Поради адвоката тим, хто застосував зброю для самозахисту
Сувора правда про самозахист
Вітаю, товариство! Мене звати Георгій Учайкін. Ви на каналі «Збройовий лобіст». І сьогодні ми продовжимо розмову з адвокатом Віталієм Коломійцем. І темою цієї розмови буде те, які дії має вчинити власник зброї після того, коли він захистився за допомогою неї.
- Віталію, продовжуємо нашу цікаву розмову. Тож, поговоримо з практичної точки зору. Проходили випадки не тільки Стерненка. Мі згадували і Антона Фарба, ми згадуємо багато всіх випадків, де Вам довелося захищати людей. Що треба робити? Які перші кроки?
- Давайте, я вам швидку відповідь не дам, а зроблю деякий невеличкий вступ, тому що питання насправді складне. Випадків, коли людина зважується на захист, на всю цю тяганину, на всі ці витрати нервів, часу, грошей, ризик, невизначеності майбутнього... Це треба насправді зважитись.
ĐĐžŃади адвОкаŃĐ° ŃиП, Ń ŃĐž СаŃŃĐžŃŃвав СйŃĐžŃ Đ´ĐťŃ ŃĐ°ĐźĐžĐˇĐ°Ń Đ¸ŃŃŃ
Чому в попередній передачі ми говорили, що мало випадків, прикладів, як люди захищалися? А потім захищалися в суді від звинувачень держави? Чому так мало прикладів? Їх буквально десяток на рік на всю Україну.
Тому що більшість випадків, всі ті тисячі нападів, вони закінчуються переважно, на жаль, тим, що коли людина захистилася, нападник помер або отримав важкі тілесні ушкодження, людині кажуть, мовляв, не хвилюйся, просто буде умовно. Бо померла ж людина.
Що ж її не жалко? Нападник же ж також людина. В матеріалах справи записаний потерпілим. Навіщо взагалі ці проблеми? Можливо той, на кого нападали і правий, можливо і не перевищив необхідної оборони, може і буде виправдальний вирок.
А може й не буде. А якщо не буде то буде вже не перевищення меж необхідної оборони, а у вбивстві будуть звинувачувати? І більшість випадків закінчується, на жаль, так, коли людину підводять до звинувачувального вироку в справах перевищення меж необхідної оборони, ненавмисне вбивство і так далі.
Рідко коли слідчий зважується на те, щоб дійсно винести постанову про закриття кримінального впровадження в зв’язку з необхідною обороною (частина 5 статті 36). Це одиничні випадки.
Це, на жаль, така практика, тому що відбувся напад, захист, нападник помер, приїхала поліція, обвела крейдою, склала протокол, труп на експертизу, після експертизи провели додаткове освідування людини, яка захищалася, вилучили ніж, теж на експертизу, результати експертизи, повторна експертиза, допити, камера, тимчасові доступи.
Натрудився слідчий, два місяці пропрацював, зібрав два томи матеріалів і дивиться, що так, реально людина захистилася від нападу на себе, нападник помер, а що йому тепер робити бідному. Він же теж потрудився, в нього два томи матеріалів, що йому, погони за те дадуть, що він винесе постанову про закриття кримінальної справи.
Для поліцейського показник завжди важливіший за людину. Це та радянська традиція проти якої ми всі боремося. Тому що в нас є в Конституції статті 3, 5 про верховенство права, що людина і її життя, честь і гідність визнаються найвищою соціальною, суспільною цінністю. Держава спрямовує всі свої зусилля для досягнення цієї мети, де захищає людину.
Але, насправді, замість людини повинне бути слово для чиновника, щоб вони не конфузилися – показник. Показник в моїй роботі є найвищою цінністю і те, на що я спрямовую всі свої зусилля і за що отримую зарплатню, і за що отримую погони.
На жаль, так є і цю практику складно змінити. Пам’ятаєте, ми це і через ваш сайт висвітлювали, і запити робили, щоб внесли зміни в кримінально-процесуальний кодекс і добавили один пункт, що коли розслідується необхідна оборона і виноситься постанова про закриття в зв’язку з необхідною обороною, щоб це був показник на рівні з підозрою в якомусь злочині невеликої тяжкості.
Це, на жаль, ми зазіхаємо на так звану монополію на насильство і забираємо шматок роботи в поліцейських. Бо вони ж цим звикли торгувати – тут буде необхідна оборона, тут перевищення меж – це вони самі вирішують. В щоб вони вирішили так, як треба, потрібні додаткові аргументи в окрему папочку.
