Чи такий незамінний 6мм Creedmoor? Альтернативи популярному патрону
Патрон .308 Win (перший зліва) поклав початок низці патронів меншого калібру. Зверніть увагу на те, як патрон 6,5 Creedmoor (третій зліва) відрізняється від .260 Rem і 6мм Creedmoor (четвертий зліва).
Новий гвинтівковий патрон 6мм Creedmoor зараз буквально розриває всіх на змаганнях зі стрільби на дальні дистанції. Він також добре підходить для полювання на антилопу, оленя і навіть лося – але з цим усім справляються і його більш дешеві та перевірені конкуренти.
Патрон 6мм Creedmoor побудований на базі патрона 6,5 Creedmoor, з більш обтиснутим дульцем гільзи. Він був створений на прохання колумніста журналу Outdoor Life Джона Сноу, який попросив компанію Hornady адаптувати патрон під калібр 6мм.
У результаті вийшов чудовий патрон для змагань Precision Rifle Series, де головний приз отримає той, хто швидше за всіх закриє мішені з дистанції 1300 ярдів. Для цього завдання потрібен патрон з пологою траєкторією польоту кулі, з хорошим опором вітру і помірною силою відбою. Патрон 6мм Creedmoor з довгою кулею із високим балістичним коефіцієнтом в парі з гвинтівкою AR-10 добре підходить для цього завдання.
Зліва направо: 240 Wby. Mag., 6mm Rem., 243 Win. і 6мм Creedmoor. Гарні мисливські патрони, але 6мм Creedmoor краще підходять для змагань.
Повернемося до історії створення патрона:6,5 Creedmoor – це майже двійник патрона .260 Rem, скат гільзи якого трохи зміщено назад, завдяки чому збільшується довжина дульця. У результаті внутрішній обсяг гільзи зменшився на 5%, ніж у .260 Rem.
Також патрон 6мм Creedmoor можна порівняти з .243 Win, який зі свого боку є варіантом .308 Win з більш обтиснутим дульцем гільзи під кулю калібром .24. За цими факти можна зробити висновок, що за характеристиками новий патрон 6мм Creedmoor аналогічний патрону .243 Win. Обидва патрона виштовхують кулю вагою 100-108 гран зі швидкістю приблизно 900 м/с зі ствола завдовжки 24-26 дюймів. Так само як і старий патрон 6мм Rem.
Патрон 6мм Creedmoor призначений для точної стрільби з дальньої дистанції.
«Навіщо стільки варіантів патрона .243 Rem?» запитаєте ви. Вся справа у точній настройці. Кожен з цих патронів добре підходить для полювання, але якщо ви плануєте брати участь у змаганнях – вам потрібен 6мм Creedmoor.
Кулі Sierra 85-gr. HP, Nosler 80-gr. BT і Scirocco 90-gr. Boat Tail призначені для стволів із кроком нарізів 1:10. Кулям з високим балістичним коефіцієнтом Hornady 108-gr. ELD Match і Berger's 115-gr. VLD Target потрібен ствол із кроком нарізів 1:8 або 1:7.
При використанні патрона 6мм Creedmoor також важливо враховувати крок нарізів ствола. Кулі з високим балістичним коефіцієнтом потрібен більш «швидкий» крок нарізів, ніж у традиційних гвинтівок із кроком 1:10/9.
Довгі кулі, на які повинен звернути увагу стрілець з табору 6мм Creedmoor:
- Berger 115-gr VLD Hunting (Б.К. .568, крок 1:7)
- Sierra 107-gr MatchKing (Б.К. .547, крок 1:8)
- Sierra 110-gr MatchKing (Б.К. .617, крок 1:7)
- Nosler 107-gr Custom Competition (Б.К. .525, крок 1:8)
- David Tubb DTAC 115-gr Closed Nose (Б.К. .590, .620, крок 1:7)
Патрон .243 Win був розроблений за часів, коли кулі ще не були такими довгими. В результаті, стволи із кроком нарізів 1:10 не зможуть стабілізувати кулю з високим балістичним коефіцієнтом.
