Венесуела: Як роззброєння народу вбило демократію?

Шлях Венесуели, який привів її до диктатури, нова постанова Кабміну щодо газових пістолетів і балончиків, а також заяви керівництва Нацполіції та реакція громадян на них.

Венесуела: Як роззброєння народу вбило демократію? | Факти без ілюзій — 12 січня 2026

Вітаю, товариство! Це «Факти без ілюзій» — тут ми говоримо про те, що інші воліють не помічати.

У цьому випуску — про Венесуелу як приклад того, як держава, роззброївши громадян, створила диктатуру; про дивну постанову Кабміну щодо газових пістолетів і балончиків; а також про нові заяви керівництва Нацполіції.

Венесуела: роззброєння і диктатура

Венесуела. Колись найбагатша країна Латинської Америки. Вітрина капіталізму з нафтовим присмаком, де середній клас міг дозволити собі подорожі до США та найкращі європейські авто. Сьогодні — це територія гуманітарної катастрофи, де люди їдять зі смітників, а диктатура тримається на багнетах ідеологічних банд.

Чи був цей шлях неминучим? Соціалісти звинувачують санкції. Економісти — корупцію та падіння цін на нафту. Але ми, як збройова спільнота, бачимо іншу, набагато глибшу причину. Ця трагедія стала можливою лише тому, що громадян позбавили останнього аргументу протидії тиранії — права на збройний самозахист. Сьогодні ми розберемо в деталях: як поетапне роззброєння народу перетворило квітучу демократію на концтабір під відкритим небом. Це історія Венесуели, яка є прямим застереженням для України.

Коріння венесуельського безправ'я росте з іспанської колоніальної адміністрації. Іспанська корона панічно боялася повстань у своїх заморських володіннях. Для Мадрида місцеві — метиси, індіанці, звільнені раби — мали бути виключно робочою силою.

Зброя була жорстко монополізована елітою: іспанськими офіцерами та лояльними короні кабальєрос. Будь-яка спроба цивільного володіти навіть примітивним пістолем розглядалася як державна зрада. Це сформувало венесуельський менталітет: зброя — це не право, а привілей, який держава дає обраним.

Коли Симон Болівар почав війну за незалежність, патріоти стикнулися з тотальним дефіцитом озброєння. Вони буквально відбивали кремінні рушниці у ворога руками. Але після перемоги нові еліти зберегли цей страх перед 'озброєним натовпом'. Кожен наступний президент Венесуели, незалежно від ідеології, на підсвідомому рівні боявся свого народу більше, ніж зовнішнього ворога.

До приходу Уго Чавеса Венесуела, попри всі свої проблеми, була нормальною країною з працюючим ринком зброї. Ключовим документом був Закон 1939 року. Його ухвалили після тривалої диктатури Хуана Вісенте Гомеса як запобіжник. Закон був бюрократичним, але він чітко визнавав: громадянин має право на захист.

У Каракасі та інших великих містах функціонували десятки приватних магазинів —Armerías. Це були осередки, де фермери купували рушниці для захисту врожаю, а містяни — короткоствол. Асортимент був одним з найкращих у світі: Glock, Beretta, Smith & Wesson, Colt.

Навіть із високим митом, зброя була доступною. Купити набої було так само просто, як заправити машину. Зброя була символом статусу і відповідальності середнього класу. Втім популісти почали атаку на зброю не з заборон, а з дискредитації.

У 90-х роках у пресі почали з'являтися замовні матеріали про те, що 'цивільна зброя провокує насильство'. Це був класичний психологічний ґрунт, на якому Чавес згодом звів свою в’язницю.

Ключовим моментом став 2002 рік. Після невдалої спроби державного перевороту Чавес усвідомив: озброєний середній клас, який вийшов проти нього на вулиці — це і є головний ворог. Він почав діяти не одразу, але системно та підступно.

Першим кроком стало 'упорядкування' реєстрів. Влада почала збирати дані про кожного власника зброї, нібито для 'безпеки'. Нічого не нагадує? Потім Чавес почав наступ на імпорт — у 2006 році він практично припинив видачу ліцензій приватним компаніям на ввезення зброї. Він казав: 'Навіщо нам іноземна зброя, коли ми можемо зробити свою?'.

Саме за Чавеса почалося будівництво заводів концерну CAVIM. Під гаслами імпортозаміщення він домовився з Кремлем про виробництво сотень тисяч автоматів АК-103. Це була геніальна та водночас диявольська схема: поки цивільним власникам поступово закручували гайки, створюючи дефіцит набоїв та запчастин, держава накопичувала величезний арсенал, який контролювався виключно лояльними до Чавеса силовиками. Він готував ґрунт. Він знав, що настане день, коли він захоче забрати у людей все, і вони не повинні мати змоги йому відповісти.

Коли Чавес почав згасати через хворобу, його справу підхопив Ніколас Мадуро. Саме він став обличчям 'Plan Desarme' — плану тотального роззброєння. У 2012 році режим завдав фінального удару. Було ухвалено закон, який назавжди заборонив продаж вогнепальної зброї цивільним. Крапка. Приватні магазини були ліквідовані.

Щоб мінімізувати опір, Мадуро запустив той самий 'збройовий лохотрон'. Пропаганда обіцяла: 'Здай пістолет — отримай телевізор або комп'ютер'. Це спрацювало на частині бідного населення. Тисячі людей обміняли свій захист на побутовий непотріб, який зламався за рік.

Законослухняні громадяни здали понад 300 тисяч одиниць зброї. Їх публічно різали "болгарками" на площах під оплески. Мадуро заявляв, що це принесе мир. Але він брехав. Поки старі рушниці фермерів перетворювалися на брухт, новенькі автомати з заводів CAVIM, виготовлені за російськими технологіями, масово виїжджали зі складів. Але їхали вони не в магазини, і часто навіть не в армійські казарми.

Зброя нікуди не зникла, вона просто перейшла до тих, кого режим вважав своїми. Чавес і Мадуро створили Collectivos — парамілітарні банди з колишніх ув'язнених, вуличних бандитів та радикальних соціалістів.

Держава офіційно передала їм право на насильство. Collectivos отримали автомати АК-103 виробництва CAVIM та повну недоторканність. Вони стали 'тіньовою армією' Мадуро. Коли венесуельці виходили на протести у 2014 чи 2017 роках, поліція просто відходила вбік. Далі в справу вступали банди на мотоциклах. Вони стріляли в натовп, вбивали студентів, тероризували житлові квартали.

Сьогодні у Венесуелі існують цілі 'червоні зони' — райони, де влада Мадуро тримається виключно на терорі цих озброєних угруповань. Без зброї в руках народ опинився в заручниках у озброєної меншості, яка не має ні честі, ні жалю.

Безвихідь змусила венесуельців перейти на 'Chopo' — саморобну вогнепальну зброю. Це примітивні однозарядні пристрої з водопровідних трубок. Вони часто вибухають у руках самого стрільця, але це єдиний шанс захиститися від мародерів.

Чорний ринок став єдиним місцем, де можна дістати зброю, але ціни там захмарні. Один патрон може коштувати як денний заробіток. Зброя стала розкішшю, доступною лише для тих, хто грабує. Венесуельці, які колись підтримували обмеження зброї, тепер кажуть: 'Ми були дурнями. Ми думали, що заборона зброї зупинить бандитів, а вона просто зробила нас їхньою власністю'.

Сьогодні Мадуро, людина, яка роками насолоджувалася монополією на насильство, сидить у камері в Нью-Йорку. Його затримання у січні 2026-го — можна сприймати, як завгодно - як порушення міжнародних норм чи акт вищої справедливості, байдуже. Але чи поверне це Венесуелі втрачене покоління? Чи воскресить тих, кого розстріляли 'колективос'? Ні.

Цей урок ми маємо вивчити в Україні напам'ять. Ми — країна, що воює за право бути вільною. Ми бачили, як цивільні зі своєю зброєю зупиняли рашистів під Києвом у 22-му. Але ми досі не маємо закону, який би гарантував нам право на володіння зброєю для самозахисту і залежимо від 'внутрішніх інструкцій' МВС, які можуть змінитися за одну ніч.

Тому нам потрібен адекватний Закон про зброю і норма, аналогічна Другій поправці до Конституції США. І це вже точно не про пістолети, а про статус громадянина. Бо озброєний громадянин — це суб'єкт, з яким влада мусить рахуватися, а беззбройний — це об'єкт, з яким вона може робити що завгодно. І саме тому важливо підтримувати тих, хто системно і послідовно бореться за це право в Україні. Тож підтримуйте діяльність Української асоціації власників зброї.

Єдиної в Україні профільної організації, яка лобіює ухвалення Закону про зброю, що передбачав би право українців на придбання та приховане носіння короткоствольної нарізної зброї. Наша мета - щоб в Україні нарешті з'явився не тільки адекватний закон про зброю, але і українська, друга поправка до Конституції, яка гарантуватиме громадянам володіння зброєю з метою захисту себе, свого майна та своєї країни. І кожен з вас може допомогти діяльності Асоціації.

Зробити це можна набувши членство в Українській асоціації власників зброї. Тим більше, що зараз саме час це зробити, бо триває розіграш карабіна ANDRO ARMY та 12 напівавтоматичних рушниць TUDORS серед членів Асоціації.

