Міфи про зброю. Міф №4: «Потрібен окремий закон про самозахист»

Міфи про зброю. Міф №3 «Потрібен окремий закон про самозахист»

Побутує думка, що перед Законом “Про зброю” має бути прийнятий такий собі “закон про самооборону”.

Доволі часто доводиться чути в різних модифікаціях аргумент, який заперечує збройний самозахист: “Ну захистишся ти, а потім тебе за це заарештують і посадять, бо нормального закону про самозахист в країні немає, і права на це ти не маєш”.

Цей аргумент дуже добре ілюструє сутність фобії щодо уявної реакції держави на сам факт збройного самозахисту з боку громадянина.

Тож давайте розберемося - чи дійсно це так?

1. ЧИ Є ПРАВО ЗАПОДІЯТИ ШКОДУ НАПАДНИКУ?

“Самозахист” - це фактично і є право заподіяти шкоду нападнику, а в деяких випадках - навіть суттєву шкоду.

З іншого боку ст. 68 Конституції прямо забороняє заподіювати шкоду правам інших людей, зокрема, праву на життя і здоров'я - це є правопорушенням.

Тож, де правда? Чи потрібен якийсь окремий закон про самооборону, який і зафіксує це право громадян заподіювати шкоду та проведе межу між правомірною шкодою і злочином (правопорушенням)?

Відповідь - НІ.

Такі норми в законодавстві вже давно існують, і “закон про самооборону”, що пропонується, буде лише компіляцією вже існуючих норм.

Право захищати себе та близьких є складовою права на життя і прямо визначене в Конституції (1). Цілком очевидно, що обов'язок держави захищати життя людини не може бути вище права людини захищатися самостійно.

Право захищати себе продубльоване в нормах цивільного кодексу (ст. 19, 20, 281). При цьому ст. 281 ЦК передбачає право захищати себе та інших будь-якими засобами, що не заборонені законом (2).

Нагадаємо, що наразі цивільна зброя, як засіб самозахисту, заборонена не законом, а всього лише підзаконним актом (Постановою ВРУ) до закону, який вже 11 років як втратив чинність. Детальніше про це далі...

2. У ЯКИХ ВИПАДКАХ ШКОДА, ЗАПОДІЯНА НАПАДНИКУ БУДЕ ПРАВОМІРНА?

Отже, як ми бачимо, право захищати себе та близьких гарантоване Конституцією та законами, але як розмежувати правомірну і протиправну шкодою від застосування зброї?

При вивченні цього питання з’ясовується, що необхідні норми в наших законах теж існують. Вони визначені у восьмому розділі Кримінального кодексу (3).

Також норма про необхідну оборону існує в Кодексі про адміністративні правопорушення (4).

Загальне правило стверджує, що заподіяна шкода повинна бути необхідною і достатньою для негайного відвернення чи припинення посягання. Надмірною ж визнається тяжка шкода (смерть, втрата органу нападника тощо), і вона може бути підставою для притягнення до відповідальності - т.з. перевищення меж необхідної оборони.

Проте, згідно КК відповідальність не настає незалежно від розміру шкоди нападнику в трьох випадках:
а) якщо напад здійснювався озброєною особою
б) якщо напад здійснювався групою осіб (навіть неозброєних)
в) в разі насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення.

Важливо!

В нашому законодавстві існує норма, що “кожен має право захищатися незалежно від можливості уникнути нападу чи звернутися за допомогою” наприклад, до поліції.

Фактично це зафіксована у нашому законі доктрина “stand your ground”, яка добре відома всім, хто має відношення до теми самозахисту.

Подальший аналіз законодавчої бази деяких розвинених країн, наприклад США, дозволяє стверджувати, що ці положення в законах наших країн мають дуже багато спільного як за змістом, так і за обсягом, а деякі з цих положень в українських законах (5) навіть більш лояльні до того, хто захищається.

