Чи залишатиметься Швейцарія найбільш мілітаризованою країною у світі?

Військові в Швейцарії

Військові. Без зброї, але в формі, підтягнуті та спортивні, з великими рюкзаками камуфляжного забарвлення – ось що впаде вам у вічі в перші дні перебування у Швейцарії.

Так, вони не на кожному кроці і не ходять строєм по декілька людей. Тим не менш, їх чимало. Одного-двох можна зустріти майже кожного дня, незалежно від того, вихідний це чи ні.

І це не дивно: швейцарський імідж однієї з найбільш мілітаризованих країн світу сформувався не на пустому місці.

Дійсно вражають факти про боєздатність населення (військо чисельністю у 22 тисячі можна зібрати за декілька годин, за добу – 1,7 мільйонів, а перепідготовку проходять майже щорічно) та наявність зброї у військовослужбовців (тим, хто пройшов строкову службу, видається табельна зброя, поки вони не досягнуть 51-річного ріку).

Але це вражає, коли ти розглядаєш ці факти «ззовні», і вони тебе не обходять. Та якщо подивитися на все вищеперелічене під іншим кутом, то захоплення дещо розсіюється.

По-перше, все вищезазначене потребує часу, по-друге – коштів: обладнати тренувальні намети треба якомога якісніше, щоб тренувальна система мала сенс.

І все це в Швейцарії, на яку, об’єктивно, навряд чи хтось нападе, а якщо так і трапиться, навіть у військовій доктрині країни прописано, що необхідно вести партизанську війну, а не оборонятися.

Тому питання доцільності використання таких коштів та ресурсу – актуальне для швейцарського суспільства.

Завдяки програмі «Молодь змінить Україну», наша група мала змогу побачити систему військової підготовки Швейцарії так би мовити «зсередини»: зустрітися з експертами, представниками Міністерства оборони Швейцарії, опозиційної до нього «Групи Швейцарії без армії», аналітичними центрами тощо.

Кажучи про доцільність швейцарської системи проходження строкової служби в армії, я зрозуміла, що ми розглядаємо її доволі однобоко. Армія – це не лише підготовка до оборони країни. Це ще свого роду єднання населення.

Раніше – лише чоловічої його частини, наразі, за бажанням, жінки в Швейцарії також можуть проходити службу в армії на обраній посаді.

Мова йде про те, що ви опиняєтесь спочатку майже на рік, а потім – щорічно в колі практично одних і тих самих людей, незалежно від їх соціального статусу. Селянин може опинитися в загоні з сином банкіра і так далі.

Це єднає населення і руйнує чинні соціальні кордони. На цьому акцентували як посол Швейцарії в Україні та Молдові пан Гійом Шойрер, так і містер Дітер Вікі з Міністерства оборони Швейцарі.

До того ж, така система дозволяє вибудувати довіру та відчуття безпеки в населення. Тобто, ви із 90% вірогідністю знаєте, що ваш сусід/колега по роботі/викладач тощо має такі самі навички, як і ви, вміє реагувати на критичні ситуації, витривалий і підготовлений.

Чи вибудовує це знання довіру в суспільстві? Звичайно! Ви знаєте, що на всіх цих вище перелічених людей у разі небезпеки можна покластися: вони радше допомагатимуть вирішити проблему, ніж створюватимуть нову.

Головним супротивником чинної системи підготовки є швейцарська організація «Група Швейцарії без армії» (GoSwA). З огляду на назву, легко здогадатися про її головні ідеї.

Серед аргументів – недоцільність чинної системи підготовки, бо на Швейцарію, об’єктивно, ніхто не нападатиме. А така система склалася у відповідь на події, що були релевантними, максимум до закінчення періоду «холодної війни».

Тобто, кошти, що зараз йдуть на армію, витрачаються неправильним чином, і їх можна було б застосувати з більшою користю.

Одним з можливих варіантів виходу з критичної, на думку представників даної організації, ситуації – перехід на систему контрактної армії в країні. Таке рішення дозволить тим парубкам, хто не хоче служити в армії, не витрачати десь по 2 тижні власного часу щорічно на перепідготовку у збиток роботі чи навчанню.

Більше того, пан Томас зазначав, що така система допоможе готувати меншу кількість людей, але робити це більш професійно. Організації GoSwA вдалося провести два загальнонаціональні швейцарські референдуми (у 2001 та 2013 роках), де одним з питань було скасування призову до армії. Обидва рази ініціативи не отримували достатньої підтримки.

Тим не менш, в 2013 кількість людей, залучених у голосуванні, була значно більша: це підтверджує тезис про існування суперечок з даного приводу серед населення країни.

У Міністерстві оборони Швейцарії погоджуються, що проблема та альтернативний погляд у Швейцарії існують. І вони намагаються до неї дослухатися та вживати відповідних заходів.

Наразі, система проходження строкової служби стала більш гнучкою, порівняно з декількома роками раніше. Залежно від стану здоров’я, вірувань та навіть поглядів (наскільки відповідає проходження служби в армії світогляду), людина може обирати, де і як проходити службу.

Із альтернатив – громадянська оборона та захист громадянського населення, або альтернативна служба (медицина, штаби тощо). Якщо жоден із варіантів не підходить – громадянин має сплачувати податки.

Та, загалом, швейцарці погоджуються, що не служити в армії – не престижно для їх країни.

Також в Швейцарії існує декілька систем проходження служби в армії: стандартна система – відслужити 18-21 тиждень у віці 20 років, а потім – по 3 тижні перепідготовки щорічно. Або ж проходження служби «одним строком» - 43 тижні підряд, у віці приблизно 20 років.

Також планується скоротити кількість збройних сил до 100 000 осіб (на даний момент – 175 тисяч). І наразі дещо видозмінена система видачі табельної зброї після проходження строкової служби.

Раніше: зброя видавалася з набоями, і її мали здати у 51 віці.

Зараз: зброя так само видається до такого ж віку, але вже без набоїв. Ідея полягає в тому, що боєць зможе отримати набої в пункті їх видачі, у разі надзвичайної ситуації. Варто також зазначити, що купляти набої для власної зброї заборонити ніхто не може.

У розробці правок та шляхів вирішення проблеми, Міноборони зверталися навіть до представників тої ж GoSwA: звинуватити Міністерство у відсутності об’єктивності не можна – всі думки максимально враховуються, і та система, що існує зараз, є доцільною та відповідає поточній ситуації.

З іншою стороною проблеми ми стикнулися під час візиту до Центру досліджень питань безпеки: аргументованою причиною, яка може спонукати до ґрунтовного реформування системи підготовки військових – нові загрози в світі. А саме – тероризм.

Щодо Швейцарії цей термін здається мало застосовним, бо це одна з найбезпечніших країн світу. Тим не менш, нещодавні події в Брюсселі показали, що безпечність – доволі суб’єктивне поняття, яке досить легко зруйнувати.

Наскільки військові з гарною фізичною підготовкою і зброєю на руках зможуть вчасно і доцільно зреагувати на терористичний акт, і наскільки все вище перелічене їм допоможе у разі такої ситуації – питання риторичне.

Та альтернативних елементів, які варто додати у чинну систему підготовки ще не розроблено.

Всі ці факти говорять, що Швейцарія поступово (оскільки це – консервативна федералістська країна) йде до концепції демілітаризації у деяких аспектах. Наскільки військова доктрина Швейцарії зазнає змін - покаже лише час.

Зараз змінюється концепція роботи одного зі стратегічних Департаментів Міноборони – розвідки (The Federal Intelligence Service), адже перед країною постають нові загрози та виклики.

Скоріше за все, концепт проходження строкової служби в армії найближчими роками дещо видозміниться.

Тому слідкуватимемо за тим, як країна, що створила одну з найефективніших систем тотальної підготовки чоловіків, зможе убезпечити власне населення перед новими загрозами.