Справа Сергія СТЕРНЕНКА очима його адвоката
Справа Сергія СТЕРНЕНКА очима його адвоката
Вітаю, товариство! Мене звати Георгій Учайкін, ви на каналі «Збройовий лобіст» і сьогодні ми продовжимо тему збройного самозахисту в Україні.
В своїх коментах до попереднього відео ви питали, чому я не висвітив кейс Сергія Стерненка.
Я вам хочу сказати так, це найбільш, напевне найбільш складна справа в історії української юриспруденції, пов’язаної з самозахистом і тому я не наважився самостійно її висвітлювати.
Тому покликав на допомогу, адвоката, який захищав і захищає Сергія в суді, Віталія Коломійця.
Але програма може вийти занадто довгою, тому ми в першій частині поговоримо безпосередньо про справу Сергія Стерненка, а в другій частині програми Віталій дасть практичні поради, що треба робити власникам зброї після того, коли вони вже здійснили самозахист. Тобто зараз ми говоримо виключно про кейс Сергія Стерненка.
Справа Сергія СТЕРНЕНКА очима його адвоката
- Віталій, вітаю. Тобто, розкажіть, будь ласка, більш подробиць про цю справа тому що, дійсно, вона гучна, резонансна і дуже цікава.
- Вітаю. Дійсно, справа складна, вона складна двома моментами. Перше це те, що на Сергія протягом менше, ніж пів року було вчинено три збройних напади, замовних напади. І друга частина складності це те, що це були замовлення від влади і подальші фальсифікації процесуальних документів, щоб Сергія все ж таки якось притягнути до відповідальності. Якщо не вдалося..
- Закрити
- Так, закрити. Якщо не вдалося зупинити його залякуванням, погрозами і нападами, то ми його як би використаємо старий добрий метод, використаємо міліціонерів, слідчих, прокурорів.
- Які були попередні напади. Тобто ми знаємо, що останній, він був найбільш гучний, а от попередні, вони були менш, менше висвітлювались. Що було перед тим?
- Перший напад: взимку він вертався додому на машині, його чекали. Біта з залізними лезами, побили по… Добре, що був в куртці. Побили, посікли ногу, штани, курточку. Але Сергій тоді відбився. Він пізніше хотів купити собі хоча б травмат. А йому постійно відмовляли в оцих дозволах на травмат. Просив якусь охорону. Тому що в Одесі в той період, взагалі в південному регіоні всі проукраїнські активісти були під загрозою нападів. Було більше 50 нападів на різних відомих. І адвокати Каті Гандзюк і інші адвокати і в Одесі, і в Миколаєві, і в Херсоні. То ж Сергій казав, що постійно є загроза, постійно проросійський елемент бажає нав’язати свій порядок денний. Другий напад вже був весною і найняли БМК, це такий чоловік, який щойно звільнився з місць позбавлення волі. Взяв травмат з посиленими патронами і задача була в голову постріляти так, щоб був дуже небезпечний результат. Тобто обмежень не ставили в замовленні.
- Наскільки я знаю, йому вдалося здійснити постріл. І якимось дивом він потрапив…
- Він раз стрельнув, попав в шию. Це складна травма в Сергія, він 4 чи 5 років від неї відновлювався. От я знаю, що він дисципліновано займається правильними процедурами спортивними, щоб просто тримати в тонусі. Вона серйозно пошкодила і нерви і м‘язи. Порушена функціональність і руки, і шиї. Але Сергій на адреналіні зміг догнати цього чоловіка, скрутив його. Там навіть є фото, відео, як він його тримає, просить, щоб викликали, затримали цього нападника.
- Викликали поліцію? Якої, звісно, не було на місці події.
- Напевно так. І третій напад. Він повертався зі своєю дівчиною, вийшов з магазину, ніс в руках пакет з кефіром, молоком, якийсь пакет з Сільпо, чи з АТБ якогось місцевого. В іншій руці ключі, вже біля під’їзду. Початок одинадцятої вечора. Двоє назустріч. Почалася бійка, напали на Сергія. Сергій завчасно… Детально було так: ідуть, виходять за ріг будинку, до свого під’їзду і дивляться… Тиша і два таких кремезних силуета з’являються. Пізніше ми встановили, що це колишні боксери.