- Тобто, я так розумію, що перш за все треба ламати в собі тотальний бар’єр. Тобто ти не тільки маєш бути готовий захистити себе, ти маєш налаштовуватись на те, що ти будеш потім захищатися вже після самозахисту.
- І в цьому випадку всі твої зусилля, витрати нервів, часу і грошей будуть спрямовані на захист великої ідеї, яка називається право великої ідеї боротьби з не правом, з радянською дозвільною системою відношення до людини.
- А яка альтернатива? Тобто, альтернативи не існує. Або віддав своє життя задарма, тебе просто можуть забити ногами, або ти будеш боротися за своє життя, а потім в подальшому за свою волю.
- Я ще раз хочу наголосити, що боротися прийдеться не тільки за свою волю… На жаль ми живемо в тому проміжному етапі нашого суспільства, де йде боротьба за зміну радянської традиції, тої спадщини, яку нам навантажили на плечі і з якою ми змушені жити. І багато людей опускають очі і кажуть: «Ну, що ми можемо зробити, ми люди підневільні».
І ті, хто відмовився від боротьби за право переклали на тебе, людину, яка зважилася на це, частину цього тягаря і ти платиш за них, в тому числі за те суспільство, з яким ти живеш, і тих людей, які відмовилися, ті, які підписують угоди з прокурором, і ті, які ідуть на міліцейський шантаж, і ті, які залякані загальним сприйняттям того, що захищатися не треба, краще тобі нирку відріжуть, зате ти в суди ходити не будеш.
- Або просто будеш на інвалідному візочку, тебе дружина буде возити.
- Про твою справу ніхто не буде знати. Тому, тут вибір такий – сталося ДТП в твоєму житті, відбувся цей конфлікт. Ти не обрав бути учасником цього конфлікту, за тебе зробили вибір. Твій вибір перший захищати своє життя фізично і далі захищати свою волю, свою гідність, і, на жаль, волю і гідність людей, які тим самим прецедентом будуть користуватися і тою практикою для своїх уже дітей, правильну практику боротьби за право проти цього не права.
- Ми маємо ще пояснити, що ми не маємо прецедентного права, одного рішення, яке було б потім трансформовано на схожі ситуації, такого в нас не має.
- Це називається не прецедентне право. Бо, що таке прецедентне право? Коли норму права створює суд. От суддя Джон сказав так і в цій справі, і ця аналогічна справа значить справедливо розв’язувати так. В нас, насправді, напівпрецедентна справа. Норму створює закон, Парламент.
Ми навіть не знаємо, що по нашій Конституції, в нашому Кримінальному кодексі записаний принцип Stand Your Ground, частина 2 статті 36. Ти не зобов’язаний уникати нападу чи звертатися по допомогу незалежно від такої можливості.
В Америці навіть не у всіх штатах цей Stand Your Ground, там є Duty to Retreat. Мусиш, якщо на тебе напад, спочатку покажи, що ти вчинив дії, щоб уникнути нападу, звернутися за допомогою поліції і тільки після того…
В Україні писане право інше. В нас сильне писане право, але немає практики застосування цього сильного права. Тому кожен, хто зважується на боротьбу за своє право на самозахист після акту самозахисту в суді, в поліції, в прокуратурі, в громадському просторі, вивертаючи своє життя і свою подію на показ, він маленький герой в боротьбі за це право. Він створює прецедент застосування норми, він створює інформаційний привід того, що в нас є це право.
- Знову ж таки – інформаційний привід. Наскільки допомагає в цьому всьому висвітлення.
- Я казав про вступ. А тепер, давайте, повернемося до вашого питання. Я його пам’ятаю. Ваше питання, що робити після? Так, інформаційне висвітлення – один із засобів захисту, тому що ми розуміємо, що швидше за все, докази будуть збиратися проти вас.
Не в силу того, що ви погана людина чи нападник це знайомий поліцейського. Просто всім треба показники. А ви їм не показник. Тому буде все проти вас. Ваша задача, доки ви на місці, доки там немає поліції, зробити все, щоб більшість було за вас. Я б тут, як приклад, навів не справу Сергія Стерненка, хоча вона теж важлива і показова. Я скажу, що Сергій правильно в ті моменти зробив. І чим для себе треба користуватися.
