Георгій Учайкін: «Якщо українці отримають право на нарізну короткоствольну зброю, то впродовж року вулична злочинність зменшиться, принаймні, відсотків на 30»

Георгій Учайкін

15 травня Кабмін розглянув законопроект «Про дозвільну систему у сфері поводження зі спеціально визначеними видами зброї».

Головна ідея документу – дозволити продавати усім повнолітнім громадянам України травматичну зброю.

Чим усе скінчилося? Поговорили-поговорили і… відправили законопроект на доопрацювання, бо у МВС є деякі зауваження.

До речі, окрім міліціонерів, проти продажу «травматики» усім бажаючим виступають і регіонали: мовляв, як можна дати пересічном українцю у руки зброю? Наприклад, Владислав Лук’янов заявив днями: «Ми не підтримуємо вільний обіг зброї в українському суспільстві».

Але, хоч як це дивно, прихильники «озброєного суспільства»… також виступають проти цього законопроекту! Приміром, голова Української Асоціації власників зброї Георгій Учайкін вважає законопроект про вільний обіг травматичної зброї великою помилкою. Чому? Про це ПіК вирішив поцікавитися особисто у голови Асоціації власників зброї.

ЗАКОНОПРОЕКТ, НАПИСАНИЙ «ПІД КОВДРОЮ»

– На вашу думку, законопроект є помилковим лише тому, що коли за допомогою травматичної зброї скоєно злочин, то її не можливо ідентифікувати? Чи є інші причини?

– Причин насправді багато. Україні потрібен закон про зброю – це принциповий момент, який ми маємо зрозуміти. Громадянин має право на захист власного життя за допомогою сучасних засобів самозахисту. Мається на увазі короткоствольна нарізна вогнепальна зброя, тобто звичайні пістолети та револьвери.

І от з’являється законопроект, який дозволяє вільний обіг травматичної зброї. Багато вже було сказано про те, що коли злочин скоєно за допомогою травматичної зброї, то ідентифікувати, який конкретно пістолет використав злочинець, не можливо.

Узагалі, суспільство має зрозуміти – це не законопроект про Зброю, це законопроект про Дозвільну систему, який остаточно може зафіксувати монопольну позицію МВС на ринку надання озброєних охоронних послуг та контролю обігу цивільної зброї серед населення. Це не припустимо.

Але є і інші моменти, на яких варто зупинитися. Один з них – пояснювальна записка МВС до законопроекту. Міністр внутрішніх справ у сьомому пункті цієї записки пише, що законопроект не потребує проведення антикорупційної експертизи! Восьмий пункт – перед прийняттям закон не потребує консультацій з громадськістю.

Як вам це подобається? Найважливіший закон для України, який торкається кожного з нас, на думку міністра внутрішніх справ, не потребує обговорення з громадськістю?!

– Мені здається, що головних «інтересантів» цього законопроекту двоє – Держслужба охорони, яка нині має виключне право на надання озброєних охоронних послуг (значить, і послуги її коштують набагато дорожче) і виробники «травматики» (в Україні це – Казенне Науково-Виробниче об’єднання «Форт», яке знову-таки належить МВС ).

– Бачите, такі висновки може зробити кожен, хто хоч трошки поцікавився цим питанням. Цей законопроект – про травматичну зброю, а не про справжню зброю, яка нам потрібна. Чому закон України про зброю хтось постійно намагається написати «під ковдрою»? Його треба писати так, щоб кожну літеру міг зрозуміти кожен українець. Ми пояснюємо всім: друзі, у вас має скластися власна точку зору. Ви мусите дізнатися про переваги озброєного суспільства над неозброєним. Для цього потрібна відверта розмова з людьми.

СЬОГОДНІ МИ НЕ МАЄМО ПРАВА ЗАХИЩАТИ ВЛАСНЕ ЖИТТЯ

– Припустимо, українці отримають ПРАВО на короткоствольну нарізну зброю. На яких умовах можна видавати дозволи на її отримання?

