Щодо примирення революційної та еволюційної партій Майдану після мукачівських подій і про те, яке це має відношення до зброї
Маю тверде переконання: не існує дотепер більш важливого у стратегічному плані окремого питання, ніж прийняття збройового законодавства, що відповідало б на серйозні виклики сучасності.
Дійшло щойно... Останні дні багато думав про те, наскільки вдало, після мукачівських подій, вдалося нинішній владі посварити небайдужих громадян України, що стояли на Майдані.
Посварити "революціонерів", що підтримали здебільшого Правий Сектор, та "еволюційників", що поставились до дій вищезгаданої політичної сили вороже.
Пошук реального компромісу, що був би одночасно "революційним" та "еволюційним", є абсолютно необхідним. Відсутність такого компромісу однозначно грає на руку владі і робить неможливим будь-який рух вперед.
Ми з останніх сил перемогли на Майдані. Розділені ж через внутрішні чвари станемо легкою здобиччю тих, хто не бажає жодних позитивних перетворень у країні і суспільстві.
Саме такою, без перебільшення блискучою можливістю для дуже вдалого, конструктивного компромісу між революційним та еволюційним крилом небайдужої частини суспільства, що стояла і діяла на Майдані, може і має стати прийняття Закону про цивільну зброю і боєприпаси (1135-1).
Прийняття збройового законодавства матиме вже найпряміше відношення до створення кістяка громадянського суспільства, на який вже можна буде починати нарощувати м'язи.
Варто зауважити, що, наприклад, нова поліція без Закону про зброю - це м'язи без кістяка, та ще й слабенькі.
"Революціонери" небезпідставно закидають "еволюційникам" абсолютну непотрібність, театральність нової поліції, вважаючи, що це піар-акція влади. "Еволюційники", в свою чергу, закидають "революціонерам", що ті не бажають долучатися до реформ, не бажають йти й працювати у тій же поліції.
Отримання народом врешті-решт права на захист свого життя дасть поліції шанс перетворитись з сучасно одягнених та оснащених статистів, що обмотують місцевість навколо трупів жовтою стрічкою, на реальних помічників громадян у небезпечних ситуаціях.
Слід також зауважити, що будь-який мирний протест проти дій влади, тиск на неї з метою прискорити реформи, за умови введення в дію Закона автоматично матиме на порядок вищий ефект, з цілком зрозумілих причин. Нерви ж бо і в корупціонерів не залізні.
Автор цих небагатьох рядків відчуває себе то революціонером, то еволюційником. Буває, що по тижням, буває по дням, а буває до обіду так, а після обіду інакше.
І перебіг цієї боротьби такий, що еволюційнику непереливки від постійного граду потужних ударів, отриманих від революціонера.
Боюся, бинтів та різних медикаментів, що лишились ще з Майдану, може не вистачити для перев'язування та зцілення ран еволюційника. Ця алегорія, гадаю, досить точно віддзеркалює той накал пристрастей, що утворився між двома майданними партіями.
То ж, як бачите, пані та панове, я зміг знайти в середині себе чудовий компроміс. Маю бажання запропонувати його небайдужим громадянам України.
На даний момент я приймаю участь у агітації за Закон про зброю разом з однодумцями одночасно з двох організацій. Це Українська Асоціація Власників Зброї, а також Громадське Об'єднання "Справа".
Жодна інша партія чи рух (за винятком хіба що "Свободи") не має чіткої і недвозначної позиції у даному питанні.
Маю тверде переконання: не існує дотепер більш важливого у стратегічному плані окремого питання, ніж прийняття збройового законодавства, що відповідало б на серйозні виклики сучасності.
Це стратегічне перехрестя вулиць чи шляхів, зайнявши яке, легко почнемо рухатися по багатьом іншим напрямкам реформ. Це потужний економічний мультиплікатор, що досить швидко відіграє вкрай позитивну роль на економіку.
Але найголовнішим є те, що це - потужний духовний (саме так) мультиплікатор, що дуже швидко перетворить похнюплених совіцьких напів-рабів, лохів, з точку зору декого, на дійсно вільних людей.
Дуже прошу помислити над можливістю компромісу революціонерів та еволюційників і відновити нашу єдність через спільну і найактивнішу участь у русі за право на захист, право на життя, право на свободу.
наше правительство сейчас распилом бабла занимается, им законы принимать ни к чему...
а будешь на них давить - агентом кремля
ну да, когда в конце февраля известного года хотел убедительно спросить мера Тулуба"куда делись деньи на дорогу Черкассы -Смела" меня обозвали "провокатор". Сейчас уже другие времена и модный тренд "агент кремля"((
Все хорошо. Но только принимать должны как раз те, кому выгодно поссорить всех, кто хочет изменений.
Але ж згадайте, що внесла проект закону на розгляд чимала кількість депутатів.
Само собою, якщо не тиснути, не проводити роботи серед народу, або якщо буде працювати один лише пан Георгій Учайкін, нічого не буде. Доречі, це й камінець в город пана Георгія. Мені здається, що він працює як рядовий, але не як офіцер. Потрібно було вже, перепрошую в пана Георгія, не один десяток, не одну сотню "Учайкіних", себто помічників підготувати, "натаскати" до рівня, щоб можна було й у телевізор випустити.
Слава Богу, з'явилося ГО "Справа" з проектом "Право на захист" і потихеньку починає ворушитись. Але й цього замало. Ми не встигаємо за вимогами часу й вибриками опонентів.
Бажаючих писати коменти на сайті й у Фейсбуку багато, працювати ж з людьми - мало. Те, що ми маємо - це майже нуль.
Панове, не чекайте в моря погоди. Ніхто справу за нас не зробить. Стукайтесь у двері ГО "Справа", впрягайтесь тягнути нашого срільного воза.
Имхо, Учайкина для эфиров вполне хватает. Я не припомню ни одной тематической программы, где бы его не было. Спикер из него великолепный, так что претензия несправедлива.
Писать комменты в фэйсбуке - тоже агитация. И тоже полезна.
Я считаю, что наиболее эффективны митинги под радой вроде "кредитного майдана" (хотя к их требованиям отношусь негативно).
От того, что мы убедим даже 60% людей в позитивности закона, кардинально ничего не поменяется. Т.к. серая масс останется серой массой. Ну не готов человек, который голосует по принципу частоты появления морды на экране и наполненности продпакета к фильтрации политических сил по принципу их отношения к гражданскому обороту оружия.
Люди, которые голосуют "сердцем" (по причине отсутствия мозга) или по приципу наш-не-наш не откололись вместе с Донецком и Луганском. И, несмотря ни на какие события в стране, никуда не делись.
В нашей реальности разница между человеком, который за или против пистолета в том, готов ли человек брать ответственность за свою жизнь или нет. И, к сожалению, большинство не готово и делегируют ее политикам (которым не доверяют), милиции (которой не доверяют), судам (которым не доверяют. Но надо же кому-то делигировать, иначе ж придется как-то прийти к мысли, что в своих бедах виноват в-основном ты сам...
Вы путаете претензии и предложения. И точка по первому абзацу.
Много агитации и рекламы не бывает. Будь Георгий хоть трижды Цицероном, пора демонстрировать какую-никакую массовость.
Остальное у Вас - винегрет из субъективных оценок и очевидных истин.
Серая масса есть и в США, и в Швейцарии. Везде. Ну и что? Не они все решают ни в США, ни в Швейцарии, нигде вообще. Мы обращаемся не к быдломассе, а к автивным, думающим, неберразличным.
Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати