Карти, гроші та два стволи

 Карти, гроші та два стволи

З 2009 року гральний бізнес юридично заборонений, але процвітає; криптовалюта не заборонена, але дуже хочуть; зброя законом не обмежена в обігу, але за це карають.

Природа юридичних заборон має два основні прояви в праві: “malum prohibidum” (зло, бо заборонене) та “malum in se” (зло, бо таким є). Лишімо друге культурі і моралі кожного народу і поговорімо про перше.

1. Карти.

Гральний бізнес заборонений законом України “Про заборону грального бізнесу в Україні”.

Тут варто наголосити, що будь-які заборони бізнесу згідно ст. 42 Конституції встановлюються виключно законом. І за порушення таких заборон держава передбачає юридичну відповідальність (кримінальну чи адміністративну).

І ми на це будемо опиратися далі, бо “принцип свободи” каже, що дозволено все, що прямо не заборонено законом і не шкодить іншим (ст. 8, 19, 68 Конституції, ст. 319 Цивільного кодексу). Встановлення заборон на рівні закону (не інструкцій, постанов, наказів) є гарантією свободи.

В США, до прикладу, заборона виробництва, перевезення і зберігання віскі (“Сухий закон”) було введено як поправка до Конституції.

Чи виконує така законна заборона соціальну функцію, адже гральний бізнес на кожному кутку під вивісками державних лотерей та інтернет-клубів?

Наш досвід в кримінальних провадженнях вказує, що законна заборона грального бізнесу направлена на досягнення двох цілей:
- Встановити монополію для декількох лотерей і взяти їх під контроль;
- Покарати “самостійних” гравців чи неугодних агентів монополістів.

Тож, держава виснажує ресурс правоохоронних органів, провокуючи шалену корупцію і “кришування".

Кількість вироків за ст. 203-2 (зайняття гральним бізнесом) Кримінального кодексу (КК) мізерно мала. Так, за даними ГПУ в 2016 році було порушено майже тисяча кримінальних проваджень по гральному бізнесу і з них лише 12 (дванадцять) мали обвинувальні акти, які передали до суду.

В 2017 проваджень стало в два рази менше, а обвинувальних актів тих самих мізерних декілька десятків.

Попри це у відкритих тисячах завідомо безперспективних кримінальних провадженнях суди давали дозволи на обшуки, арештовували майно, словом, активно та свідомо безперспективно тратився державний ресурс судової влади.

Кошти платників податків витрачені, а соціального ефекту не досягнуто. Нашими грошима зміцнено корупцію та втрачено час.

Можливо витрачених державних коштів на встановлення цієї заборони вистачило б на будівництво українського Лас-Вегаса десь в Миколаївській області?

Бо дрібним постояльцям “інтернет-клубів" вже можна задовольнити свою азартність, не виходячи з дому, відкривши віртуальний рахунок в інтернет-казино чи букмекерській конторі. До того ж лотереї та тоталізатори дозволи деяким депутатам офіційно задекларувати прибуток.

2. Гроші.

Криптовалюта - це те, що поки не заборонене і не обмежене державою. Очевидно, що для існування держави, як власника грошового станка, криптовалюта неймовірна загроза, а відтак і “зло”.

Хоча нещодавно НБУ, Нацкомфінпослуг та комісія по цінних паперах одноголосно заявили, що криптовалюта це не грошові кошти, ні валюта, ні платіжні засоби іншої країни, ні валютні цінності, навіть не кошти, цінні папери чи грошові сурогати.

З одного боку відсутність чіткого правового статусу криптовалюти - це свобода до розвитку нового ринку,але з іншого - відсутність державних гарантій захисту власників крипторахунків.

В 2017 році в нашій практиці був лише один випадок, що зловмисники шляхом погроз змусили власника криптогаманця здійснити переказ на їх користь. І нам довелося через суд змушувати поліцію відкривати кримінальне провадження, бо вони щиро не розуміли, а що ж саме викрадено.

Проте де той захист для власників “традиційних” матеріальних цінностей?

В 2017 році з понад 330 тис злочинів проти власності, лише близько 90 тис були розслідувані і відправлені до суду. При тому, що половина обвинувачених - рецидивісти.

Тож в держави для збереження монополії на друк грошей залишиться лише класична заборона, проте технічно це дуже складно зробити.

Пам'ятаємо, що обмеження може вводитися лише законом, але наші чиновники на свій пострадянський лад почнуть з наказів та інструкцій визначати статус криптовалют потім таким ж інструкціями обмежувати банки, які зараховують кошти клієнтів отриманих з криптобірж, а “правоохоронні” органи почнуть порушувати справи за ухилення від сплати податків і легалізацію доходів.

Тут важливо не проґавити момент і активно включитися в боротьбу за свої права і свободу. Знайте: немає закону - не може бути кари за його порушення (nulla poena sine lege).

3. Два стволи.

Вже напевно всі знають, що де-юре обіг зброї в Україні вільний, оскільки відповідно до ст.178 ЦК України немає закону про заборону чи дозвільний порядок обігу зброї.

Але є закон про обмеження господарської діяльності з виробництва, ремонту і торгівлі одним з двох видів зброї.

ЗУ “Про ліцензування видів господарської діяльності” вимагає ліцензію на такі види комерції як виробництво, торгівля і ремонт зброєю невійськового призначення.

Тобто торгівля невійськовими (цивільними) стволами - ліцензується. А військовими стволами - ні. Коли робили новий закон про ліцензування - пропустили, а може і не хотіли ліцензувати в 2015 році, щоб українці краще підготувалися до війни. ;)

Але знову ж таки ЗУ “Про ліцензування видів господарської діяльності” встановлює виключний перелік ліцензійних видів діяльності і нові ліцензійні види повинні пройти процедуру включення в цей закон.

Хоча військовий і невійськовий пістолет майже не відрізняється, магазини під страхом незаконних міліцейських заборон не торгують пістолетами, проте завозять та “безкоштовно” тисячами віддають їх чиновникам з МВС і МО для подарунків особливо “привілейованим” цивільним особам.

Тож Гай Річі цілком міг би зняти продовження своєї чорної комедії про дрібних, придурковатих злочинців, трошки ознайомившись з історією українського законодавства і українських законотворців.