Не брати грошей та уміти стріляти. Правила життя Поліцейської академії.

Курси підготовки нової патрульної служби ЗМІ

Курси підготовки нової патрульної служби ЗМІ вже давно називають "поліцейською академією". І дасть Бог, так і буде колись.

Тому що дуже хочеться, аби цей амбітний, різноколірний, веселий, сильний, спритний, стріляючий, рухомий мурашник, де на десяти майданчиках професора, вчорашні миротворці та адвокати готують нову патрульну службу, став інкубатором для нових поліцейських для усієї України.

Про повій, бабусь біля метро та манікюр

Ми прийшли в один з корпусів академії міністерства внутрішніх справ набагато раніше, і тому чекали на тих, хто нас супроводжуватиме, біля маленького кафе "на винос".

Сюди під час зміни раз у раз підходять курсанти з поліцейської академії, п'ють каву, їдять шкідливі слойки та шаурму, хтось палить.

- Подобається вам вчитися? - підходжу до них.

- Так, - ніхто не соромиться, усі готові поговорити.

- Готові до труднощів? До того, що всякі ВІП-персони, які їдуть на сотці навіть через пішохідні переходи, у разі чого, на вас тиснутимуть і шантажуватимуть?

- А ви готові бачити в патрульно-постовій службі щось зовсім нове, з чого розпочнуться реформи? - несподівано чую запитання на запитання від симпатичного хлопця Олега Седлярука.

- Звичайно, - відповідаю я.

- І ми готові.

- Що вас запитували на психологічній співбесіді під час вступу? - цікавлюся.

- Мене запитували, чи готовий я працювати з повіями на трасі, чи готовий оштрафувати кращого друга, чи вистачить мені терпіння пояснювати бабусям, які торгують біля метро, що потрібен особливий дозвіл, і що його не так важко оформити. А протистояти ВІП-персонам набагато простіше, ніж, наприклад, переконати величезну кількість людей, що вони повинні певні породи собак вигулювати тільки у намордниках.

Олег поспішає на пару, а ми звертаємося з таким самим запитанням до курсантки Сніжани Крючкової з Кривого Рогу.

- Згадаєте свою останню співбесіду під час прийому. Яким було найбільш незвичайне питання?

- Мене запитали, чи подобається мені адреналін. Я сказала: подобається. Тоді вони запитали, як я його отримую. Я говорю, що у нас у Кривому Розі був автоклуб. Ми обнесли огорожею місце на покинутому аеродромі і їздили там. Ми отримали на цей дозвіл міської влади. Мене тато за кермо посадив у шість років, я знала, що таке коробки передач. У тринадцять уміла водити, і рахувала дні до шістнадцяти років, аби отримати права і сісти за кермо. Ще у мене заплановані стрибки з парашутом і з моста. Ці курси і робота були для мене.

Саме припинила роботу фірма, в якій я була торговим представником, і з'явився цей конкурс. Я купила квиток в Київ і знала, що це квиток в один кінець. Ну, ще мене запитали, чи готова я розлучитися з манікюром, не завжди фарбуватися і не носити розпущене волосся. Я їм сказала, що нігті у мене нарощені, отже немає проблем, без макіяжу та із зібраним волоссям я теж красива.

За нами вийшов координатор академії і ми попрощалися зі Сніжаною.

Оформлення ДТП та "упущені" з двохсоткою права

Пройшовши за огорожу академії МВС, ми одразу потрапляємо на практичне заняття нової школи. На майданчику біля академії стоять дві машини, що нібито зіткнулися, і завдання групи курсантів описати ДТП. Хтось примостився на лавочці, хтось дивиться машину, і усі ретельно на бланках креслять схему і описують імпровізовану дорожньо-транспортну пригоду.

- Як вам завдання? - цікавлюся у тендітної дівчини.

- Це елементарно. Я закінчувала технічний виш, але навіть моя одногрупниця - чистий гуманітарій - вивчила це з третього разу.

Киянка Наталія Дібрівка говорить, що піти на конкурс їй порадила мама. І їй дуже подобається.

- Мені усе дається легко. І єдине, про що я думаю з напруженям у майбутній роботі, - про можливі перестрілки, - говорить вона.

- Ось колесо. Ви креслите не діагональ, а вісь: абсцис і ординат. Не можна прив'язку крізь автомобіль. Ні, до цієї точки прив'язувати не можна, - пояснює інструктор Дмитро Євдокимов.