Висновок
Якщо вам потрібна мисливська гвинтівка калібру 6мм – вибирайте традиційні варіанти під патрони .243 Win., 6мм Rem. або .240 Wby. Але якщо ви шукаєте гвинтівку, яка зможе впоратися з довгими і ефективними кулями з пологою траєкторією польоту для стрільби з дальньої дистанції – обирайте 6мм Creedmoor. Він незабаром стане найпопулярнішим патроном калібру 6мм.
Я би виділив наступні явні переваги Крідмора перед іншими із цієї четвірки патронів.
1. Велике відносне видовження кулі (найбільше з усіх у чотирьох представлених набоїв) найкраще зберігає енергію на траєкторії.
2. Відсутність закраїни у гільзи чи пояска (як у 240 Wby. Mag) забезпечить безвідмовність подачі з магазину у самозарядній – основній армійській – стрілецькій зброї.
3. Мала конусність гільзи дозволяє застосовувати його не лише у системах з відводом газів, але і у системах із роликовим чи ексцентриковим заповільненням. Цим досягається найвища серед самозарядних систем зброї кучність, зумовлена відсутністю реакції газового двигуна (мінімум паразитних коливань зброї).
4. Також, малоконусні гільзи дозволяють конструювати магазини з великим радіусом, близькі до прямокутних (як у ФАЛ чи М14), що, знову ж таки, забезпечує безвідмовність таких магазинів.
Готов оспорить утверждения:
1. Это как плюс, так и минус. Удлиненные пули больше подвержены влиянию бокового ветра.
3. Наилучшую кучность показывают полуавтоматические системы без газового поршня вообще. Т.е. AR-10 и подобные.
4. Отказоустойчивость тут не ключевой фактор, т.к. магазины большей кривизны (типа АК) также весьма надежные. Более важный фактор - эргономика. Такие магазины более компактые и их удобнее размещать в подсумках.
О, дискусія по ділу завязується! Що ж, по-порядку.
1. Є така біда, згоден. Проте я писав про збереження енергії, а не про знос вітром. Якому, до речі, піддаються і «короткі» кулі, просто в меншій мірі. От, грубо порахував, при збільшенні довжини кулі до максимально допустимого, без зриву у прецесію (1:5), у порівняні із стандартними (1:3 і 1:3,8), бічна парусність збільшиться всього лише на 13%-21%, тоді як коефіцієнт збереження енергії на дистанції 1000м зросте в 1,35-1,6 разів, тобто на 35%-60%. Перевага в енергії, як на мене, з головою перекриває цей недолік. Прикметно, що так само думають і військові провідних армій світу, оскільки всерйоз ідуть обговорення щодо прийняття боєприпасів з максимально допустимим (1:5) подовженням відносно діаметру.
3. Системи з прямим відводом, а точніше – її модифікація по схемі Стоунера, на даний момент є найбільш надійними із самозарядок, в тому числі і серед снайперських (марксманських). Але вони, у порівнянні з роликовими, все ж таки мають деформацію ствола у вертикальній площині, зумовлену реакцією потоку газів. Хоч і незначну. Цікаво, що в початкових патентах Стоунера (з якими і Ви можете ознайомитись) газовідводів було 2 – симетрично розміщених відносо осі ствола у вертикальній чи горизонтальній площині – якраз для компенсації такого явища. Із усіх армійських само зарядок найточнішою є швейцарська STG-57 і її матчева модифікація AMT – якраз по схемі Форгріммера з роликовим затвором. Що й зрозуміло – імпульс відкату затвору лежить на одній прямій з імпульсом кулі, інших збурюючи імпульсів до вильоту кулі зі ствола немає. Зі свого досвіду скажу, вона не просто точна, а феноменально точна для армійської масової гвинтівки. Вкластися у 1,5-1 МОА навіть сюрпласним патроном абсолютно не є проблемою. І це - незважаючи на тонкий, як у СВД, ствол, до якого ще й кріпляться сошки. Також можу додати сюди PSG – сам не стріляв, але бачив результати на змаганнях, вони вражають. Зворотня сторона – така зброя дуже складна і дорога у виробництві, вся затворна група фрезерована, а цапфа із прискорюючими вкладками для роликів – полірована (як і самі ролики) і не бажана їх взаємозаміна. Плюс обов’язкові канавки Ревеллі у патроннику і неможливість зробити затворну групу легкою, як у АР-10. Проте для масового забезпечення армії, згоден, схема Стоунера є ідеальною і максимально технологічною.
