Приватні армії українських феодалів

2015 році приміщення «Укрнафти» утримували невідомі у військовій формі

Приватні армії українських олігархів існують і досі. За оцінками експертів, у них задіяно від тридцяти до сімдесяти тисяч бійців. Основною їхньою функцією є «захист інтересів» та збільшення капіталів свого заможного «годувальника».

Яким чином в Україні функціонують «приватні армії олігархів» та чим вони небезпечні?

Про це спілкувались із військовим експертом, екс-працівником Генштабу Олегом Ждановим, екс-керівником проекту «Олігарх ЮА» Олегом Богатовим та військовим експертом Олексієм Арестовичем.

«Армії олігархів» особливо активізувались під час російсько-української війни. Те, що приватні армії й справді існують навіть зараз, не спростовує і голова Служби безпеки України Василь Грицак. Так, в одному зі своїх інтерв’ю голова СБУ заявив, що проблема використання приватних армій в регіонах України залишається. Грицак пояснює, що ці «приватні армії» часто працюють як охоронні структури.

«Я проти створення приватних армій. Якщо хтось створює армію, то дуже мало хто створює їх із метою захисту. В основному – для нападів і рейдерства, виконання завдань за винагороду», – заявив Грицак.

Голова СБУ також зазначив, що в Україні на руках залишається багато необлікованої зброї, що ускладнює процес боротьби з приватними арміями.

Як відомо, у 2015 році «Укрнафту» Коломойського захищали невідомі найманці у формі. Тоді ж заговорили про «приватні армії» інших українських олігархів, наскільки таке ймовірно?

Олег Богатов:

Певний вакуум влади, що склався в результаті втечі Януковича та його оточення і початку російської агресії, змусив найбільших українських олігархів задуматися про створення своїх власних збройних підрозділів. Ці, фактично, «приватні армії» створювалися по обидва боки фронту. Наприклад, Ігор Коломойський і його партнери по «Привату» взяли активну участь в організації добровольчого батальйону «Дніпро-1». Крім цього, як мені відомо, фінансували на стадії створення ще кілька добробатів: «Правий сектор», «Айдар», «Азов», «Шахтарськ» , «Донбас» і «Кривбас». У свою чергу, Рінат Ахметов зробив ставку на інший бік фронту, зокрема на підрозділ колишнього керівника спецпідрозділу СБУ «Альфа» в Донецьку Олександра Ходаковського.

Окрім вирішення власне військово-політичних завдань, приватні армії українських олігархів вирішували проблему захисту власності «годувальників». Згадаймо, як, наприклад, саме «Восток» захищав резиденцію «Люкс» Ахметова в окупованому Донецьку.

Природно, що приватні армії стали потужним важелем тиску на владу по обидва боки фронту. Найбільш яскравим епізодом цього тренду стала участь озброєних людей Коломойського в конфлікті навколо «Укрнафти» і «Укртранснафти» в березні 2015 року.

Але з часом ці батальйони увійшли у склад Міністерства внутрішніх справ?

Олег Богатов:

У зоні АТО зараз все по-іншому. Адже з часом фактор впливу конкретного олігарха на свої приватні армії падав, особливо на тих, хто воював. Очевидно, що в ході бойових дій все більшого значення в життєдіяльності таких підрозділів займає ідеологічний фактор. Грубо кажучи, з часом було все менше людей, готових гинути за чиїсь приватні інтереси. Хоча певні відгомони впливу вітчизняних «баронів-розбійників» ми спостерігали під час блокади окупованих територій, коли умовні «люди Коломойського», а це деякі політичні активісти та ветерани добробатів, вступали в конфлікт з «людьми Ахметова» – працівниками служб безпеки підприємств олігарха, поліцейськими, які на нього працюють.

А чи діють ці приватні армії у сьогоднішніх умовах на мирній території України?

Олег Жданов:

У нашій країні на сьогоднішній день й досі існують такі приватні батальйони. Це уже сформовані військові угрупування. Один з них «засвітився» під час конфлікту олігарха Коломойського та державних структур через «Укрнафту». Тоді люди у камуфляжній формі зі зброєю в руках захищали олігарха від держави. Це був дуже яскравий випадок, але не єдиний. Є таке угрупування, як «Громадська варта» у Маріуполі. Це фактично приватна військова компанія олігарха Ахметова. Її було помітно особливо у 2015 році, коли було загострення у Широкіно. Ці хлопці тоді, за свідченням місцевих мешканців, навіть приїжджали на виклики, якщо бізнесу Ахметова щось загрожувало. Вони там наводили порядки ще до приїзду поліції та фіксували нібито правопорушення. Хоча ця організація ніякого юридичного статусу в Україні немає. Їх можна було розпізнати за чорною формою та зброєю.

Навіть на місцях олігархи мають свої приватні воєнізовані структури. От у місті Вишневе Київської області є свій підрозділ Громадської варти. Я не знаю, хто його утримує, але їхнє обладнання може конкурувати з поліцією. У них по всьому місту розставлені відеокамери, особливо на перехрестях. Зараз вони добиваються від МВС статусу правоохоронного органу та через міську раду намагаються узаконити свою діяльність. Тобто зараз фактично відбувається мілітаризація місцевих рад.

Практично усі олігархи уже давно сформували мілітаризовані підрозділи, які вони застосовують у тих випадках, коли потрібно захищати приватні інтереси їхніх бізнес-структур.

Як ці олігархічні силові угрупування діють в теперішніх умовах?

Олексій Арестович:

У великих фірмах українських олігархів є своя служба безпеки. Вона складається з екс-правоохоронців, які свого часу були лояльні до олігархів. Їхня роль завжди полягала у рейдерських захопленнях та господарських війнах між представниками олігархату. У цих службах безпеки українських олігархів є так званий мозок, тобто штаб, який організовує певні спецоперації. Також є певні силові підрозділи, тобто певна група реагування. Якщо її потрібно підсилити у разі проведення силової акції, то додатково наймаються або ті ж поліцейські, або «тітушки». Тобто, це якщо відбуваються разові акції. Також у цих олігархів є свої приватні охоронні фірми, які теж складаються з колишніх «тітушок» та поліцейських. Їх використовують, якщо треба десь поштовхатись, але мало хто з них готовий до якихось активних бойових дій, а тим більше успішних. Хоча у найбільш заможних українських олігархів є і такі охоронні фірми, які можуть вести бойові дії.

Але традиційно відбувається так: олігарх дає команду, його штаб розробляє план дій, а потім до його виконання вже залучають усі бойові одиниці. Якщо ж своїх не хочуть «світити», то наймають «тітушок».

Але зброя у нас в країні не легалізована, то на яких підставах ці приватні армії озброєні?

Олег Жданов:

Питання проблеми з озброєнням у цих підрозділів на сьогоднішній день взагалі неактуальне. Вони озброєні добре, зброю мають давно. Тим більше, що у нас нарізна довгоствольна зброя давно уже офіційно дозволена законом. Будь-який громадянин може піти купити собі карабін чи автомат Калашникова, який стріляє в одиночному режимі та вважається мисливською зброєю. Тобто у цьому взагалі немає проблем, усе можна придбати абсолютно легально. У нас чомусь влада не дозволяє лише короткоствольну зброю. Тому й виходить так, що снайперську гвинтівку для батальйонів олігархів можна купити, а зброю законослухняному громадянину – ні. Відтак питання озброєння для цих батальйонів уже не стоїть. Я думаю, що якщо розпочнуться якість заворушення, то ці люди зможуть протистояти навіть офіційним силовим структурам.

Тобто, це фактично найманці? Однак у світі є приватні воєнізовані компанії і це вважається нормальним явищем.

Олег Жданов:

Й справді, у нормальному цивілізованому світі є таке поняття, як «приватна військова компанія». Але у цивілізованому світі існує закон, який регулює діяльність цих військових компаній. Такий закон є у Росії, США. Тобто, там військові організації можуть формуватись на приватній основі за принципом найму в приватні військові компанії. Вони виконують завдання і у складі офіційних військових організацій, як це було під час війни в Іраку. Тоді приватні військові компанії разом зі спецслужбами виконували різноманітні завдання. Було таке, що якщо офіційні спецслужби не бралися за виконання якогось складного завдання, цю роботу виконували найманці. Вони здобували необхідні документи, ліквідовували бойовиків тощо.

Але у нас такого закону немає, відтак яку небезпеку такі приватні армії становлять для України?

Олег Жданов:

В умовах, коли державу усувають від рішення проблем, такі проблеми починає вирішувати суспільство. Це аксіома, її ніяк не обійти. А президент Порошенко тим часом ховає голову у пісок. Олігархи ж, маючи свої батальйони, можуть призвести країну до розвалу. Адже завтра ми можемо перетворитись на феодальну державу армій олігархів та магнатів, які «на своїх територіях» прийматимуть ті рішення, які їм будуть вигідними.

Який вихід?

Олег Жданов:

Тут є два виходи. Перший – держава повинна повернути собі монополію на право застосування сили. Тоді питання цих приватних армій просто відпадає автоматично. Другий – якщо ми підемо шляхом США. Тоді потрібен закон, в якому чітко регламентуються права, обов’язки і повноваження цих приватних армій. Тобто, так званий закон про приватні військові компанії, де будуть прописані всі правові статуси, повноваження і все, що пов’язано з діяльністю приватних військових формувань. З ними держава повинна співпрацювати та їх контролювати. Але чим слабша країна, тим важче ці армії контролювати. А за їх наявності існує велика ймовірність розпаду держави, тому потрібно нарешті з цим щось робити.

З матеріалами статті Марії Чижевської