Стрілянина на Черкащині: які подробиці намагаються приховати?

Чому підозра від Нацполіції Пушиліну — це лише димова завіса для корупційного ринку нагородної зброї? Хто стоїть за нападами на військових у мирних містах? Що насправді сталося на Черкащині, де в перестрілці загинули четверо поліціянтів та ветеран?

Стрілянина на Черкащині: які подробиці намагаються приховати? | Факти без ілюзій — 2 лютого 2026

Вітаю, товариство! Це «Факти без ілюзій» — тут ми говоримо про те, що інші воліють не помічати. У цьому випуску — про підозру Пушиліну за нагородну зброю та що насправді намагається приховати МВС; про зухвалі напади на беззбройних військових у мирному тилу; а також про трагедію на Черкащині, де внаслідок перестрілки загинули четверо поліціянтів та ветеран. Поїхали.

НАГОРОДНА ЗБРОЯ: МВС ПРОТИ ПУШИЛІНА

Нарешті МВС звернуло увагу на незаконний обіг нагородної зброї.

Одразу зауважу, що таке явище, як нагородна зброя притаманне лише пострадянським країнам з диктаторськими режимами. В Європі та США концепція «нагородної зброї» як спосіб набуття права на володіння та носіння пістолетів відсутня.

Натомість в Україні ця схема існує десятиріччями та сформувала не тільки окрему касту нагороджених, але і цілу бізнес модель в якій зазвичай стосунки між відомствами та нагородженими побудовані на багатотисячних хабарях у валюті.

Важливо розуміти, що нагороджувати зброєю в Україні може багато структур, але дозвіл на таку зброю оформлюється лише в МВС.

Відповідно тільки МВС достеменно знає хто та за що нагородив пістолетом депутата, мера чи якогось іншого баригу. Я навмисно винесу за дужки тих, хто отримав нагородний пістолет за дійсно героїчні вчинки, адже таких людей не більше 10% від загальної кількості нагороджених.

Тому МВС ретельно оберігає інформацію про нагороджених і не розкриває її навіть за рішеннями судів. І вся ця схема працює десятиріччями, як годинник.

Аж раптом ми дізнаємося, що Національна поліція України оголошує підозру за незаконну видачу 400 нагородних пістолетів ватажку так званої "ДНР" Денису Пушиліну, якими він нагороджував представників вищого військового та політичного керівництва російської федерації, ключових колаборантів, а також співаків, акторів, блогерів та інших публічних осіб, які відкрито підтримують режим путіна.

Чесно кажучи, почувши цю новину я аж зніяковів - Національна поліція, Пушилін, нагородні пістолети, як це все пов'язано?

Тобто травматичні, а головне пневматичні пістолети контрабандним шляхом потрапляли до України, в Україні перероблялися на бойові і далі передавались Пушиліну, щоб він нагороджував своїх друзів та путінських посіпак.

Мені відомо багато варіантів в який спосіб травматичні та стартові пістолети переробляють на такі, що здатні зробити постріл бойовим набоєм, але про те, що ними потім когось нагороджують - про це я дізнався вперше. Адже саме про це нам і повідомила Національна поліція, ба більше - вони стверджують, що в такий спосіб переробляли навіть пневматичні пістолети. І все це заради того, щоб Пушилін потім когось ними нагороджував. Потужна схема.

Одночасно з інформацією про повідомлення підозри Пушиліну нацпол повідомляє також про проведення обшуків по всій Україні. Підкреслює масштаб цієї спецоперації та керівну участь в ній Пушиліна також і повістка про виклик його до суду, яка оприлюднена на сайті офісу генерального прокурора:

Повістка Пушиліну

Щиро сподіваюсь, що Пушилін 5 лютого вчасно з'явиться на засідання Центрального районного суду міста Дніпра, щоб відповісти за свої брудні оборудки з нагородною зброєю.

Загалом, кілька разів проаналізувавши оприлюднену поліціянтами інформацію я дійшов висновку, що нам намагаються втюхати якусь мутну історію в якій все дуже заплутано і питань більше ніж відповідей. Травматичні пістолети, пневматичні … ніби вони не знають про існування схеми ввезення пістолетів запчастинами.