4. А ось тут не згоден. Від магазину залежить 80%-90% надійності самозарядної зброї. Якщо бойова зброя не надійна, інші переваги уже не мають значення. Спортивна і поліцейська – інша справа, але для бойової надійність понад усе. Надійність магазинів АК, чесно кажучи, не фонтан – менше і по ресурсу, і по стійкості до забруднення, ніж окремо сам автомат. Більш-менш прийнятна надійність забезпечена «в лоб» пружиною великої жорсткості. Це і власний досвід, і звіти полігонних випробувань по конкурсах 40-х, 60-х і початку 90-х років. Магазини від, скажімо, FAL і G3 значно надійніші при менш жорсткій пружині і більшій масі патронів, що подаються.
+500! По всем пунктам!
И на сколько конструкции затворов SIG-овких винтовок, отличаются от H&K-их?
У затворах G-3 і STG-57 спільна лише ідея – гальмування роликами з плечем важеля у співвідношеннях приблизно 1:3,8 – 1:4. Реалізація затворів у «металі» зовсім різна – округла у G-3 і прямокутна технологічна у STG. Затвор у ЗІГ значно масивніший, більший, солідніший, очевидно, маса затвору і личинки розраховувалася під мінімальний удар у задньому положенні. В результаті такого підходу ролики при відкаті назад і співударі з торцем прикладу не так сильно розкриваються і не розбивають ствольну коробку, як на G-3. Принаймні, на всіх G-3, які я бачив, у ствольній коробці є вм’ятини від роликів глибиною 1-3 мм. Не допомагає навіть штатний буфер відкату. На STG-57 такого не помічав.
Крім того, у швейцарця зовсім інший принцип екстракції гільзи – здається, такий не використовується на жодній іншій армійській зброї, принаймні, більше ніде не зустрічав. Гільза «виштовхується» з-під зачеплення із зубом екстрактора затвору бічним ударом по денцю підпружиненим екстрактором при відході затвору назад. В результаті цього гільза вилітає не дульцем вперед, а задньою частиною і майже не обертається в польоті. Очевидно, швейцарські конструктори вже знали про проблемне екстрагування гільз у G-3, НК-5 і пов’язану з цим надмірну жорсткість пружини зуба екстрактора для подолання цього явища, тому вирішили повністю переробити цей вузол. Дуже правильно, як на мене. Взагалі, незвична, але напрочуд грамотна схема.
А Вам вкотре спасибі за оцінку :).
Спасибо за ответ(как обычно - грамотный и обстоятельный).
Если с устройством G-3, всё более-менее понятно (в сети - достаточно её чертежей и схем). То, к моему немалому удивлению, с материалами по STG-57 - дела обстоят, достаточно печально...
Что касается самозарядной снайперской (именно!) винтовки, то, мне она представляется не газоотводной, а, инерционной, лафетной конструкции (с коротким ходом блока - ствола с ресивером и прицелом, и затвора), с запиранием ствола не поворотным затвором, а - Блазеровской цангой. (Я, просто в восторге, от этой их конструкции. Как Вы, от Стоунеровской.)