– Треба створити потужну систему підготовки майбутнього власника зброї, яку слід вивести з юрисдикції МВС. А міністерство повинно буде приймати залік у цих людей, після чого надавати дозвіл на володіння зброєю. Таким чином, вдасться суттєво зменшити можливість будування корупційних схем.

Але головне – внести зміни до законодавства. Наприклад , ми вважаємо, що з Кримінального кодексу треба взагалі прибрати таке поняття, як «перевищення меж самооборони». Сьогодні складається парадоксальна ситуація. Приміром, до вас нападник підійшов з ножем. Якщо ви у відповідь вдарили його ножем, ви – винні! Тобто спочатку він мав ударити вас, і лише потім ви можете вдарити його! Якщо він на вас накинувся з бейсбольною битою, а ви вдарили ножем, ви знову-таки винні!

З огляду на існуючу судову практику, в країні засуджують 90 відсотків людей, які захищають власне життя, власне майно за допомогою зброї. Ми маємо сказати, що кожен випадок самозахисту мусить розглядатися тільки судом присяжних. Саме вони мають вирішувати, винна людина чи ні, а не прокурор в тандемі з суддею, фактично виконуючи держзамовлення.

Нині склалася парадоксальна ситуація: нас має право захищати міліція, а ми самі захищатися не можемо! Нас позбавили цього права. Але ж в Конституції записано, що життя людини – найвища цінність. Хто може заборонити це нам, відняти невід’ємне право на захист власного життя?

ХОЧЕТЕ ПЕРЕВІРИТИ, ЧИ Є У МЕНЕ ПІСТОЛЕТ?

– Головний аргумент «проти» законного обігу «справжньої», тобто нарізної зброї – якщо дати її у руки пересічному громадянину, в країні побільшає злочинів.

– Якщо уявити ситуацію, що українці отримають право на нарізну короткоствольну зброю, то за умов ретельної підготовки та складання заліків ми отримаємо законослухняних та відповідальних власників зброї. Як наслідок – упродовж року зменшення вуличної злочинності відсотків на 30. Якщо ми дозволяємо приховане носіння зброї, це означає – я не знаю, чи є зброя у вас, ви не знаєте, чи є зброя у мене. Закон дає вам право її мати. До того ж, ви пройшли спеціальні курси (наприклад, наші інструктори з Асоціації здатні за декілька занять навчити людину добре володіти зброєю).

А якщо ми не знаємо, хто озброєний, це стримує. От ви – злочинець і зустрічаєте вночі на вулиці дівчину. Хочете перевірити, озброєна вона чи ні? Але ж перевірка може обійтися надто дорого. А якщо подібні випадки (коли злочинець нарвався на зброю) показово описати в ЗМІ – це буде уроком для всіх.

КРАЇНА «ПІД РУШНИЦЕЮ»

–Я вже не кажу про те, що в Україні, яка має позаблоковий статус, немає військової доктрини, – продовжує Георгій Учайкін. – Ми маємо майже двохсоттисячну голодну армію, застарілу техніку тощо. Хлопці, час переходити або на швейцарську військову модель, або на ізраїльську.

Скажімо, у Швейцарії чоловіки від 20 до 50 років перебувають у кадровому резерві. На кілька тижнів щороку призиваються у військо, проходять перепідготовку і повертаються додому зі СВОЄЮ (!) зброєю. У регулярній армії там служать лише 22 тисячі осіб. Але у випадку конфлікту вони здатні впродовж двох годин мобілізувати 650 тисяч людей, а за добу – понад мільйон. Так само має бути і в нас. На тлі СПРАВЖНЬОГО закону про зброю таку систему можна створити.

– А чи можете ви спрогнозувати, коли у нашій країні можуть законодавчо дозволити обіг короткоствольної нарізної зброї?

– Прогнози – невдячна річ. Але цілком імовірно, що закон, який влаштує Українську Асоціацію власників зброї, може з’явитися в парламенті впродовж року.

Людмила Заглада