Але в будь-якому випадку ми маємо визнати, що повідомлення про підозру Пушиліну - це неабияке досягнення наших правоохоронців, за яке, сподіваюсь, кожен причетний з них отримає в нагороду нормальний пістолет якогось відомого іноземного бренду, а не лоховську переробку з пневмата, якими нагороджує представників вищого військового та політичного керівництва ерефії ватажок так званого ДНР Пушилін.

І навіть якщо раптом, Пушилін вирішить не з'явитися до Центрального районного суду міста Дніпра, я вважаю, що нашим правоохоронцям не треба здаватися без бою і зупинятися в боротьбі з брудними оборудками з нагородною зброєю!

Проте раджу перевести свою увагу з тимчасово окупованих територій Донецької області в Україну, в якій прихований ринок нагородної зброї квітне буйним цвітом просто під носом правоохоронців вже понад 30 років поспіль. І розпочати ви можете з кейсу Вадима Казарцева - кримінального авторитета на прізвисько Князь, якого після 12 років відсидки за вбивство хтось нагородив пістолетом CZ 75 SP-01.

Запевняю, вам буде зовсім не складно з цим розібратися, адже ми вже зробили за вас всю роботу - отримали відповіді від усіх причетних структур, подали заяву до ДБР, а коли вони не внесли відповідні відомості до ЄРДР і не розпочали розслідування навіть отримали рішення суду, який зобов'язав їх це зробити. Звісно рішення суду ДБР не виконало.

Тож саме час Національній поліції долучитися до нашої боротьби та з'ясувати, яким чином кримінальні авторитети і не тільки отримують в Україні нагородну зброю.

Бо поки, особисто у мене складається враження, що підозрою Пушиліну нас відволікають від когось з фігурантів цієї справи в Україні, яким з незрозумілих чи навпаки добре зрозумілих причин не хочуть оголошувати підозри. Ну а щодо Пушиліна - то він просто виявився гарним учнем: який перейняв українські диктаторські повадки «нагороджувати» пістолетами своїх та тих, хто занесе котлету.

Це ж та сама схема, яку ми спостерігаємо в Україні вже понад 30 років — в якій нагородна зброя стала привілеєм для обраних, а гарантоване Конституцією України право на самозахист для звичайних людей залишається порожнім звуком.

Ситуація виглядає абсурдно: правоохоронці «героїчно» воюють із Пушиліним у телевізорі, але вперто ігнорують незаконний обіг нагородної зброї у власних кабінетах. І поки вони імітують боротьбу, оголошуючи підозри недосяжним фігурантам, реальні герої війни лишаються в тилу абсолютно беззахисними перед криміналом та ворожими агентами.

Про це — в нашому наступному сюжеті. А я поки хочу закликати вас підтримати розвиток нашого каналу, звісно, якщо ви вважаєте важливим контент, який ми створюємо. Зробити це можна за допомогою функції спонсорства на Ютуб або підписавшись на нашу МОНОБАЗУ.

До речі, для всіх підписників МОНОБАЗИ у нас є подарунки та розіграші. Всі необхідні посилання ви знайдете в описі до цього відео. Ну і звісно підписуйтесь на сам канал та поширюйте наші відео.

НАПАДИ НА ВІЙСЬКОВИХ В ТИЛОВИХ МІСТАХ

Сьогодні нам доведеться вчергове говорити про безпеку тих, хто убезпечує нас на фронті - про наших військових. Безумовно найбільша небезпека чекає на них на лінії фронту, тому тил багатьма з них сприймається, як місце для відновлення та відпочинку.

Проте тенденція показує іншу, дуже тривожну реальність. Наші військові в мирних містах дедалі частіше стають мішенями різних категорій злочинців: від випадкових вуличних психопатів до завербованих агентів ворожих спецслужб. І спільним у всіх історіях є те, що в момент нападу наші захисники виявляються беззбройними перед злочинцями.

Так, ми вже неодноразово розповідали про напади на військових але будемо робити це й далі, адже вважаємо за необхідне нагадувати нашим захисникам про необхідність бути пильними та обережними навіть в тилу. Тож дві історії - одна у Києві, інша в Запоріжжі.

Почнемо з трагедії в столиці, яка сталася біля метро «Вокзальна». Згідно офіційного повідомлення прокуратури від 22 січня 2026 року - справу про вбивство військовослужбовця передано до суду. Обставини злочину шокують своєю цинічністю.

