Новий рівень загроз: злочинці мають бойові дрони
Коли у злочинців з’являються бойові дрони, напад на людей та реакція поліції однаково шокують, а право на самозахист стає предметом судових рішень, ці події вже не можна розглядати окремо.
Вони складаються в тривожну картину, де нові загрози випереджають можливості державних інституцій, а межа між безпекою, відповідальністю і правом на захист життя виявляється значно тонкішою, ніж здається на перший погляд.
Новий рівень загроз: злочинці мають бойові дрони
КРИМІНАЛ ОЗБРОЇВСЯ БОЙОВИМИ ДРОНАМИ
У ніч на 11 грудня в передмісті Львова дрон з вибухівкою влучив у приватний будинок. Близько четвертої ранку бойовий FPV-дрон із вибуховою речовиною влетів у приватний житловий будинок у селі Сокільники. Повітряної тривоги в області на той момент не було, тож цілком очевидно, що це не було атакою ворога.
Вибух спричинив суттєві пошкодження — зруйновано частину даху, фасад і кілька житлових кімнат. Усередині в цей час перебувало подружжя, яке мешкає у будинку. За попередніми даними, ніхто не постраждав.
Слідчі, вибухотехніки та криміналісти встановлюють тип дрона, маршрут його польоту й місце запуску. Попередні ознаки вказують, що це був саме ударний дрон, запущений з невеликої відстані. Поліція відкрила провадження за статтею «замах на умисне вбивство». Мотиви, виконавців та замовників атаки поки не встановлено. Розслідування триває.
Одразу після інциденту Голова Національної поліції України Іван Вигівський повідомив наступне:
Сьогоднішній інцидент на Львівщині, де дрон влучив у приватний будинок, ще раз підтвердив, що Україна потребує оновленого та дієвого законодавства у сфері використання безпілотних літальних апаратів. Саме тому Національна поліція підтримує та ініціює комплексні законодавчі зміни, серед яких зареєстрований у Верховній Раді законопроєкт № 13600, що передбачає:
- обов’язкову реєстрацію БпЛА та внесення їх до Державного реєстру повітряних суден;
- державний облік дронів у підрозділах Національної поліції;
- унормування правил польотів, зокрема ідентифікацію користувачів та вимоги до документів, що дають право на польоти;
- адміністративну відповідальність за експлуатацію незареєстрованих дронів, польоти без документів або у стані сп’яніння;
- кримінальну відповідальність, якщо такі порушення спричинять шкоду людям або значні матеріальні збитки.
Це захист українських громадян, який має стати нормою в післявоєнний період.
Ця заява головного поліціянта є відверто маніпулятивною і розрахованою на лохов. Зараз я поясню чому.
Так, дійсно - у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №13600. Він передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність за використання дронів без реєстрації після війни. Ініціатор законопроекту — Колишній прокурор, нині член комітету з питань правоохоронної, прости Господи, діяльності - Максим Павлюк, звісно «Слуга народу». Законопроект передбачає, що всі дрони вагою від 250 грамів до 20 кг мають бути зареєстровані. Але є один нюанс - реєстрацію пропонують покласти на… звісно на Національну поліцію.
Абсолютно зрозуміло, що це не їхня компетенція, бо поліція - не авіаційний орган і вона не регулює повітряний простір та немає кадрів з авіаційною спеціалізацією. Вона не користується авіаційними сертифікаційними механізмами, які діють у Міжнародній організації цивільної авіації та Європейському агентстві авіаційної безпеки. В цивілізованих країнах дрони — це юрисдикція цивільних авіаційних органів. І наприклад у Німеччині цим не займається федеральна поліція, так само як у Франції цим не займається жандармерія.
