Первинний аналіз Законопроекту "Про вогнепальну зброю цивільного призначення"

"Закони пишуться для звичайних людей, тому вони повинні ґрунтуватися на звичайних правилах здорового глузду." - Томас Джеферсон

Первинний аналіз Законопроекту "Про вогнепальну зброю цивільного призначення" внесеного депутатом України Капліним С.М. / № реєстрації 1135 від 01.12.2014

Ознайомившись зі змістом вказаного законопроекту, можна стверджувати, що його було підготовлено нашвидкуруч, особами, які не дуже розуміються як на зброї, так і на нормотворчої діяльності.

І ось на чому базуються такі твердження:

Термінологія. Складається враження, що особи, які доклали руку до написання цього законопроекту, взагалі не мають поняття, що таке зброя та боєприпаси до неї.

Так, ст. 1 визначає, що:

1) вогнепальна зброя цивільного призначення (далі – зброя) – це будь-яка ручна нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, що використовується для самозахисту, захисту інших осіб та майна, мисливства і спорту, калібром від 4,5 мм до 20 мм (для гладкоствольної зброї калібром до 26,5 мм включно), яка вистрілює дробом, кулею чи іншим снарядом, і для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей), а також інша зброя, яка призначена або може бути трансформована для цього, крім кулеметів і гранатометів, а також зброї, випущеної до 1900р.

2) боєприпаси – це дріб, куля, інший снаряд, який використовується для здійснення пострілу з вогнепальної зброї.

Досить дивні, як на мене терміни, оскільки вони навіть між собою не узгоджуються!!! Не може гвинтівка або рушниця здійснити постріл, якщо їх зарядити саме "боєприпасами" у визначенні, наведеному у п. 2 ст. 1 вказаного законопроекту. Наявності - кулі, дробі (шроту) чи іншого снаряду, фізично не достатньо для пострілу з вогнепальної зброї.

Тобто, навіть поверхневе дослідження лише першої статті законопроекту свідчить про його якість, точніше про відсутність якісної нормотворчої праці над цим документом, який, як зазначають автори, має врегулювати таке значуще питання, як обіг зброї в Україні.

Крім того, як характеристика, яка відносить зброю до зброї цивільного призначення визначено напрямок використання зброї. Однак, якщо мій пістолет лежачі у сейфі, наразі не використовується для самозахисту чи спорту, він що - втрачає статус зброї цивільного призначення?

Аналіз ст. ст. 3-8 законопроекту наводить на думку, що його автори намагалися впорядкувати діяльність КМ України, МВС, МЮ, МОЗ та органів місцевого самоврядування, а аж ніяк не питання обігу зброї в України. Вказані статті свідчать, що автори законопроекту займаються лише окозамилюванням, роблячи все, щоб питання обігу зброї в Україні не було врегульовано законом, адже вони дають на відкуп органам виконавчої влади та місцевого самоврядування вирішення питань, які фактично має вирішити Закон.

Прикладом найвищого пілотажу законотворчості та юридичної техніки є наприклад такі сентенції, які наведені у законопроекті:

Під самозахистом у цьому законі розуміється застосування зброї, яке повинно відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, та наслідкам, що спричинені цим суспільно – небезпечним протиправним посяганням. (ст. 11).

Ви зрозуміли, що хотіли сказати автори цього законопроекту? Я, навіть декілька разів прочитавши, не зрозумів…, але маючи фахову освіту можу лише припустити, що автори мали на увазі адекватне співвідношення між посяганням та засобом його припинення, тобто - якщо вам плюнули на спину в автобусі, це не дає вам права застосувати зброю по відношенню до кривдника.

Однак, як на мене, закон має бути сформульований таким чином, щоб будь-яка особа мала змогу прочитавши його, зрозуміти його зміст та скеровувати свою поведінку відповідним чином, а не бігати щоразу до адвоката на консультацію перед застосуванням зброї задля самозахисту! Це нонсенс! Тим паче, що застосування зброї як правило має місце у стресовій ситуації.

Тим паче, самозахист в даному законопроекті обумовлений фактом порушення права, але вибачайте, якщо моє право на життя буде порушене, я не зможу реалізувати право на самозахист! Це ще один нонсенс.