- Тобто, мають певні навички.
- Так. І він каже своїй дівчині: «Ого, дивися, якісь два тіла». Насторожилися. Сергій сказав, що він одразу витяг свого кишенькового ножа. Тримав його в руці. Уявляєте цю напругу. Ці проходять і кидаються на Сергія. Б’ють по голові, збивають, Сергій починає відмахуватися ножем, валить одного, другого. Один з них кричить іншому, що «Розходимось, розбігаємось». І один з порізаним пузом, Ісайко, побіг в один бік, інший, Кузнєцов, який пізніше помер, в інший. Поки Сергій з дівчиною, прийшли до тями… Сергій каже: «Я піду за тим». Тобто, звичайна реакція небайдужої людини. В тому випадку вирішив догнати, щоб хоч когось до відповідальності притягнути. І в цьому. А дівчина побігла, щоб хоча б якось зафіксувати цю подію, якось відреагувати. Хоча також на адреналіні. Дівчина вночі, за тим іншим нападником. Вони бачили, що ті вже поранені були. То, можливо, їх якось це стримувало. Але така реакція, мабуть не зовсім не зовсім правильна. Дивитись куди побіг, щоб потім викликати поліцію чи…
- Далеко відбігли?
- Один втік. Там дуже цікава історія. Про це мало розказують. Тільки ті, хто за стрімом судів дивиться. Але цікаво те, що, той, який з порізаним пузом, який вижив, Ісайко, він в пів дванадцятої ночі побіг на місце зустрічі з замовником. З організатором злочину вони домовились зустрітися біля театру, в центрі Одеси. І там такий курйозний момент. Біжить цей з порізаним пузом, тримається за нього, пробігає.. А місця не знає, бо він з сусіднього…
- Тобто вони не місцеві. Їх найняли для того, щоб…
- Так, якби вони були місцеві, їх би було легше знайти. Вони приїхали, виключили телефони, сиділи, чекали біля під’їзду Сергія.
- Тобто всі ознаки замовного злочину…
- Абсолютно всі. Біжить з порізаним пузом. І він не знає, що пробігає повз районного відділку поліції. Пробігає біля цього приміщення, виходить йому на зустріч… Ми вже допитували цього чоловіка. Виходить йому на зустріч водій, вже в цивільному. Каже : «Я йшов додому, вже пізно. Дивлюся, що якийсь зігнувся, потребує допомоги. І цей нападник каже, мовляв, як пройти до драмтеатру.» О пів дванадцятої ночі. А той каже, що, може допомога потрібна.
- А чому не в бібліотеку?
- Ви якось себе не дуже добре почуваєте. Давайте я вам швидку викличу. А той каже: «Давайте». Він веде його до постового поліцейського, нападник бачить поліцейського в формі, розвертається і тікає далі.
- Тобто він не хотів одразу потрапити до правоохоронних органів.
- Не хотів. Знаєте, йому пізніше. Цікава і складна ситуація тому що, я так передбачаю, що насправді його потім затримали. Він здав усіх замовників, але далі пішло по іншому сценарію. Йому дали можливість виїхати з України. Я думаю, що навіть охорону якусь забезпечили, щоб він забувся про ті відомості, про які йому було відомо. А інший нападник, який після нападу на Сергія, відбіг 90 метрів.
- Це очевидно, він не зникає з поля зору. Це не те , що…
- Та, біля під’їзду є якесь світло вуличних ліхтарів…
- Я думав, що він відбіг на кілометр
- Ні, в нього було. Під час цієї бійки він отримав проникаюче поранення в серце і я думаю, що він міг, звичайно, пробігти і більше, але зупинився на 90, як вони поміряли, хоча і не правильно, але 99 метрів він пробіг, впав і з часом помер. Він помер, за нашими підрахунками, з моменту отримання смертельної травми десь за 20-25 хвилин.