В квітні 2025 року 28-річний уродженець Черкащини познайомився з військовим неподалік станції. Згодом обвинувачений почав сварку, в ході якої побив військового, а коли той впав на землю та знепритомнів, зняв із потерпілого кросівки, взув їх та втік з місця злочину. Своє взуття нападник залишив біля потерпілого військового. Згодом побитий чоловік помер у медичному закладі. Обвинувачений під вартою, йому загрожує від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Але це ще не все. Цей злочин став можливим через системний провал. Справа в тому, що відносно цього ж чоловіка ще у жовтні 2025 року Шевченківським районним судом Києва було ухвалено рішення про застосування примусових заходів медичного характеру за вбивство собаки. Тобто за статтею «жорстоке поводження з тваринами» система вже визнала його небезпечним і таким, що потребує медичної ізоляції. Проте, попри наявність судового рішення, ця особа опинилася на вулиці в центрі міста, де її наступною жертвою став захисник України.

Цей факт ставить під сумнів те, що він отримає вирок, на який заслуговує, і не факт, що не з'їде на дурку і з часом знову не опиниться на вулицях наших міст. Також цей випадок ілюструє глибшу проблему: у тилових містах накопичується агресивний кримінальний елемент. Військовий, який звик до зрозумілих загроз на полі бою, у мирному місті стає вразливим. Він не чекає підлого удару від цивільного в людному місці.

Але держава, яка вже має на руках рішення суду про небезпечність такої особи не забезпечує її ізоляцію і водночас забороняє військовому мати при собі зброю самозахисту, тим самим робить його та всіх українців легкою здобиччю для будь-якого вуличного злочинця, а відеокамери зовнішнього спостереження, якими постійно хизується керівництво МВС в кращому випадку зафіксують злочин, але точно не захистять від злочинців.

Тепер перенесемося у прифронтове Запоріжжя, де затримали чоловіка, який, за даними слідства, намагався вбити українського військового на замовлення ФСБ росії.

За даними слідства, замовлення виконував 25-річний місцевий безробітний, який потрапив у поле зору російської спецслужби, коли шукав «легкі заробітки» в Telegram-каналах. Після «тестових» підпалів у місті окупанти наказали йому вбити офіцера ЗСУ — 23-річного командира взводу військової частини, який проходив реабілітацію після поранення на передовій. За даними СБУ, адресу запланованого замаху він отримав від куратора з рф. А щоб заманити військового «на локацію», ФСБ створила на сайті знайомств фейковий акаунт дівчини, яка запросила його на зустріч. А втім, замість дівчини в промзоні з’явився чоловік у балаклаві, який напав на військового зі спини й завдав йому шести ударів у ділянку шиї, грудної клітки, живота й правої ноги. Після цього нападник утік із місця події. Унаслідок глибоких колотих поранень потерпілого захисника шпиталізували до реанімаційного відділення, де він перебуває у важкому стані. Правоохоронці розшукали нападника протягом декількох годин після замаху: провели поквартирний обхід, відстежили записи з камер відеоспостереження, неподалік від місця скоєння злочину службовий собака Піксель помітив ніж зі слідами крові, який виявився знаряддям злочину. Врешті чоловіка затримали його у родичів, де він намагався «залягти на дно». Затриманому може загрожувати від 10 до 15 років позбавлення волі або навіть довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

Тож звісно добре, що в пошуку нападника були задіяні і камери відеоспостереження і навіть сам службовий собака Піксель, але погодьтесь - це все відбувалося вже після нападу, а не до нього. Тож питання самозахисту було та залишається мега актуальним.

І якщо ми поєднаємо ці два випадки, то побачимо цілісну картину. На наших захисників полюють гопники, завербовані ворогом агенти, проте державна політика продовжує наполягати на тому, що військовий у тилу має бути беззбройним. І заборона військовим та законослухняним громадянам мати при собі зброю самозахисту, аж ніяк не робить наші міста безпечніше, а лише полегшує роботу ворожим кілерам та вуличним мародерам.

Таким чином, за відсутності адекватного закону про зброю в умовах галопуючого росту злочинності всі громадяни України перетворилися на беззахисні мішені, та стали заручниками непрофесійності, безпорадності та безвідповідальності правоохоронців.

