Власні думки про "Висновок антикорупційних експертів"

Зігмунд Фрейд

Майже одночасно із заявами політиків щодо обігу зброї в Україні в мережі зв'явився такий собі висновок осіб, які вважають себе антікорупційими експертам. За наслідками ознайомлення з думками "антикорупційних експертів" вирішив коротко викласти власні думки з приводу оприлюднених ними сентенцій.

1. "Антикорупційні експерти" - хоплофоби. При цьому пан Калмиков Д. та його "перевіряючуй" пан Хавронюк М. вважають, що наше з вами життя нічого не варте і що ми не маємо права бути власниками ефективних та оперативних інструментів самозахисту - тобто пістолетів та револьверів, а питання врегулювання законного обігу цивільної зброї в Україні для них не актуальне, адже суспільна цінність законопроекту № 1135-1 для них обох - "нуль", про що можна пересвідчитися тут.

2. При цьому "пани-експерти" такі собі "державники", адже вони "блюдуть" реноме України як сильної держави, яка здатна захистити життя та здоров'я своїх громадян, бо їм де не подобається запропонована збройною спільнотою ініціатива, адже "Надання можливості практично кожному громадянину України володіти та користуватися різними видами вогнепальної зброї (включаючи короткоствольну нарізну) та ще й у будь-якій кількості (ч. 6 ст. 4 законопроекту) не лише не підніме рівень довіри населення до держави, а й буде сприйнято як прояв слабкості держави, як її офіційне зізнання у нездатності захистити громадян і намаганні перекласти «тягар» забезпечення безпеки їхнього життя та здоров’я із власних плеч".

Однак є певне непорозуміння, оскільки по-перше - "сильна держава Україна" вимагає від своїх громадян захищати її територіальну цілісність із зброєю в руках і в цьому питанні жодного натяку на "прояв слабкості держави" не вбачається, а по-друге, "пани-експерти", наразі в Україні надана можливість практично кожному громадянину володіти та користуватися різними видами вогнепальної зброї, які за своїми ТТХ значно "суворіші" ніж короткоствольна нарізна зброя, яка так вас налякала, але є одне але - питання обігу зброї не врегульоване законом, а віддано на відкуп МВС, яке регламентує це важливе питання власним наказом - підзаконним актом і ось де "найкорупцінногенніший фактор" - МВС може самостійно встановлювати "правила гри" і ніхто їм в цьому питанні поки що не авторитет.

3. Стосовно описаних так званих "корупційних ризиків" - таке враження, що "пани-експерти" судять про всіх по собі і стверджують, що якщо громадянин стикнеться під час оформлення документів з певною проблемою - такий громадянин одразу почне "вирішувати" питання і про наявність суду такий громадянин не згадає. І мотивуючи свої твердження "пани-експерти" наводять певні норми проекту закону, які, на їх "експертну" думку містять певні корупційні ризики, наприклад: - "Відсутність відповідальності за правопорушення".

Відповідно до ч. 3 ст. 13 «втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного реєстратора, пов’язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із Законом».

Проте, ні законопроект, ні запропоновані ним зміни до КК і КпАП не передбачають встановлення відповідальності за такого роду правопорушення.

Нині чинне кримінальне, адміністративне законодавство містить лише загальні заборони в цій сфері як-от: зловживання владою, перевищення службових повноважень тощо.

Тобто нашим "панам-експертам" замало статей в КК України чи КпАП України, які регламентують питання відповідальності за вчинення посадових злочинів, їм де потрібна "стаття на кожен чих".

Напевне їм також не відомо і про приписи статті 56 Конституції України, де вказано, що "Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень", а також про приписи ч. 2 статті 19 тієї ж Конституції України, де вказано, що "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

Тобто, навіть в Конституції визначено, що за незаконні дії наступає майнова відповідальність, а незаконним (забороненим) буде втручання будь-яких органів і посадових осіб, вчинене не в рамках наданих їм повноважень.

- "Прогалини в нормах матеріального права". 

У абз. 2 ч. 1 ст. 10 перше із перелічених повноважень Міністерства внутрішніх справ сформульовано так: «вносить в установленому порядку пропозиції щодо її формування» (наведено дослівно). Виникає низка риторичних запитань:

- про які пропозиції йдеться?
- кому їх має вносити Міністерство внутрішніх справ України?
- щодо формування чого?

Можна припустити, що йдеться про те, що Міністерство внутрішніх справ може вносити пропозиції Міністерству юстиції щодо формування державної політики у сфері державної реєстрації прав на зброю. Проте, й у цьому разі важко зрозуміти, що мається на увазі під «внесенням пропозицій щодо формування державної політики».

Як може одне міністерство вносити пропозиції іншому щодо формування останнім державної політики, віднесеної до сфери його відповідальності? Це абсурд. - це тези наших "панів-експертів", а ось їх припущення щодо корупційного ризику:

З точки зору корупціогенності, небезпечність цієї ситуації полягає в тому, що прогалина ніби підштовхує суб’єктів відповідальності до законотворчості. Тому можлива ситуація вільного тлумачення такого повноваження керівництвом Міністерства внутрішніх справ та видання нормативно-правових актів (наприклад, наказів), які виходитимуть за межі їх компетенції, з метою отримання неправомірної вигоди від цього.

Слід зазначити, що "пани-експерти" "процитували дослівно" приписи ст. 10 проекту Закону та зробили геніальніші припущення щодо того, які саме пропозиції може вносити МВС. Однак якщо подивитися на назву статті 10 проекту Закону, то одразу стає зрозумілим, про які пропозицій йдеться мова, адже стаття 10 має наступну назву:

"Повноваження Міністерства внутрішніх справ у реалізації державної політики у сфері державної реєстрації прав на зброю" і якщо читати зміст проекту закону як пересічний громадянин, а не "пан-антикорупційний експерт", то стає зрозумілим, що фраза "вносить в установленому порядку пропозиції щодо її формування" однозначно стосується державної політики у сфері державної реєстрації прав на зброю.

Я впевнений, що ви всі одразу зрозуміли, про що йдеться в статті, на відміну від наших "панів-експертів". Хоча, може вони і не експерти, а так - намагаються обґрунтувати "проголошену партійну лінію" щодо того, що українцям задля захисту свого життя та здоров'я від протиправних посягань зброя не потрібна. Адже про це і Президент заявив, і міністр МВС.

Ось і наші "пани-експерти" не бажають "випадати із тренду" і рекомендують: "відхилити законопроект як такий, що суперечить Засадам державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційній стратегії) на 2014–2017 роки, затвердженим Законом від 14 жовтня 2014 року".

І їх жодним чином не хвилює, що статті 27 Конституції України наразі є лише красивою декларацією і залишатиметься такою доти, доки нам з вами не дозволять легально володіти та користуватися дієвим та адекватним засобом захисту свого життя та здоров'я - короткоствольною нарізною зброєю.

Хоча, чому дозволять то? Хто на кого взагалі працює? "Пани-експерти", а чи не забагато ви на себе берете? А, напевне ви знаєте за що вас потрібно пристрелити… адже як кажуть, самі завзяті противники зброї ті, хто знають за що їх потрібно пристрелити і судячи з ваших висновків, питання в жодному разі не в корупційних ризиках, а в тому, що влада боїться озброєного народу, тим паче такого, який з кийками та дерев'яними щитами під кулями виносив своїх товаришів з Майдану та боронив більше ніж півроку Донецький аеропорт під майже невщухаючими артилерійськими обстрілами.

Шановні, однак ви трошки помиляєтеся - питання про легальну зброю, яка у злочинах майже не використовується і маючи легально озброєних громадян, державі значно простіше боротися із проявами свавілля чи беззаконня в суспільстві.

Неозброєне суспільство - це суспільство жертв і Кенія з Норвегією тому нагальні приклади, адже лише кілька озброєних злочинців можуть забрати життя більш ніж сотні громадян і як всі ми бачимо - навіть норвезька поліція своїх громадян "не береже", не кажучи вже про українську міліцію чи майбутню українську поліцію.

А на останок пропоную дослідити "шедеври експертної мислії", зокрема такі:

-"Прийняття законопроекту не сприятиме ні гарантуванню конституційного права громадян України на захист свого життя, здоров'я та власності, ні підняттю рівня довіри громадян до держави. Тому ці цілі прийняття законопроекту є неправдивими."

Шикарно! Не, ну експерти ж сказали… все одразу зрозуміло. І тут маємо "происки госдепа или ФСБ", кому як зручніше. Ціль то "неправдива".

Тобто врегулювати законом обіг зброї в країні, яка наразі наповнюється нелегальною зброєю, навіть танками та ствольною і реактивною артилерією - це неправда на думку наших "панів-експертів" і цих "борців з корупцією" взагалі не хвилює питання щодо того, що будь-які обмеження на обіг зброї, згідно статті 92 Конституції України та статті 178 ЦК України можуть бути встановлені виключно законом, а не наказом МВС № 622 чи постановою ВР від 17 червня 1992 р. № 2471-XII, а отже наразі всі ті "диверсанти" та "шпигуни", яких затримують співробітники СБУ чи інших відомств, фактично не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 263 КК України, адже в Україні відсутній закон, яким би передбачалася наявність дозволу на зброю і це беззаперечний факт.