Переходьте за посиланням в описі до цього відео, уважно читайте умови та зголошуйтесь до УАВЗ.

Венесуела — це не екзотика і не далека історія. Це приклад того, чим закінчується політика роззброєння громадян.

А тепер подивимось, як українська держава під час війни знущається зі здорового глузду та імітує турботу про самозахист громадян — постановою про газові пістолети та балончики.

Кабінет Міністрів України постановою від 24 грудня 2025 р. оновив правила обігу спеціальних засобів самооборони, змінивши застарілу постанову Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. «Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії». Газові балончики тепер можна купувати з 18 років без дозволів, довідок і реєстрацій, Їх буде дозволено вільно носити, зберігати та перевозити. Дякуємо.

Також Кабмін змінив правила придбання та застосування газових пістолетів:

Газові пістолети та револьвери можна придбати лише з дозволом поліції. Потрібна медична довідка та підтвердження навчання правилам поводження. Після купівлі необхідно оформити окремий дозвіл на зберігання і носіння. Дозвіл на придбання газового пістолета діє до трьох місяців, а дозвіл на зберігання та носіння — три роки. Саморобні або безномерні газові пістолети заборонені. Передавати такі засоби іншим особам не можна. Носіння або перевезення без дозволу є підставою для вилучення поліцією. Дозвіл не видадуть або анулюють у разі домашнього насильства, регулярних адмінпорушень, проблем з алкоголем чи наркотиками, наявності судимості або кримінальної підозри, а також за медичних протипоказань. Газові засоби дозволено застосовувати лише для самооборони або захисту від тварин. Перед застосуванням бажано попередити нападника, якщо це не створює загрози життю. Заборонено використовувати їх у натовпі, проти дітей, літніх людей, вагітних жінок та правоохоронців. Контроль за дотриманням правил здійснює Нацполіція, облік ведеться в Єдиному реєстрі зброї МВС.

Навіть не знаю, як прокоментувати цю новину, але доведеться, бо працювали люди не покладаючи рук, витрачаючи безцінні години на складну розумову діяльність, яка щедро оплачується жертвами оподаткування.

Ну почнемо з риторичного питання - а чому газові балончики з 18 років? Хтось може пояснити цю логіку? Чому, наприклад дівчина 16 років, повертаючись ввечері до дому не може мати при собі цей примітивний умовний засіб самооборони? Хтось може це пояснити? Чи на неї не можуть накинутись скажені собаки чи ще хтось скажений? Що це за дичина така?

Тепер про газові пістолети та револьвери - покажіть мені хоч одну людину, яка прагне купити собі цей рудимент пострадянської творчості МВС? Ну є хоч один? Цих пістолетів немає в асортименті зброярських магазинів, вони вже давно взагалі зникли, бо вони - нікому не потрібні. Над громадянами літають тисячі шахедів та сотні ракет, замість новорічних петард на вулицях ледь не щодня вибухають бойові гранати, а тут Кабмін розродився такою постановою. Це про що взагалі?

Якщо Кабміну немає чим зайнятися, то я можу дати нескінченну кількість порад. Не буду виходити за рамки спеціалізації нашого каналу, хоча теж багато чого можу порадити, але запропоную докласти зусиль до заборони в обігу газових пістолетів, а разом з ними і травматичного непотребу, бо в країні війна і за визначенням всі пістолети сприймаються, як бойові.

А з огляду на те, скільки видано та продано нагородних пістолетів (понад сто тисяч) та захмарної кількості незареєстрованих стволів будь-який власник газового або травматичного пістолета має зовсім не нульовий шанс навіть за демонстрацію цих пристроїв позбавлених художнього смаку, отримати справжню, а не гумову кулю.

Якщо ви вважаєте це надто радикальним кроком, можете зробити перехідний варіант - дозволити продаж газових та травматичних пістолетів скажімо тільки рожевого кольору. По перше це просто красиво, а по друге - власники справжньої зброї будуть одразу бачити, що перед ними звичайний "лошара" і замість пострілу на ураження можливо обмежаться лише роздачею лящів та срачів. Погодьтесь, це значно гуманніше.

Про відсутність адекватного Закону про зброю, яка призвела до такого бардаку, мені якось Кабміну незручно нагадувати, бо судячи з його газової “орієнтації” їм просто не до цього. Тут би втрутитись Верховній Раді, але нагороджені пістолетами депутати - не поспішають, бо їх все влаштовує. Ну ось в принципі все по цій новині, але все одно залишилось питання - з якою метою Кабмін розродився цим безсмертним шедевром під ялинку зустрічі четвертої річниці повномасштабної війни?