І саме тому, варто підтримувати діяльність тих, хто послідовно відстоює право громадян на збройний самозахист. Тож підтримуйте діяльність Української асоціації власників зброї. Єдиної в Україні профільної організації, яка лобіює ухвалення Закону про зброю, що передбачав би зокрема право українців на придбання та приховане носіння короткоствольної нарізної зброї.

І кожен з вас може допомогти діяльності Асоціації. Зробити це можна набувши членство в Українській асоціації власників зброї. Тим більше, що зараз саме час це зробити, бо триває розіграш 12 напівавтоматичних рушниць TUDORS серед членів Асоціації. Переходьте за посиланням в описі до цього відео, уважно читайте умови та зголошуйтесь до УАВЗ.

Але поки закону про зброю немає, а правоохоронна система працює в інтересах окремих осіб, ми отримуємо трагедії, які неможливо пояснити жодним офіційним пресрелізом. Те, що сталося в селі Нехворощ на Черкащині — це вибух, до якого система йшла роками. Вибух, що забрав життя п’ятьох людей: чотирьох поліціянтів та ветерана-фермера, і все це на тлі конфлікту з депутатом, який має російське минуле. Спробуємо розібратися, що там відбулося насправді.

СТРІЛЯНИНА НА ЧЕРКАЩИНІ: ВАЖЛИВІ ПОДРОБИЦІ

Сьогодні я спробую систематизувати всю наявну інформацію та розібратися в причинах перестрілки в Черкаській області в якій загинуло четверо працівників поліції та ветеран. Інформації буде багато, тож влаштовуйтесь зручніше.

Отже, про все по черзі. 27 січня, з самого ранку по внутрішніх каналах МВС була розповсюджена наступна інформація (оперативка), яка звісно не потрапила до ЗМІ. Наводимо її зміст із несуттєвими скороченнями.

27.01.2026, близько 09:40, в селі Нехворощ Черкаського району, працівники поліції здійснювали санкціоновані обшуки в межах кримінального провадження від 25.12.2025 за фактом замаху на умисне вбивство депутата Корсунь-Шевченківськоі міської ради Сторожука В.В. 

Перед початком проведення обшуку фігурант кримінального провадження Русінов С.С. зі зброєю з місця мешкання зник. 

Після прибуття до місця проведення слідчих дій додаткових підрозділів поліції, на відстані близько 800 метрів від місця проведення обшуку, розпочалася перестрілка між працівниками поліції та Русіновим С.С. За наслідками перестрілки 4 працівники поліції отримали проникаючі вогнепальні поранення, від яких ЗАГИНУЛИ, а саме:
 - майор поліції Бойко Володимир Сергійович, 1988 р.н. (перебував в однострої, зі зброєю, на службі);
 - ⁠майор поліції Флорінський Олександр Станіславович, 1984 р.н. (перебував в однострої, зі зброєю, на службі);
 - ⁠старший лейтенант поліції Половинка Денис Андрійович, 2003 р.н. (перебував в однострої, зі зброєю, на службі);
 - ⁠майор поліції Сафронов Сергій Олександрович, 1989 р.н. (перебував в однострої, зі зброєю, на службі). 

Крім того, старший лейтенант поліції (перебував в однострої, зі зброєю, на службі) отримав вогнепальне поранення ніг, з якими госпіталізований до лікувального закладу. Сам фігурант кримінального провадження також отримав проникаючі вогнепальні поранення, від яких ЗАГИНУВ. 

На місце події прибули керівники органів прокуратури, інших правоохоронних органів. Вирішується питання щодо визначення попередньої правової кваліфікації діяння та внесення відповідних відомостей до ЄРДР. 

Вже розуміючи, що таку подію приховати не вдасться керівництво Нацполу вирішило діяти на випередження та оприлюднити інформацію про трагедію, але подати її під необхідним для них кутом. Зокрема очільник поліції Вигівський на своїй сторінці у ФБ розмістив наступне повідомлення.

"Під час затримання фігуранта, якого розшукували за вчинення вбивства, він відкрив прицільний вогонь по правоохоронцях. Спецпризначенці поліції ліквідували вбивцю".

Як ми бачимо з підозрюваного у замаху на навмисне вбивство Сергія Русінова вже перетворили на фігуранта, якого розшукували за вчинення вбивства.

