Сучасний стан ТСО – загроза зовнішній безпеці України

Товариство сприяння обороні України

Громадськість не залишає поза своєю увагою питання стану ТСО, і розпочинає процедуру  аудиторської перевірки (в рамках громадського контролю за діяльністю державних органів) роботи ТСО, та існуючих програм МО щодо підготовки кадрового резерву. 

Трохи історії з якої ми вийшли. 

Першою в СРСР добровільною оборонною організацією було створене в 1920 Військово-наукове товариство, незабаром перейменоване в Товариство сприяння обороні СРСР. Слідом за ним з'явилося товариство Авіахім (1925), що об'єднало Товариство друзів Повітряного флоту і Добровільне товариство друзів хімічної оборони та промисловості. У 1927 році організації об'єдналися в Товариство сприяння обороні, авіаційному і хімічному будівництву. У 1948 році на його базі було утворено три самостійні організації.

У 1951 році ці товариства були об'єднані у ДТСААФ (ДОСААФ).  Членом ДТСААФ міг стати будь-який громадянин СРСР, що досяг 14-річного віку. У ряді випадків масове прийняття в члени ДТСААФ школярів, студентів, робітників і службовців проходило у примусовому порядку, наприклад із загрозою позбавлення премії, стипендії чи інших покарань. У зв'язку із цим ДТСААФ жартома називали «добровільно-примусовим товариством». ДТСААФ видавав газети, часописи, бюлетені, книги і плакати, організовував випуск військово-навчальних кінофільмів і діафільмів, поширював військово-політичну, військово-технічну і спортивну літературу.

В Україні правонаступником ДТСААФ є організація ТСОУ — Товариство сприяння обороні України, сформоване за рішенням VII позачергового з'їзду Центрального комітету республіканської організації ДТСААФу від 26 вересня 1991 року.

Трохи світового досвіду від двох найбільших та наймогутніших армій світу.

Народна озброєна міліція - складова частина Збройних сил Китайської Народної Республіки. Складається з підрозділів внутрішньої охорони, охорони золотих запасів, лісів, гідроелектростанцій, транспорту, прикордонних військ, військ громадської безпеки, пожежних частин і частин спеціального забезпечення. Війська народної озброєної міліції були створені 19 червня 1982. Чисельність народної озброєної міліції складає близько 1,3 мільйона чоловік.

У мирний час.

Народна озброєна міліція зазвичай охороняє різні важливі об'єкти, виконує завдання по боротьбі з терористичними актами, а також надає допомогу в економічному будівництві. У воєнний час народна міліція покликана сприяти НВАК (Народно-визвольна армія Китаю) в спільних оборонних і бойових діях.
Війська міліції включені в організаційну структуру Держради, перебуваючи в подвійному підпорядкуванні у Держради і Центральної військової ради. Війська мають трьохстатечній органи управління - штаб, дивізія і полк.

З моменту терористичних атак 11 вересня 2001 року, Сполучені Штати Америки прийняли цілий ряд заходів по припиненню можливої терористичної активності в майбутньому. Так як терористичні атаки представляють загрозу для всього міжнародного співтовариства, необхідні чіткі заходи для протистояння тероризму.

У Сполучених Штатах Америки для забезпечення належного рівня безпеки була створена принципово нова структура, яка включила в себе безліч служб безпеки і поставила своєю метою досягти оптимальної взаємодії всіх відомств для запобігання загрози здійснення терористичних актів та боротьби з наслідками стихійних лиха. Даною структурою став Департамент внутрішньої безпеки, який об'єднав в собі існуючі раніше служби забезпечення безпеки і спеціально створені відомства, призначені для здійснення нових методів боротьби з терором.

Незважаючи на існуючі раніше системи забезпечення безпеки, що включали в себе Федеральне бюро розслідувань, Центральне розвідувальне управління, міністерство оборони, поліцію і розвідувальне співтовариство в цілому, належний рівень забезпечення безпеки не був досягнутий. Теракти 11 вересня 2001 року продемонструвала слабкий рівень підготовки і координації відомств, що послужило причиною створення нової структури.

20 вересня 2001, в своїй промові перед нацією і Конгресом, президент США Джордж Буш - молодший заявив про створення нового відомства для координації забезпечення національної безпеки - Управління внутрішньої безпеки (Office of Homeland Security). Згідно виступу президента, нове відомство об'єднає більше дюжини служб безпеки.
1 березня 2003 Управління внутрішньої безпеки було перетворено в Міністерство внутрішньої безпеки (Department of Homeland Security).