Особисто я не можу знайти жодного логічного пояснення, хіба що "коли собаці нема чого робити - він лиже яйця". Питання лише кому.

Ми побачили, як держава імітує турботу про самозахист громадян безглуздими постановами. А тепер подивимось, як про безпеку громадян турбуються керівники поліції. Про це в нашому наступному сюжеті. А я поки хочу закликати вас підтримати розвиток нашого каналу, звісно, якщо ви вважаєте важливим контент, який ми створюємо. Зробити це можна за допомогою функції спонсорства на Ютуб або підписавшись на нашу МОНОБАЗУ.

До речі, для всіх підписників Монобази у нас є подарунки та розіграші. Всі необхідні посилання ви знайдете в описі до цього відео. Ну і звісно підписуйтесь на сам канал та поширюйте наші відео.

Українці коментують заяви Нацполу

Постійний герой нашого каналу заступник Голови Нацполіції Андрій Нєбитов напередодні Нового року надав масштабне інтерв'ю виданню Телеграф, яке отримало гучну назву - "Щодня Нацполіція повідомляє до 13 підозр за незаконний обіг зброї".

Судячи з підзаголовка в розмові із журналістом заступник голови нацполу поділився планами та думками щодо: використання поліцією дронів для патрулювання, боротьби з наркотрафіком, нелегального обігу зброї та підготовки поліції до післявоєнних викликів.

Я до свого сорому не спромігся здолати таку велику кількість букв та власне і не відчував у цьому потреби, адже все, про що розповідає Андрій Нєбитов в тому чи іншому вигляді мною вже було багато разів почуто та прокоментовано. Тому я вирішив дозволити собі якось не занурюватись.

Аж раптом мені на очі трапилася скорочена версія цього інтерв'ю, якою Департамент карного розшуку Національної поліції України вирішив поділитися на своїй сторінці у соцмережі ФБ.

- Ми розуміємо, що криміногенна ситуація в нашій державі може ускладнитися. Тому вже сьогодні впроваджуємо сучасні технічні засоби, зокрема аналітичне відеоспостереження, що регулюється українським законодавством. Досвід європейських країн та США показав, що це ефективний механізм попередження та розкриття злочинів.

- В Україні діє майже 68 000 камер відеоспостереження, доступних Національній поліції. Для порівняння, в США – 50 мільйонів камер. Суспільство не розглядає їх, як порушення приватного життя, навпаки - відчуває, що держава реалізує їхнє право на безпеку.

- Сьогодні злочинність модифікувалася. Зловмисники використовують сучасні технології, активно застосовують медіа та Інтернет-ресурси. Проте ми всі загартовані війною. Професійна підготовка і технічне оснащення правоохоронців не дозволить уникнути відповідальності.

- В Україні трохи більше, ніж 100 тисяч поліцейських, 35 тисяч з яких несуть службу у прифронтових регіонах. Виконуємо критично важливі завдання - евакуація цивільних, розмінування деокупованих територій, охорона інфраструктури мобільними вогневими групами.

- Поліцейські у тилу забезпечують щоденну безпеку. Цього року до Національної поліції звернулися 6 мільйонів разів. Коли хтось радить відправити всю поліцію на фронт, я бачу нерозуміння того, що всі цивілізовані країни покладають внутрішню безпеку саме на поліцію.

- У 2022 році я бачив, як окупанти першими знищують лікарні та поліцейські відділення в Бородянці, Макарові та Ірпені. Коли зникають медична допомога та правопорядок - замість них панують мародерство, крадіжки та вбивства, ворог отримує ідеальні умови. Це руйнує суспільство зсередини та значно полегшує окупацію територій.

- Функція поліції є критично важливою для існування цивілізованої держави, так само, як медична допомога та освіта.

Звісно у мене виникло бажання прокоментувати цей допис, але перед тим я вирішив переглянути коментарі інших, не деформованих професійно на відміну від мене читачів, щоб зрозуміти, так би мовити Vox populi - голос народу.

Коментатори в більшості своїй демонструють єдність в думках та безмежній довірі та любові до Національної поліції. Перегляньмо ці коментарі разом.

Ось такі коментарі, друзі я побачив і вирішив, що мені нема чого додати.
А що думаєте ви? Поділиться своїми думками в коментарях під цим відео.

Товариство, на сьогодні це всі факти без ілюзій. Тож поширюйте це відео. Зголошуйтесь до Української асоціаціївласників зброї та Мережі вільних людей. Підписуйтесь на цей канал та підтримуйте його на Монобазі. Всі необхідні посилання ви знайдете в описі до цього відео.

І пам'ятайте — вільні люди мають зброю.

Далі буде.