Тож навіщо в Україні передавати реєстрацію силовому відомству? Все дуже просто, друзі - там де є облік - з’являється контроль. Ну а далі все традиційно - де контроль там і вплив яким можно торгувати. Журналісти ледь не щотижня розповідають нам про статки кибер поліціянтів, дозвільників та інших контролерів. Тому поліція як орган обліку — це не про безпеку у повітрі, а про тиск на землі. Ми вже сто разів це проходили з автомобілями, зброєю, бізнесом, а тепер вони зазіхають ще й на дрони. Бо знають, що треба розпочати з реєстру, щоб потім визначати допуски, дозволи, штрафи, ну а далі природним для них чином виникне вплив на компанії, які виробляють або обслуговують дрони.
Тож законопроект №13600 ніщо інше ніж спроба встановити контроль над розвитком стрімко зростаючої технологічної галузі, бо дехто хоче монополізувати вплив на неї. Сподіваюсь, що це очевидно не тільки мені і цю маячню, попри тиск профільного комітета Верховна Рада не підтримає. І головне питання - яким чином вся ця маячня, яка написана в тому законопроекті може зменшити використання дронів для навмисних вбивств? Ви серйозно думаєте, що ми не здатні відрізнити ваше бажання контролювати галузь від боротьби зі злочинами з використанням дронів? Тобто злочинець, який планує когось чи щось знищити за допомогою дрона перед тим буде його реєструвати в поліції? Камон! Не тримайте нас за імбіцилів. В країні виготовити дрон на колінці можуть тисячі людей, їх цьому навчали на державному рівні.
В Україні запустили проєкт "Народний дрон", у межах якого українці можуть навчитися у домашніх умовах створювати FPV-дрони.
Про це повідомив міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров. Він пояснив, що "Народний дрон" — це інженерний курс, який навчить, як удома зібрати 7-дюймовий FPV-дрон.
А нагадати скільки у нас операторів цих дронів, які мають унікальний досвід? Тож не треба нікому вішати локшину на вуха - жодним чином цей ваш законопроект не вплине на використання дронів у злочинних цілях, жодним.
І ще - деякі ЗМІ вже назвали випадок у Сокільниках першим замахом на вбивство дроном, але це не так. Такі випадки вже були, просто інформація про них не потрапила у ЗМІ. Тож це точно не перший випадок, а головне - не останній. І проблема ця дійсно серйозна і як боротися з нею в масштабах країни невідомо. Готового рішення ще точно немає. І для ефективної боротьби доведеться долучити цілу низку силових структур, фахівців та експертів, щоб було врешті знайдено рішення, але цим рішенням точно не є і не буде законопроект 13600, який, як я і сказав раніше створений для монопольного контролю над розвитком галузі.
Сподіваюсь тепер вже всім зрозуміло, що на тлі таких загроз намагання МВС та підконтрольних йому депутатів перешкоджати ухваленню адекватного закону про зброю, виглядають просто недолугими? Не пістолетів зареєстрованих офіційно треба боятися, не пістолетів.
До речі, а може ви якесь декларування та добровільну здачу дронів запропонуєте громадянам? Ну типо так, як ви запропонували декларувати зброю? Але на відміну від декларування зброї, яку комусь до вас ще приносити треба, дрони можуть прилітати до райвідділів поліції самостійно, власним ходом і у будь який час. Дрон показав, що небезпека може прилетіти будь-коли, будь-кому і без попередження. Але ще небезпечніше, коли на землі, в присутності поліції, насильство просто ігнорують. Про побиття українських артистів і дивну поведінку поліції — в нашому наступному сюжеті.
А я поки хочу закликати вас підтримати розвиток нашого каналу, звісно, якщо ви вважаєте важливим контент, який ми створюємо. Зробити це можна за допомогою функції спонсорства на Ютуб або підписавшись на нашу МОНОБАЗУ.
До речі, для всіх підписників Монобази у нас є подарунки та розіграші. Всі необхідні посилання ви знайдете в описі до цього відео. Ну і звісно підписуйтесь на сам канал та поширюйте наші відео.
НАПАД НА АРТИСТІВ. ПИТАННЯ ДО ПОЛІЦІЇ
Давайте розберемо гучну подію з побиттям колективу Івано-Франківського національного ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» і реакцією працівників поліції, які прибули на місце події та не затримали нападників. Вже в Україні, на заправці ОККО в місті Шептицький, о 3 годині ночі наш автобус став місцем жорстокого нападу. Група з близько 6 агресивних молодиків та трьох «панянок» у неадекватному стані увірвалася в автобус, розкидали речі, провокували конфлікт, а згодом — почали фізичне насильство.