Україна в сучасних умовах.

У 1994 році країна приєдналася до програми НАТО "Партнерство заради миру", в 1995 році - до програми аналізу та оцінки сил (Planning and Review Process), в 1997 році була підписана хартія про особливе партнерство з Північноатлантичним альянсом. У травні 2002 року Україна офіційно проголосила курс на вступ до НАТО, коли відповідне рішення прийняв РНБО. У червні 2003 року ця мета була зафіксована Верховною радою в законі "Про основи національної безпеки України".

Далі Україні належало взяти спеціально розроблений План дій щодо членства в НАТО, який країна мала б виконувати в перебігу трьох-чотирьох років. В листопаді 2005 року міністр оборони України Анатолій Гриценко, публічно заявив що Україна взяла активний курс на вступ до НАТО, тим самим запустивши низку реформ міністерства оборони України, що були покликані уніфікувати стандарти Української армії для північно-атлантичного альянсу.

Однією з негативних сторін цих реформ для України виявився той факт, що керівництво держави і міністерства оборони не врахувало існуючі традиції формування добровільних об’єднань сприянню збройним силам та необхідність реформування структури ТСО як єдиної громадської ініціативи такого роду.

Як наслідок, ТСО залишилось без мотивації до дії, і перетворилося з організації що концентрує громадські ініціативи по допомозі армії, на організацію з переправлення та освоєння грошових потоків пов’язаних з міністерством оборони. Тобто реалізація надлишкового майна, роздача земельних ділянок, комерційні проекти направлені на отримання прибутку певними групами.

Тому ми не побачили будь яких дій з боку добровільних товариств пов’язаних з ТСО під час революційних подій майдану і навіть коли почалась війна. Повна деградація ТСО і абсолютна відсутність кінцевої мети що до підготовки та підбору кадрового резерву для армії, підготовки молоді, та дій направлених на підвищення обороноздатності країни, було доповнено тим фактом. що керівник ТСО був ставлеником «режиму Януковича», єдиною функцією якого був контроль за грошовими потоками організації.

Наразі коли постає питання обороноздатності країни стає зрозумілим, що ТСО в існуючій моделі більше працює на ворога (своєю бездіяльністю та розкраданням майна), чим на країну.

Виклики які сформувала війна:

1. Консолідація всього громадянського суспільства на перемогу – що неможливо без чітко структурованою, діючої організації сприяння обороноздатності країни (ТСО).

2. Впровадження концепції територіальної оборони, захист ключових інфраструктурних об’єктів (енергетика, зв'язок, теплопостачання, газові магістралі) та  міст - що неможливо без чітко структурованою, діючої організації сприяння обороноздатності країни (ТСО).

3. Захист громадян - що неможливо без чітко структурованою, діючої організації сприяння обороноздатності країни (ТСО).

4. Сучасна, технологічна, боєздатна армія з високим кадровим потенціалом та достатнім рівнем підготовки - що неможливо без чітко структурованою, діючої організації сприяння обороноздатності країни (ТСО).

5. Перемога у війні з агресором та чітке геополітичне позиціювання серед великих гравців міжнародної арени - що неможливо без чітко структурованою, діючої організації сприяння обороноздатності країни (ТСО).

На жаль, події останнього часу показали тотальну недієздатність оборонної доктрини нашої держави. Ні одне з профільних міністерств (МО, МВС, СБУ, ДСНС) не змогло виконати прямих обов’язків та функцій на них покладених. І навіть широку підтримку громадськості державний апарат не зміг направити в необхідне русло, у зв’язку з відсутністю чітких програм і механізмів участі громадськості в формуванні внутрішньої безпеки країни.

Тому стає зрозумілим, що негайна трансформація та реформування має бути направлена не тільки на ТСО (що є максимально нагальним у зв’язку з війною) а і на формування нової стратегії захисту держави шляхом використання світового досвіду та створення ефективної структури відповідальної за внутрішню безпеку країни, яка буде здатна відреагувати на будь які майбутні виклики та загрози державі.

Громадськість не залишає поза своєю увагою питання стану ТСО, і розпочинає процедуру  аудиторської перевірки (в рамках громадського контролю за діяльністю державних органів) роботи ТСО, та існуючих програм МО, щодо підготовки кадрового резерву.

Керівник штабу
Української військової організації
Володимир Волков