- А от в мене таке питання. Я не буду приховувати, що я слідкую більш уважно ніж всі інші і особисто з Сергієм спілкувався, ми знайомі. Є така думка, що його наздогнали через кілька метрів і просто зарізав Сергій. Тобто, теоретично. Я просто знаю про те, що є випадки, коли людина навіть після поранення в серце ножем ще тривалий час намагається битися з нападниками. Вже не кажучи про те, що може кудись відбігти. Тобто доведено сам факт того, що він фізично міг на таку відстань з місця події втекти?
- Людина, після поранення в серце, навіть вогнепальною зброєю, здатна до дуже активних дій, здатна при правильному наданні медичної допомоги вижити після такого поранення. Серце, це не зняти голову і припинити функціональність тіла, це м’яз, який продовжує качати і залежно від об’єму рани викачується з іншої судини кров. Тобто, якщо не пошкоджена нервова частина (а там це не було пошкоджено) то кров з часом викачується. І по об’єму тієї крові, яка викачалася, ми встановили зокрема скільки він ще прожив.
- Тобто це проводились певні експертизи?
- Це дуже було складно
- Докази, як збиралися оці докази?
- Дуже складно, тому що фальсифікували справу проти Сергія дуже ретельно. Нам єдине, що допомогло, що цим займалися в різні періоди, як ми собі думаємо, різні замовники. Спочатку були функціонери місцевого рівня. Потім наш улюблений Міністр внутрішніх справ був причетний.
- Хто?
- Ім’я, яке ми не любимо називати.
- А можна все ж таки назвати? Колишній міністр?
- Так, колишній.
- Точно не Монастирський?
- Точно.
- Перед ним?
- Не Монастирський, а той, який був і при одних, і при інших. І був там фактор Медведчука. І кожен підсовував своїх експертів, своїх юристів-вирішувачів, які домовлялися з судовими експертами, з слідчими. В цій справі був просто унікальний випадок. Так попало, що коли почалися гучні розборки в Верховній Раді по нападах на активістів, втратився політичний контроль за справою проти Стерненка. І десь на пів року цією справою почали опікуватись прокурори, які розбиралися як просто по звичайній справі. Коли треба розбиратися, доповідати, бо за активістів питають. І от попали ми на прокурора, який, уявляєте, як подивився – одна експертиза від поліції суперечить іншій експертизі, взагалі щось таке накручене. Відомості з протоколів не відповідають відомостям.. Написав на 13 сторінок повідомлення про відмову в підозрі Сергія Стерненка. Фактично це постанова про закриття кримінального впровадження в зв’язку з перебуванням особи в стані необхідної оборони. Дізнаються про те, що він відмовився погодити підозру Сергію Стерненку. Після того, як наша генпрокурорша Венедіктова сказала, що підозра Сергію Стерненку буде в будь якому випадку. Вони дізнаються, що цей прокурор пише відмову, міняють цілу групу прокурорів, заходять такі прокурори, які, я впевнений, взагалі не читали. От якби я його зараз допитав цього прокурора, він слова б не згадав по цій справі. Бо, коли отримували документи, він сидів в куточку і на вимогу слідчого робив ксерокопії.
- До речі, ми не сказали на самому початку, що дії Сергія потрапляють під визначення частини 5-ої статті 36 Кримінального кодексу України. Правильно?
- Дії Сергія Сетрненка підпадають під визначення статті 27 Конституції України. Це наше базове право. А Кримінальний кодекс лише зазначає ті випадки, коли ти не понесеш відповідальності. Наше базове право – захищати себе, своє здоров’я, своє життя, здоров’я інших людей від протиправних посягань. Нам треба встановити, що був акт протиправного посягання. Тоді наш акт заподіяння шкоди нападнику є правомірною дією. Чому ми так реагуємо якось агресивно чи, можливо, надмірно, коли кажуть, що Сергій вбив. Ні, вбивство це свавільне позбавлення життя. Протиправне позбавлення життя. Сергій нікого протиправно життя не позбавляв.
- Він ні до кого не чіплявся.
- Це вибір тих двох нападників померти. Вони порушили правило, стали правопорушниками, пішли проти правил, відмовилися від свого права на життя.
