Ярослав Слівінський

Я також офіцер запасу, тому я вас зрозумів. Мені також відмовив комісаріат. По ходу треба чекати мобілізації. Або поїхати до командира конкретної в/ч. і домовитись з ним про його клопотання перед комісаром щодо персональної мобілізації. Або забити на все і поїхати в Український добровольчий корпус ПС чи в інші добровольчі батальйони будь-ким, хоч рядовим. Однак я чув, що незважаючи на майже щоденні втрати, до них також черги. Щодо курсів, то я мав на увазі, що на них можна отримати нові навички тактичної підготовки, які будуть цікаві навіть спеціалістам. Крім того, на них тепер проводять дуже важливу підготовку з тактичної медицини (!). Як кажуть: вік живи, вік учись.

Руслан, вам потрібно самостійно чи з однодумцями зібрати кошти і відвідати такі курси Київського легіону чи Народного резервіста (Олексія Арестовича, див. Facebook), а потім організувати це в Херсоні. Це не просто, але ви не будете першим у цій справі. Пам'ятайте основне правило Майдану - самоорганізація. Або, як мінімум, знайдіть всіх доступних військових спеціалістів в Херсоні та обговоріть це з ними, залучайте юристів. Не забувайте про Інтернет. Шукайте на YouTube tactical (shooting, drill, training, survival, тощо) та crossfit. Якщо чекатимете, то нічого не матимете. Удачі.

Народне ополчення потрібне. Але і підхід до його створення має бути грамотним. Наразі нашу армію ще не реформовано. Структурно, наша армія є нащадком армії СРСР - з іржавими принципами управління, дешевими підходами до забезпечення, відкатами та дурнями-генералами, і вона просто не призначена для сучасної війни, з її миттєвим розгортанням подій, високими технологіями та терористичними методами ведення бойових дій. ЗСУ, НГУ, МВС, СБУ, ДПСУ, народне ополчення, самооборона чи ДГФ, закон про зброю для громадян - це має бути єдиним і гармонійним комплексом. Аби не створювали ще один колос, фантом чи Бермудський трикутник, я якому щезають мільйони.

Наведені цифри не є приводом для хвилювання. Фіни в 1939 році розмололи в м'ясо всю радянську військову міць. Мізерну за територією Чечню російська армія перемогла лише з другого заходу, загнавши туди майже всі свої боєздатні частини, роками знищуючи авіацією та артилерією майже всі населені пункти разом з мешканцями. Як воюють москалі, і як Москва цінує свого солдата ми всі чудово знаємо. Всіх своїх промоскальських зрадників ми знаємо поіменно. Чого нам хвилюватись? Ми спокійні, як океан на світанку.

Строкова служба можлива тільки в таких країнах, як СРСР та КНДР, де вся економіка та життєвий устрій заточені під ВПК. Але навіть такий тип масової армії (масової не значить професійної) не відповідає сучасності. Всі воєнні конфлікти після Другої Світової показують, що вже не буде масових атак піхоти з криком "Ура!" та проривів танкових корпусів на глибину фронту противника. Технології зовсім інші. Якщо ми говоримо про сьогодні, то маємо розуміти, що наша армія, щоб відповідати сучасним викликам має бути супер-професійною, а це можливо тільки якщо в ній добровільно служитимуть ентузіасти. Крім цього, Швейцарська модель - це не строкова служба, а резервістська, тобто по-життєва. Зовсім інший підхід та засади і, крім того, в них також є професійна армія. А свиней від корита при строковій служби ми ніколи не відженемо.

Будемо розсудливими, панове! Відсоток адекватних прикордонників в ДПСУ приблизно той самий, як в МВС адекватних міліціонерів: вони ніби є, але їх мало хто бачив. Вся система ДПСУ імені Литвина є ураженою корупцією і не піддається лікуванню, тільки знищенню. Литвин - підпільний мільярдер, і в ДПСУ все заточено під качання бабла: від штатно-посадової структури до організації тилового забезпечення. Литвин-молодший, незважаючи на Майдан, до цього часу благополучно дерибанив кордон під прикриттям свого старшого братика. Про яку відповідність воєнному часу він говорить?! Нехай Порошенко протре очі та дасть команду на арешт того сучого сина та його братиків якнайшвидше, бо інакше там нічого адекватного не буде.

Усе ж таки вважаю, що строкову службу відновлювати не слід. Це одвічний дерибан бюджету та матеріально-технічних ресурсів для чиновників всіх рівнів. На цьому виросла військова корупція на в СРСР, наслідки якої ми відчуваємо по сьогодні. Крім того, який сенс заганяти тих, хто не хоче служити, хто буде уникати службу правдами та неправдами? Мова не про загальну мобілізацію, коли мають йти всі, незалежно від того: хочеш, чи ні, можеш, чи ні. Служити мають тільки за покликом, та після купи перевірок-тестів-заліків, бо дуже вже специфічний це вид діяльності - війна (найскладніший вид діяльності людини).

І батьків.

Про наш досвід автор все вірно пише. Однак це не просто досвід українських військових формувань, а історично сформована унікальна військова традиція. Ми не можемо ігнорувати той факт, що в нашій історії найбільш сильні та боєздатні військові утворення складались з людей, які з власної волі брали зброю до рук і були у війську рівноправними. Славне козацтво запорозьке по суті було об'єднанням вільних і самостійно озброєних людей. Козаку ніхто і ніколи зброю не видавав. Зброя була практично в кожній українській хаті: як не аркебуза, то лук, як не лук, то піка, як не піка, то шабля - це було традиційно, бо були дуже часті набіги татар, турок чи поляків, і кожен чоловік мав якось боронити себе та родину. Практично кожен чоловік був власником зброї, з якою і приходив на Січ, або здобував її сам у бою. Це потім, при московських царях, козаків знищили, а решту загнали в реєстри та різні імперські війська, народу зброю заборонили, ввели кріпацтво і насильне рекрутування. Але то не наше, бо ми надзвичайно свободолюбні. Тому і військо наше повинно бути добровільною справою. Адже у нас також є традиційними і гречкосії, які далі своєї хати воювати не хочуть. Але це теж непогано, якщо в кожній хаті гречкосія буде чи гвинтівка, чи автомат - вже свою хату він точно захищатиме. Крім того, варто взагалі розглянути доцільність існування радянської по своїй суті структури МОУ та системи підготовки наших вояків. Вона громіздка, насичена корумпованим, жирним і морально згнилим генералітетом, базується на формах та методах управління та функціонування ще МО СРСР (всі статути, всі настанови по суті є перекладеними та адаптованими з радянських), вона не відповідає ні нашій військовій традиції, ні реальним потребам підготовки воїнів, ні сучасним вимогам ведення війни. Потрібні адекватні та прогресивні підходи, що відповідають духу сучасного театру війни. Весь світ вже давно воює по-іншому.Тоді, при відповідних програмах та фінансуванні, сучасному підході до підготовки військ, у нас з'явиться доцільна за кількістю, надзвичайно професійна, добре озброєна і максимально ефективна армія: в це поняття я вкладаю всі роди військ, а також резервістів,ТО і НГ. До цього, закон про зброю для населення обов'язковий! Більше того, уряд має передбачити механізми заохочення громадян до придбання бойової зброї та допомоги у навчанні нею володіти. Таким чином, 350-400 тисяч професійного війська та до 10 млн. потенційних партизан, само-оборонців чи членів громадських формувань з відповідними правами. Досить солідно. Швейцарія обрала для своїх 7,6 млн. громадян та території шириною в 300 км ідеальний варіант. У них дуже специфічна і компактна територія з короткими дистанціями і тунелями, високогір'ям, і немає виходу до моря - ідеально для оборони. У нас зовсім не ті величини та показники по всім параметрам. Ми - найбільша країна Європи. Ми не можемо, як Швейцарія, закапсулюватись у своїх горах. Але взяти щось від них, мабуть, можна. Систему підготовки резервістів, приміром.

