Українців “виганяють” за кордон виробляти патрони та снаряди для ЗСУ

В умовах хиткої позиції заходу та браку боєприпасів для оборони України — декриміналізація приватного виробництва озброєння критично необхідна.

Поки держава не в змозі впоратися з величезною потребою у боєприпасах, приватні ініціативи з виробництва озброєння змушені працювати закордоном. Адже “вдома” їм загрожує від 7 до 12 років позбавлення волі через неліцензовану діяльність. 

Сьогодні кожен етап виробництва: закупівля вибухових матеріалів, доставка, навчання персоналу надмірно ускладнені бюрократичними перепонами.

Про це в ефірі каналу “Збройовий Лобіст” розповів один з представників виробництва боєприпасів.

“З початком великої війни мої друзі та колеги почали займатися волонтерською діяльністю. Багато близьких людей пішли на фронт. Закупляли броніки, каски та інше необхідне спорядження. Втім, влітку після отримання західного озброєння військові сказали, що їм не вистачає набоїв. Спочатку в нас не було жодного досвіду у сфері ВПК, але вдалося знайти технічно підкованих людей, з якими ми розпочали працювати в напрямку забезпечення ЗСУ необхідними боєприпасами” — ділиться виробник озброєння.

Для ведення діяльності в напрямку виробництва озброєння існує велика кількість регуляцій та перешкод від Міністерств внутрішніх справ, які унеможливлюють приватне підприємництво в цій галузі.

“Регуляції на промислову діяльність: величезна кількість дозволів, серйозні вимоги до приміщення, перевезень твого обладнання, до охоронної системи. Також існують фінансові регуляції: якщо ти оперуєш в Україні, набої ти можеш продавати тільки нашій державі. Тож Україна, як єдиний покупець цих набоїв може, не захотіти в тебе купити або ставити завищену ціну, тож тоді твій бізнес закривається. Адже працювати стає невигідно, а діяльність виявляється збитковою.

Паралельно є ліцензування, в рамках якого необхідно виконати вимоги по приміщенню, персоналу, техніці безпеки. Звісно, за законом визначені строки і діє принцип мовчазної згоди.

Але справжньою перешкодою для роботи стає дозвільна система, котра дублює цю ліцензійну систему, але працює значно складніше. Процедура отримання дозволу від дозвільної системи така сама, як і для ліцензії.

Втім, порядок отримування цього дозволу ніде детально не прописаний і регулюється внутрішніми інструкціями МВС без строків, процедур. Той самий акт обстеження комісії у складі представників МВС доволі невизначене поняття, адже невідомо: коли ця комісія збереться, коли доїде до об'єкта, що вона буде перевіряти.” — коментує виробник боєприпасів для ЗСУ.

Бюрократичне пекло полягає в тому, що навіть при наявності ліцензії на виробництво боєприпасів, треба ще дозволи МВС на кожну господарську операцію. Мова йде про дозволи на зберігання, перевезення партії, імпорт, дозволи експортного контролю.

“Скорші всього здійснюється навмисний тиск на підприємців з метою корупційної вигоди.

Дозвільна система 1992 року настільки застаріла, що не зрозуміло навіщо вона існує. З початком повномасштабного вторгнення було запущено багато паралельних процесів: пошук землі для підприємства, самих станків, виробників і тощо. Але приблизно через пів року після спілкування з нашими вітчизняними виробниками, юристами, ми прийняли вже остаточне рішення: відкриватися будемо за кордоном.” — підсумовує представник виробництва озброєння.

Нещодавно у Верховній Раді України було представлено ​законопроєкт №11073 щодо забезпечення єдності норм в реалізації права на самозахист та декриміналізації виробництва зброї. Відповідно, пропонується вилучити статті 263 та 263-1 Кримінального Кодексу, які передбачають покарання у вигляді позбавлення волі за ведення неліцензованої діяльності з виробництва боєприпасів.

Залишивши адміністративну відповідальність, як це передбачає закон про ліцензування видів господарської діяльності, вітчизняні виробники зможуть працювати на території України без страху опинатися за ґратами за фактичну підтримку Збройних сил.

Українські виробники озброєння змушені відкривати підприємства закордоном аби не потрапити за ґрати