- Фактично ми кажемо про те, чому важлива така судова практика. Чому важливо доводити правомірність дій по захисту себе. Щоб нападники знали, що вони відмовляються від свого права на життя. Щоб вони знали, що в будь який момент вони можуть отримати належну відсіч. І, умовно кажучи, а з часом, я певен, так і буде. Щоб вони розуміли, що вартість їхньому життю це вартість одного набою. Все, вони мають свідомо розуміти, що це їх воля.
- Бо так: «Я ж просто хотів напасти. А чого мене порізали. Я ж не так хотів порізати, як мене порізали». Вибач, але це твоє рішення, твоя воля, кожен грає в свою лотерею так, як хоче. Не завжди це виграшний квиток.
- Буквально на секунду маленький відступ. Згадав про справу Граціотова, яка теж була в Одесі. Коли хлопчика з дівчинкою, які виглядали як «ботаніки», почали вже ногами бити по голові, хлопчик якимсь маленьким лезом когось штрикнув і той загинув. І потім була дискусія, що його судили. Він просидів, здається два роки, потім відсудив два мільйона гривень компенсації. Все одно ж посадять. Але вибір який? Їх вже били ногами по голові. Їх могли вбити, скалічити, залишити інвалідами на все життя. Це захист свого життя.
- Ми говоримо про право, яке формально дає таку ідею. В тебе є право на життя не від того, що ти живеш, а від того, що інші визнають твоє право. Ми так домовилися. Це наш принцип, на якому ґрунтуються наші взаємовідносини. Тобто, ти поважаєш право в цілому, а не мене як людину. Ти поважаєш право на життя його, мене, ваше. Значить – порушив – це відмовився від наших спільних домовленостей. Це не те, що ти вирішив посягнути на чиєсь право, але кажеш, що за тобою право зберігається. Ні, ти відмовився від права взагалі.
- Мені завжди подобалось, як правильно викладають. Повертаємось до справи.
- Тоді якщо закінчити цю історію. Це те саме, що вирішили агресори напасти. Вони, держава, відмовилися від свого права взагалі. А не те, що ми будемо чинити безправ’я тільки на вашій території, а що стосується нашої території, то ви дотримуйтесь міжнародного права. Друзі, ви відмовились від права взагалі. Для нас ви ні підприємство якесь, ні якась організація, ні якесь міжнародне право. Все, ви від нього відмовились. Це для нас територія для полювання. Територія для отримання здобичі, компенсації. Все, поки ви не повернетеся назад в межі права, визнаєте. А вернутися в межі права це як. Компенсацію заплатити, бути щасливим від репарацій.
- Це нам треба робити окрему програму, щоб зачепити оці правила. Давайте все ж таки повернемося до справи Стерненка, розберемося.
- Вертаючись до справи Стерненка. Відбулася подія нападу, відбувся акт захисту. Під час акту захисту Сергій заподіяв шкоду двом нападникам. Дійсно, ми повертаємось до частини 5 статті 36. Захист від нападу групи осіб. Ти можеш застосовувати зброю чи будь-які інші предмети для свого самозахисту. І в цьому випадку ти не несеш відповідальності за перевищення меж необхідної оборони.
- Тобто, щоб з ними не відбулося.