Хлопці з Krebs довели, що немає меж досконалості. Нашим військам якраз потрібне щось таке. Наш ВПК запросто здатен провести модернізацію штатних АК-74: ергономічні руків'я, планки Пікатінні, телескопічний приклад, колліматор, новий механізм фіксації магазину, щоб швидко скидати пустий і так далі. Ця модернізація матиме свою ціну, але вона не матиме значення з огляду на суттєве підвищення ефективності використання зброї солдатом на полі бою.

Саме так. У школах до цих пір навчають за громіздкою, перенасиченою непотребом, неадекватною до української традиції та історії програмою Табачника! Діти навчаються чому завгодно, тільки не тому що слід. В результаті вони не ідентифікують себе, як нащадків Великої української нації, не знають та не вміють елементарних речей, якщо, звісно, батьки не постараються. Але починати потрібно з себе особисто та своєї дитини прямо вдома: що говориш, як реагуєш, що робиш. Слово-діло, тоді жодна школа дитину не зіпсує. Я обрав шлях військового не із-за кіно, а тому, що я щоденно бачив свого батька та його службу.

Чи прийшов час для Майдану 3.0? Не на часі. Вважаю, що всім нам варто максимально посприяти чесним виборам президента, а там вже побачимо. Якщо Путін введе війська, то на певну глибину нашого тилу. Це значить, що за якісь дві доби величезна територія стане окупованою. Народ, думаю, почне самостійно розбирати всі довколишні склади та магазини, щоб воювати з ворогом. Якщо мене на той момент не мобілізують, то особисто я шукатиму найближче місце зберігання АК-74. Візьму безкоштовно, але по паспорту. Якщо не будуть давати - тоді варіант №2. =)

У тому й вся фішка. Але треба їх заставити прийняти такий закон - це питання нашого виживання.

Зараз законодавчо це можливо тільки у своїй хаті чи на своєму подвір'ї. Вихід у місто з метою відстрілу ватників є лотереєю. Як ти будеш доводити потім, що сам не ватник і не мародер? І як твій однодумець з сусіднього мікрорайону, який тебе в обличчя не знає, зрозуміє, що ти свій, і не пальне по тобі, як по ватнику? От якби якнайшвидше закон прийняти про зброю, тоді громада запросто об'єднується в народне ополчення за місцевим, вуличним, соціальним чи професійним принципом, маркує себе, і гуртом чи по-одному на законних засадах валить терористів хоч в своїй хаті, хоч на вулиці, хоч у полі за селом.

У Кузьмука відрижка савєцкава саюза? Чи йому мізки запліснявіли? Мобілізація цивільної авто-техніки в СРСР була економічно та конструктивно запланованою, бо вся техніка - і цивільна, і військова, була уніфікованою та мало чим відрізнялась одна від одної, взаємозамінність деталей була майже 100%. Що вони будуть експропріювати сьогодні? Сучасна техніка вся на електроніці, потребує високоякісне паливо та не зможе діяти за межами асфальту, за винятком окремих позашляховиків. Але все це до першого ремонту. Сотні моделей, десятки тисяч дорогих запчастин, які доставляються із-за кордону. Це утопія. Під час бойових дій бійці братимуть в цивільних машини без мобілізації, добровільно чи ні - війна є війна. Ось для таких випадків потрібно передбачити механізм компенсації з настанням мирного часу, щоб громадяни не божеволіли від стресу, а спокійно сприяли своїм військам. Крім цього, є позитивний досвід інших. США, приміром, використовує приватні цивільні фірми оборонної сфери, які готують, миють, пруть, чистять, доставляють, ремонтують і так далі - ціла інфраструктура логістики, щоб солдати тільки качались, тренувались та воювали. Такі фірми мають всю необхідну техніку та обладнання, навіть своїх приватних озброєних охоронців-контракторів для своїх об'єктів та караванів. І економіка працює і високий рівень зайнятості. А для бойових завдань потрібно розробити свої, українські, взірці техніки. Для цього у нас є мізки і виробничі потужності. А грабувати свій народ (навіть через закон) підло.