В академії викладають адвокати, які спеціалізувалися, окрім іншого, на дорожніх правопорушеннях, англо-, франко- та німецькомовні міліціонери з числа колишніх миротворців, які потрапили сюди за конкурсним відбором і пройшли підготовку в американських патрульних, запрошені професора. Політика проекту - не залучати до роботи нікого з колишньої системи ДАІ. Персонал підбирали по усій Україні, але всі проходили через конкурс.

Це практичне заняття по оформленню ДТП веде Дмитро Євдокимов, відомий столичний адвокат. Я чекаю, коли він щось пояснить курсантам, щоб поговорити з ним.

- Дмитро, ви викладали курсантам боротьбу з корупцією. Розглянемо ситуацію, новому патрульному подають права, в які вкладено двісті гривень. Його реакція?

- Ми обговорювали і моделювали в аудиторії усі подібні ситуації, коли водій провокує, вкладає гроші в обкладинку. У цьому випадку, якщо курсант бачить вкладиш, він не бере права або, якщо не побачив, то повертає і просить: "Будь ласка, дайте тільки документ". Багато речей нам підказали американські патрульні. Наприклад, у жодному разі не брати гаманець з правами, тільки документ. Не втрачати зоровий контакт з правами, якщо їх упускають. Деякі речі не врегульовані законом, але просто диктуються здоровим глуздом.

- А як міняється сама процедура сплати штрафу?

- Тут же в машині заповнюється протокол і через термінал, встановлений у патрульній машині, можна буде сплатити штраф. Більше того, можливість сплатити штраф електронним чином зменшує суму штрафу на 50%. Знаєте, як народилася ця норма? Часто хабар -  50% суми штрафу. А тут у тебе є шанс сплатити його тут же, навіщо порушувати закон? Крім того, ми прибираємо корупціогенні чинники: немає тяганини, усе мобільно, усе на місці. Якщо водій знає, що гроші не візьмуть, а заплатити можна одразу, то він заплатить в бюджет.

Люди часто дають хабарі, тому що хочуть спростити життя: вони не хочуть йди до суду, у банк, у виконавчу службу. Електронний протокол, штраф сплачуваний карткою в кожній патрульній машині - надходження до бюджету.

- Які ще способи уникнути провокації?

- У патрульних будуть встановлені стаціонарні камери. Їх вже показував міністр внутрішніх справ Аваков. Камера кріпиться в районі серця. Вона має бути включеною під час усього контакту з людиною. Водій знає, що його знімають і патрульний знає, що його знімають - теж свого роду запобіжник від корупції.

- А якщо водій скаже, я зателефоную Авакову, і тебе завтра знімуть?

- Ми учимо в таких випадках просто затримувати людину. Будь-які погрози патрульному - привід для затримання. Тут зовсім інше життя, тут нова філософія патрульної служби.

Я хотіла поговорити про нову філософію служби, але мене покликали на заняття з тактичної підготовки, і я подумала, що повернуся до теми пізніше.

Тактика: дюймовочки, які перемагають лосів, або три години як заведені

Тактична підготовка у школі - це цілий комплекс дисциплін. Вони вчаться один одного прикривати, вчаться затримувати, опановують навички самооборони. Заняття з "тактики" проходять по три години на день. Спочатку я підійшла до майданчика, на якому тренуються десь три групи. Одна рівненькими шеренгами, разом з тренерами віджимається. Інша бігає.

Спостерігаю деякий час за розминкою, коли вони переходять до спарингу, бачу, як тендітні дівчата вихоплюють собі в партнери найздоровіших хлопців. Подумки посміхаюся, згадую, що часом раніше Сніжана розповідала, що дівчата тут (усі вони тендітні) вважає за краще тренуватися "на здорових лосях, щоб потім маленьких і легких одним пальцем укладати".

Попри те, що заняття йдуть третю година, усе відбувається з веселим натхненням.

