Чому на третьому році війни ЗСУ досі відчуває недолік боєприпасів?

| Силові структури, Амуніція та боєприпаси | Автор: Web admin

Набої калібру .308Набої калібру .308

В українському війську на третьому році війни певні види боєприпасів – дефіцит. Щось було змарновано під час першої кампанії. Щось, збережене з радянських часів, майже скінчилось. А дечого – як от набоїв для високоточної роботи снайперів – ніколи й не було.

Та навіть на третьому році війни тонка робота снайперів, як і багатьох інших стрільців, залежить від волонтерів. Саме вони привозять боєприпаси для гвинтівок калібрів .308 та .338.

Ані зброя, ані набої цих калібрів на озброєнні в армії не стоять. Хоча калібр .308 це майже повний аналог набою для СВД.

Чому в ЗСУ існує дефіцит боєприпасів

«Самі гвинтівки більш сучасні, оптика сучасна і рівень якості цих набоїв вищий. Як мінімум тому, що вони зроблені не 60 років тому, а буквально щойно. Вони при тих самих теоретичних характеристиках на практиці дозволяють виконувати набагато серйозніші задачі. Тобто це ми виходимо на 800-900 метрів», – розповів волонтер Павло Кащук.

Волонтерських набоїв під специфічні завдання снайперів точно не підрахуєш, але Павло припускає, що йдеться про 300-400 тисяч штук. Левова частка пішла на підготовку, а тепер – підтримання форми стрільців.

У перші роки війни навіть були поставки за державний кошт. Щоправда їхні об'єми під грифом секретності – і минулі, і теперішні. Та й зважаючи на кількість придбаних волонтерами набоїв – їх дочекалися далеко не всі.

Та й навіть ті закупівлі, які відбуваються зараз, натрапили на спротив закордонних зброярів.

«Взяли до уваги логіку, яка достатньо поширена серед низки європейських держав, що в Україні йде війна, і в такому разі постачання дестабілізуючих систем озброєнь сюди не повинно здійснюватись. Це регулюється нормами їхнього внутрішнього законодавства», – пояснив експерт з питань оборонних технологій Сергій Згурець.

Тож єдина можливість у критичний момент не залишитись з порожніми руками – власний патронний завод. І його будівництво мало початися давно. Адже те підприємство, де патрони виробляли раніше, залишилося на окупованій території – у Луганську.

Ціна однієї лінії – тобто виробництво конкретного боєприпасу, за різними оцінками стартує з 25 мільйонів доларів.

На будівництво заводу та його розгортання потрібні роки. І мільйони. Нещодавно визначились, що оплатять його за гроші Януковича. Але коли це станеться наразі невідомо.

За матеріалами статті Романа Пагулича

1,0 1 -1 5
Коментарів (7)

  • 17.05.2017 15:20
    #
    - 2 +

    Я не дуже зрозумів, ЗСУ відчуває "недолік" чи "нестачу" (або "дефіцит")?

  • 17.05.2017 16:39
    #
    - 3 +

    308 повний аналог 7,62х54R???

  • 17.05.2017 17:17
    #
    - 4 +

    Сергій Пашинський, Голова Комітету з питань національної безпеки і оборони: "Збройним силам України патронний завод не потрібен..."

  • 17.05.2017 17:21
    #
    - 1 +

    Скоро мобілізують всіх мисливців хто має у володінні снайперські гвинтівки.... .308 калібр один із самих поширених на сьогоднійшній день.

  • 17.05.2017 18:12
    #
    - 6 +

    У кондитеров только одно слово на уме * О Ф Ш О Р*, а мы им о патронах.

  • 21.05.2017 19:27
    #
    - -1 +

    А похоже что в этих вопросах всем управляет Гос.Дэп. А кондитеры лижут "Аленку".


Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати