Serhij Shinkaruk

Так там і депутатка пташник теж синхронно прочірікала "... нехай перевищують межі самооборони..." = "перестріляють один одного". Маразм не по віку.

"Мнє харашо. Папа і так варуєт". Іншими словами.

Співати гімн та слухати концерт ніхто не налаштований. Вимоги відомі. Готовність захищати свої права заявлені. Питання вирішуватиметься швидко та по суті.

Навіть якщо хтось вигадає скрутити "легенду" трубочкою, сховати до рукава та примусить його стріляти імпульсами думки, він все одно залишиться АК, останньою розробкою Хуго. То нехай залишається тим чим він є за формою, схемою, цільовим призначенням. Декому не терпиться видати дідуся в новій шкурі за супер-нову розробку. Там вже і премія чекає, мабуть, орден за заслуги, УБД, гравірований пєстік на замовлення, рукостискання неголовнокомандуючого. Тошнить від совка в сучасному аксесуарі.

Демократам краще не зачіпати цю заточену панікерами тему. Якщо іще Хіларі чи хтось з оточення нині діючого будуть це мусувати в такому ключі, шанси в них на виборах нульові.

Куля — це окрема тема. Чи то оболонкова чи безоболонкова це в першу чергу якісний однорідний (ізотропний) матеріал чи то осердя чи то моноліту тіла кулі, що забезпечить якісну мас-симетрію, а отже стабільність обертання кулі. Далі профіль... Це зовсім окрема аеродинамічна задача, де геометрія куль в різній ступені від її початкової швидкості впливає на аеродинамічний опір. І це справді космічні технології. Цілком достовірні дані щодо 20 %. Гадаю це не межа. Та майбутнє все ж за підкаліберними кулями.

Ось це серйозний підхід.

Так, нам відомо. Не теоретично. Хоча я знаю які деякі стрільці гарячі. Ну, здивувати мене термінами на кшталт "гіроскопічна стабільність", "МОА", etc вам не вдасться, не ображайтесь. Про це я і писав, говорячи про крок нарізів. Обертовий момент, який, власне, і визначається кроком нарізів, їх кількістю, формою, залежно від калібру (маси кулі) є основним, первинним, вирішальним у самій зброї. І говорю я про чисто технічний, статичний відстріл. Можна розігнати кулю, передавши їй недостатнього обертового, і вона полетить "кудись" з більшою енергією. А можна надати їй більшої стабільності, відібравши енергію на розгін, а, отже, дальність прямого пострілу. Ці речі знаходяться в рівновазі, спільній системі рівнянь для певного калібру. І виготовлення певного ствола під специфічну дистанцію (задачу) диктується необхідною ефективністю кулі: мосою, калібром. Тобто що нам потрібно вражати, та якого ефекту ми очікуємо. Це все по-перше. По-друге, переходячи до вражаючого елементу, кулі... Вона повинна зодовольняти умовам осьової збалансованості. І не тільки геометричної, як дехто домає. А впершу чергу бути максимально мас-симетричною відносно осі обертання. Те, що ви називаєте гіроскопічною стабільністтю. Це впливає на купність. Так, куля, закручуючись газами, стає певним чином маховиком, гіроскопом, накопичуючи енергію обертання. Менший крок нарізів збільшує час такого закручування. Але це може бути мінусом для несбалансованого набою. Ми ж говоримо про сучасну зброю та набої. Коли збільшується маса (калібр), додатково виникає потреба в більшій кількості таких нарізів, а іноді іншій формі... Повернемось до "дідуся". Так от додайте до тих мосінських стволів, нехай не використаних, відсутність прецензійних, сбалансованих набоїв, з мінімальною девіацією, виготовлення яких в Україні нема... А, загланувши до ствола такої мосінки, та, наприклад, ремінгтона, барет мікрометром ми побачимо чим відрізняються російські дороги від американських. Ось вам і твісти, а точніше його стабільність по довжині. Тому самий сбалансований набій, ще не вилетівши, рухаючись по каналу, окрім обертання починає "гуляти", отримавши мікродевіації, зумовлених "чистотою" ствола, якістю нарізів та їх стабільністтю... Добра.

Тілесна фігура уражена. Ми бачимо чудове відчуття стрільцем своєї зброї, всіх її залізних нюансів + гарний набій. Це її межа. Але як сучасна снайперська гвинтівка мосінка — банально стара технологія: матеріал ствола, прецензійність виготовлення каналу, крок нарізів, їх кількість. Загалом ефективність така ж як свд чи трохи вища при гіршій ергономіці.

Навздогін до справедливої критики експертів додам, що у абсолютно нового мосінського ствола великий кут розсіювання через великий крок нарізів. Тому ні про яку новітню зброю йтися не може. Хтось в коментарях вище справедливо зазначив, що на старих складах група кустарників хочуть всіх надурити, начебто представивши "нові" зразки, покачати бабла з бюджету. За таке в морду бити треба. Ствол — 80% гвинтівки. Потім набої, УСМ, оптика.

1. Чому клоуну, який так і не отримав ствол, мали видати саме COLT .45? Коли дивишся на розмаїття (і далеко не ПМ), складається враження перед нагородженням їх майбутній власник робить замовлення.

2. Скільки гравійованих пєстіків загалом випустив "Форт"? Не тільки скільки випустив одиниць, а скільки гравіював загалом? Тут теж має бути цікава статистика.

Читається фн фал + галіль (зовнішнє оздоблення). Енергія, настил кулі — калаш 5,45. Нормальний проміжний карбайн.

Так от якраз перші зразки з довгим стволом та помірною швидкострільністтю і є самими ефективними. Решта малюків в тактичному відношенні слабенькі. Якщо відкинути посередню їх точність, то швидкострільність, в зв'язку з малими розмірами, а отже коротким ходом затвору, просто ненажерлива.

Цей хлопець зробив велику грізну цяцьку з великою космічною блималкою на продаж. От і все. Більшою мірою це пневматика. Моя чиста пневматика давно розганяє до 300м/с 7 грам при в рази меншому тискові. Останній експеримент з рейками 1850м/с при 0.06 грам (100 Дж) стріловидного набою без дурноватої стартової пневматики. Обмеження потужності тільки в конденсаторах. Скорострільність від потужності батареї, тобто від часу заряджання конденсатора. При сучасних найкомпактніших Li ion, якщо в ранець за спиною покласти 100Агодин можна досягти до 10-ти пострілів за секунду (маю на увазі свій зразок). При потужності кожного пострілу в 300 Дж — 3 пос/с. Щоб уникнути плавки рейок на старті, треба правильно розрахувати, фактично казенник рейок, форму на старті і клин руху. Рельсотрон — це не просто закоротити конденсатор. Від фізики не втечеш, як і від правільного розрахунку зусилля пружини на автоматиці вогнепалу.

На фото, де булпап — калаш викинутим прикладом (складеним, дерев'яним). Натягнутий задній кожух, що одночасно приховує старий спусковий гачок, який звичайною планкою-штовхачем з'єднаний зі спусковим гачком тим, що під передній кожухом + переднє руків'я. Таке можна робити на колінці в звичайній кімнаті. Вуглецева тканина, клей ЕДП, наждак, кожухи на любий смак, накупити коліматорів, пікатіні. А тактично той самий карабін. Зайвий клопіт. Тому це не розробка — просто приємне проведення часу на замовлення:-} Для умільців самий штин.