- Прокоментуйте хід заняття, - прошу інструктора Олега Грошочка, майора міліції з Полтавської області (миротворця, зі знанням двох мов, як і усі, що пройшло тренінги у американців)

- Спочатку ми тренувалися читати індикатори руху тіла, адже підготовку удару можна простежити. Якщо плечі починають рухатися, ловимо замах. І тоді робимо крюк знизу. Цей крюк ви зараз бачите, ми його відпрацьовуємо. Прийом показали американські колеги. Патрульний, якщо на нього напали, блокує розмашистий удар справа, гаситься енергія руки, потім робиться захоплення і розвивається дистанція. Після цього є можливість або перейти до спецзасобу або дістати зброю. Реальна бійка триває кілька секунд, ми вчимо їх переходити від самооборони до затримання.

- Чому вас навчили ще американці?

- У їхній програмі самооборони цікаві методики одягання наручників. Вони різні: є для тих, хто чинить опір, для тих, хто не чинить, для людей з високим рівнем ризику, які підозрюються у скоєнні злочину. Ми витратили багато часу на техніку одягання наручників, що забезпечує безпеку патрульного, не порушує права людини.

- Вони вчаться третій місяць, вони готові до екстремальної ситуації?

- Так. Ми самі усвідомлюємо відповідальність моменту, з АТО сюди може потрапляти зброя, час непростий. І ми вчимо перемагати, бути готовими виконувати свою роботу. Ми учимо реальним сутичкам, тут елементи усього, рукопашного бою, дзюдо, самбо, боротьба, бокс.

Ми йдемо далі, і здається, що увесь корисний простір працює. На наступному майданчику групу навчали у ситуації "підхід з невідомим ризиком". Підхід з невідомим ризиком, це коли машина, повна людей, здійснила правопорушення і при цьому під час зупинки водій поводиться недружньо. Це завдання проводить викладач, начальник кафедри тактики спецпідготовки Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Олександр Комісаров.

У спортзалі ще один тренер проводив заняття з рукопашного бою, відпрацьовували звільнення від захоплення, задню підніжку із заломом руки назад і одяганням наручників. Я затрималася, щоб подивитися вправу "кидок при неповному обшуку й опорі".

- Скільки тут дисциплін викладається? - цікавлюся у супроводжуючого мене волонтера проекту Василя Кундирка. На проект працює багато волонтерів.

- Трохи більше двадцяти предметів. Деякі короткі, на дві пари, деякі вчать увесь час. Наприклад, до ознайомлювальних відносяться вивчення, як за зовнішніми ознаками визначити вибухонебезпечний предмет, як визначити підробні документи, ідентифікація ознак наркотичної залежності. Чи ось є предмети, наприклад, толерантність і недискримінація в роботі патрульного. Предмет зорієнтований на вироблення цінностей, подолання стереотипів, повагу і сервісний підхід до усіх членів суспільства.

У нас були хороші викладачі. Вони в ролевих іграх пояснювали багато речей. Наприклад, тема "Етнічний профайлінг". Складаючи орієнтування на певну особу, щоб передати особливості іноді вживають вирази "особа кавказької національності", "особа азіатської національності". Насправді цей прояв дискримінації, і це категорично заборонено, оскільки якщо так описувати людину, то може скластися стереотип, що така група людей схильна до злочинів. Ми можемо написати: людина із смуглявою шкірою і темними очима.

- Що, не можна сказати про розшукуваного - "виходець з Кавказу"?

- Звичайно, не можна. Ви ж не знаєте цього точно, а якщо це українець, у якого далекі корені кавказькі?

Втомившись від ходьби, я сідаю на газон з трьома курсантами, у яких вікно між заняттями.

Розмовляємо, один курсант - колишній співробітник гаража Верховної Ради, виводив машини на маршрути, другий - колишній співробітник ломбарду, була ще одна дівчина, вона - сирота. Вони розповідають, що в їх групі вчиться багато людей, які хотіли працювати у силових структурах та органах внутрішніх справ, але оскільки вступ був за хабар і влаштуватися туди без знайомства неможливо, то не пішли. А як тільки дізналися про цей конкурс нових патрульних, одразу подали документи. І виграли.

Вони без пафосу говорять, що хочуть зробити Україну кращою. Я слухаю їхні розповіді, окрім іншого, розумію, за усієї зовнішньої легкості, навантаження досить серйозне. З половини дев'ятого ранку до четвертої вечора - заняття, з яких по дві з половиною години - тактична підготовка. Але курсанти займаються вечорами, після кожної серйозної теми по предметах йдуть тести. І проте, вони задоволені. Вони з першого моменту знали, що ця робота і навчання саме знайшла їх.

Автор: Лана Самохвалова