Битва за закон про зброю. Частина 1

Голова УАВЗ Георгій Учайкін

Голова УАВЗ Георгій Учайкін започаткував свій авторський канал на Youtube.

“Всі рухи навколо Закону про Зброю відбуваються лише тому, що в Україні існують сотні тисяч, а зараз може навіть мільйони звичайних громадян України, які усвідомлюють необхідність ухвалення такого Закону.

І ці люди – ми з вами.

Так, ми лобісти, але лобісти насамперед здорового глузду, бо те, що у воюючій Країні досі немає Закону про зброю – це повне безглуздя, якщо не диверсійна діяльність.

Саме тому цей канал і отримав назву ЗБРОЙОВИЙ ЛОБІСТ.“

Перша програма на каналі присвячена Закону про зброю.

Що відбувається із Законом про зброю? Частина 1

Стати членом УАВЗ

ВСТУП

Несвоєчасне створення територіальної оборони, неготовність населення до спротиву, шалені жертви, окупація та руїни – це вже наслідки. Я вважаю що, не останню роль у такому розвитку подій зіграла відсутність своєчасно ухваленого адекватного зброярського законодавства, яке мало стати фундаментом для безпеки суспільства та країни.

Мене звати – Георгій Учайкін,  ви на каналі “Збройови́й  лобіст” і я розкажу вам, як так сталося.

Обсяг специфічної інформації досить великий, тому  я поділю цю програму на дві частини, тож прошу прихильників тих чи інших лідерів та їх політичних структур бути стриманіше – у кожного з вас буде свій час для тріумфу.

До 2013 року ми нарахували  близько 20-ти спроб ухвалити той чи інший Закон про зброю, проте Верховна рада, жодного разу не спромоглася цього зробити. Тож варто перейти одразу до 2014 року коли ухвалення Закону про зброю мало б стати логічною реакцією на події на Майдані та окупацію росією Криму.

ВТРАЧЕНИЙ ШАНС №1

24 лютого, ще  2014 року за допомогою депутатів від фракції Свобода ми намагалися зареєструвати у ВРУ законопроект зі змінами до Конституції України, яким передбачалося:

– обов'язкове проходження військової підготовки усіма дієздатними громадянами

– право громадян на володіння зброєю для захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Лінк на цей цікавий документ буде в описі до цього відео.

Оскільки події в Україні були предметом зацікавленості усіх світових ЗМІ інформація про нашу ініціативу була помічена за кордоном, зокрема у США.

Керівники найбільших профільних асоціацій, зокрема – NRA, GOA підтримали її та навіть назвали Другою поправкою для України.

Цікаво, як би міг змінитися подальший хід історії, якби цю ініціативу помітили, зрозуміли та підтримали народні депутати України, але так не сталося?

І це був втрачений шанс №1.

ВТРАЧЕНИЙ ШАНС №2

Лише за 10 місяців, а саме 10 грудня 2014 року нам врешті-решт вдалося за допомогою депутатів зі Свободи та від Олега Ляшка зареєстрували у ВРУ закон “Про цивільну зброю та боєприпаси” до розгляду якого, ВРУ так і не наблизилась протягом всієї своєї каденції.

Це був втрачений шанс №2.

ВТРАЧЕНИЙ ШАНС №3

У серпні 2015 року УАВЗ подала Першу Петицію на ім”я Петра Порошенка Петицію, яка стала в прямому сенсі цього слова Першою в історії України зібравши необхідну кількість голосів у рекордний термін 4 з половиною дні.

Петиція містила вимоги внести зміни до Конституції України на кшталт Другої поправки  та негайно ухвалити зареєстрований Закон про зброю.

Проте відповідь Петра Порошенка була менш ніж стриманою. Він зазначив, що нас підтримують лише 11% громадян України, повідомив, що ухвалення Закону про зброю – це прерогатива ВРУ, а питання змін до Конституції має бути розглянуте Конституційною комісією.

Потім нас долучили до робочої групи Конституційної Комісії, яка протягом 5 місяців провела декілька засідань, які постійно переносились і врешті решт без офіційних повідомлень процес зупинився. Цілком можливо, що Конституційна комісія, щось і вирішила, але принаймні нас про це офіційно не повідомили.

Це був втрачений шанс №3.

ПОПЕРЕДНІЙ ВИСНОВОК

Протягом всіх цих років, аж до весни 2019 року ми неодноразово офіційно зверталися до кожного з депутатів – надсилали листи з повідомленнями, проводили їх опитування та намагалися хоч якось підштовхнути їх до розгляду Законопроекту, проте все марно – це глуха стіна через яку ані достукатись ані докричатися не було можливості.

Десятки звернень міських та обласних рад до президента, голови ВРУ та Прем’єр Міністра з вимогою якомога швидше ухвалити Закон “Про цивільну зброю та боєприпаси” так само залишились без відповідей та належної реакції.

До речі, на жодне з наших офіційних письмових звернень особисто до нього –  Порошенко так і не відповів. Залишається  лише сподіватися, що від нього їх просто приховували.

Тривала війна, вибухали склади з боєприпасами, зростав обсяг незареєстрованої зброї, країна планомірно скочувалася у прірву, а Закон, який мав стати фундаментом для розбудови територіальної обороні, який би підняв на ноги зброярську галузь, а громадянам захиститися від криміналу так і не розглянули.

І на тлі цього ми з вами лише дізнавалися про те, що Пашинського нагородили пістолетом, з якого він підстрелив бідолаху Хімікуса, Турчинова автоматом, а Яценюка кулеметом, з якими вони так і не пішли воювати.

Постмайданна влада не спромоглася ухвалити життєво необхідний закон про зброю, передавши естафету безглуздя своїм наступникам.

А далі було продовження та наслідки, про які ми поговоримо в наступній частині програми.

Тож залишайтесь – буде цікаво.