Андрій Оврамець

Так не про це мова у статті. Вона про те, що піддатися паніці, істерії і бездумно виконувати всі так звані вимоги так званих керманичів - набагато гірше, ніж думати своїм розумом, раціонально і проявляти здоровий скепсис. Про те, що від паніки, від пов'язаних із нею проблем вимре набагато більше людей, аніж від самого вірусу. Про те, що чим жорсткіші і безглуздіші обмеження вводитимуть, тим халатніше вони виконуватимуться.
Вірус, безперечно існує і несе загрозу - цього ніхто не заперечує. Він може бути летальним, і, що найгірше, його поведінка і летальність мало прогнозована. Більше того, рекомендації урядів і схеми лікуваннія запропоновані медиками (до речі, людей з вищою освітою, 7+2 інституту і 20 років у професії, і т.д.) із розвинених країн можуть бути діаметрально протилежні. Що тут вже думати людям, далеким від медицини і біології?
Людство за свою історію переживало набагато страшніші епідемії, тим паче при незмірно нижчому рівні медицини. Але такої прив'язки життя суспільства до господарських процесів, причому, у глобальних масштабах, не було ще ніколи. Тому стаття також і про те, що зупинивши економіку ми гарантовано уб'ємо цивілізацію, тоді як вірус сам по собі, навіть без лікування, можливо, уб'є незначну частину людства.
І, якщо порівнювати, наприклад, США і Китай, в першому випадку - ніби хаос, поширення епідемії, але дотримання особистих прав і свобода вибору, а у другому - тотальний контроль, жорсткий карантин і вірус, ніби подолали, я, однозначно, виберу перший. Хоч би тому, що в умовах "інформаційного шуму" і невизначеності, життя в більшій мірі залежатиме від мого власного вибору, а не від дебілів нагорі.
Що ж до "кожен блогер - політик", то так було у всі часи, і в епоху Ціцерона, і ще раніше. Просто канали комунікації змінилися.

Дорога? Ну, не знаю... Вона навіть в Україні +/- 1200$ за дозволом і десь до 2000$ без нього. Для своєї якості - взагалі подарункова ціна, як на мене.

Я там зі свічкою, звісно, не стояв, тому нічого ствкрджувати не можу. Можливо і сам він їх придбав, мождиво підкинули, а, може, просто піариться - не знаю. Але те, що найчастіше підкидають саме патрони і гранати - факт. Бо їх, у разі чого, набагато легше списати. ТМ дістати поліції чи СБУ набагато важче :).

Думаю, як тільки отримаю авторські свідоцтва на певні модифікації СВТ, одразу візьмусь за К98. Планував закінчити за літо, але, узв'язку з карантином, відкладається на невизначений переіод :(. Якщо реалізую - Вам обов'язково скину фото.

Ну, так всі армійські гвинтівочні патрони тридцятого калібру - однокласники між собою. 7,62х54R, 30-06 Springfield, 7,62х51 NATO, 7,92x57, 303 British, 7,5?55 Swiss - мають, по суті, однакові балістичні характеристики. То і зброя під них по бойових параметрах практично однакова, різниця лише в ергономіці, надійності, технологічності і т. д. Вогонь же далі 600-700 м ні з Мосі, ні з Маузера в ті часи (та і зараз, загалом, також) малоефективний, можна гарантовано попасти лише в групову ціль, а не одиночну. Тоді стріляли на 200-400м, це гарантовано результативно, а далі, це вже із області солдатських байок і теорії імовірності.

Я, взагалі-то, говорив саме про шаблі, маючи на увазі одноручну холодну зброю :). І досліджував європейську статистику, десь від XIV до XX ст. Дадао - це, все-таки, більше дворучник. Щодо маси, 3 кг у якості одноручного будуть непідйомні для будь-якої людини, тим паче для азіата. Навіть для дворучного меча 3 кг - це верхня межа. В реальності все було набагато скромніше, 940-1350 г, ось: chinesemartialstudies.com, www.antiquechinesesword.com. Таким клинком двома руками дійсно можна було швидко і маневрено рубати. Стосовно численних випадків рубки голів, так це китайська пропаганда постаралась, в реальності їх гарантовано відрубували нерухомим полоненим.
Щодо дамаску - я говорив саме за дамаск :). Стосовно Басова - виходить, людина витратила все своє життя, аби узнати те, що і так було відомо науці уже років 200 :)? З булатом трохи краща ситуація, але і він програє з відривом інстументальним сталям. По трудоємності - якби булат дійсно мав такі легендарні властивості, він випускався би у промислових масштабах, виготовити його однозначно дешевше, ніж стелліти-побєдіти. А властивості булату давно перевірені, на сьогоднішній день промислові сталі впевнено обходять його навіть по "різучості", а по інших параметрах - і поготів. Ось класична праця Верховена:
www.tf.uni-kiel.de. Булат має незначну перевагу при твердості 41 по Роквеллу, але програє на 30%-50% і більше при твердостях 50-60.

Шкода, що не застрелив цю мексіканську макаку. Підляночників, які нападають з-за спини, тим паче, з кастетом, треба вбивати на місці.

