Чому в Україні не можна вводити презумпцію правоти поліцейського

Нова Поліція

Трагічний випадок із загибеллю двох патрульних Національної поліції у Дніпрі викликав шквал обурення у суспільстві і низку поспішних та різких заяв збоку керівництва Міністерства внутрішніх справі та Національної поліції України.

Зокрема, глава МВС Арсен Аваков заявив про необхідність запровадити "презумпцію правоти поліцейського". Що, безумовно, на фоні трагічних подій у Дніпрі виглядає справедливою вимогою.

Причому в якості одного з аргументів міністр наводить приклад країн Європи та США, де така презумпція успішно діє. Давайте я вам спробую розповісти, як це працює в Америці. У своєму останньому блозі я вже писав про складні взаємини у ситуації "коли тебе зупинив поліцейський".

Інструктор, який готував мене до тесту на водійські права, пакистанець Абдул Вадуд, вчив мене:

"Якщо вас зупинив коп – не робіть різких рухів. Не виходьте з автівки. Не простягайте руки у напрямку копа. Тримайте руки на кермі. Не підвищуйте голос. Не нахиляйтесь вниз. І все робіть лише за командою. Запам'ятайте: якщо вас зупинив коп – він тут командир. Будь-яке порушення з цих правил – і ви будете мати неприємності. Хто правий, а хто винуватий, ви будете доводити вже у суді. А в морзі ви вже нічого ніколи і нікому не доведете".

Саме цього домагається міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Його можна зрозуміти – нікому не потрібні смерті патрульних. Але нікому не потрібні й смерті тих, кого зупинили патрульні.

То чи працюватиме презумпція правоти поліцейського в Україні? Працюватиме. Однак тільки в одну сторону.

Поясню. У США дійсно дії поліцейського, який вас зупинив, обов'язкові до виконання. Але у вас завжди є право потім оскаржити їх у суді. Тут-то і криється перша проблема роботи цієї презумпції в українських реаліях - тобто, в судах.

Про необхідність судової реформи в Україні останнім часом говорять не так жваво, як про права поліцейських. Але це взаємопов'язані речі. Закон має бути не на стороні тих, хто його охороняє. Закон має бути над усіма сторонами конфлікту. В умовах, коли безліч суддів, які дискредитували себе ще за часів Януковича, досі спокійно продовжують працювати, так звана переатестація працівників поліції виглядає марнуванням часу і насмішкою над громадянами. Реформи будуть ефективними тільки тоді, коли вони послідовні та комплексні.

Ще один важливий момент. У Штатах правила поведінки під час спілкування з поліцейськими – це правила взаємної ввічливості. Як писав американський письменник Роберт Хайнлайн: "Озброєне суспільство – суспільство взаємної ввічливості".

Бо і в копів, і в тих, кого вони закликані охороняти – швидше за все, є зброя. І це друга велика проблема, яка не дасть адекватно діяти презумпції правоти поліцейського в Україні – відсутність у країні вільного та легального володіння зброєю громадянами.

Поліцейський у США, зупиняючи громадянина, навіть якщо він щось порушив, пам'ятає, що Друга поправка до Конституції дає право будь якому громадянину захищати себе за допомогою зброї, у тому числі і від федерального уряду.

А це означає, що обидві сторони у взаєминах "поліцейський – громадянин" зобов'язані дотримуватись простих правил: ніяких різких рухів, взаємна ввічливість та повага до закону, бо саме закон захищає їх обох.

Саме ці дві причини – справедливий і неупереджений суд та дозвіл на носіння зброї роблять можливою роботу презумпції правоти поліцейського у США. І саме з цих двох причин в Україні категорично не можна запроваджувати таку презумпцію. В інакшому випадку громадяни опиняться наодинці з тисячами "завжди правих" поліцейських, в той час як вони самі не матимуть змоги себе захищати ні за допомогою зброї, ні за допомогою судів.

Якось Рік Холтерс, поліцейський з 35-річним стажем Управління поліції Хартфорда (штат Конектикут), сказав мені:

"Коли я зупиняю когось на дорозі – байдуже, жінка це, чоловік, старий чи підліток, я завжди одну руку тримаю на рукоятці пістолету. Тому що я знаю, що чувак у машині або десь на вулиці може робити те саме. Саме тому я ввічливий, але завжди готовий до захисту. Саме це відчуває і той, хто переді мною. Дуже важливо не розслаблятися. І дуже важливо пам'ятати – я, поліцейський, теж можу бути неправий. Усі ми люди, синок. Суддя на землі розсудить, а на небі – Бог".

Саме тому презумпція правоти поліцейського, як і судова реформа, і право на самозахист, не можуть впроваджуватися та розвиватись окремо один від одного.

Автор: Андрій Васильєв