Міліцейський терор свободи бізнесу. Частина перша

Міліцейський терор свободи бізнесу

Свобода підприємництва гарантована ст. 42 Конституції, за якою кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Тобто заробляти на всьому, що не порушує права інших і не заборонене законом - не постановами, наказами чи інструкціями, а саме законом.

І саме такий стан речей повинні підтримувати органи державної влади, і найперше - правоохоронні.

Чи багато хто хотів би заробляти гроші на виробництві військової зброї? Може хтось хотів би мати власні стрільбища чи тири? А скільки людей знає, що така діяльність не заборонена законом? Більше того, в новому законі  “Про ліцензування видів господарської діяльності” діяльність з виробництва і торгівлі військової зброї не віднесена до ліцензійної діяльності.

А постанова КМУ “Про затвердження положення про дозвільну систему”, крім того що суперечить Конституції та, щонайменше, трьом законам, повинна вважатися нечинною, в розумінні ст. 57 Конституції, і лише наша мовчазна згода легітимізує її, закриваючи мільярдну галузь від бізнесу.

Хоча проблема набагато ширша зброярського бізнесу і стосується ментальної проблеми з таким явищем як “міліцейський тероризм”.

З реформою міліції основним завдання для поліції стало надання поліцейських послуг (ст. 2 Закону). Але чи здатні до надання послуг ті, хто ментально ідентифікують себе з наглядачами? Теоретично могли би бути здатні, якби їхній звичній діяльності був даний бій. Бій малого і середнього бізнесу: тих, хто власним розумом і зусиллями створюють додану вартість в економіці країни.

Під звичною діяльністю більшості “правоохоронців” ми розуміємо те, що в народі називається “міліцейський тероризм”. Саме ця діяльність є основою зусиль і мотивом більшості з них працювати в “системі”. Решта роботи є ІБД (імітацією бурхливої діяльності) або вимушеним факультативом.

Той, хто займається створенням доданої вартості, працює на себе чи створив робочі місця для інших, сам пережив або чув від близьких історії візитів податкової міліції, “економічних” підрозділів СБУ, прокуратури, МВС. Ми не називаємо тут бізнесом тих, хто свідомо краде бюджети, вони не піддаються терору системи, а самі є частиною системи.

Терори́зм (від лат. terror — «жах») — у широкому сенсі використання або загроза застосування насильства для досягнення політичної, релігійної або ідеологічної мети. Метою міліцейського тероризму є отримання наживи чи виконання політичного замовлення.

Будь який бізнесмен, приймаючи рішення, як бути з таким тероризмом, думає про ефективність зусиль для досягнення результату, простіше кажучи, що буде дешевше: відкупитися від терористів чи боротися з ними.

Ті, хто останні 15 років приймали рішення відкуплятися від терористів, чітко знають, що їхні апетити збільшуються, вимоги стають цинічнішими і стратегічно це не вирішує проблему ні для розвитку бізнесу, ні для розвитку суспільства.

Тож дозвольте поділитися міркуванням для тих, хто розглядає альтернативний відкупу від міліцейського тероризму варіант - варіант боротьби. Якщо ви вирішили протистояти міліцейському тероризму, найбільше, що вам потрібно - віра і знання. Віра в те, що справедливість за вами, якщо метою “правоохоронців” є виключно матеріальна вигода, незалежно від того, який економічний злочин вам інкримінують.

Друге - це знання, знання того, що є інструментом терору і що є інструментом протидії.

Віра в справедливість 

Так в Україні склалося, що велика частина малого і середнього бізнесу щоб бути конкурентною, повинна діяти за межами формального правового поля, але в межах поля понятійного (зменшувати ПДВ, заносити відкати, завищувати витрати тощо). За ці порушення бізнес переслідують “правоохоронці”, застосовуючи владний примус і наш спільний ресурс не для припинення правопорушення, а для власного збагачення. І цей рух продовжується по колу: менти примушують бізнес відкупатися, бізнес, щоб відкупитися, занижує податки, за заниження податків бізнес піддається переслідуванню ментів.

