Що спільного між рамкою, культурою та пістолетом

Якщо із ситуації вихопити лише певні аспекти - це повністю спотворить зміст

Що спільного між рамкою, культурою та пістолетом?

У нейролігнвістичному програмуванні (НЛП) існує поняття frame, що українською перекладається як рамка. Це коли в голові у нас створюється (чи хтось її створює) штучна рамка - психологічні обмеження щодо сприйняття певної ситуації. Фрейм присутній завжди, в будь-якому діалозі є контекст, та тільки іноді він може бути використаним проти вас.

Як на відомій картинці, коли з ситуації вихоплюють лише певні аспекти, повністю спотворюючи зміст.

Так і в діалозі - вам можуть накласти на полотно вашої картини певну рамку і заставити вас шукати відповіді лише всередині, не виходячи за її межі. В такому випадку іноді доцільно робити рефреймінг - розривати цю рамку, обійти штучне обмеження і дати відповідь самостійно, без маніпуляцій.

Про фрейми і рефреймінг мені згадується, коли я думаю про частий аргумент в розмові з противниками лібералізації збройного законодавства - “то ви хочете дати українцям зброю, незважаючи на те, що в них немає культури поводження зі зброєю?” Це питання вже містить відповідь, яку хоче почути опонент. В українців немає культури поводження зі зброєю, це аксіома. Прибічник лібералізації змушений відповідати в системі координат, де ця аксіома є прийнятою.

Давайте ж поміркуємо, наскільки правильна ця система координат. Аксіома не потребує доведення, на відміну від твердження про відсутність збройової культури. Про яких українців йдеться? І що таке культура поводження зі зброєю?

На мою думку, культура поводження зі зброєю включає в себе два компоненти - практичні навички безпечного поводження зі зброєю та відповідальне ставлення до цієї потужної сили. Навряд чи під збройовою культурою мають на увазі щось інше, чи не так?

Тож коли ми приймемо таке визначення культури поводження зі зброєю, ми одразу ж засумніваємось у твердженні, що ВСІ українці цього не мають.

Це як так?

Спортсмени, які займають призові місця на міжнародних стрілецьких змаганнях, не мають практичних навичок поведінки з вогнепалом?

Інструктори, які навчають силовиків користуватись пістолетами та автоматами, не мають відповідального ставлення до зброї?

Активісти, які організовують велелюдні зібрання озброєних людей, вкупі зі змаганнями та майстер-класами, не вміють безпечно поводитись з рушницями та карабінами?

Врешті-решт, це тим самим українцям, які без жодної допомоги згори, а лише на співпраці та ініціативі знизу створили один з найбільш пропрацьованих та збалансованих законопроектів за час незалежності, бракує культури?

І це тим самим українцям, у яких на руках купа легальної мисливської зброї, і які при цьому три місяці провадили акції громадської непокори без жодного пострілу, не можна довіряти пістолети?

Ну маячня ж, правда?

Правда у тому, що у деяких українців є культура поводження зі зброєю, а у деяких - немає. Так само, як і в американців. Чи іспанців. Чи чехів. Чи молдаван.

За роки незалежності в Україні сформувалось коло людей-носіїв тієї самої культури поводження зі зброєю. Те, що про неї хтось нічого не знає - не значить, що її немає.

Просто не треба робити висновки по людях, котрі у це коло не входять. Ось як наприклад, пан Мустафа Найєм, який некомпетентний у питанні зброї настільки, що сприймає металеву іграшку з написом ММГ за бойовий пістолет. Втім, нічого поганого у цьому немає - у кожної людини є своє коло інтересів, комусь нецікаво розбиратись у шматках металу, що можуть використовувати процес швидкого горіння пороху для виштовхування маленьких шматочків свинцю з великою швидкістю у певному напрямку.

Тож, як би мало виглядати чесне, без маніпуляцій, питання від наших опонентів щодо культури?

Якось так:

- А яким чином ви збираєтесь забезпечити культуру поводження зі зброєю для людей, які збираються її купити? Як ви зробите цю культуру не замкнутою в колі ентузіастів, а відкритою для всіх?

І на конструктивне питання сама собою знаходиться відповідь - раз в Україні є люди, котрі навіть (алегорично кажучи) за відсутності води в басейні навчились чудово плавати, то нехай вони і навчають майбутніх власників зброї. Нехай іспити приймають чинні стрілецькі клуби - люди, об’єднані тою самою стрілецькою культурою. Вони справляться з цією задачею значно краще, ніж наші (і не тільки) правоохоронці, які регулярно порушують елементарні правила техніки безпеки поведінки зі зброєю.

Культуру поводження зі зброєю здобути значно легше, аніж культуру ведення чесного відкритого діалогу. Сподіваюсь, що наші опоненти нарешті зможуть вести дискусію фактами і чіткими аргументами, а не маніпуляціями на кшталт “а ви вже перестали пити коньяк кожного ранку? ”