А отже, що ми маємо - "пани-експерти" так відчайдушно намагаються "зарубати" законопроект, що спадає на думку таке маленьке питаннячко - а на кого дійсно вони працюють? Адже окрім "наляканої" влади є ще певні кола, які дуже зацікавлені в тому, щоб питання обігу зброї жодним чином не було врегульоване на законодавчому рівні. Чи не на диверсантів працюєте, хлопці?

І що в даному випадку більше підриває довіру громадян до держави?! Як на мене - питання риторичне.

-"неконтрольоване насичення країни величезною кількістю «легальної» вогнепальної зброї. У цьому контексті особливу тривогу викликають положення про те, що:

-"кількість зброї певної категорії, яку має право придбати особа, що має дозвіл на зброю цієї категорії, та боєприпасів до неї, не обмежується" (ч. 6 ст. 4).

"Пани-експерти" щось ви взагалі тут розійшлися, такі твердження на голову не налазять.

Як може легальна зброя "неконтрольовано" наситити країну??? Вона на то й легальна, що її обіг контролюється з боку держави, вона відстрілюється, зразки відстріляних боєприпасів формують базу даних. Виникає питання після таких сентенцій - чи читали ви взагалі проект закону? А якщо читали, то внаслідок чого було зроблені взаємовиключні висновки? Легальна зброя - неконтрольоване насичення. Дивно, чи не так?

І який сенс обмежувати кількість одиниць зброї - якщо зараз така кількість не обмежується по відношенню до громадян. Відповідно до приписів статті 22 Конституції України "При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод", а отже - якщо я маю право наразі придбати необмежену кількість зброї за умови отримання відповідних дозволів - то вибачайте, обмеження такого права буде не конституційним, а отже - безглуздим.

- члени сім’ї власника зброї, які проживають разом з ним, можуть спільно володіти та використовувати його зброю. При цьому кількість співвласників на одну зброю не обмежується (ч. 1 ст. 21);

"Пани-експерти" таки "халтурщики та брехуни". Їх так лякає легальна зброя, що вони навіть здатні на низькопробні маніпуляції. Вищенаведене посилання є тому яскравим доказом. Чого простіше - сказати що зброю "ніззя", бо нею будуть володіти всією родиною і навіть користуватися. А як кажуть - в "родині не без виродків".

Слушна думка, але є одне але (яких, до речі, досить багато можна знайти, якщо уважно вивчити "сентенції" "панів-експертів") - вони тупо перекручують зміст законопроекта. Напевне - колишні податківці - ті також люблять читати нормативні акти як їм вигідно.

Так ось до чого я - ось дійсний зміст частини 1 статті 21 законопроекту: "Члени сім’ї власника зброї, які проживають разом з ним, можуть спільно володіти та використовувати його зброю, за винятком права відчуження зброї. Спільне володіння здійснюється на підставі відповідного дозволу на зброю (дозвіл на спільну зброю). Кількість співвласників на одну зброю не обмежується".

І це тільки частина 1. Стаття 21 проекту містить ще 10 частин, окрім першої, які регламентують питання спільного володіння зброєю.

Наприклад частина 5 цієї статті визначає, що: "Для отримання дозволу на спільну зброю особа повинна подати в орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав на зброю, за місцем свого постійного проживання заяву за встановленою формою, довідку (висновок) закладу охорони здоров’я про те, що за станом здоров'я вона може володіти зброєю, договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника вогнепальної зброї, паспорт громадянина України та документ, що підтверджує оплату послуг щодо видачі дозволу. Претендент на дозвіл на спільну зброю повинен надати також письмову згоду власника зброї на використання його зброї на підставі дозволу на спільну зброю".

Судячи з експертного висновку - наші "пани-експерти" викладали там, де навчався Діма Кісєльов, ну той, що з "РашаТудей".

-"власник цивільної зброї може здійснювати дарування зброї та боєприпасів, які перебувають у його власності, іншим особам (ч. 1 ст. 27), яка з моменту її дарування зберігається у обдарованої особи навіть якщо в неї немає відповідного дозволу."

І знов таки, цитата вирвана з контексту.

Ось зміст статті 27 законопроекту: "Власник цивільної зброї може здійснювати дарування зброї та боєприпасів, які перебувають у його власності, іншим особам відповідно до норм чинного законодавства.

