Небезпечна охорона від міліції. Або мисливці нас захистять

Хрещений батько

Мабуть кожен бачив класику світового кіно - фільм “Хрещений батько”. Ця культова картина відтворила непросту епоху становлення бізнесу у повоєнні роки в США, роль мафії та корумпованих правоохоронців і суддів у цьому процесі. На жаль, відображені у фільми проблеми безпеки особи та бізнесу, рейдерства та корупції нині існують в України.

Нещодавно, у чергове перглядаючи "Хрещеного батька”, звернув увагу на епізод, який виразно демонструє, чому в США питання безпеки бізнесу давно вирішені, а в Україні рейдерство і так звані "віджими” досі існують. І чому правоохоронні органи не здатні запобігти наслідкам конфліктів за бізнес, які доходять до збройних сутичок, як у 90-х - з людськими жертвами.

Майкл Корлеоне предотвращает покушение на Вито в больнице

Уривок з фільму: син ватажка мафії Майкл Корлеоне приїхав у лікарню до свого батька, якого напередодні підстрелили, і побачив, що поліція, яка мала здійснювати охорону, покинула варту. І, як виявилося, за наказом свого начальника, який був куплений іншим мафіозним кланом наркоторговців. У подальшому, продажний начальник поліції хотів заарештувати Майкла за те, що той перешкодив кіллерам добити батька у лікарні. Незаконним діям продажного копа завадив адвокат родини Корленоне, який прибув із озброєними людьми та повідомив поліцію, що тепер Віто Корлене у лікарні охоронятимуть приватні охоронці, які мають дозволи на зброю. І в разі перешкоджання їхній роботі поліцейські постануть перед судом

З уривку старого фільму зрозуміло, що в Україні проблема безпеки бізнесу та його власників полягає у відсутності альтернативи поліцейській охороні. Адже відомо, що будь-яка монополія не сприяє якості послуг. "Міліцейська” монополія у сфері охоронних послуг не дає шансу розвинутися приватним охоронним та детективним компаніям. І проблема не втому, що МВС прямо перешкоджає роботі приватних охоронних фірм, а у відсутності у приватних охоронців такого ж доступу до засобів захисту, як у працівників поліції.

До прикладу, в Україні жодна особа, яка не належить до лав правоохоронних органів чи військових формувань, не може мати у користуванні короткоствольну зброю, тобто пістолети. Та саме така зброя переважно необхідна для забезпечення охорони бізнесу та його власників.

Нині в Україні порядок цивільного обігу зброї не врегульований жодним законом. Хоча, Конституція та Цивільний кодекс України встановлюють, що порядок здійснення права власності на будь-яку річ, у тому числі зброю, має визначатися тільки законом. Натомість, нині правила користування вогнепальною зброєю для населення визначені не законом, а незаконною інструкцією МВС, яка не передбачає можливості громадян користуватися короткоствольною зброєю самозахисту.

За логікою міліцейської інструкції українці можуть здійснювати своє природне та гарантоване Конституцією право на захист лише за допомогою рушниць, маючи хоббі стріляти диких звірів. Тобто, бути мисливцем.

Виглядає так, що держава байдужа не лише до права особи на самозахист, але й до права особи та бізнесу отримати послуги захисту від професійної приватної охоронної компанії, працівники якої мають такі ж самі або й кращі засоби ніж в поліцейських.

Звичайно, в приватних компаніях, що надають послуги бодігардів, якось вирішують проблему пістолетів. Інакше у ресторанах можна було б побачити бізнесменів у супроводі охоронців з рушницями в руках. Також припускаю, що частково ця проблема вирішується ринком нагородних стволів від МВС та Міноборони. Пригадаймо лише випадок з Tommy Gun чи нагородженням сепаратиста.

Відсутність якісного закону, який би визначив рівні правила доступу до володіння зброєю ставить безпеку бізнесу в Україні у ситуацію гіршу, ніж у США в 1946 році. Бо навіть тоді в США у разі ненадання захисту продажною поліцією, можна було скористатися послугами приватних охоронців та детективів, що мають дозволену зброю.

Натомість, український бізнес нині може розраховувати лише на поліцію, за умови, що її керівництво не буде за одно з недобросовісними опонентами та рейдерами, як у фільмі “Хрещений батько”.

Та все ж є надія, що здоровий глузд переможе, і закон про цивільну зброю буде ухвалено. Тим паче, що українці починають розуміти, що поки зброя не заборонена (обмежена) законом, вона - дозволена.

Перед Великоднем УАВЗ розпочала маніфест власника зброї, який підписало майже 1500 осіб. Ці озброєні та свідомі громадяни вирішили припинити мовчазну згоду на порушення прав і не підкорятися незаконній дозвільній системі МВС допоки Парламент не ухвалить закон, якого вимагає Конституція.

P.S. Дякуємо всім за підтримку ініціативи з юридичної боротьби за рівне право на збройний захист.