Це не була “бійка”. Це був односторонній напад. Артисти намагалися заспокоїти ситуацію, захищали дівочий склад. Результат: зламані носи; численні забої, забої ребер; струс мозку; складний
перелом зі зміщенням, необхідна операція; постраждала адміністраторка ансамблю
— штовхнули, забій ребер, сильний стрес.
Ми звернулися до поліції. Але є серйозні питання до дій правоохоронців, які
приїхали на виклик.
Лише після набуття подією розголосу, юнаків все ж таки було затримано та повідомлено про підозру в хуліганстві та обрано запобіжні заходи.
Чотирьом нападника було повідомлено про підозру в хуліганстві, вчиненому групою осіб. Додатково одному з них інкриміновано опір працівникам правоохоронного органу. Трьом підозрюваним у нападі на артистів ансамблю Гуцулія та водія їхнього автобуса обрали запобіжні заходи: двом – цілодобовий арешт, одному – тримання під вартою. Місцезнаходження четвертого нападника встановлюється.
Не пройшла ця подія і повз уваги міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка.
У своєму дописі в телеграм він повідомив наступне:
“Щодо дій поліцейських Управління поліції охорони, які прибули на місце події - за цим фактом працює Головна інспекція. Очікую доповіді керівництва Нацполіції щодо висновку службового розслідування, яке стане основою для подальших рішень.”
Ну, стандартна реакція міністра, який з огляду на медійність події мусив на неї відреагувати.
Ну, а що він ще міг написати? Службове розслідування, подальші рішення. Але думаю, що міністр не дивився ці відео уважно, а тем є на що подивитися.
Ні, не на поведінку нападників та поліціянтів, це всі вже і так побачили. Треба звернути увагу на один фрагмент, який багато чого пояснює. Давайте переглянемо його разом і потім поділиться цим відео, щоб міністр знав, що ми це помітили і хочемо дізнатися, які будуть вжити заходи.Стоп, а що це було? Помітили? Ні? Тоді давайте переглянемо цей фрагмент уважненько. Отже, ми ж не помиляємось? Один з працівників поліції, які з незрозумілих причин демонструють підкреслену ввічливість та лояльність до цих шибеників щось отримав від одного з них та поклав собі у кишеню. Зверніть увагу на цей професійний відпрацьований до автоматизму рух руки. Що ж це могло бути? Як ви думаєте - напишіть в коментарях.
Цікаво, а слідчі будуть з'ясовувати що саме він отримав чи теж зроблять вигляд, що не бачили цього відео? Ну і ще є один момент, який я хочу підсвітити - руки в кишенях поліціянтів. Це дуже красномовний маркер професійності. Просто якась країна неляканих правопохоронців. Хочу нагадати, що тримання рук в кишенях може дорого коштувати людям, які мають при собі зброю. Ось наприклад:
У кафе «Латарія» між двома 30-ти річними співробітниками СБУ — та одним із відвідувачів закладу виникла суперечка. Чоловіки вийшли на вулицю, щоб «з’ясувати стосунки». Один з силовиків почав погрожувати 59-ти річному опоненту пістолетом “Глок-17”, натомість той одним влучним ударом у щелепу відправив силовика у глибокий нокаут. Після цього відібрав у нього його табельну зброю, наздогнав його колегу, зламав йому ніс та здійснив понад 10 пострілів з пістолета йому під ноги.
Дуже показовий приклад, дуже. І моя вам всім дружня порада - ніколи, ні з ким не спілкуйтесь тримаючи руки в кишенях, хто б це не був, бо це зневажливо та небезпечно.
До речі, після розголосу того чоловіка з Дніпра суд випустив з під варти. Думаю, в історії з побиттям колективу ансамблю Гуцулія немає сенсу чекати на якесь прозріння від МВС, бо така поведінка поліціянтів вже стала нормою. Вся правоохоронна система давно втратила відчуття міри та відповідальності, а отже потребує не ремонту, а повної реконструкції.
Коли поліція не зупиняє насильство, або її немає на місці злочину - відповідальними за безпеку стають самі люди. Але система очікує покори, і коли людина чинить опір, то саме вона перетворюється на злочинця в очах слідчих і прокурорів. Далі — повчальне рішення суду у справі збройного самозахисту в США.
УНІКАЛЬНЕ РІШЕННЯ СУДУ ПРО САМОЗАХИСТ
Неймовірно цікаве судове рішення у справі збройного самозахисту в США, в якому інтрига зберігалася до останнього моменту.
Одного вечора в місті Портленд, штат Орегон, Сполучені Штати Америки у
невеликому легальному магазині з продажу канабісу, працював єдиний співробітник
— 35-річний Джейсон Стайнер.
Під час своєї зміни Джейсон Стайнер став жертвою раптового нападу: до приміщення увірвалися троє озброєних та замаскованих зловмисників, які, не приховуючи намірів, одразу приставили пістолет до його голови. Погрожуючи зброєю нападники примусили Стайнера вийти з магазину.
Натомість Стайнер, опинившись за рогом будівлі, дістав зі своєї сумки законно придбаний напівавтоматичний пістолет, підійшов до вікна видачі та здійснив тринадцять пострілів у бік грабіжників. Двоє з них загинули на місці, одному вдалося втекти.
Після інциденту Стайнер не покинув місце події, перейшов через дорогу, зупинився на безпечній відстані та одразу зателефонував до служби 911, повідомивши про напад і про те, що він був змушений відкрити вогонь у відповідь.
Слідство та прокуратура інтерпретували подію як вбивство, висунувши Стайнеру кілька обвинувачень у навмисному позбавленні життя, а також у незаконному використанні зброї та замаху на вбивство. Основою їхньої позиції була теза, що після того, як нападники вивели його з приміщення, він нібито отримав можливість уникнути подальшої небезпеки та просто залишити місце події, не вступаючи в збройний конфлікт. Фактично прокуратура стверджувала, що саме повернення Стайнера зі зброєю до місця нападу стало "ескалацією", яка перетворила його з жертви на суб’єкта злочинної дії.
Своєю чергою захист наполягав на тому, що такі аргументи суперечать фактам справи і здоровому глузду. На думку адвокатів, Стайнер був жертвою озброєного нападу, пограбування та фактичного викрадення. Він діяв у ситуації гострої та реальної смертельної загрози.
Тож, адвокати наполягали: постріли Стайнера були не актом агресії, а актом самооборони, здійсненим у межах його фундаментального права захищати власне життя від смертельної загрози. І гучну крапку в цій справі поставив Вердикт присяжних.
Після півтора тижня слухань і перегляду відеодоказів присяжні дійшли висновку, що дії Стайнера не містять складової умисного вбивства. Вони одноголосно визнали його не винним за всіма пунктами обвинувачення: як у навмисному вбивстві, так і в замаху на вбивство та незаконному використанні зброї.
Рішення присяжних продемонструвало, що вони побачили у вчинках Стайнера саме вимушений захист, а не злочинну дію, і погодилися, що він опинився у ситуації, де реальна небезпека його життю не завершилася в момент виходу з приміщення, а продовжувала існувати до самої миті, коли він був змушений застосувати зброю.
А тепер давайте спробуємо розібратися з Вердиктом присяжних. Їхнє рішення базувалося на аргументації сторони захисту та законодавчих принципів самооборони.
Присяжні врахували, що загроза життю Стайнера була не гіпотетичною, а безпосередньою й доведеною: на відео зафіксовано, як нападники приставили йому пістолет до голови та контролювали його рухи. Така поведінка злочинців створює об’єктивну смертельну небезпеку, яка триває доти, доки злочинці володіють зброєю, перебувають на місці події й не демонструють жодного наміру припинити напад.
