен громадянин України має право на вільне володіння вогнепальною зброєю для захисту свого життя і здоров'я, житла та власності, життя і здоров'я інших людей, конституційних прав і свобод у разі узурпації влади, посягань на конституційний лад, суверенітет та територіальну цілісність України».

… Головна розбіжність позицій «за» і «проти» озброєння українців в тому, чи достатньо подорослішало наше громадянське суспільство для того, щоб мати зброю. МВС вважає, що ні, власники зброї заперечують – готове.

Ця розбіжність знову приводить нас до питання законодавства. Відсутність нормального закону, що регулював би обіг зброї в Україні, як можна легко здогадатись, породжує незаконний її обіг. Тим часом, розвиток легальної зброярської галузі може стати одним із шляхів наповнення бюджету і створення нових робочих місць. І тут владі варто замислитись над таким питанням: якщо законний обіг зброї буде не тільки регульований, а й приноситиме чималий внесок до бюджету України, чи не буде це вигідніше та корисніше для України? Так, навряд чи обійдеться без ексцесів, але ж жодне нове починання без них не обходиться. В даному випадку, хочеться вірити, що кількість позитивних моментів відчутно переважить негативні.