Коли «нова поліція» безсила: чи варто все ж озброїти пересічних українців

Адам Османов та Аміна Окуєва

Повідомлення про інциденти із застосуванням вогнепальної зброї, які все частіше з’являються у стрічці новин, стають ознакою нашого часу.

Лише за останній тиждень таких було кілька: вбивство екс-керівника Укрспирту Віктора Панкова, стрілянина з пограбуванням на Харківському шосе і, звичайно ж, гучний замах на учасників АТО Адама Османова та Аміну Окуєву, яка зі свого нагородного пістолета поранила кілера, врятувавши життя собі і чоловікові.

Останній інцидент спричинив нову хвилю дискусії щодо права на збройний захист цивільних громадян. У Верховній Раді заговорили про можливість прийняття відповідного законопроекту вже до кінця цього року.

«Не було б пістолета – було б два трупи»

Поведінка Аміни Окуєвої зруйнувала міф про те, що жінка не вміє поводитися зі зброєю і не здатна себе захистити.

Нагадаємо, що зранку 1 червня з’явилася інформація про те, що на командира Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва Адама Осмаєва та його дружину, медика-рятівника батальйону «Київ-2», Аміну Окуєву було вчинено замах.

Кілер, який представився кореспондентом французької газети Le Mondе Алексом Вернером, запропонував під’їхати до французького посольства і підписати контракт на цикл інтерв’ю з ними.

По дорозі він запропонував подружжю сісти разом на заднє сидіння, щоб сфотографувати, як він передає їм подарунок, а тоді дістав пістолет «Глок» і двічі вистрілив Осмаєву в груди.

Більше не встиг – Аміна Окуєва, яка мала при собі нагородний пістолет марки ПМ, миттєво зреагувала на постріли, вихопила зброю і чотири рази вистрілила в нападника.

В результаті Осмаєва та кілера з пораненнями було доправлено в столичну лікарню.

Пізніше з’ясувалося, що, попри документи на ім’я Олександра Дакара, кілером може бути відомий у російських кримінальних колах «представник групи петербурзьких чеченців» Артур Денисултанов-Курмакаєв на прізвисько «Дінго».

Відомий журналіст Олександр Невзоров навіть знайшов у своїх архівах відео 90-х років, де Дінго прийшов до нього скаржитися на представників іншого кримінального угруповання, які викрадали машини, і закликав їх «подзвонити і вибачитися, сказати, що «ми неправі», інакше можуть бути проблеми, а ми цього не хочемо».

На відео Артур зізнається, що він діє не від власного імені, а від імені «того, хто мене прислав».

Від чийого імені діяв нині Денисултанов-Дакар-Вернер, спецслужби розраховують з’ясувати, коли нападник прийде до тями і почне давати свідчення.

Поки що розглядають версії як російського сліду (наступна серія після вбивства Дениса Вороненкова), так і чеченського.

Утім можливі й інші версії – Адам Османов у публічному просторі був досить відомою особою, тож і недоброзичливців теж міг мати багато.

Інтернет же на цей інцидент відреагував поновленням публічної дискусії щодо права цивільних громадян на володіння вогнепальною зброєю. "Якби не наявність зброї в Окуєвої, було б два трупи та задоволений кілер".

А безсила «твоя нова поліція» знову б щось белькота­ла про чергову «справу честі розкрити», – зазначив у «Фейсбуці» екс-керівник Державної пенітенціарної служби Сергій Старенький.

Спочатку – навчання, а потім – зброя

Тема легалізації ринку вогнепальної зброї для України не нова.

Ще у грудні 2014 року у Верховній Раді було зареєстровано розроблений за участю фахівців Української асоціації власників зброї Проект Закону "Про цивільну зброю і боєприпаси" №1135-1, який регламентував питання обігу вогнепальної зброї і застосування її цивільними громадянами для самозахисту.

Як пояснив голова УАВЗ Георгій Учайкін, цей законопроект передбачає, що кожен потенційний власник зброї перед тим, як отримати право на її носіння і застосування, має пройти докладний інструктаж із правил поводження зі зброєю і відповідальності за свої дії. Але досі у парламентаріїв до нього руки не доходили.

Утім зростання кількості інцидентів із застосуванням вогнепальної зброї змусило замислитися над цим питанням.

«Кількість таких випадків стає захмарною. І нещодавно ми отримали сигнал від парламентських фракцій, зокрема від «Народного фронту» про те, що це питання може мати позитивне вирішення. Зараз наші фахівці намагаються модернізувати цей законопроект, щоб врахувати всі реалії сьогодення. Наразі є пер­спективи сподіватися, що до кінця року українці можуть отримати довгоочікуваний закон», – повідомив Георгій Учайкін.

Цей же закон дозволить поступово врегулювати питання з незаконним обігом зброї, який в Україні процвітає.

«Ми намагатимемося зупинити цей процес, знизити попит на чорному ринку і показати легальні шляхи отримання зброї. 27 років цим питанням ніхто не займався, але треба з чогось починати», – переконаний Георгій Учайкін.

Зброя – захист від мародерів

Поки що питання легалізації зброї в суспільстві немає однозначної відповіді.

З одного боку – є побоювання, що зброя із засобу безпеки і самозахисту може перетворитися на таку собі модну іграшку, яку багато хто має, але мало хто вміє по-справжньому користуватися.

«На мою думку, вогнепальна зброя має стати останнім засобом захисту свого життя і купуватись уже після того, як ти вжив усіх можливих заходів, щоб захистити себе іншими засобами: бронежилет, балончик, складаний ніж, сигналізація, ґрати на вікнах, бронедвері, правильна виважена поведінка, поліція (так, поліція теж до певної міри здатна захистити ваше життя). Може, не в такій послідовності, як я написав вище, але ви мене зрозуміли. Проводячи аналогію з автомобілями: спершу ремені безпеки, а вже тоді подушки, лише в такій послідовності. Бо непристебнутому водієві подушка не допомагає, а лише додатково калічить», – припускає блогер Вадим П’ятницький на сайті УАВЗ.

З іншого боку – все більше в суспільстві з’являється чоловіків, які повертаються з фронту і мають елементарні навички поводження зі зброєю.

«Наше суспільство двома революціями показало, що ми мирна нація, і, навіть маючи на руках зброю, ми не йдемо грабувати чи вбивати, а в першу чергу захищаємо власні родини і власні інтереси. За великим рахунком, уже зараз на руках цілком реально більше мільйона українців має зброю – і травматичну, і мисливську. І я не думаю, що легалізація вогнепальної зброї погіршить криміногенну ситуацію.

Навпаки – я хочу мати можливість захистити свою родину і від злодіїв, і від мародерів. До того ж, у країні іде війна і потрібно бути готовим до всього. Зі зброєю в руках чоловік у будь-якій ситуації почуватиметься впевненіше», – переконаний учасник бойових дій на Кавказі в 90-х роках Ігор Мазур (Тополя).

А поки що найактивнішими структурами, які офіційно роздають населенню нагородну зброю, лишаються Міністерство внутрішніх справ та Міністерство оборони України.

Щось вони, мабуть, знають.

Автор: Наталка Позняк-Хоменко