Присяжні зважили на те, що Стайнер, опинившись поза магазином не міг бути впевненим, що злочинці не переслідуватимуть його або не стрілятимуть йому у спину. Крім того, нападники залишалися у приміщенні з доступом до чужого майна та можливістю продовжити насильницькі дії стосовно будь-якої іншої особи. У такій ситуації вимога «просто піти» не може вважатися раціональною або законно зобов'язуючою.
Присяжні врахували, що саме нападники створили та ескалували смертельну загрозу. Вони прийшли озброєними, ініціювали насильство та погрожували вбивством. У таких обставинах людина має право припускати, що нападники й надалі готові завдати шкоди. Закон про самооборону визнає, що особа не зобов’язана довіряти злочинцям або ризикувати власним життям, очікуючи, що ті раптом проявлять милосердя.
Важливе значення мало й те, що після застосування зброї Стайнер не намагався втекти чи приховати свою участь, а негайно викликав поліцію й повністю співпрацював зі слідством. Така поведінка підтверджує, що він діяв не з агресивних мотивів, а з відчаю та страху за власне життя.
У сукупності всі ці обставини сформували переконання присяжних, що дії Стайнера були обумовлені виключно необхідністю зупинити реальну, безпосередню та смертельну загрозу, створену злочинцями, і що він не перевищив меж самооборони, а скористався своїм законним правом захистити власне життя.
Дуже цікава справа з відверто неочікуваним для мене фіналом, адже мені поки складно уявити, що в Україні рішення суду було би таким же.
Ця справа висвітлює фундаментальну проблему: доля людини, яка захищає себе, залежить не від очевидності обставин, а від того, як їх в подальшому трактуватиме прокурор чи слідчий. Цілком очевидно, що ті злочинці при наступному нападі могли би бути не такими лагідними та вбити когось при черговому пограбуванні, тому Стайнер фактично спрацював на випередження рятуючи життя іншим громадянам. Але система в будь-якій країні може поставити під сумнів навіть найправильніші та обґрунтовані дії і людина буде змушена доводити свою правоту в ситуації, де всім все було зрозуміло з самого початку.
Система очікує від нас не рішучості у боротьбі за своє життя, а покірності, і намагається покарати нас за те, що ми відмовляємось мовчки прийняти роль потерпілого. Тож будьте морально готові до захисту після самозахисту. Це звичайна практика, не дивуйтесь. Але нагадаю - краще погано сидіти в суді, ніж добре лежати у морзі. І для нас з вами це рішення суду показово ще й тим, що право на самозахист було захищено вердиктом простих людей - присяжних.
Наразі в нас це неможливо, бо український інститут присяжних нагадує інститут народних засідателів часів СРСР, а має бути дієвим інструментом громадянського впливу та запорукою реальної змагальності сторін у суді. І якщо ви вважаєте за необхідне змінити стан речей із самозахистом в Україні підтримуйте діяльність Української асоціації власників зброї.
Єдиної в Україні профільної організації, яка лобіює ухвалення Закону про зброю, що передбачав би право українців на придбання та приховане носіння короткоствольної нарізної зброї. Наша мета - щоб в Україні нарешті з'явився не тільки адекватний закон про зброю, але і українська, друга поправка до Конституції, яка гарантуватиме громадянам володіння зброєю з метою захисту себе, свого майна та своєї країни. І кожен з вас може допомогти діяльності Асоціації. Зробити це можна набувши членство в Українській асоціації власників зброї. Тим більше, що зараз саме час це зробити, бо триває розіграшкарабіна ANDRO ARMY та напівавтоматичної рушниці TUDORS серед членів Асоціації.
Переходьте за посиланням в описі
до цього відео, уважно читайте умови та зголошуйтесь до УАВЗ. Товариство, на сьогодні це всі факти без ілюзій.
Тож поширюйте це відео. Зголошуйтесь до Української асоціації власників зброї. Підписуйтесь на цей канал та підтримуйте його на Монобазі. Всі необхідні посилання ви знайдете в описі до цього відео. І пам'ятайте — вільні люди мають зброю. Далі буде.
* * *