- Вертаючись до того, що таке необхідна оборона, бо інколи часто викручуються, розказують, що ти повинен бити на пів сили, чи такий ніж, чи не такий, чи ще щось. Необхідна – це означає рівень шкоди, яку ти заподієш нападнику. А рівень шкоди визначається середньою тяжкістю. Якщо на тебе нападають, старайся заподіяти таку шкоду, яка не буде тяжкою. Смерть чи тяжкі тілесні ушкодження. Для самозахисту. Все, що ти зробиш понад, це перевищення меж, якщо доведеш, що був акт нападу. Але ці межі не застосовуються в тих випадках про які ви раніше говорили
- 36 стаття
- Захист від протиправного насильницького вторгнення в житло. Захист від нападу групи осіб. Захист від озброєного нападника. В цьому випадку Сергій захистився від нападу групи осіб. Це перша частина. Здавалося б все зрозуміло. Постанова про закриття кримінального впровадження, пункт 5 статті 36 ККУ. Але ні. Складність цієї справи в тому, що ця справа свідомо, якісно, дорого фальсифікувалась. Фальсифікувалась вона як завжди. Я їх називаю фабрики фальсифікацій доказів. Державні, незалежні судові експертизи. Нам треба висновок проти Сергія. В першому випадку вони роблять… До речі перший був абсолютно нейтральний. Акт огляду трупу. Критичного нічого не було. Експерт написав, я не знаю, міг пробігти чи не міг. А потім його допитали в суді, він скаже – я вам скажу, якби я мав той досвід, який я вже маю, то я б сказав не те що міг, а реально він пробіг, тому що ми мали випадок коли в Одесі чоловіка в серце стрельнули, була більша дірка і ми його 200 метрів з місця влучання кулі в серце знайшли. Тому був такий, можна його назвати нейтральним, але більш прихильним до слідства, тому що це свій експерт, якому подзвонив слідчий – який там в тебе висновок, давай. Другий експерт, який займався, ми його називаємо «експертиза імені Анатолія Шарія». Тому що ні в слідства її ще не було, ні в прокурора, захист про неї нічого не знав. З’являється публікація в Шарія. Ось, я дістав експертизу, тут сказано, що всі удари наносилися в горизонтальному положенні і помер на місці і з цього ми робимо висновок, що догнали і добили. Потім ми дивимось цю експертизу – просто єресь.
- Нам треба зрозуміти, що на цю подію, на справу Сергія треба дивитися без прив’язки якихось його минулих політичних моментів. Нам треба дивитися просто як на громадянина України, який здійснював свій самозахист.
- Абсолютно. Тут навіть не те що треба так дивитися. А це треба перейматися і напевне вводити в курс цей приклад, коли починати вчити кримінальне право. Тому що це складний кейс. Це не просто напали, об’єктивно напав-відбився, об’єктивно розібралися, винесли постанову чи судове рішення. Тут напав, слава Богу, відбився, зафіксував обставини свого самозахисту і обставини, які дозволили нам потім захищатися. Він зняв відео після того, як напад на нього відбувся. І інші речі, які, я думаю, пізніше розкажу. А далі відбивався від фальсифікації доказів. Від упередженого слідства. Від упереджених прокурорів, генпрокурорів, політиків і так далі. Мені так шкода покоління, яке народжене після 1991 року. Завзяті такі люди, молоді. Змушені боротися з тією совковою, радянською системою державного примусу і використання державної бюрократії в своїх вузьких політичних цілях.
- А мені шкода, що я трішки старший. Але я вже ніби адаптувався до цієї маячні, яку я спостерігаю ще з радянського союзу. А вона все не закінчується і не закінчується. Таке враження, що ми ще живемо в УРСР в таких питаннях.
- Для цього нам треба легалізувати МВС. Ви ж знаєте, що МВС напівлегальна структура. А якщо говорити мовою Конституції, то нелегальна структура. Структура, яка не має власного закону.
- Знову ж таки, сьогодні тема розмови тільки справа Стерненко. Бо якщо ми зачепимось, то ми підемо…
- Дивіться далі, що відбувається. Відбувся напад, відбувся захист. В людини складний вибір, що далі треба робити. Ти захистився. Сергія вони ж теж порізали. В нього складна операція на руці була. Порізали йому вздовж руку, пальці на руці. Що тобі далі робити. Ти відчуваєш, що ти теж потерпілий, бійка припинилася. Далі собою займатися, своєю безпекою, своїх оточуючих, чи займатись якоюсь допомогою цьому нападнику, чи фіксувати ці події, чи реагувати на свідків, які з вікна щось кричать, чи поліція, яка випадково проїжджала поруч і дивиться, що ти живий лишився, тебе скручують і вважають нападником. Бо для поліції така штука – труп потерпілий, а той, хто живий, ним будемо займатися, робити показники. І в Сергія та сама історія. Вони ще досі називають цього нападника потерпілим. Для нас в суді це така штука. Представники потерпілого. Від чого ти потерпілий? Від свого рішення піти і померти? Це може стосуватися кожного. Ти можеш іти до свого під’їзду і тобі: Добрий вечір, що в карманах? Чи інший спосіб. Ти проявив якусь позицію. Не важливо політичну, чи у власному бізнесі, чи просто конкурент на тебе не так вирішив дивитися. Це та сама історія, замовний напад, він завжди один і той самий. Або напад з умисним вбивством, або напад з заподіянням тяжких тілесних і байдужим ставленням до наслідків. Буде смерть жертви чи не буде – байдуже.