Далі в процес включилися ЗМІ та почали з'являтися деякі реальні та вигадані подробиці події:

Так само вперше з'явилася інформація про передісторію цієї події:

"Є в Корсунь-Шевченківському депутат міської ради і голова громадської організації – молодий, дуже завзятий і конфліктний. Очевидно, через його гіперактивність на нього було здійснено вже два замахи-попередження. Він звертався до поліції з проханням розслідувати цю справу. Поліцейські вирахували, хто за цим стоїть. Учора було винесено відповідне розпорядження, і сьогодні на місце виїхала оперативно-слідча група на затримання зловмисника". 

Своєю чергою під час короткого брифінгу Начальник Головного управління Національної поліції в Черкаській області Олег Гудима дуже стисло розповів про деякі подробиці трагедії та повідомив, що троє з чотирьох загиблих поліціянтів були учасниками бойових дій.

НАЖИВО | Брифінг Нацполіції | Четверо поліцейських загинули під час операції на Черкащині

Ближче до вечора ГУНП в Черкаській області на своєму офіційному сайті повідомило, що у домоволодінні Сергія Русіна був виявлений схрон зброї, боєприпаси, гранати, набої та близько чотирьох кілограмів наркотичної речовини:

Ну а тепер спробуємо розібратися з особами фігурантів цієї трагедії. Про загиблих поліціянтів інформацію знайти нескладно, адже поліція про них вже все розповіла, тому перейдемо одразу до ветерана Сергія Русінова.

Отже, 59 річний Сергій Станіславович Русінов. Його побратим, Ярослав Нищик на своїй сторінці у ФБ повідомив про нього наступне:

“З Сергієм Русіновим я служив під час повномасштабного і в 158, і в 198 батальйоні. Його списали за станом здоров'я. Мав особистий конфлікт з депутатом Корсунської міськради Сторожуком”. 

Згадав він також і про депутата Віталія Сторожука.

“Свій перший крок у політику Віталій Сторожук зробив ще у 2011 році – щоправда, не в Україні, а зненацька на горезвісному озері Селігер, у якості учасника не менш горезвісного Всеросійського молодіжного освітнього форуму. Селігерський форум, як відомо, був заснований російським Федеральним агентством «Росмолодёжь» та пропутинським молодіжним рухом «Наши». Інтернет-архіви зберегли світлину з цього селігерського дійства, де майбутній депутат міськради уважно дослуховується до виступу почесного гостя форуму – Володимира Путіна”. 

Детально про причину конфлікту між Русіновим та Сторожуком він не розповів, обмежившись лише деякими подробицями.

“Це Русінов спалив авто Сторожуку. Поліція інтерпретувала як замах на вбивство. Сторожук погрожував Русінову і навпаки. Дехто говорить, що Сторожук сам підпалив-підірвав своє авто, щоб підставити Сергія. Можливо. Але маю сумніви. Такі люди за копійку вдавляться. Сьогодні Сергій зробив свій вибір. Загинув сам. Вбив, за словами знайомих, хороших поліцейських. Чесних, нормальних хлопців. Хто у виграші? Сторожук. Хто з керівництва вирішив "висловити повагу" депутату і наполіг, що стаття із знищення майна стала замахом на вбивство?”

Трошки більше про депутата Сторожука та його конфлікт з Русіновим вдалося дізнатися з репортажу Суспільного.

З коментарів місцевих жителів під дописами у соцмережах вдалося дізнатися також, що Сергій Русінов був фермером та ветераном, а на його бізнес та землю поклав око депутат Сторожук. Дехто стверджує, що Сторожук сам підпалив-підірвав своє авто, щоб підставити Сергія.

Своєю чергою депутат Сторожук, вочевидь розуміючи, що справа в якій він замішаний набула загальнонаціонального значення і запахло смаженим вже по-дорослому, опублікував у себе на сторінці у ФБ Офіційну заяву:

«Триває досудове розслідування. Я перебуваю в Україні, відкритий до співпраці з правоохоронними органами та дію виключно в межах чинного законодавства. Будь-які публічні спекуляції, припущення або звинувачення, що поширюються в соціальних мережах, не мають жодного процесуального значення та лише шкодять встановленню об’єктивної істини». 