Я б звернувся до нашого підзахисного, Антона Фарба. У Антона Фарба було і правильне, і не правильне. Правильно було те, що він вчиняв певні дії, які свідчили про те, що він захищається. Правильними були повідомлення іншим, голосові команди, які він подавав оточуючим. Правильно було уникнути цього нападу, пропозиція викликати нападникам швидку.
Не правильним було, те що він після нападу залишив місце. Логічно це сприйняти, як правильну реакцію – відбився, поїду додому, прийму знеболюючі, ляжу спати. Але, насправді цю емоційну реакцію треба перебороти розумом і сказати собі:
«Відбувся напад, я перейшов в безпечне місце, я оглянувся, я набрав адвоката чи друзів, які мені можуть допомогти, сказав, що таке відбулося, чи рідним хоча б сказав, подивився чи я цілий, бо ще можу не розуміти, що я поранений». Набираєш навіть не 102, тому що поліція не приїде рятувати, приїде рятувати швидка. Ти першим ділом телефонуєш в швидку, там теж фіксується цей дзвінок, ти розказуєш, що на тебе напали, ти там то й там то, застосував ніж, відносно мене теж застосували ніж. Я візуально цілий, але нападники лежать, рухаються, не рухаються.
Повідомили швидку і тільки тоді ми звертаємось до поліції. Якщо у вас є адвокат чи людина, яка дасть добрі поради, звертайтесь вже за їхніми порадами. Телефонуємо і повідомляємо ці обставини. Виключно для того, що цей ваш дзвінок зафіксовано. І потім цей ваш дзвінок буде свідчити про ваш дійсний умисел і спрямованість ваших дій в цій ситуації.
- Я хочу нагадати. Багато хто не знає, що в справі Антона Фарба відбулось так: це відбулося в середу, в четвер його забрали. Але в п’ятницю, о шостій годині, його вже витягли з СІЗО.
- Той випадок з Антоном Фарбом показовий для честі тоді Житомирського обласного прокурора, що він зважився винести постанову. Бо докази збиралися з кваліфікацією частина 2 статті 115. Тобто обтяжуючі обставини, проти групи осіб, замах на навмисне вбивство двох і більше осіб.
Що нам вдалося тоді зробити. Тоді ми перші за слідчих оббігали навколишні камери спостереження, в нас вже були ці відео. Ми першими знайшли таксистів, які там стояли, хлопців на мотоциклах. Нам великою мірою поталанило першими зібрати доказову базу, ми запропонували Антону, що потрібно максимальне висвітлення, бо він правий в цій ситуації.
Тут не може бути по іншому. Не можна дозволити поліції нав’язати свою думку, як вони це часто роблять через підконтрольні ЗМІ. У Facebook написали. Начальник написав, що ми розслідуємо вбивство, ми прості слідчі, ми по іншому не можемо сказати, в Facebook вже написано.
Вибачайте. В нас постанов по іншому бути не може. Так ми незалежні слідчі, на нас ніхто не впливає, але в Facebook вже написано від начальника. Тому, швидкий збір доказів.
Докази спочатку були в нас. Ми змогли, ґрунтуючись на цих доказах дозовано, і через ваші ресурси повідомляти інформацію про те, що якби людину закрили в СІЗО з кваліфікацією навмисне вбивство, замах на навмисне вбивство групи осіб, хоча ми гарантовано впевнені, що там був самозахист, класичний самозахист. Пам’ятаєте, якби ми не поспішали ці докази виставляти, дали їм цю затравку, вони почали трошки думати і вночі ми вже скинули прокурору доступ до цих відео і на ранок він зрозумів.
- Це швидше за все, виняток?
- Тут у Антона який був варіант? Він приїхав додому, помився, до нього під ранок приїжджають і кажуть про навмисне вбивство двох і більше осіб. Він в шоці. Його закривають в СІЗО. Далі яка може бути реакція. Ти впевнений, що ти не порушував закон, ти захищаєшся публічно. Люди, дивіться, сваволя. Це важливо. Тому громадський розголос важливий і важливо бути в якихось структурах, які тобі допоможуть забезпечити громадський розголос.
- Антону поталанило. Він був членом Української Асоціації власників зброї.