- Багато таких випадків
- Дуже багато
- Згадати можна ту ж саму Катю Гандзюк.
- Таких випадків дуже багато і ми про них не кажемо тому що не вижила жертва. В цьому випадку жертва вижила проти волі деяких представників влади. І через це ми маємо можливість показати з середини, як це все відбувалося. Дуже складні справи, коли замовні напади відбуваються за замовленням не просто якихось конкурентів, а саме влади, владного бізнесу.
- Ті, хто може впливати на слідство, на суд.
- Так на слідство, на суд, прокуратуру.
- Так, якщо ми кажемо про цю ситуацію, яка була по самозахисту, коли він застосував ніж. Все закрилося?
- Та ну, ще навіть до дебатів не підійшло. Ми кожного тижня їздимо в Одесу. Майже кожен тиждень. В цей рік війни пів року не було засідань. А так майже кожного тижня. В принципі суддя дисципліново призначає. А на відміну від тієї справи, де Сергій вимагає покарання для другого нападника, якого сам і затримав, раз на місяць, раз на пів року засідання відбувається. То ми їздимо і відбиваємось. Була перша частина – це представлення доказів зі сторони обвинувачення. Зараз закінчується друга частина – представлення наших доказів. І можливо ще декілька нейтральних свідків подій буде допитано і ми перейдемо вже до дебатів.
- Тобто ще до фіналу в нас…
- Ще тільки дебати, потім нарадча кімната судді, вирок. Ми сподіваємось на здоровий глузд.
- На перемогу
- На волю і найголовніше сміливість суду. Тому що тиск залишається. А далі це ж так не зупиниться. Прокуратура собі вже коліщатка змастила, вона буде йти не залежно від рішення аж до Верховного суду.
- Але та дилема, теж яку обговорюють з людьми, які для себе ще не вирішили питання, що він готовий боронити життя. Це ж внутрішній конфлікт з собою самим. В нас же філософія – не захищайся, бо посадять. В нас же це в крові. Це скільки років було, відбувалося. І люди кажуть, мовлять, так, він захистився, але все одно, такі проблеми і закрили. І я кажу завжди так – хлопці, подумайте, з тюрми вийти можна, з могили вийти не можна. Тобто всі приказки, які ми чули – краще 12 судять, ніж 6 несуть. Або – краще погано сидіти в суді, ніж лежати в морзі – це реально. Будуть складнощі, будуть, безумовно. Але треба вижити. Тобто це вибір кожного. Як можна просто подарувати комусь своє життя.
- Знаєте чому так відбувається. Тому що ми чуємо ситуацію – напали, попав в лікарню – помер. Забулися. Так одна, друга, третя, четверта, п’ята. І наступна ситуація – напали, захистився, відбився від нападників, а нападники померли. І далі чуємо – ходить в прокуратуру, суди і такі проблеми! А чому ж ми не згадуємо ті випадки, де люди вже нікуди не ходять. Воно просто інформаційно з’явилось, згасло, з’явилось, згасло. І ми про тих людей не пам’ятаємо, ми до них на цвинтар не ходимо, про них передачі не знімають, якими вони були добрими громадянами і так свавільно їх було позбавлено життя.
- Я часто кажу, мені кажуть – існують противники зброї. Не існує противників зброї, існують люди, які ще не потрапляли в такі ситуації, в яких тільки зброя може врятувати життя. А ті, які потрапили в таку ситуацію, вже не можуть нам нічого відповісти. Вони просто не можуть нам нічого відповісти. Чому? Тому що вони нікому нічого не можуть. Але напевне, в останній момент вони можливо навіть згадували про те, як вони були проти того, щоб в них був з собою хоча б кишеньковий ніж.