Але це ще не все. Через добу після трагедії побратим Русінова той самий Ярослав Нищик на своїй сторінці у мережі ФБ оприлюднив нову порцію інформації, яка без перебільшення має стати предметом прискіпливої уваги, як Міністра внутрішніх справ Клименка так і керівництва ДБР, СБУ та всіх інших компетентних органів:

Сергій Русінов

«Історія почалася у квітні 2014 року з жорстокого катування та вбивства журналіста Василя Сергієнка. Усі підозрювані у цьому злочині — люди з орбіти Геннадія Бобова, тодішнього народного депутата, місцевого латифундиста та "царька". Саме з його схемами словом і ділом боровся Сергієнко. У 2021 році справу передали до Києва, але там судовий розгляд фактично помер, і всі підозрювані опинилися на волі. Одними з найактивніших відстоювачів правосуддя були корсунці Олег Собченко та Сергій Русінов — племінник вбитого журналіста. Сергій воював у АТО, а з початком повномасштабної служив у ТРО, поки не був списаний за станом здоров'я та для догляду за лежачим батьком». 

Безкарність убивць Сергієнка — це корінь трагедії. Система не спрацювала тоді, що врешті призвело до того, що його племінник сам взяв до рук зброю.

«Депутат Віталій Сторожук, відомий відвідуванням путінських форумів, у раді був "рішалою" з земельних питань. У Русінова з ним був давній конфлікт через "дружбу" Сторожука з Бобовим. По поверненню з фронту Сергій зазнав наїзду: депутат намагався відібрати у нього землю. Сторожук дружив із керівництвом місцевої поліції та неодноразово пробував повісити на Русінова злочини, включно з інсценуванням підриву власного "Ауді"». 

Ми бачимо класичну схему: ветеран-фермер проти місцевого "царька", який має адмінресурс і тісні зв'язки з правоохоронцями.

«Питання до начальника поліції Гудими: як часто на вручення підозри їде група з трьох майорів, капітана та старшого лейтенанта? Чому офіцери роти особливого призначення ходили по селу і питали дорогу, якщо захід був плановим? Це не схоже на професійну операцію. Схоже, що документ про заходи малювали вже після трагедії, щоб прикрити себе». 

Такий склад групи для звичайного вручення підозри — це аномалія. Хто і який усний наказ віддав цим людям? У яку справу втягнули загиблих та пораненого поліцейського їхнє керівництво?

«У повідомленнях поліції — ні слова про обставини, зате одразу з'являються фото "схрону" та 4 кг наркотиків. Русінов і наркотики — це речі, які ніколи не бачились. Це спроба максимально змішати з болотом ім'я людини, яка вбила поліцейських, щоб виправдати провал командування та врятувати посаду начальника Гудими». 

Система завжди намагається очорнити того, кого не змогла зламати законно. Робити з ветерана наркодилера після його смерті — це найнижчий метод маніпуляції.

«Загиблих не повернути. Хлопців розміняли. На рівні чуток звучать 15 000 доларів, які мали допомогти Русінову потрапити за ґрати. Військові навчилися вбивати, і якщо інші методи не діють — до рук береться зброя. Це неправильний шлях, але найпростіший, щоб припинити несправедливість. Начальник поліції Гудима мав би вже давно отримати підозру, а не керувати далі».

Тож поліціянти виконували чийсь наказ. Тому відповідальність за ці п’ять життів лежить на тих, хто перетворив закон на інструмент для "рішал". Олег Гудима що найменше має піти.

Вже в наступному дописі спираючись на спілкування з місцевими жителями Нищик видав нову шокуючу порцію інформації:

«27 січня 2026 року понад десять бійців спецпризначення прибули до села Нехворощ для затримання Сергія Русінова. Проте операція з самого початку пішла не за планом: поліція навіть не знала адреси підозрюваного і ходила селом, опитуючи місцевих. Місцевого дільничного Олександра Шпака про заходи не повідомили. Поки група тинялася під двором, не виставивши чергових і чекаючи команди на виїзд, Русінов уже зайняв позицію в лісі з автоматом. Поліція не знала ні про бронежилет, ні про зброю ветерана». 

Просте запитання: як можна було відправити групу на затримання, не знаючи навіть адреси? Через таку неузгодженість людей просто підставили під удар.

«Трагедія сталася через збіг обставин: дільничні Шпак і Бойко випадково проїжджали поряд за іншим викликом. Русінов переплутав їх зі спецпризначенцями і відкрив вогонь. Майор Володимир Бойко загинув на місці. Пораненого Шпака Русінов пожалів, бо знав його особисто. Проте трьох офіцерів, які прибігли на постріли, він зустрів уже в засідці. Він цілеспрямовано добив їх з автомата та їхньої ж особистої зброї. Спецназ ліквідував Русінова лише після того, як основна група офіцерів була знищена». 

Це трагічний збіг обставин, який став можливим лише через повну відсутність координації. Поліцейські опинилися під вогнем там, де їх взагалі не мало бути.

«Чому підпал автомобіля Віталія Сторожука кваліфікували як "замах на вбивство"? Тільки така стаття дозволяла задіяти спецназ. При цьому поліція ігнорувала факти про самого "потерпілого". За наявною інформацією, депутат Сторожук має посвідку на проживання в Чехії, де його майно перебуває під арештом, а самого його шукають місцеві органи правопорядку. Чому Черкаська поліція обслуговує інтереси особи з такою репутацією?» 

Ми бачимо, що законну процедуру могли просто використати в інтересах людини з дуже сумнівною репутацією. Хто в керівництві поліції дав на це згоду?

«Загиблі офіцери мали статус УБД і бойовий досвід з 2014 року. Їх просто розміняли через халатне планування. В армії хороший комбат відповідає за все, навіть за шкарпетки бійця, що йде на позицію. В поганого комбата люди гинуть або йдуть в СЗЧ. Якщо полковник Олег Гудима офіцер, а не "трємпєль для погон", він має написати заяву на звільнення. Далі має працювати ДБР — по Гудимі, Сторожуку і кожному, чиї дії призвели до смерті людей».

Вже 30 січня, в інтерв'ю виданню Цензор нет Голова Нацполіції Вигівський вирішив ще раз прокоментувати вбивство поліціянтів на Черкащині та певною мірою підтвердив те, про що повідомив Ярослав Нищик раніше:

За його словами, слідчі та оперативники за силової підтримки бійців спецпідрозділу поліції прибули в село для обшуків в особи, яку підозрювали у скоєнні тяжкого злочину.

"На місці поліцейські повідомили йому щодо початку проведення слідчих дій. Поліцейські були готові до будь-якого розвитку подій. І в тому числі до вогневого контакту. Це були бійці спецпідрозділу, які мали бойовий досвід. З ним спілкувалися спокійно, з урахуванням його статусу ветерана війни. 

Втім він забарикадувався та не йшов на контакт. Тож поліцейські запросили до спілкування його побратимів. У цей час - і саме ці хвилини стали критично важливими – він непомітно покинув територію домоволодіння та влаштував засідку біля дороги у лісистій місцевості".

За словами Вигівського побратими його не знайшли у будинку та виявили бажання, щоб понятими під час обшуку були представники громади, на пошук яких поїхали поліцейські офіцери громади. Саме вони стали першими жертвами підозрюваного, який розстріляв їх авто впритул - одного вбивши, а іншого поранивши.

"Після чого підійшов до пораненого впритул і хотів застрелити. Коли наш поліцейський зазначив, що він місцевий ПОГ (поліцейський офіцер громади), і підозрюваний його впізнав, нападник сказав йому "Ну добре, живи", і пішов у засідку".

За словами Вигівського Стрілянина в поліцейських офіцерів громади сталася за 500 метрів від будинку підозрюваного.

"Коли спецпризначенці, реагуючи на постріли, прибули на місце злочину, він із засідки розстріляв поліцейських. При тому, коли наші поліцейські спецпризначенці вже стікали кровʼю, але ще були живі, він їх впритул дострілював. Врешті стрільця було ліквідовано". 

Вигівський вважає,що у медіа зараз дехто "героїзує" цього ветерана.

"Я читав коментарі та думки різних активістів та блогерів. Багато хто не бачить у ньому холоднокровного вбивці, який розуміючи, що людину вже поранено, умисно та холоднокровно їх добивав. Ми з повагою ставимось до усіх військових та ветеранів, яких немало і серед поліцейських, але бойовий статус не є виправданням вчинення умисних вбивств, ще й із такою жорстокістю".