Обдаровані особи, які не мають дозволу на зброю, зобов'язані отримати його у встановленому законом порядку протягом одного місяця з дня дарування.

До отримання дозволу на зброю, особа, що отримала зброю у подарунок має право виключно на зберігання цієї зброї за місцем свого проживання, із забезпеченням передбачених цим Законом умов зберігання, та не має права на її носіння, транспортування, а також придбання боєприпасів до неї".

Отже, я зможу подарувати легальну зброю, тобто зброю, яка перебуває на обліку, відстріляна для кулєгільзотеки, попередній власник якої відомий. При цьому у разі, якщо я подарую зброю особі, яка не має відповідного дозволу (що навряд), в неї виникне право лише на зберігання такої зброї за місцем проживання, з додержанням відповідних приписів щодо порядку зберігання зброї, а також виникне обов’язок отримати відповідний дозвіл на зброю в порядку, що передбачений законом.

У зв'язку з чим хочу спитати у "панів-експертів" - що не так? Чи вам більше подобається, коли громадяни, задля захисту своєї родини та себе, будуть купувати зброю нелегально? Фактично стаючи злочинцями (наразі це спірне питання, якщо виходити з того, що життя людини, її здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю за Конституцією і жодний "рівень довіри суспільства до держави" не вартий будь-якого обмеження людини у праві на захист цих найвищих соціальних цінностей нашого суспільства і що наразі не існує передбаченого Конституцією та законами України обмеження на обіг зброї).

Дивні ви якісь, "пани-експерти". І така теза підтверджується такою "сентенцією" наших антикорупційних хоплофобів:

-"підвищення кількості: злочинів із використанням вогнепальної зброї; важких поранень і смертності в результаті сімейних чвар і з’ясування стосунків на ґрунті особистої неприязні; смерті в результаті необережного поводження зі зброєю тощо."

Ну як вам обґрунтування від "антикорупційних експертів"? Шикарно, чи не так. Розберемо "по кісточках":

-"підвищення кількості: злочинів із використанням вогнепальної зброї." А де ж слово "легальної"? Адже закон має впорядкувати обіг легальної зброї, використання якої її власниками в злочинних діях має дуже мізерний шанс. Це все одно, що на місці злочину залишити паспорта. Кількість злочинів з використанням вогнепальної зброї наразі збільшиться не зважаючи на наявність чи відсутність закону. Адже злочинцю легальна зброя не потрібна. А ось громадянам для самозахисту конче потрібний дієвий та ефективний інструмент - легальна зброя, в тому числі - нарізна короткоствольна (пістолети та револьвери).

В країні велика кількість вогнепальної зброї у зв'язку із бойовими діями на сході України і позбавляти громадян шансу захистити себе, фактично відбираючи у них реальний механізм самозахисту і залишаючи статтю 27 Конституції України красивою декларацією - як на мене - злочин. І якщо ВР України з подачі цих "експертів", чи з подачі будь-кого іншого не ухвалить Закон України "Про цивільну зброю та боєприпаси" і не надасть громадянам легально захищати своє життя та здоров'я, а також життя та здоров'я інших громадян - всі вони будуть пособниками тих злочинців, від рук яких може постраждати будь-хто, адже відповідно до приписів статті 27 КК України "пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками…".

Таким чином всі ті, хто проголосує проти запропонованого законопроекту внаслідок чого його не буде прийнято і громадяни не отримають легального дієвого знаряддя самозахисту - фактично усувають перешкоди для вчинення злочинів проти життя та здоров'я громадян України.

-"підвищення кількості: важких поранень і смертності в результаті сімейних чвар і з’ясування стосунків на ґрунті особистої неприязні; смерті в результаті необережного поводження зі зброєю."

Дуже цікаво було б подивитися статистику використання легальної зброї у сімейних чварах та з'ясування стосунків на ґрунті особистої неприязні. Ось чесно. За час недовгої практики, що я проходив у прокуратурі, мені доводилося декілька разів виїжджати із слідчим на трупи. Так ось, в більшості випадків знаряддям вбивства на тлі з'ясування стосунків та сімейних чвар - був звичайний кухонний ніж, маленький, великий, але ніж, придбання якого не потребує дозволів та значних коштів. Крім того, були ще викрутки, молотки, сокири і навіть гиря в 32 кг, яку я ніс до машини як речовий доказ. Зброї не було.

І на останок - озброєне суспільство - це суспільство ввічливих людей. Напевне цю істину наші "експерти - антикорупційними" не знають.

На все добре!