На захист права володіти зброєю. Рональд Рейган

На захист права володіти зброєю

Шановне товариство! Останнім часом на тлі запеклої політичної боротьби дедалі частіше лунають голоси про те, що хтось з акторів або співаків може стати гідним президентом України. На підтримку таких думок їх автори наводять згадку про 40-го Президента США Рональда Рейгана натякаючи на його акторську кар’єру.

Ми певні, що непересічна постать Рональда Рейгана не потребує наших оцінок і рекомендацій, натомість хочемо звернути вашу увагу на його ставлення до права громадян на володіння зброєю, яке він не змінив навіть після замаху на нього.

Тож ключовим критерієм для нас в оцінці будь-якого кандидата в президенти України має бути перш за все його ставлення до основних прав і свобод громадян.

Наполегливо радимо ознайомитись з однією з найкращих публікацій Рональда Рейгана, яка вже стала класикою.

Сподіваємось, що цей матеріал надихне потенційних кандидатів на посаду президента України і збагатить їх програми.

* * *

Щодня день газети і телебачення виливають на наші голови моторошні історії про криваві вбивства і мафіозні розборки. Майже кожен день ми читаємо про те, що батьки в припадку гніву вбили своїх дітей або що діти з незрозумілою жорстокістю вбили своїх батьків.

Раз за разом на сторінках газет публікують репортажі про снайперів-маніяків, які тероризують район (місто, штат). Заголовки новин рясніють повідомленнями про серійних убивць, терористів, політичні вбивства. І у всіх цих історіях обов'язково фігурує вогнепальна зброя або, у кожному випадку мається на увазі, що вона стала знаряддям злочину.

Наслідком подібної добре спланованої кампанії є зростаючі антизброярські настрої в суспільстві, все більше чутно голоси, що вимагають повністю заборонити продаж зброї, поставити зброю поза законом і вилучити зброю в ім'я громадської безпеки та громадського блага.

Подібні вимоги можна пояснити і зрозуміти. Вони звучать з вуст людей, які щиро піклуються про суспільне благо, людей, стурбованих зростанням рівня злочинності, людей, які вважають, що нібито введення повної заборони на володіння вогнепальною зброєю дорівнює повній ліквідації злочинності.

Багато хто переконаний, що вилучення вогнепальної зброї з легального обігу само по собі здатне забезпечити спокій і порядок на вулицях.

Мене так само, як і інших громадян Америки турбує зростання злочинності, особливо злочинності, пов'язаної з насильством. На посаді губернатора Каліфорнії мені доводилося щодня стикатися з цією проблемою. Ми змінили законодавство штату щоб максимально ускладнити легальне придбання зброї людям з кримінальним минулим і особам, що страждають на психічні розлади.

Ми не такі наївні щоб думати, що злочинці кинуться здавати зброю, як тільки буде оголошено, що носіння зброї є незаконним.

Введення обмежень на легальне придбання вогнепальної зброї не означає, що злочинці не зможуть придбати зброю в інший спосіб. Головне, щоб обмеження на право придбання зброї не торкнулися законослухняних громадян, в іншому випадку вони виявляться абсолютно беззахисними перед злодіями, грабіжниками і вбивцями, що вдираються до їх будинку.

Можливо, у районах з високим рівнем злочинності слід озброїти домовласника і продавця магазину, навчити їх володінню зброєю, що стане серйозним попередженням криміналітету і дасть йому зрозуміти, що грабувати і вбивати для них вже не так безпечно.

Наша країна і нація були створені людьми, які застосовували зброю як засіб самооборони і для захисту миру. І мимоволі виникає питання - чи не є сьогоднішнє нестримне зростання злочинності наслідком того, що злочинець чудово розуміє, що у середньостатистичної потенційної жертви більше немає зброї самооборони.

Ніхто не знає, яку кількість злочинів було скоєно лише тому, що злочинець був упевнений в тому, що йому не дадуть відсіч. Ніхто не знає, яку кількість злочинів не було вчинено лише тому, що злочинці знали, що в магазині є озброєна охорона або що власник магазину вміє поводитися зі зброєю.

