Правильно термооброблена пружина, виготовлена з відповідної сталі ніколи не просяде при нормальній температурі від стиску чи розтягу в робочому докритичному діапазоні. Тому поставлені на бойовий взвод курки чи заряджені магазини не "просадять" пружину ні через 10, ні через 100 років. Якщо ж пружина "просіла", значить вона бракована або неправильно спроектована. Пружини втрачають характеристики від кількості робочих циклів, а не статичного стиску чи розтягу.
Насправді, єдино правильна відповідь уже була озвучена Володимиром Звягінцевим. Для «холостого» тренування, щоб прив’язавши до курка мотузку та смикаючи за неї іншою рукою імітувати збивання прицілу внаслідок віддачі і, таким чином, учитись швидко відновлювати правильне наведення зброї на ціль. Ось як це описано в американській настанові «FM 23-35. Basic field manual. Automatic pistol, caliber .45, M1911 and M1911A1» (видання 1940 року), сторінка 43, секція 5, мій приблизний переклад:
«Щоб зімітувати самозарядну дію автоматичного пістолета, візьміть міцний шнур довжиною близько чотирьох футів і зав’яжіть один кінець навколо розширеної площадки для великого пальця на курку. Інший кінець шнура декілька разів обмотайте навколо кисті лівої руки. Шнур має бути достатньо довгий для того, щоб не заважати лівій руці вільно звисати, а правій, утримуючи пістолет під час прицілювання, бути повністю випрямленій. Щоразу, коли курок ударяє б’є по ударнику, швидкий ривок лівою рукою зводить його і, в той же час, збиває пістолет з лінії прицілювання. Такий збій дуже подібний до підскоку пістолета внаслідок пострілу бойовим патроном…». І так далі.
А ось що говорить «Настанова з ведення бойових дій для бійців спеціальних підрозділів територіальної оборони», видання МО України, 1992 рік, Частина 2, розділ 8 «Ведення пістолетного вогню в особливих умовах», сторінка 236:
«Ліквідація противника за допомогою пістолета повинна здійснюватись на дистанції не більше, ніж 8-10 метрів, і завжди серіями по 3-4 постріли. Після кожного пострілу зброю внаслідок поштовху віддачі буде підкидувати, тому прицільні постріли в серії будуть розділені так званими «періодами релаксації». При цьому вкрай важливо виробити навик, який буде максимально швидко повертати пістолет на лінію прицілювання. Для цього більшість курків армійських пістолетів (Mauser C96, Browning HP-35, MAB PA-15, VIS-35 та ін.) мають отвір, за який зав’язується мотузка, капронова струна або дріт. Інструктор, смикаючи за нього одразу після холостого пострілу стрільця, що тренується, імітує, таким чином, дію віддачі. Стрілець при такому тренуванні швидко вчиться наводити зброю на ціль після пострілу і вносить корективи у прицілювання».
Про аналогічні речі ще раніше писали Фірбірн і Сайкс, а потім, значно детальніше, Епплгейт.
Від себе додам, вже давно переконався на власному досвіді, що така методика дійсно працює, зокрема, в наших підрозділах ТрО. Ефективний швидкісний вогонь на близьких дистанціях іншим способом в умовах економії боєприпасів і не виробиш.
Как долго можно хранить ИЖ-27 во взведенном состоянии? Solution
Правильно термооброблена пружина, виготовлена з відповідної сталі ніколи не просяде при нормальній температурі від стиску чи розтягу в робочому докритичному діапазоні. Тому поставлені на бойовий взвод курки чи заряджені магазини не "просадять" пружину ні через 10, ні через 100 років. Якщо ж пружина "просіла", значить вона бракована або неправильно спроектована. Пружини втрачають характеристики від кількості робочих циклів, а не статичного стиску чи розтягу.
Зачем на в курках пистолетов отверстие? Solution
Насправді, єдино правильна відповідь уже була озвучена Володимиром Звягінцевим.
Для «холостого» тренування, щоб прив’язавши до курка мотузку та смикаючи за неї іншою рукою імітувати збивання прицілу внаслідок віддачі і, таким чином, учитись швидко відновлювати правильне наведення зброї на ціль.
Ось як це описано в американській настанові «FM 23-35. Basic field manual. Automatic pistol, caliber .45, M1911 and M1911A1» (видання 1940 року), сторінка 43, секція 5, мій приблизний переклад:
«Щоб зімітувати самозарядну дію автоматичного пістолета, візьміть міцний шнур довжиною близько чотирьох футів і зав’яжіть один кінець навколо розширеної площадки для великого пальця на курку. Інший кінець шнура декілька разів обмотайте навколо кисті лівої руки. Шнур має бути достатньо довгий для того, щоб не заважати лівій руці вільно звисати, а правій, утримуючи пістолет під час прицілювання, бути повністю випрямленій. Щоразу, коли курок ударяє б’є по ударнику, швидкий ривок лівою рукою зводить його і, в той же час, збиває пістолет з лінії прицілювання. Такий збій дуже подібний до підскоку пістолета внаслідок пострілу бойовим патроном…». І так далі.
А ось що говорить «Настанова з ведення бойових дій для бійців спеціальних підрозділів територіальної оборони», видання МО України, 1992 рік, Частина 2, розділ 8 «Ведення пістолетного вогню в особливих умовах», сторінка 236:
«Ліквідація противника за допомогою пістолета повинна здійснюватись на дистанції не більше, ніж 8-10 метрів, і завжди серіями по 3-4 постріли. Після кожного пострілу зброю внаслідок поштовху віддачі буде підкидувати, тому прицільні постріли в серії будуть розділені так званими «періодами релаксації». При цьому вкрай важливо виробити навик, який буде максимально швидко повертати пістолет на лінію прицілювання. Для цього більшість курків армійських пістолетів (Mauser C96, Browning HP-35, MAB PA-15, VIS-35 та ін.) мають отвір, за який зав’язується мотузка, капронова струна або дріт. Інструктор, смикаючи за нього одразу після холостого пострілу стрільця, що тренується, імітує, таким чином, дію віддачі. Стрілець при такому тренуванні швидко вчиться наводити зброю на ціль після пострілу і вносить корективи у прицілювання».
Про аналогічні речі ще раніше писали Фірбірн і Сайкс, а потім, значно детальніше, Епплгейт.
Від себе додам, вже давно переконався на власному досвіді, що така методика дійсно працює, зокрема, в наших підрозділах ТрО. Ефективний швидкісний вогонь на близьких дистанціях іншим способом в умовах економії боєприпасів і не виробиш.