Мисливські патрони до гладкоствольної зброї: комусь кримінал, а комусь надприбутки

Патрони до гладкоствольної зброї

Багатьох обурила ситуація із затримання Владислава Кравченка (Big Cat) за підозрою в незаконному виготовленні бойових припасів.

Бойовими припасами виявилися звичайні мисливські патрони до гладкоствольної зброї. Інкримінують ст. 263-1 Кримінального кодексу.

Стаття 263-1.

Як бачимо, для держави це дуже тяжкий злочин, за торгівлю радіоактивними матеріалами, яка спричинила загибель людей - “дають менше” (від 5 до 8, ст. 264 КК).

Отже, мова повинна йти про якісь серйозні бойові припаси, наприклад, до військового озброєння (артилерійських систем, авіації тощо).

І справді, навіть в нелегітимній Інструкції 622 передбачено, що кожен має право вільно споряджати “патрони до мисливської гладкоствольної зброї” для особистого використання (п. 12.23).

Але якщо якийсь мисливський чи спортивний колектив вирішив скооперуватися для спорядження патронів до мисливської гладкоствольної зброї, то це вже посягання на монополію бізнесу “під дахом у МВС”, а отже буде застосована вся репресивна машина до таких сміливців.

І немає значення, що відсутні судові вироки і практика кримінальної відповідальності за виготовлення мисливських патронів, це питання не про правопорядок, а виключно про бізнес, бо МВС нам забороняє НЕ купувати в тридорого патрони у їхніх структур.

Але як по закону?

А “закони” тут два:

1) той, який інструкція і постанова Пленуму ВСУ за 2002

2) ЗУ “Про ліцензування видів господарської діяльності”

З першим - все зрозуміло, хоча варто додати, що згідно п. 5 Постанови Пленуму Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочинів, передбачених статтями 262, 263 КК.

А от з другим цікаво.

Так, з 2015 року законодавець розділяє вогнепальну зброю на зброю військового і невійськового призначення.

Виробництво зброї і боєприпасів невійськового призначення є ліцензійним видом діяльності. Відповідно до п. 11) ст. 7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” визначено, що ліцензійним видом діяльності є зокрема: виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї.

Отже, виробництво і торгівля зброєю невійськового призначення повинна здійснюватися у відповідності до ЗУ “Про ліцензування видів господарської діяльності”.

Одночасно, відповідно до ст. 20 ЗУ “Про ліцензування видів господарської діяльності” передбачена виключно адміністративна  відповідальність за порушення цього закону.

Відповідно до ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону і  карається досить суворо: накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Тож, з 2015 року незаконне виробництво зброї і боєприпасів невійськового призначення - це адміністративне правопорушення.

А головне питання всіх експертиз за ст. 263-1 КК до експертів має бути  - “чи надані на дослідження зразки є боєприпасами військового призначення?”.

Але поки панує страх і невизначеність в цьому питанню - навколоМВСівський бізнес процвітає і тим часом проштовхує свою версію законопроекту про зброю.