- Це добре. Але крім того треба бути може в якихось релігійних громадах, в якихось просто добрих тусовках, в правильному середовищі, формувати горизонтальні зв’язки. Це був вчасний збір доказів і правильна медійна і правова позиція. Швидке рішення. Антон Фарб досі ходить в суд. Ви знали, так? Я точніше не пам’ятаю, бо я з ним мабуть два роки тому спілкувався. І на той момент він ходив в суд. А я йому кажу: «А чого ти в суд ходиш?». А він: «Ну, як же ж, нападники на мене напали». Кажу: «Так, ми тоді писали заяву про хуліганство». А він каже: «Так от, вона вже в суді».
- А, тобто притягнути вже їх до відповідальності.
- Людина правильно робить. Якби він не ходив далі в суд, то воно якось би повирішалося.
- Це мені подобається, що б ще нападники отримували на горіхи.
- Ну, а як же ж. А чого ж ти напав. Ти домовився, ми списалися. Ми ж встановили оці всі моменти. Універсальний рецепт такий.
- Так, щоб закарбувалося.
- Щоб закарбувалося. Перше – ваша особиста безпека. Перше – вирішуємо власну безпеку. Далі, якщо бачите, що більш-менш безпека, телефонуєте, бажано, якщо є, адвокату або друзям, які мають такий життєвий досвід, можуть вам у цьому випадку порадити. Викликаєте швидку, повідомляєте поліцію.
Такий, я думаю, буде правильний алгоритм дій. І вживаєте всіх заходів, щоб у вас з’явилася доказова база. Це універсальна порада для будь-якого конфлікту. ДТП відбулося, хіба ми по іншому поводимося.
- Хто бачив?
- В того телефон, в того телефон. Хто проїжджав з відео-регістратором? Дайте ваш телефон. Просто кинув, зберіг. І вже легше буде. Збирати, відновлювати докази буде вже значно легше.
Вертаємось до справи Сергія Стерненка. Що дуже важливе зробив Сергій. Коли він наздоганяв цього нападника пораненого, він ще на момент, коли він собі руку перемотував, він вже включив стрім, відео-фіксацію. Почав фіксувати місце події.
Що нам дало це відео. Ми отримали велику можливість запобігти фальсифікаціям. Що він його добивав, що він з ним боровся, бився чи ще щось. Натомість ми бачимо відео, бачимо реакцію Сергія, бачимо його пораненим. Бо вони ж потім розказували, що він сам собі пізніше руку порізав.
Бачимо його поранення, бачимо пакет, в який стікала кров з руки Сергія, бачимо реакцію і спілкування Сергія з очевидцями, бачимо цих очевидців, знаходимо пізніше їх, бачимо реальний час приїзду швидкої, бачимо дії бригади швидкої по відношенню до цього нападника і до Сергія. І саме головне бачимо час, коли цей нападник ще проявляв ознаки життя. Це навіть не відео, що там він щось намагався говорити, крутився, перекручувався.
- Досить тривалий час.
- Досить тривалий час і була можливість відновлювати події.
- Тобто відео-фіксація може бути однією зі складових цього алгоритму.
- Тут питання стріму, чи треба цей стрім, чи не треба. Чи ти спочатку зафіксував відео для себе. Як відео-регістратор в машині. Ти ж ще не знаєш як події розгорнуться. Насправді, як це можна використати.
Ми пам’ятаємо, що той, хто вижив несе тягар принести показник поліцейському. Тому тут питання в тому, чи ти це одразу фіксуєш на загал чи краще в режимі відео-реєстратора. Ти зафіксував, в тебе цей доказ є, подивимось, що вони почнуть фальсифікувати. Це важливо.
В кожного телефон, камера, включив, зафіксував, подбав про фіксацію місця події. Тому, що будь яке відтворення з камер зовнішнього спостереження це такі фантазії, з таким розльотом. Я багато таких випадків бачив, що людина, яка була очевидцем, потім читає ці експертизи про відновлення обстановки на місці події, і каже, що так не було. А вони кажуть що саме так було. Чому поліцейські ходять з відео-реєстраторами? Вони збирають це для себе і потім тільки покажуть.
- Ще одне таке цікаве питання. Ми радимо зв’язатися з адвокатом. Це оптимальний варіант. Але звичайна людина не переймається такими питаннями. Ну, немає в нього адвоката. Розкажіть, як правильно діяти. Чи дізнатися, в кого з родичів є адвокат, які могли б, використовуючи родинний зв’язок, одразу представляти інтереси. Тобто адвокат потрібен якомога швидше для того, щоб він не дозволив порушити процесуальні норми.