- Кишеньковий ніж, це окрема історія. Тому що кишеньковий ніж вам забезпечує, вирішує дві задачі. Перша – в разі реальної загрози у вас хоч якийсь інструмент захисту є. В разі тих страхів, які походять не від реальної загрози. Ви там собі накручуєте, уявляєте. Ще щось. Просто у вас виникає страх, то у вас такий психологічний момент лишається в кишені. Тому це річ, яка ніяк не обтяжує вашу кишеню, ніяк не обтяжує і вас особисто. Звикайте до цього, будьте хоч чимось…
- Тобто доки в нас немає адекватних, звичайних пістолетів, людина без ножа – це якось…
- Ну, така дуже самовпевнена і з величезною вірою в силу права, яке мусить тебе захищати. Я не уявляю, як ці люди мають реагувати. «Гаманець чи життя» «Хвилиночку, я захищений правом». Я - «Ви правом захищені, вибачайте».
- Ні, це відбувається інакше. Я підходжу до вас і кажу: «Ваш гаманець, будь ласка» А ти кажеш: «Я не хочу», а я кажу «У мене нас майнова суперечка», як сказав, оцей із Ібіса. А ви кажете: «Ні, то не можна» «Чому?» «Монополія на насилля, все чекаємо, монополісти на насилля зараз приїдуть, мене захистять, тебе пов’яжуть, чекай, все зупиняйся, зараз, дай мені подзвонити монополістам». Нащо люди розраховують. Вони не знають статистики? Вони не знають, що відбувається, яка кількість людей забивається руками, ногами, бейсбольними битами, арматурами, каміннями, цеглинами. Вони дійсно цього не розуміють?
- Ми ж не про всіх говоримо. Ми говоримо про ту частину, яка безпечно відноситься до власного життя. Свою безпечність перекладає на інших. Тобто ми живемо в світі, сповненого джерелами підвищеної небезпеки, але ці люди мені нагадують тих, хто каже: « Я пристібатися в машині не буду, я ж ще ні разу не розбивався, я ні разу в ДТП не потрапляв, що ти мені. А я навпаки хочу вам сказати. Я бачив стільки ДТП, де люди були пристебнуті. От вони якось неправильно себе поводили». Якщо реально подивитися на цю ситуацію, просто твоє безпечне відношення до себе самого і до оточуючих.
- Хоча всі професіонали, а в мене є знайомі автогонщики, вони навіть, виїжджаючи за хлібом в магазин, обов’язково пасок прищеплять. Добре, тобто поки крапку в справі Сергія ставити ще рано?
- Хочете крапку з комою? За той ніж, який він купив в Ібісі, йому частину 2 статті 263. Тобто це складова цієї справи – незаконне поводження зі зброєю.
- Як вам це подобається? Просто чудово
- Звичайний ніж, який ми в суд приносили і наші колеги адвокати приносять в суд і кажуть: «Це за такий ніж?» І з кишені витягнув в каже: «От за такий ніж ще додатковий кримінал?» А ми тоді прокурора допитуємо в суді, того, який відмовився погоджувати підозру і кажемо, як 263? Каже: «А нас викликали на нараду. Хтось із заступників генпрокурора був. Каже, що там по Стерненку, коли підозра буде? Ну немає матеріалу, навпаки, тут його треба, нападників по хуліганству треба притягати. Він каже, а давай пошвидше хоч якусь підозру, а ми ще 263 по зброї йому докинемо. Так куди докинути»!
- Я зрозумів. Добре, ну тоді я сподіваюсь, що, якщо будуть якісь позитивні, я розраховую, виключно позитивні, новини, ми ще можемо повернутися до цієї розмови. Але, вже звертаючись до наших глядачів, я хотів би сказати, що напевно, ми перейдемо до другої частини, яка буде стосуватися, які дії має вчинити власник зброї після самозахисту. Якщо він опинився в такій ситуації. Тож ви поки поширюйте це відео, щоб більше людей дізналися про те, які в нас існують адвокати, як вони відстоюють права громадян на захист свого життя.
Підписуйтесь на канал. Далі буде.
* * *