Боротися зі злочинністю одними лише заходами переконання, пом'якшенням кримінального законодавства або м'якими судовими вироками марно. Дієвим заходом боротьби зі злочинністю є страх перед неминучим покаранням, аж до смертної кари за скоєні злочини.

Я переконаний в тому, що спроби заборони легального обігу зброї або вилучення її у законослухняних громадян ні в якій мірі не є засобом боротьби зі злочинністю. Ми не в силах ліквідувати злочинність як соціальне явище, ми не в силах покласти край кривавому насильству, яке вчиняють злочинці, незалежно від того, озброєні вони чи ні.

Ніхто не стане заперечувати непорушну істину, що вогнепальна зброя часто є знаряддям скоєння злочину. Часто, але не завжди. Буває так, що знаряддям злочину стає кухонний ніж або бейсбольна битка. Але ще ніхто не вимагав заборонити їх продаж через те, що вони були використані злочинцем.

У мирний час найчастіше люди гинуть в результаті дорожньо-транспортних пригод. Але ніхто не вимагає поставити під заборону торгівлю автомобілями. У разі дорожньо-транспортної пригоди, що спричинила смерть людини, ми покладаємо провину за те, що сталося на людину, яка керувала автомобілем, а не на сам автомобіль. Ми повинні так само ставитися і до людей, що взяли в руки вогнепальну зброю зі злочинними намірами.

Я вважаю, що до людей, які використали вогнепальну зброю під час скоєння злочину, повинні застосовуватися найсуворіші заходи покарання, що виключають навіть саму можливість їх дострокового звільнення або помилування. Тільки так ми зможемо домогтися того, щоб позбавити суспільство від страждань.

З іншого боку, я закликаю вас бути реалістами і не помилятися щодо тієї ролі, яку відіграють у сучасному суспільстві в'язниці. В'язниця - це спосіб ізолювати злочинця від суспільства. Невідворотність покарання повинна утримувати хоча б частину людей від скоєння злочинів.

У той же час ми не повинні розглядати тюремне ув'язнення, як метод і спосіб перевиховання. Тюремне ув'язнення не може служити перевихованню. Зазвичай, тюремне ув'язнення найчастіше призводить до зворотного ефекту. Перевиховати злочинців-рецидивістів за допомогою тюремного ув'язнення ще нікому не вдалося.

Але повернемося до теми статті. Перш за все, я хотів би зазначити, що точкою відліку має стати конституція країни, а також ті закони, які у нас є, і ті, які нам необхідні.

Мене дивує, скільки людей запевнюють у своїй вірності конституції країни, але в той самий час із готовністю йдуть на її порушення щоразу, коли положення конституції заважають їм або коли їх необхідно оминути. Втім, подібні порушення часто-густо зустрічаються і в судових рішеннях.

Друга поправка (Second Amendment to the United States Constitution) сформульована дуже чітко і не дає ніяких підстав для її інтерпретації. «Оскільки належним чином організована міліція необхідна для безпеки вільної держави, право народу зберігати і носити зброю не повинно обмежуватися».

Ті, хто наполягає на позбавленні американців цього права, стверджують, що відсутність організованої міліції саме по собі позбавляє поправку юридичної сили. Інші противники Другої поправки вважають, що наявність ядерної зброї робить безглуздим надання народу права зберігати і носити зброю. Але обидва ці аргументи абсолютно нічого не доводять.

Так, зараз у нас немає «належним чином організованої міліції», але з цього не випливає, що така міліція не може знадобитися у майбутньому, можливо навіть у найближчому майбутньому.

Що стосується ядерної зброї, то цей аргумент взагалі не витримує жодної критики. В жодному з військових конфліктів, що мали місце після закінчення Другої світової війни, ядерна зброя не використовувалась. Немає абсолютної впевненості в тому, що нова світова війна буде ядерною. Ці аргументи не дають відповіді на головне питання, яке звучить наступним чином: Чи повинен народ мати право зберігати і носити зброю?

