В Україні хочуть заборонити полювання і дератизацію

Rat Catcher

Про наміри заборонити в Україні полювання і дератизацію ми можемо дізнатись, дослідивши схвалений профільними комітетам Верховної Ради України законопроект 5199 від 30.09.2016, внесений Народним депутатом України Дейдеєм Є. С. про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами.

Законопроектом пропонується викласти чинну (існуючу) ст. 299 Кримінального кодексу України в наступній редакції (ч. 1):

«Виготовлення з метою розповсюдження матеріалів із закликами до жорстокого поводження з твариною, яка відноситься до хребетних, чи до спричинення такій тварині смерті, або розповсюдження таких матеріалів, - караються штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців».

Звернемо увагу на запропоновані зміни (для зручності моменти, які нас цікавлять – ми виділили). Таким чином, з моменту прийняття, підписання та набрання чинності запропонованим законопроектом злочином будуть вважатися виготовлення будь-яких матеріалів (реклама, фільми, ролики, телевізійні передачі, книжки, вірші, описи і навіть нормативні акти) в яких ставиться необхідність умертвіння тварин (спричинення тваринам смерті). Про полювання можна забути, адже навіть сам заклик «хлопці, поїдемо відпочинемо, може якусь качку підстрелимо» - вже підпадає під ознаки злочину.

Те ж саме стосується і демонстрації мисливських трофеїв (селфі на їх фоні) і тим більше – різного роду випуск (не кажучи вже про реалізацію) мисливських освітніх програм, журналів… І те ж саме стосується і щодо риболовлі (риби також відносяться до хребетних тварин) і будь-які заклики піти на риболовлю (метою якої є ловля та умертвіння риби для подальшого споживання), і злочином вважається навіть опис технології риболовства (виготовлення приладь, снастей, прикормок тощо), позаяк його кінцевою метою якраз є заподіяння смерті хребетній тварині.

А якщо раптом комусь прийде в голову вирушити рибалити тісною родинною компанією (юридичною мовою це називається «група осіб») або ж взяти з собою дітей (юридичною мовою це звучить «в присутності малолітнього») і тим більше показати дітям, як ловляться пічкурі або карасі – то згідно з частиною третьою запропонованих Народним депутатом України Дейдеєм Є. С змін до ст. 299 КК України – це «потягне» на чотири роки позбавлення волі реально.

Прощавай, босоноге дитинство, яке ми всі пережили, бовтаючись у річках і не знаючи, що ловля окунців у сусідському рівчаку під наглядом батька, діда чи дядька – це є злочин, гірший за педофілію… Ба, навіть аналіз, вивчення, поширення (передрук) та цитування чинних нормативних актів, зокрема, Закону України «Про мисливське господарство та полювання» вже може вважатися кримінально-карними діяннями (весь згаданий закон буквально «просякнутий» ідеєю організації дій, в результаті яких тим чи іншим способом заподіюється смерть тваринам).

Ідемо далі: якщо в селі чи селищі хтось надумає зарізати курку чи заколоти кабанчика (а Україна в сучасних голодних умовах змушена повертатися до натурального господарства та вирощування і подвірного забою худоби) – то прохання до сусіда «прийди допоможи» - також може вважатися таким собі екстремістським закликом спричинити загибель хребетної тварини. Те ж саме, до речі, коли старенька жіночка в селі попросить сусіда утопити щойно народжених кошенят (яких просто нічим годувати).

Зрозуміло, що те ж саме буде і на великих м’ясопереробних підприємствах: вказівки директора технологу «пустити під ніж» чергову партію сільськогосподарських продуктивних тварин (вони всі хребетні) – кримінально карні. Ну і безумовно, ні про які заходи з санітарної дератизації (винищення щурів, мишей із застосуванням отрут, пасток) – мова іти не може.

Рапорт начальника військових складів на адресу керівництва «прошу прислати санітарну бригаду дератизаторів, позаяк миші погризли продукти і в зону АТО на харчування воїнам нічого не залишилось» - це є заклик до жорстокого заподіяння смерті хребетним тваринам. Позитивна реакція керівництва – тим більше… А звіт санітарної бригади про проведені заходи дератизації чи акт ревізорів Державної аудиторської служби України з вказівкою на надмірні (наднормативні) вказівки на кількість знищеної гризунами продукції та обмундирування з вимогою зменшити такі наслідки – це вже «група осіб» і частина третя ст. 299 КК України і чотири роки, як то кажуть, тяжкої тюрми та вошей…

Забудьмо про якісне навчання у ветеринарних закладах освіти: переважна частина практичних занять відбувається через препарування та оперування лабораторних (або диких) хребетних тварин (від щурів та мишей до собак і коней). Високий рівень ветеринарної медицини та ветеринарної науки взагалі в Україні (визнаний всім світом) якраз є наслідком прискіпливого та всебічного навчання, практики… І ось маємо – невдовзі в Україні навіть не можна буде просити ветеринарного лікаря приспати (юридичною мовою – «заподіяти смерть») збитому автомобілем чи ураженим струмом агонізуючому собаці без будь-якої надії на повноцінне життя…

А що вже казати про класика української літератури Остапа Вишню, який у епілозі «Мисливських усмішок» закликав «Винищуйте бродячих собак!»… Павла Михайловича Губенка (справжнє ім’я Остапа Вишні) звісно, у в’язницю не посадиш по причині його відсутності у світі живих, а ось учителя літератури, який дав дітям завдання прочитати згаданий твір або ж бібліотекаря, котрий видав дитині книжку – можна садовити за ч. 3 ст. 299 КК України до в’язниці разом з батьками та всім Міністерством освіти і науки України (а чого це ця злочинно налаштована група осіб поширювала матеріали із закликами завдавати смерть тваринам та різні нехороші заклики по відношенню до малолітнього)…

Книжки ж мабуть слід спалити, публічно… Ласкаво просимо до Середньовіччя… Кожного разу, коли доводиться знайомитися з плодами творчості наших народних обранців (а автор проаналізованого «тваринного» законопроекту – Дейдей Є. С. є автором ще одного з найцікавіших законопроектів в новітній історії України про запобігання корупції та засади йо-декларування в якому автором було якнайсерйозніше запропоновано ввести терміни «порядний корупціонер» та «трудівники злочинного світу» (добре що не «педофіл з добрими і дружніми намірами» або «вбивця, котрий вбиває, аби прогодувати родину») – кожен з нас ловить себе на думці «за що Україні така доля і такі депутати?».

Враження таке, що над цією країною намагаються експериментувати відверті зрадники Вітчизни та свого біологічного виду, котрі втратили або ж залишки совісті, або ж здорового глузду (або і того і іншого водночас) і перебувають у стані постійного глибокого алкогольного та наркотичного марення… Навіщо пропонувати приймати маячню, котра очевидно безглузда та мертвонароджена (так само як і мізки переважної більшості наших парламентарів)…

Боже, врятуй Україну…