Крім того, ч. 4 статті 11 законопроекту фактично звужує вже існуючи права особи на застосування зброї для самозахисту, обмежуючи її застосування лише випадком незаконного проникнення до житла, а от якщо до вас у автомобіль намагаються вдертися не досить дружелюбні персони, з намірами, які загрожують вашому життю і здоров'ю, застосовувати зброю зась! Ви ж не в своїй оселі…

Стаття 12 законопроекту намагається врегулювати питання здійснення права власності на зброю. Так, частина 4 вказаної статті визначає, що:
4) Зброя зобов'язує та не може використовуватися особою на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства та держави, завдавати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускається зловживання правом на зброю в інших формах.

Нічого вас в такій сентенції не дивує? В мене, наприклад, виникає єдине запитання, а як же моє право на самозахист із зброєю в руках? Гарантоване мені попередньою статтею? Адже наступна, 12 статті, прямо забороняє мені завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.

Тобто, в нападника стріляти не можна, тільки у повітря - так? Адже якщо вистрілити у нападника, я порушу його право на життя? Так чи ні? Хоча дехто з вас справедливо зазначить, що і у повітря стріляти не можна, особливо вночі, коли вас зустріли в темному провулку, адже постріл в повітря порушить права громадян на відпочинок!

Взагалі шедевральна частина 6 статті 12. Як вам таке: Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати належну їй зброю іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Здійснення права власності на зброю, умови і порядок укладення та виконання правочинів зі зброєю регулюються актами цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

Ем… а дозвольте поцікавитися, цей законопроект у нас що мав врегулювати??? Дивимося преамбулу до нього і ось: …регулює правовідносини, що виникають щодо обігу в Україні вогнепальної зброї цивільного призначення та бойових припасів до неї. Так я не зрозумів, регулює, чи лише намагається? Навіщо в законі, який має регулювати правовідносини з обігу зброї в Україні, якісь банкетні норми, що відсилають до актів цивільного законодавства?

Аналіз статті 15 законопроекту свідчить про те, що для його авторів наявність та чинність папірця, який вони назвали Свідоцтво на володіння зброєю більш важливе, ніж ваше життя чи життя ваших рідних і близьких, адже право на самозахист зі зброєю в руках обумовлене "наявністю" та "чинністю" вищезгаданого папірця! Цікаво, як будуть кваліфікувати дії того, хто застрелить нападника, не маючи при собі чинного Свідоцтва? А того, хто зарубає нападника сокирою? На сокиру жодного Свідоцтва не потрібно… Як вам таке ось "піклування" про ваше життя і здоров'я з боку авторів законопроекту?

Стаття 16 - власник зброї зобов’язаний… вживати всіх заходів для запобігання заподіяння шкоди життю, здоров’ю або майну інших осіб належною йому зброєю.

І знов те саме питання - а як же гарантоване нам цим законопроектом право на самозахист?!

Розділ 3 Законопроекту намагається регламентувати питання набуття права власності на зброю. Стаття 17 наприклад визначає, що:

Свідоцтво на володіння зброєю (далі – Свідоцтво) – це іменний документ, який видається продавцем покупцю та дає право його володільцю придбавати та використовувати зброю. Свідоцтво має індивідуально визначений характер та у спадщину не передається.

Уважно прочитали? Нічого не дивує? Ні? А якщо в кореспонденції зі ст. 12 ч. 6 цього законопроекту, де вказано, що: Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати належну їй зброю іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Здійснення права власності на зброю, умови і порядок укладення та виконання правочинів зі зброєю регулюються актами цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

Тобто, я, продаючи вам рушницю, маю виписати вам же й свідоцтво на володіння цією зброєю!!!?

Частина 4 ст. 17 визначає, що "За отримання (поновлення дії) Свідоцтва покупець сплачує збір в розмірі п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сплачені кошти надходять до місцевого бюджету".

Чудово! Ось ми і знайшли те, заради чого намагаються цей законопроект протягти через Верховну Раду! І чхати його автори хтіли на те, що вони самі написали у ч. 1 статті 11 Законопроекту.

Нагадаю: "Кожна людина має право на зброю. Це право гарантується державою. Всі фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) мають рівне право на зброю. У реалізації цього права не може бути передбачено привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками".

Напевне розробники пропустили певні слова в ч. 1 ст. 11 законопроекту… Вони мали на увазі, що "Кожна заможна людина має право на зброю". Так-так, адже 8500,00 грн. за папірець, який вам дозволить захищати своє життя за допомогою ефективного пристрою (який також не три копійки коштує), це такі дрібниці.

Стаття 19 визначає, що суб’єкт господарювання, який здійснює продаж зброї "це і швець, і жнець і на дудє ігрець", адже якщо Ви ще не забули, Свідоцтво на володіння зброєю у нас видає хто? Вірно - її продавець! А ось 19 стаття визначає, що такий суб’єкт ще і може навчати володінню зброєю! Ну а що, чому б ні! Я маю бажання продати якнайбільше зброї, отже я як найякісніше визначу особу, яка має право на її придбання, а ще і навчу її поводженню зі зброєю! Мені ж потрібно продати якнайбільше зброї! Як вам такий підхід? Ви згодні на такий механізм? Я — ні.

А ось ще одна цікавинка законопроекту. Пам'ятаєте, на початку я дивувався, що в авторів законопроекту не співвідносяться поняття "вогнепальної зброї цивільного призначення" та "боєприпасів". Читаємо статтю 23 законопроекту і бачимо що, власники зброї навіть мають право здійснювати перезаряджання боєприпасів ("релоад" - слово то яке розумне, напевне в Інтернеті підгледіли) і все б начебто добре.

Однак поясніть мені, яким чином фізично я можу зробити перезаряджання дробі, куль чи інших снарядів, які використовуються для здійснення пострілу з вогнепальної зброї. Адже жодного слова про патрон в терміні "боєприпаси" не йдеться… але в статті 23 гільзи таки згадуються, але не зрозуміло для чого, адже на думку авторів законопроекту, гільза не є складовою частиною "боєприпасу". Ви будете озброєні та надзвичайно небезпечні, якщо будете мати при собі рушницю та мішечок зі шротом! Нащо вам ті патрони взагалі здалися, ще постріляєте один одного!

Стаття 27 законопроекту намагається визначити порядок використання зброї, зазначаючи при цьому, що:

2. Право на використання зброї включає в себе право на застосування, зберігання, носіння, транспортування, перевезення, здійснення ремонту та модифікації зброї, а також інші права, які передбачені цим законом.

3. Використання зброї її власником допускається на об’єктах рухомого та нерухомого майна (зокрема, земельні ділянки, житлові будинки, квартири тощо), що належать власнику зброї на праві приватної власності, або перебувають у його володінні на інших законних підставах, а також для самозахисту і припинення злочинів – на вулиці та в інших громадських місцях.

Найширші повноваження, чи не так? Але є декілька але:
- полювати я маю у себе в квартирі чи в автомобілі? Адже на вулиці я можу використовувати зброю лише для самозахисту чи припинення злочинів.
- підвищувати вправність зі стрільби та майстерність у володінні зброєю - також у себе вдома чи в авто?
- а що означає застосування зброї? Хто пояснить?

З огляду на вказані вище АЛЕ, вбачається, що стаття 28 суперечить приписам статті 27 законопроекту, або автори вважають, що всі власники зброї є власниками також тирів чи стрільбищ. Не згодні? Тоді почитайте статтю 27 та 28 законопроекту.

Статті 29-34 законопроекту досить цікаві для ознайомлення, однак не зважаючи на це я не побачив регламентації найголовнішого - регламентації застосування зброї. Все зарегулювали - носіння, зберігання, ремонт та модифікацію, однак жодним словом не обмовилися про застосування зброї! Взагалі! Напевне на думку авторів законопроекту це неважливе питання, є ж більш серйозні - збір коштів за Свідоцтва на володіння зброєю.

Також в законопроекті є і інші цікавості, однак не хочу їх навіть читати, оскільки поданий законопроект не має бути прийнятий, тому що він не спроможний визначити та врегулювати питання обігу та застосування зброї в Україні, а намагається лише створити умови для збору коштів і за своєю суттю є дискримінаційним.

Також цей витвір законотворчого мистецтва свідчить про відсутність у його авторів навіть поверхневого уявлення про те, що таке зброя, для чого вона потрібна в першу чергу і як має виглядати закон за його будовою та змістом.

Цей витвір епістолярного жанру не має стати Законом!

З повагою,
адвокат Чорний І. Т.