Сповідь хоплофоба: Ми живемо не в утопічному суспільстві

gun owners

Пропонуємо до вашої уваги розповідь колишнього хоплофоба, а тепер директора програми NRA Women, Робін Сандовал про те, як вона перестала боятися зброї і стала прихильником Другої поправки.

Ще в 1651 році Гоббс писав про те, що вільні люди добровільно відмовляються від частини своїх природних прав задля створення громадянського суспільства, яке убезпечуватиме кожного члена цього суспільства.

Теорія Гоббса стала улюбленим аргументом хоплофобів на користь контролю над обігом зброї:

1. Громадяни повинні відмовитися від права на володіння штурмовими гвинтівками, щоб ця зброя потім не потрапила до рук злочинців. Адже в нас є ціла армія правоохоронних органів, яка готова будь-якої миті нас захистити.

2. Громадяни, що бажають володіти зброєю, повинні пройти перевірку на допуск. Влада повинна мати реєстр зброї, який допоможе відстежити кожну одиницю після продажу.

3. Власники зброї повинні відмовитися від права на місткі магазини і на придбання великої кількості боєприпасів, щоб злочинці не змогли отримати доступ до тисяч патронів.

4. NRA потрібно оголосити поза законом, адже вона – безсердечна політична машина, яка фінансується виробниками зброї (хоч Гоббс цього і не стверджував, але ця ідея запанувала в головах усіх хоплофобів).

Багато років я погоджувалася із цими аргументами. Але все змінилося, коли я придбала свою першу зброю.

Перше, що розплющило мені очі – це спільнота власників зброї. Це милі люди, котрі раді новоприбулим і завжди готові допомогти. Вони не просто люблять стріляти – вони обожнюють саму культуру спортивної стрільби.

Друге – це те, що при першому відвідуванні стрільбища, ви повинні переглянути відеоінструкцію з техніки безпеки, яку склали в NRA. Я зрозуміла, що лобіювання – це лише одна з граней цієї організації. Головне її завдання – це навчання стрільбі і техніці безпечного поводження зі зброєю. NRA пропонує курси для всіх охочих, і у них є ціла низка різних змагань, що можуть привести юного стрільця до стипендії на навчання, або до олімпійської медалі.

Третє – спочатку зброя може лякати. Але сьогодні без неї я не відчуваю себе в безпеці.

Тому, тільки-но ви освоїте зброю, аргументи Гоббса втратять свій сенс. І ось чому:

1. Коли хтось буде загрожувати вашому життю або вашим рідним – ви можете чинити опір за допомогою нелетальних засобів захисту. Ви також можете викликати поліцейських. Але їхня проблема в тому, що вони приїдуть лише після дзвінка.  А за цей час ви вже будете мертві.

2. Власники зброї не менше за інших не хочуть, щоб зброя потрапляла не в ті руки, і вони розуміють, що біографічні перевірки необхідні. Але річ у тім, що приблизно 7 млн. злочинців не занесені до бази даних. Згідно зі статистикою, 38 штатів надають у систему менше ніж 80% даних від загальної кількості засуджених злочинців. Засудженим злочинцям і так не можна володіти зброєю, і нових обмежень у законі для цього не треба. Все, що потрібно – це заносити в базу даних всі імена. Реєстрація зброї також позбавлена сенсу – адже злочинці чхали на правила і закони.

3. Немає сенсу обмежувати місткість магазинів. Адже на заміну порожнього магазину витрачається максимум дві секунди.

4. Раніше я ненавиділа NRA. Але ознайомившись з їхніми програмами, публікаціями та іншими послугами, я зрозуміла, що ця організація бореться за мої права. Мені подобається відчуття безпеки, яке забезпечує зброя.

Якби ми жили в суспільстві, де всі дотримуються постулатам Гоббса, то нам би не знадобився контроль над зброєю. Але в світі надто багато поганих людей. Відібрати вогнепальну зброю у всіх без винятку не вийде – адже є ще і ножі, стільці, кийки тощо.

Тому, слід звернути увагу на корінь проблеми:

• безвідповідальні люди, зброя яких потрапляє не в ті руки;
• злочинець, який пройшов біографічну перевірку;
• нестабільний підліток, якого задирають у школі;
• терорист, який планує потрапити у вечірні випуски новин.

Тобто потрібно привести в порядок систему правосуддя, медичні установи і направити більше ресурсів на правоохоронні органи, а не обмежувати права законослухняних громадян.