Очевидно, що далекий від ідеалу бізнес, який зменшує ПДВ, завищує витрати чи закриває компанію, відписуючи її на “інвестора з Придністров’я”, але непорівнянно більшим злом є ті, хто під видом притягнення до відповідальності бізнесу за ці порушення, просто його тероризує, заганяючи в ще більшу корупцію.

Стаючи на шлях боротьби з міліцейським тероризмом, бізнес з власною історією системних порушень нагадує грішника, який дієво покаявся. Бо така боротьба не дозволить бізнесу вчиняти такі порушення (хоча б на період боротьби), відтягне ресурси терористів від інших бізнесменів, надасть приклад товаришам по цеху. Як кажуть: “кожен праведник мав минуле і в кожного грішника є майбутнє”.

Тож, настановивши себе боротися проти міліцейського тероризму, робіть це не лише з відчуття самозбереження, але й з вірою в справедливість, а минуле залишайте в минулому.

Інструменти міліцейського терору 

205, 209, 191, 190, 356, 358, 366, 212 - цифри, які багато бізнесменів зустрічали в своїх повістках чи ухвалах на обшук. Це “робочі” статті “терористів” з Кримінального кодексу. Власне, не важливо, що там інкримінується, бо як в Крилова: “Ах, я чем виноват?" - "Молчи! Устал я слушать. Досуг мне разбирать вины твои, щенок! Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать".

Стаття з Кримінального кодексу треба лише як привід, щоб почати “займатися” кримінальним провадженням. На юридичній мові - мати формальне право застосовувати заходи забезпечення кримінального провадження та проводити слідчі дії: виклики повістками, запити вам і контрагентам, допити, приводи, запобіжні заходи, доступ до речей і документів, обшуку, виїмки, арешти майна, прослуховування телефонів і доступ до кореспонденції.

Насправді, це майже весь інструментарій “джентльменів удачі в погонах”. І хоч всі ці речі затратні по часу для бізнесу і емоційно виснажливі, але ж все, що не вбиває - робить сильнішим. Та і засобів протидії зараз набагато більше ніж в часи демократичної Конституції СРСР 1936 року.

Інструменти захисту 

Подолання міліцейського тероризму справа не лише їхніх жертв чи потенційних жертв, це справа всього Українського народу. Даючи їм бій, бізнес не лише захищає себе, але й дає шанс на оновлення правоохоронної системи. Основне завдання боротьби - деморалізувати молоде покоління “терористів”, їхні ідеали “успішного чекіста” повинні бути знищені.

Очевидно, що боротьба - це витрати, але все частішими з’являються приклади, коли замість “рішєнія вапроса в 5к$ по снятію ареста” адвокатам вдається зробити це за 10-15 людино/годин роботи, що в підсумку на порядок дешевше для бізнесу.

Частину зекономлених коштів варто було б потратити на підтримку журналістських проектів з висвітлення корупційних схем “правоохоронців” або громадських організацій, які дієво лобіюють зміну правил регуляторної політики держави та впровадження ринкових відносин.

Стверджуйте свою віру в праведність боротьби:

•  у спілкуванні з “терористами”, не виправдовуйтесь перед ними, ви - тимчасовий заручник; 
•  деморалізуйте цих власників vertu із офіційною зарплатою вашого сторожа запитаннями про їхню суспільну корисність та ефективність (бюджет МВС на 2017 рік майже 48 млрд.грн., СБУ - 6 млрд.грн., Прокуратури - 5 млрд.грн.); 
• змушуйте ваших адвокатів активно користуватися перевагами нового КПК, адже всі заходи процесуального примусу мають свої чіткі межі і принципи. І лише від активності і натхненності захисників буде залежати чи залишатимуться ці принципи теоретичною чи стануть практичною основою захисту бізнесу від сваволі ментів. 

В другій частині цього блогу ми розкажемо про особливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчих, повернення майна та скасування арешту майна, яке перебуває в них в “заручниках”, правила поводження під час допиту чи обшуку тощо.

p.s. Члени УАВЗ, які прийдуть на безкоштовний тренінг, другу частину блогу почують раніше ;)