Стаття - супер, просто шикарна. Все банально, по 100 разів пережовано, але актуально на всі часи. Особливо для країни, де якихось 30 років назад заряджали воду від телевізора і відміняли наради на режимних об'єктах, щоб встигнути на "Рабиню Ізауру".

Так ламають списи в Інтернетах якраз ті, хто не знає теорії і далекий від науки. Але купив собі ружбайку і стріляє, не розуміючи принципів. А потім дивується результатам. Думаю, 99% публіки з форумів типу guns.ru навіть найпростіше дифрівняння не розв'яжуть :). Зате вважають себе експертами. А нормальним конструкторам і спеціалістам все давно відомо. Якби ствол був абсолютно жорсткий, то довжина не мала би взагалі ніякого значення. А з реальними матеріалами, за інших рівних умов коротший ствол буде коливатися з меншою амплітудою, відповідно і розсіювання буде меншим. Відносно довгі стволи використовують, щоб розігнати кулю до максимально можливого для даного заряду швидкості, але, щоб забезпечити жорсткість, їх роблять товстими. Модна взяти "швидкий" порох, це зменшить довжину ствола, але тоді буде швидше "згорати" ствол. Тому шукають компроміс.
Ось тут, хоч і на любительському рівні, але методично правильне порівняння кучності:
www.thetruthaboutguns.com.
Взагалі, давно планував накатати статтю на цю тему, ось там усе розкладу "по поличках" з математичними викладками і практичними результатами.

Мося, якщо її не порівнювати з аналогами - може бути. Коли просто стоїть у сейфі для душі або висить на стіні - то прикольна. Але, якщо активно стріляти - то некомільфо. Із чотирьох "легендарних" гвинтівок (Мосінка, К98, М95, SMLE), Мосінка - найгірша, і по надійності, і по точності (з усіх періодично стріляю, а перші три є у власності, маю з чим порівнювати). На Заході популярна як колекційний зразок і тому, що дешева - до кризи можна було за 30$-50$ купити. Затвор просто розбирається, але ломучий і складний у виробництві. Його і не модернізовували, бо це не мало сенсу. Якщо маузерівський затвор копіювали багато разів, то мосінський - не пригадую. Доволі крихка у нього конструкція з несиметричним прикладенням сил, по міцності до Манліхера дуже далеко. Дебільний запобіжник. А що заважало зробити двохрядний магазин, як у SMLE? Штик збоку, а не у вертикальній площині - це взагалі геніально :). Патрон застарілий ще у 19 столітті. Тоді, можливо, і стріляли до такого розгару, але навіть у Першій світовій гвинтівка стільки не жила, кілька сотень пострілів - уже рекорд. Розгар - це хвороба тирів і полігонів, а не поля бою. Єдине пояснення - дешевизна і технологічна відсталість...

В тому то й справа, що у СВД завжди були конкуренти, які за більшістю, а то й усіма характеристиками переважали її. Скажу більше, в Союзі почали серйозну розробку самозарядної снайперки лише після "пендаля", тобто після того, як в НАТО з'явилася така зброя. Але СВД виявилась застарілою ще на момент своєї появи. FN-49 і FN-FAL конкурують з нею по точності, не будучи задумані, як снайперські, при цьому мають вищу надійність і ергономіку. Навіть М14 з її жахливою і ненадійною автоматикою виносить СВД "в суху". А лідери - AR10 чи G3, навіть рядові, легко видають у 2 рази вищу кучність, ніж СВД, тому й мають штатне кріплення для оптичного прицілу. Щодо конкретної точності і кучності СВД, то я ніколи не зустрічав екземплярів, які би видавали щось близьке до 1МОА, навіть 2МОА це величезна рідкість. А пройшло через мене їх більше сотні точно. В тому числі, і міфічних перших випусків. Кращі результати у серіях з 5 пострілів це 7-8 см спортивним або 10-12 валовим патроном. Не чув я про "мінути" і від інших людей, які з ними реально працювали. В основному, такі байки йдуть від "теоретиків" і мисливців. Мінуту СВД може видати лише у серії із 2-х пострілів, та й то рідко :). Якщо знаєте в Україні власника "мінутної" СВД, готовий йому запропонувати парі проти :).

О, про цей, дуже поширений міф, чомусь забув, дякую! Саме так, вибірка матеріалу завжди зменшує міцність і збільшує гнучкість. В першому наближенні міцність пропорційна кубу товщини. На мечах зрозуміло - вони зменшують масу, покращують баланс, незначно знижуючи міцність. А на ножі ліплять доли, в основному, майстри-недоучки, які ТМ, ТММ і ОМ не вчили, навіть у ПТУ. Потім такі "мастаки" ще й критикують армійську холодну зброю, яка, як правило, прорахована відповідно до науки.

Не бачив на власні очі поранень від 5,7, але від 5,56 і 5,45 надивився достатньо. Вони, отримані зблизька, набагато страшніші і від .45, і від .357, і тим паче, від 9х19. Так що мексіканським лікарям можна вірити.

Так і перетворює. На тих дистанціях, на яких .223 куля ще має швидкість, більшу від 700-600 м/с, вона набагато страшніша від .45, їх навіть порівнювати несерйозно. При попаданні у м'які тканини ламає гідроударом кістки, не зачепивши їх напряму, може запросто відірвати кінцівку.

В Інгремі така штука є штатною, давно і безплатно :).