3. ЯК ВИКОРИСТОВУЄ ЗБРОЮ ДЕРЖАВА ДЛЯ ЗАХИСТУ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН?

Для цього функціонує поліція та інші правоохоронні органи. Право застосовувати зброю визначене в їх профільних законах. Зазвичай це одна чи дві статті, що встановлюють межі застосування вогнепальної зброї (6), а не якийсь окремий закон.

4. ЩО ЗАВАЖАЄ ГРОМАДЯНАМ ЗАСТОСОВУВАТИ ЗБРОЮ ДЛЯ ЗАХИСТУ?

Де юре - нічого, але є підзаконні акти з дуже сумнівною легітимністю, що містять певні обмеження.

По-перше: це Постанова ВРУ 1992 року “Про право власності на окремі види майна” (7), яка була видана відповідно до статей втратившого чинність в 2007 році Закону України "Про власність" (8) і яка забороняє всю зброю крім спортивної та мисливської.

Можна тільки здогадуватися яким чином в нашій країні до категорії мисливської зброї віднесені, наприклад, карабіни AR-15, а до “спортивної” - пістолети Glock 17 або CZ75, які в усьому іншому світі є просто бойовою зброєю. Але суть не в цьому.

По-друге: це сумнозвісна “інструкція МВС №622”, яка видана на підставі вищезгаданої постанови.

З іншого боку в Україні взагалі не існує закону про зброю, який містив би статтю аналогічну ст. 46 ЗУ “Про національну поліцію” (9).

Відповідно, щоб подолати традиційні негативні наслідки для особи, яка застосувала зброю для самозахисту і заподіяла шкоду нападнику, необхідно дещо уточнити в ст. 36 КК та внести деякі зміни до КПК.

Також дуже важливо, щоб показником роботи слідчого та прокурора також вважалося доведення факту необхідної оборони чи інших обставин, що виключають кримінальну відповідальність у випадках правомірного застосування зброї, а не просто кількість вручених повідомлень про підозру.

Тож, для належного гарантування конституційного права на захист в першу чергу необхідний закон про зброю який би:
- визначав умови цивільного обігу зброї серед населення;
- гарантував би належний облік зброї та якісну підготовку майбутніх власників зброї;
- визначав би правомірні межі застосування такої зброї для захисту.

Таким чином, ми бачимо, що наші закони зовсім не такі “недосконалі”, як дехто намагається намалювати. Наші закони вже дозволяють громадянам ефективно і законно використовувати зброю для самозахисту, і воно не гірше законів у країнах, де збройова культура розвивалася сторіччями, а збройова спільнота є дуже суттєвим важелем впливу на життя всього суспільства.

Всі розмови на кшталт “спочатку потрібен закон про самооборону”, а вже потім Закон “Про зброю” є лише спробою відволікти увагу від головного питання - законодавчого врегулювання обігу зброї серед цивільного населення.

Для того, щоб забезпечити реальну дію законів, що гарантують право на самозахист, треба змінити практику їх застосування, а це можливо лише тоді, коли ще більше людей будуть боротися за своє право, яке вже гарантовано їм Конституцією України.

Приєднуйся до Руху власників зброї "Твій голос вплине".

Разом переможемо!

-------------

Посилання і доповнення:
(1) - ст. 27
(2) - http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15
(3) - зокрема в ст. 36-39 (необхідна оборона, затримання злочинця, крайня необхідність тощо). http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
(4) - ст. 18
(5) - наприклад, як вже згадана доктрина “stand your ground”, яка існує навіть не в усіх Штатах - в деяких з них ви повинні використати всі можливості для уникнення збройного конфлікту (наприклад, ви зобов’язані тікати, якщо є куди)
(6) - так, зокрема, для поліції це ст. 46 ЗУ Про національну поліцію, яка встановлює правомірні межі застосування вогнепальної зброї. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19
(7) - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12
(8) - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/697-12
(9) - в законопроекті 1135-1 Про цивільну зброю і боєприпаси - це стаття 36.