- Та, немає адвоката, нічого не буду робити, нехай краще умовне дадуть та і все. Так краще не робити, звичайно і адвоката можна завжди знайти.
- А угода з адвокатом?
- Адвокат приїжджає без угоди, може підписати з вашою мамою, бабусею, дружиною, це все можна підписати, зробити, головне вчасно повідомити. Кожен повинен розуміти, що він живе в суспільстві, не відірваний від чогось.
Це радянський союз розраховував, що є держава, а ви всі окремі, не пов’язані між собою трудові елементи. Ми живемо в іншому суспільстві. Ми будуємо горизонтальні зв’язки, ми об’єднуємося в якісь правильні горизонтальні організації. Ми маємо якихось авторитетних людей, до яких можемо звернутися з якимось широким колом спілкування, які тобі скажуть: «Друже, хвилиночку, ти не нервуй, ми зараз найдемо тобі адвоката».
- Тобто юридичне оформлення того, що в тебе є адвокат це не проблема. Це можна вирішити навіть по телефону.
- Так. Тому задача така. Послідовно. Перше – безпека власна, повідомлення когось про подію, швидка медична допомога, фіксація доказів, правильна взаємодія. Не поспішайте нічого розказувати поліції. А ну, розказуй, як ти тут, шо ти, як відрізав. А ну, покажи, який в тебе ніж, а де ти його брав.
- Тобто, це все на потім.
- Це все адвокат розкаже.
- Те ж саме стосується і пістолета?
- Так, звичайно. Так, для допиту є свій час і своє місце. То вони так привикли. Прибігли, а ну, давай, давай, бігом розказуй. Людина починає щось розказувати, розказувати. А вони з відео-фіксатором стоять, а потім в рапорті трошки інше написалося. А відео все не зберіглося, тільки окремі файли. А в окремих файлах ви там про інше розказуєте. НЕ про той контакт, який на початку був.
- Тобто, це теж звичайна практика?
- Дивіться. Чому ця практика існує? Тому, що треба показники. В вас є відповідь, чому воно є так. Це не те, що так сталося, чи ти неправильно був одягнений, чи не тієї раси, чи не того релігійного відношення.
- Для людей це буде відкриттям. Але краще ми розплющимо очі сьогодні, ніж вони потім дізнаються в процесі. Непоганий, до речі, алгоритм. Єдине, що зі свідками…
- Дивіться, є різні події. Побутового конфлікту в закритому приміщенні, в під’їзді, розбійний напад, просто з машини вийшов, машину забрали речі. Але алгоритм він завжди один й той самий. Вижити і далі вже займатися іншими моментами.
- Можна, напевне, ще окинути оком чи є камери спостереження.
- Цим вже додатково займеться адвокат. Треба, щоб хтось приїхав. От ви починаєте фіксувати, прийшли друзі опонентів, забрали в вас телефон де вся ваша доказова база зібралася. Ви такі: «А лишіть мені телефон, я ще адвокату не встиг подзвонити».
Тому, я думаю, що оптимально діяти за таким алгоритмом і окрім адвоката подбати про свою інтеграцію в якусь спільноту. Це важливо не тільки в питанні самозахисту. Це важливу в багатьох важливих моментах. Як тільки ми ущільнюємо суспільство, конфлікти з'являються частіше. На транспорті, в під’їздах, на паркових місцях. Ці конфлікти будуть і будуть. ДТП це той самий конфлікт. Крім того, що ви дивитеся правильні передачі, старайтеся бути в правильних середовищах.
- Я б додав до цього – будьте морально готові. Насамперед, треба бути морально готовим, що ти стаєш не тільки на шлях захисту свого життя, а ще й честі і гідності. Права, в решті решт і частково допомагаєш іншим.
- Своїм дітям, своїм поколінням.
- В решті решт ти не маєш думати про мене чи про вас, тобто ти думаєш про своїх дітей. Про своїх онуків. Те, що ти їм залишиш, в тому їм і жити.
Добре, друзі, знову ж таки, тема така, що важко дати якісь універсальні поради. Але в будь-якому випадку, навіть мені, ця розмова була корисною.
Тож, традиційно запрошую вас поділитися цим відео зі своїми друзями. Вони мають розуміти це все. Налаштовуйтесь на можливий самозахист.
І підписуйтесь на цей канал. Далі буде.
* * *