По STG вся детальна інформація, в основному, французькою і італійською мовами (Швейцарія все-таки). Тому значно менше індексується пошуковими сервісами Інтернету.
Хоча дещо є і англійською:
www.tapatalk.com
Ну, лафетна схема взагалі поза конкуренцією – балістичні стволи на тестових станціях для відстрілу патронів на кучність монтуються саме на таких відкатних лафетах. От тільки маса гвинтівки за такою схемою буде малопідйомна для польового використання.
Поворотний затвор, навіть стоунерівський, із 7-ма виступами – далеко не найоптимальніший спосіб, згоден з Вами. Цанга – так, краща, але досить складна у масовому виробництві. Менше тертя забезпечили б ролики, як у G-3 чи STG-57, але з відкриванням від газового рушія.
А ще є ось такий шариковий затвор фірми Heym, мабуть, найменші втрати на тертя, але дуже складний у виробництві (протилежний упор у муфті ствола, сам затвор дуже простий):
huntforever.files.wordpress.com
Насколько я помню, то, Хеймовский затвор, это - ихний "ответ Чемберлену", то бишь - Блазеровскому (не имеющему конкурентов, как по надёжности запирания, так и по прочности). К указанным Вами недостаткам Хеймовского затвора, можно добавить ещё и достаточно высокую вероятность утери шариков при разборке и сборке. Жаль, что Блазер не производит винтовок ни под .375 СТ, ни под .338NM. В принципе, при той скорости перезарядки, которую можно достичь с этим затвором, актуальность самозарядок - снижается, практически до нуля...ИМХО
В блейзерівському затворі мені трохи не подобається те, що пелюстки цанги є одночасно і пружинами. Тобто, працюють і на розтяг, хоч і незначно (при відкриванні), і на згин. Потенційно, це може призвести до такого (хоча там причини досить мутні):
www.africahunting.com
Крім того, довжина цангового затвору жорстко залежить від зусилля на згин пелюстків – якщо затвор зробити коротким, закриватися-відкриватися буде туго або може поламатися цанга. Не знаю, чого вони не зробили замість суцільної цанги незалежні личинки, як на Gewehr-43 – замість двох декілька по колу і проблема була би вирішена.
Щодо актуальності – для снайпера, так, маючи «болтівку» з таким затвором, самозарядка уже неактуальна. Але для піхотинця-марксмена – однозначно, потрібна.
Боже избави! Свят, свят, свят! Я ни коим образом не против "марксманских самозарядок" и "штурмовых" карабинов, с созможностью ведения непрерывного огня и, достаточно прочными для того, чтобы, в случае чего, их можно было использовать и как "оружие ударного действия"(буквально)!
Что до, приведённых Вами, примеров разрушения затвора на R-93. (Я - обычный неуч, а не эксперт!) Как мне кажется, в данном случае, судя по фотографиям (не вышебленного назад, а - разнесённого вклочь ) затвора, всё это - последствия увеличения зеркального зазора(не мне Вам говорить о важности этого, казалось бы "такого незначительного" (в долях миллиметра) параметра!), в следствие которого, произошёл отрыв донца гильзы и разрушение затвора, прорвавшимися вовнутрь, пороховыми газами. (Вероятнее всего, что владелец использовал не штатный, а, подходящий по основным размерам, но, не по толщине донца, или, садящийся глубже патрон.)
Вообще же, на мой взгляд, эта Блейзеровская цанга, по сути своей, не что иное, как - порезанное на сегменты, стопорное кольцо, работающее исключительно "на срез"(сдвиг), и посему - обладающая колоссальным запасом прочности! Лепески же, это, главным образом - тяги, служащие для извлечения сегментов кольца, из паза в ресивере. (Вспомните, как бывает "весело", иной раз, извлекать стопорные кольца).
Ось ще відео, у порівнянні з G-3:
www.youtube.com
Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати