“Постріл в спину” — справа добровольця Віктора, якого поліція обеззброїла і кинула за ґрати в перші тижні вторгнення

Українського добровольця, учасника Революції Гідності Віктора Мазура намагаються засудити за статтею 263 ККУ (незаконне поводження зі зброєю).

Коли під Димеркою точаться бої у березні 2022 року, бійця Української добровольчої армії (УДА) Віктора Мазура затримують правоохоронці: вилучають зброю і забирають у відділення поліції. Замість вдячності за захист столиці уже два роки триває кримінальне переслідування за ст. 263 Кримінального Кодексу України (незаконне зберігання зброї). Він не служив в армії і вже 20 років “списаний” по стану здоров’я. З Революції Гідності відправився на Схід, а напередодні повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону до України, щоб разом з побратимами захищати державу.

Добровольця УДА Віктора Мазура кинули за ґрати в перші тижні вторгнення

Іноземна розвідка та високопосадовці країн НАТО кілька місяців до повномасштабного наступу попереджали українське керівництво через прямі контакти та “зливи” через ЗМІ. Втім, цього було недостатньо, щоб підготувати країну до оборони. Добровольчі підрозділи та небайдужі українці, які мали бойовий досвід, гуртувалися, щоб чинити спротив ймовірній ескалації російській агресії. Серед них і боєць УДА Віктор Мазур. Залишивши за кордоном сім’ю за кілька днів до 24 лютого він приїжджає до рідної Димерки.

“Вже десять років війна, ще з Майдану у складі Правого сектору поїхав прямо на Піски. Разом із 93 бригадою виконували бойові задачі. Думали, щоб вони сюди не дійшли, бо вони вже майже до Дніпра доходили. Тоді у березні 2022 від моєї хати за 7-8 кілометрів вже були москалі, буряти. Вся ця нечисть уже була в Димерці. Я навіть не збирався нікуди виїжджати — я вернувся спеціально, щоб захищати.” — розповідає Віктор Олександрович.

Доброволець Віктор із побратимами під час захисту столиці.

У повітрі дух боротьби, постійний звук тривоги і в столиці України ввечері 24 лютого масово озброюють добровольців, що готові захищати місто від загарбників:

"У нас є міська тероборона, яка входить до складу ЗСУ як окремий рід військ. А є друга складова – цивільно-військова оборона, це добровольчі формування територіальних громад. У Києві лише протягом кількох останніх годин видано членам добровольчих формувань територіальної громади близько 10 тисяч автоматів.” — ділиться в коментарі Української Правди представник президента у Конституційному суді Федір Веніславський. Цю ж інформацію підтверджує тодішній міністр внутрішніх справ Денис Монастирський.

Віктор, як інші десятки тисяч громадян, без жодного обліку та документального підтвердження отримує вогнепальну зброю. Намагається долучитися до захисту Ірпеня та Бучі, але від командування отримує вказівку боронити Чернігівський напрямок.

“Інформація про наступ була і найдовше було це очікування. Ми як один кулак зібралися, працювали вже під нашим командуванням, наше командування зі Збройними силами. В тій ситуації, як тоді: ніде ні поліції, ніде нічого на вулицях. Прийшлося, що роздавали зброю з камазів на Оболоні. Як громадянин отримав, а видавали без записів, без жодних документів. Стався випадок, що поліція зупинила і забрала зброю. Але в цей ж час у Димерці вже була окупація і росіяни продовжували просуватися далі. Залишалося дуже мала відстань до Броварів. Несправедливо вийшло: я захищаю, а свої ж в спину “стріляють,” — згадує перші тижні оборони столиці Віктор.

Тоді, 18 березня добровольця затримали на добу у Броварському районному управлінні поліції та відпустили тільки по приїзду адвокатів.

“Чесно кажучи, вже настрій був не такий бойовий. Але я знав, що треба захищати далі. Слідчий казав: нічого страшного, бо зараз воєнний стан. Але після цього прийшла повістка до суду. Тільки нещодавно розпочався судовий процес у Броварському районному судді.” — розповідає Віктор.

Понад два роки український захисник звинувачується за ганебною ст.263 ККУ, яку правоохоронці цинічно використовують як службові показники для отримання вищих пенсій та премій. Адже зберігання зброї досі вважається тяжким злочином, за який передбачено позбавлення волі. Через бажання заробити легкий та швидкий “показник” своєї правоохоронної діяльності під ризиком опинитися за ґратами сьогодні десятки тисяч небайдужих українців, добровольців, ветеранів.

Віктор Мазур

“У нас сусід — Московія. Простіше має відбуватися врегулювання зброї, щоб при наступі ворога українці мали можливість себе захищати. Якби була зброя у селян, які перші потерпали від агресії, вони б їх ефективніше “мочили”. Зі зброєю їм було б набагато простіше. Люди також мають допомагати фронту, відкривати цехи з виробництва. Але без цієї бюрократії, коли приходиться бігати по психлікарнях, “совбезам” задля довідок. Війна ще не закінчилася, тому люди тримають зброю біля себе. В нас нестача боєприпасів і другий раз (не дай Боже) ніхто на вулицях не зможе роздавати автомати. І взагалі 80% правоохоронців тут не потрібні. Вони підготовлені, ішли б захищати державу. Але їх не для того мама народила, щоб іти воювати.” — підсумовує доброволець.

Декриміналізація виробництва та зберігання зброї була на часі з перших днів російсько-української війни. Втім, уже 11 років правоохоронцям зручно “ганятися” за добровольцями у пошуках “трьох патронів”. Правозахисники та громадськість вимагають позбутися дамоклового меча кримінальної відповідальності, дати змогу підтримувати сили оборони виробництвом і зберігати зброю для самозахисту. Відповідний проєкт закону # ЗП11073 перебуває на розгляді Комітету з питань правоохоронної діяльності ВРУ. Перед народними депутатами постане вибір: підтримати право народу на захист себе і своєї держави чи дозволити подальше свавілля правоохоронних органів.

Із побратимами