Відверто сумна та заплутана історія, товариство, в якій треба обов'язково встановити винних та притягнути їх до відповідальності. І винних треба шукати серед живих, а не мертвих, бо за кожною такою трагедією стоїть конкретне прізвище, ім'я та по-батькові. І точно не можна всю провину покласти на Сергія Русінова.

Безумовно ця подія зобов'язує ДБР, СБУ та інші компетентні органи ретельно вивчити ситуацію, що склалася в поліції Черкаській області. Я б навіть порадив народним депутатам створити ТСК. Бо за наслідками цієї трагедії обов'язково мають бути вжиті і кадрові заходи. Подивимось як будуть розвиватися події.

А поки хочу поставити керівництву Національної поліції та МВС кілька запитань:

Згадаймо дані оперативки наведені на початку сюжету - поліціянти приїхали на санкціонований обшук в межах кримінального провадження від 25.12.2025 за фактом замаху на умисне вбивство депутата. Але в єдиному судовому реєстрі станом на 31 січня ухвали про проведення обшуку у цій справі нам знайти не вдалося, чи була вона взагалі?

Якщо в реєстрі немає ухвали на проведення обшуку, тоді хто та з якою метою відправив працівників поліції до помешкання Сергія Русінова?

Чи дійсно є звичайною практикою проведення обшуку трьома майорами та двома старшими лейтенантами?

Чому нам не кажуть про те, чи були у складі групи слідчі та представник прокуратури?

Чи здійснювалась відеофіксація обшуку? Такі слідчі дії як обшук ПОВИННІ фіксуватися на відео від першої миті до останньої, де ці записи?

Чи були на загиблих правоохоронцях та інших залучених до операції особах бодікамери, а на їхніх службових автомобілях відеореєстратори? Може варто хоча б частково продемонструвати суспільству записи з них?

Я можу припустити наявність зброї в помешканні Русінова, зрештою це загальноукраїнське явище, з яким ви не знаєте як боротися, а я знаю. Але звідки у нього з'явилися наркотичні речовини в значних обсягах - зрозуміти складно. Внесіть ясність в це питання.

Скільки загалом правоохоронців брало участь в цій операції?

Хто саме застрелив Русінова?

І ще одне - невже ви вважаєте, що людина, яка в такому віці змогла знищити чотирьох, як ви кажете підготовлених офіцерів, а одного важко поранити була не здатна здійснити один результативний замах на депутата? Ви серйозно думаєте, що ми в це повіримо?

Що у вас там відбувається? Кому ви взагалі служите?

Я навмисно не став виводити на екран коментарі людей, під дописами в соціальних мережах, адже всі вони майже одностайно висловлюють жаль лише з приводу загибелі Сергія Русінова. А такої кількості прокльонів у бік Національної поліції навіть мені не доводилось бачити, хоча повірте - я в матеріалі. Навіть під репортажем з поховання поліціянтів негативних коментарів в рази більше.

Для МВС та керівництва поліції - така реакція людей має бути дуже тривожним навіть не дзвінком, а набатом, але здається вони навіть не зрозуміли чому Русінов дострілював поранених поліціянтів.

Шановні, вам треба терміново з цим щось робити, бо ви вже не вивозите, а з поверненням хлопців з фронту, які мають загострене відчуття справедливості, для вас все може стати значно гірше. Думаю, що зараз саме час це усвідомити.

Хоча, дуже не певен, що у поточному стані ви здатні реформувати себе самостійно, але знайте - в такому вигляді - ви точно не сприймаєтеся громадянами України. Тож болюча для вас реформа - неминуча.

А від себе додам наостанок лише одне - сумно, товариство, сумно. Загинуло п'ятеро громадян України. Не можуть громадяни України вбивати громадян України. Вбивати треба ворога, який прийшов на нашу землю. Співчуття всім родинам загиблих.

Товариство, на сьогодні це всі факти без ілюзій. Тож поширюйте це відео. Зголошуйтесь до Української асоціації власників зброї та Мережі вільних людей. Підписуйтесь на цей канал та підтримуйте його на Монобазі. Всі необхідні посилання ви знайдете в описі до цього відео.

І пам'ятайте — вільні люди мають зброю.

Далі буде.