Немає жодного сумніву в тому, що батьки-засновники вважали, що таке право народу має бути надано. І у них були на це певні причини. Вони не довіряли уряду. І кожна з десяти поправок є переконливим доказом цієї тези. Кожна з десяти поправок обмежує втручання уряду в приватне життя громадянина у конкретних сферах діяльності. Саме ці поправки і є гарантією захисту прав особистості від їх обмеження урядом.

Друга поправка надає кожному окремому громадянинові інструмент, що дозволяє йому захищати свої інтереси від деспотизму держави. Вдумайтеся у слова - «безпека вільної держави». Особливий акцент потрібно робити на слові «вільної». Це поняття лежить в основі конституції - вільний народ і вільна держава. Вільна держава означає, що права особистості - понад усе. Батьки-засновники чудово розуміли на що здатен деспотичний уряд.

У Декларації незалежності є такі рядки: «Коли довгий ряд зловживань і насильств, незмінно підпорядкованих одній і тій же меті, свідчить про підступний задум змусити народ змиритися з необмеженим деспотизмом, повалення такого уряду і створення нових гарантій безпеки на майбутнє стає правом і обов'язком народу». Немає жодних сумнівів у тому, що перші десять поправок є «гарантіями безпеки». І одна з основних гарантій - це право зберігати і носити зброю.

І сьогодні в Америці є люди, які повністю покладаються на уряд в питанні безпеки країни і безпеки особистості. І коли уряду не вдається повною мірою вирішувати ці питання, вони виступають за розширення владних повноважень уряду. І коли уряду не вдається впоратися зі зростанням злочинності в рамках повноважень, наданих йому конституцією, тоді ці люди вимагають ще більше розширити владні повноваження уряду навіть нехтуючи конституцією.

Таким чином, відмовляючись від дарованого їм конституцією права володіти і носити зброю, вони перекладають турботу про забезпечення власної безпеки на уряд, який в усі часи був головним джерелом деспотизму.

Лорд Ектон сказав, що влада розбещує. В такому випадку, чим більше владних повноважень ми надамо уряду, тим більш розбещеним він буде. А якщо ми погодимося з тим, що уряд повинен позбавити нас права володіти зброєю, тим самим ми самі позбавимо себе засобів боротьби із розбещеної владою.

Поступаючи так, ми доб'ємося лише одного - нашого повного підпорядкування владі. Коли диктатори захоплюють владу, насамперед вони проводять конфіскацію зброї. Подібний захід значно полегшує роботу таємної поліції, а, крім того, владі набагато легше нав'язати свою волю народу.

Я впевнений в тому, що лідери нашої країни керуються виключно міркуваннями, спрямованими на благо і процвітання нашої великої країни. Я абсолютно впевнений в тому, що ніхто з них не виношує планів встановлення диктатури. Але це зовсім не означає, що ситуація не може змінитися. Будь-яка нація, а ми не є винятком, що делегувала владні повноваження групі обраних осіб, внутрішньо завжди готова зустріти з розпростертими обіймами «визволителя на білому коні».

Проте той факт, що суспільство не беззбройне, а, отже, не безпорадне, є потужним стримуючим фактором, що оберігає нас від появи подібного «визволителя» або будь-якого іншого, хто прагне захопити владу незаконним шляхом.

Свого часу казали, що Господь Бог створив людину, а «кольт» зрівняв їх права та можливості. Крім цього, вогнепальна зброя є додатковою гарантією і ще одним нагадуванням, що народ і уряд рівноправні. І це нагадування набуває особливої актуальності тоді, коли уряд забуває, що він повинен служити народу, що його обрав, а не керувати ним.

Коли король Англії забув про це, північноамериканські колонії повстали. І ми, американці, отримали конституцію, зміст та суть якої полягають в тому, що люди повинні бути вільними. Якщо ми поступимося частиною конституції, тим самим ми самі позбавимо себе частини дарованих нам прав. І немає ніякої гарантії, що за деякий час ми не втратимо всіх прав і свобод.

Я не думаю, що ми готові піти на такий ризикований крок. Я вірю в те, що право громадянина зберігати і носити зброю не повинно і не може обмежуватися, якщо тільки ми хочемо, щоб Америка і надалі залишалася країною, де найвищою цінністю є права і свободи особистості.