Чим відрізняється стрільбище від стадіону з точки зору закону, або черговий зашквар дозвільної системи МВС

| Навчання, Законодавство, Спортивна стрільба | Автор: Віталій Коломієць

ТирТир

Один з аргументів влади щодо відмови в забезпечені прав громадян на збройний захист - “в українців не той менталітет, українці не готові”. В такому випадку питання: “а хто і де цих українців готує?”.

Попри те, що держава не сприяє створенню тирів і стрільбищ, є купа громадських і бізнесових ініціатив щодо створення таких закладів, які б позитивно впливали як на зброярську культуру, так і на рівень територіальної оборони та підготовку українських спортсменів.

Але 90% такий ініціатив вмирають в протистоянні з дозвільною системою МВС. В тій же Польщі та Угорщині уряд виділяє суттєве фінансування на відкриття тирів і стрільбищ. Наприклад, в США тирів і стрільбищ є понад 16 000 (!).

Ми спробувати більш детально розібратися з юридичним аспектом цієї теми і прийшли до висновку, що з точки зору закону стрільбище від стадіону суттєво не відрізняється. Щонайменше “ліцензування” стрільбищ і тирів дозвільною системою МВС є незаконним втручанням в господарську діяльність.

Законні основи функціонування стрільбища як виду господарської діяльності.

Відповідно до ст. 42 Конституції в Україні гарантована свобода підприємництва, тобто кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 5 Господарського кодексу України правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно законом.

Згідно зі ст. 6 ГК України забороняється незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відповідно до ст. 12 ГК України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законами.

Таким чином, обмеження та заборони щодо видів діяльності не може встановлюватися підзаконними актами.

Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про фізичну культуру і спорт” заклад фізичної культури і спорту юридична особа, що забезпечує розвиток фізичної культури і спорту шляхом, зокрема, надання фізкультурно-спортивних послуг. Закладами фізичної культури і спорту, зокрема, є: спортивні клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, спеціалізовані навчальні заклади спортивного профілю, школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, центри студентського спорту вищих навчальних закладів, фізкультурно-оздоровчі заклади, центри фізичного здоров'я населення, центри фізичної культури і спорту інвалідів.

У відповідності до ст. 31 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності” проект будівництва спортивної споруди повинен відповідати будівельним нормам. Для тирів s стрільбищ такими нормами є ДБН В.2.2-13-2003 "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди".

При цьому Закон “Про фізичну культуру і спорт” не містить заборон чи обмежень щодо проведення господарської діяльності закладами фізичної культури і спорту, з посиланням на підзаконні акти міністерства внутрішніх справ.

Щодо дозволів від Нацполіції. 

Згідно ЗУ “Про ліцензування видів господарської діяльності” встановлено принципи єдності, відкритості, законності, що гарантують зрозумілість та простоту процедур оформлення ліцензій, однозначність та незарегульованість ліцензійних умов. Єдиний перелік видів господарської діяльності, а також запровадження нових видів, що підлягають ліцензуванню, встановлюється виключно цим Законом.

Виключний перелік видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, встановлено в ст. 7 цього закону. Цей перелік не містить такого виду діяльності як діяльність закладів фізичної культури і спорту (тири, стрільбища тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 1 ЗУ “Про перелік дозвільних документів у сфері господарської діяльності” забороняється вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом. 

Крім цього, вказаний закон передбачає, що встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися виключно шляхом внесення відповідних змін до цього Закону.

Відповідно до ст. 2 ЗУ “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, дія цього Закону не поширюється на відносини у сфері ліцензування господарської діяльності (крім відносин щодо видачі документів дозвільного характеру, необхідних для отримання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності), охорони державного кордону, державної митної справи, державного експортного контролю, державного регулювання ринків фінансових послуг, охорони державної таємниці (провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею), захисту економічної конкуренції, на відносини щодо сертифікації оператора системи передачі відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", а також на дозвільну систему, що поширюється на операції зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами, дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії, дозвільну діяльність у сфері цивільної авіації.

Таким чином, дія цього закону не поширюється лише на операції зі зброєю та бойовими припасами, натомість виключень для закладів фізичної культури і спорту, зокрема тирів і стрільбищ такий закон не містить, отже його дія поширюється на такі види діяльності як

  • Код КВЕД 85.51 Освіта у сфері спорту та відпочинку; 
  • Код КВЕД 93.11 Функціювання спортивних споруд;
  • Код КВЕД 93.19 Інша діяльність у сфері спорту. 

Щодо перевірок стрільбищ і тирів Національною поліцією. 

Як встановлено положеннями п. 3 ст. 39 ЗУ “Про національну поліцію” поліція відповідно до порядку, визначеного Міністерством внутрішніх справ України, вилучає зброю, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також опечатує і закриває об’єкти, де вони зберігаються чи використовуються (у тому числі стрілецькі тири, стрільбища невійськового призначення, мисливські стенди, підприємства і майстерні з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів, боєприпасів, магазини, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування) у випадку виявлення порушення правил поводження з ними та правил їх використання, що загрожують громадській безпеці, до усунення таких порушень.

Отже, Нацполіція може проводити перевірку господарської діяльності тирів і стрільбищ та закривати їх лише за умови порушення правил поводження і використання (а такі правила повинні бути встановлені законом), за умови, що це загорожу громадській безпеці.

Проте такі перевірки мають суттєві законодавчі обмеженні, зокрема і існуючий до 31.12.2017 року мораторій.

Крім цього, згідно ЗУ “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, його дія поширюється на всіх суб’єктів господарюванням та на всі державні органи, які здійснюють перевірки.

Виняток становлять ті сфери господарювання, які визначені статтею 2 цього закону. При цьому господарська діяльність закладу фізичної культури і спорту (тир, стрільбище тощо) не включено до сфер, на які не поширюється дія цього закону.

Отже, дія вказаного закону поширюється на діяльність закладів фізичної культури і спорту (тирів, стрільбищ).

Основними принципами державного нагляду (контролю), згідно зі ст. 3 вказаного ЗУ є, зокрема: об'єктивність та неупередженість здійснення державного нагляду (контролю); здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб’єкта господарювання; презумпції правомірності діяльності суб’єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків суб’єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Згідно з нормами ст. 2 ЗУ “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” встановлено до 31 грудня 2017 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ст. 3 вказаного закону позапланові перевірки можуть проводитись, але тільки з підстав, визначених цим законом, до яких, зокрема, належать: обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав (за погодженням Державної регуляторної служби, що підлягає обов’язковому попередньому оприлюдненню на її офіційному веб-сайті); письмова заява суб’єкта господарювання; рішення суду; аварія, смерть потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання.

Положеннями ч. 5 ст. 4 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за рішенням суду.

Вжиття інших заходів реагування, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Підсумовуючи викладене вище, можемо прийти до наступних висновків. 

  1. Кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом. Господарська (підприємницька) діяльність тирів і стрільбищ не заборонена законом. 
  2. Обмеження підприємницької діяльності повинно встановлюватися законом, а не підзаконним актом. 
  3. Господарська діяльність стрільбища і тиру, як закладу фізичної культури і спорту, не є ліцензійним видом діяльності та не потребує отримання ліцензії. Ліцензується лише діяльність з виробництва та торгівлі зброєю і боєприпасами невійськового призначення. 
  4. Контроль та перевірки тирів і стрільбищ як господарської діяльності, заборонені до 31.12.2017, за окремими виключеннями на підставі судових рішень, або за погодженням з Державною регуляторною службою. 
  5.  Виключний перелік документів дозвільного характеру в сфері господарської діяльності встановлюється законом. Дозвіл на функціонування тиру, стрільбища, який вимагає Національна поліція не включено до зазначеного переліку. У зв’язку з цим вимога отримати такий дозвіл не є законною. 

Наказ МВС 622 не брався до уваги, оскільки норми останнього суперечать Конституції та законам України. А заборони і обмеження щодо власності і підприємницької діяльності, що встановлені цим наказом ґрунтуються на нормах закону УРСР “Про власність”, який втратив чинність в 2007 року, а також на іншому нормативному акті, який не є законом і в супереч ст. 57 Конституції не був опублікований (Постанова КМУ № 576 “Про затвердження положення про дозвільну систему”).

Останні місяці УАВЗ провело декілька акцій та відправило з десяток звернень до вищих органів влади з питань скасування положення про дозвільну систему, як такого що грубо суперечить Конституції та законам України. Зокрема, маємо надію на державну регуляторну службу, яка отримала від нас відповідне звернення.

P.S. Дякуємо всім фундаторам за підтримку юридичної боротьби за право на збройний захист, боротьба за яке суттєво розширила свій фронт.

1,0 1 -1 26
Коментарів (6)

  • 28.08.2017 19:00
    #
    - 3 +

    хотелось бы увидеть хотя б ОДИН прецедент в данной сфере и тогда бы это "открыло" дорогу развитию оружейной "отрасли" и сфере популяризации стрелковых видов спорта!

  • 28.08.2017 20:03
    #
    - 5 +


    очень хороше, тщательно проработанное юридическое пособие. отлично и профессионально подготовленный документ для тех кто решит начать и защищать такой бизнес. одна из лучших практических статей на этом сайте. +500 в карму.

  • 28.08.2017 23:06
    #
    - 3 +

    "Те, що зашкварене - зашкваритись не може!"

  • Тобто, якщо я все вірно зрозумів,
    достатньо взяти в оренду/придбати
    старий корівник, переобладнати його
    належним чином під тир, та маючи документи
    на підприемницьку діяльність користувати як спортивну споруду?

    • 29.08.2017 14:29
      #
      - 3 +

      Згідно закону - так, якщо ви належним чином проведете будівельні роботи. Але міліцейська держава спокою вам не дасть, тому за права треба боротися.

  • 30.08.2017 13:44
    #
    - -1 +

    К адвокату приходит человек, кладет ему на стол бумаги и говорит:
    - Вот! Иванов против Петрова! Возьметесь?
    Адвокат просматривает бумаги, встает, пожимает гостю руку:
    - Поздравляю вас, господин Иванов! На вашей стороне - закон!
    Тот возмущенно отдергивает руку:
    - Я не Иванов! Я как раз Петров!
    Но адвокат не отпускает его:
    - Не волнуйтесь, господин Петров! На вашей стороне - судебная практика!


Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати