Справа Пашинського: порятунок потопельників – справа рук самих потопельників

Справа Пашинського: порятунок потопельників – справа рук самих потопельників

У тому, що ГПУ закрила кримінальну справу проти народного депутата України Сергія Пашинського, є кілька цікавих і страшенно пізнавальних моментів.

По-перше, сам факт закриття справи. Хоча Печерський суд не тільки визнав підстреленого народним депутатом України Пашинським громадянина України Хімікуса потерпілим, а ще й зобов'язав ГПУ внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою про злочин, зробленою слідчим ГПУ громадянином України В. Мартиненком, який розслідує справу про стрілянину нардепа Пашинського. Але ж цей самий Мартиненко не виконав судового рішення про визнання громадянина України Хімікуса потерпілим.

По-друге, визнання наслідків дій громадянина України Хімікуса «суспільно небезпечними», але при цьому такими, у яких «відсутній склад карного злочину».

«Суспільно небезпечними діями» слідство назвало те, що громадянин України Хімікус нецензурно лаявся в громадському місці, а народний депутат України Пашинський стріляв, щоб забезпечити громадський порядок.

Тож громадянин України Хімікус, якому народний депутат України Пашинський пострілом з пістолета Glock-19 калібру 9 мм роздробив гомілкову кістку, мав бути задоволений тим, що гуманне й справедливе українське слідство не зробило з нього кримінальника за нецензурну лайку в громадському місці. Тобто на дорозі, по якій громадянин України Хімікус, як ви пам'ятаєте, допомагав штовхати в передноворічний вечір автобус, що заглух і не рухався. І в результаті його (Хімікуса) життєвий шлях перетнувся з життєвим шляхом народного депутата України Пашинського. У якого із собою був пістолет, отриманий як нагорода від Міністра внутрішніх справ України Авакова.

Ні, ніхто не каже, що використовувати ненормативну лексику навіть у лісовій хащі – це добре. Але ж використання проти цього бойового пістолета (нехай і отриманого як нагорода від Міністра внутрішніх справ Авакова) все-таки, погодьтеся, якось надміру жорстко. У тому числі й тому, що при впровадженні таких методів боротьби за чистоту морально-мовного середовища в громадських місцях із усього дорослого населення в Україні можуть залишитися тільки депутати Верховної Ради. Та й то тому, що в них будуть нагородні пістолети, а в їхніх виборців таких не буде.

Хоча нескладно уявити висновки слідчих, якби ситуація склалася інакше. Тобто якби народний депутат України Пашинський допомагав штовхати в передноворічний вечір знерухомлений автобус, використовуючи ненормативну лексику. А громадянин України Хімікус, який проїжджав мимо на мерседесі, для забезпечення громадського порядку прострелив йому (Пашинському) ногу з нагородного бойового пістолета, отриманого від Міністра внутрішніх справ…

Правда, є ще й варіант номер три. Тобто закріплене законом право на носіння зброї для всіх громадян України. Хоч нагородної, хоч купленої. Коли народний депутат України (хоч Пашинський, хоч Лозинський) пам'ятав би, хапаючись за ствол, що точно такий же аргумент може бути й у візаві… Але це щось на кшалт міркувань у жанрі фентезі.

А ось у реальності рішення ГПУ про закриття справи проти народного депутата України Пашинського може мати для беззбройних громадян України досить тривожні наслідки.

Бо тепер будь-який народний депутат України, який має зброю (а з таких в українському парламенті можна зібрати якщо й не конституційну більшість, то величезну фракцію коаліційного рівня), де-факто одержав карт-бланш на застосування ствола де-юре. Тобто може вважати себе не тільки недоторканним, а ще й уседозволеним. Оскільки стрілянина по будь-якому виборцю, який не сподобався (навіть за відсутності в Україні прецедентного права) автоматично буде нагадувати правоохоронцям, чим закінчилася «справа Пашинського»…

Особливо, якщо слідчий буде пам'ятати ще й слова народного депутата України Пашинського, що ця справа ввійде до підручників юриспруденції.

Правда, новий розділ у підручники юриспруденції, схоже, дописувати рано. Оскільки історія ця може одержати новий розвиток. Який внесе в контекст народного депутата України Пашинського не передбачені ним виправлення.

По-перше, захист громадянина України Хімікуса вже заявив, що здаватися не збирається.

По-друге, справа «Народний депутат України проти громадянина України» має не тільки кримінальний, але політичний підтекст. Що на тлі тенденції, яка наближає Україну до дострокових парламентських виборів, може змусити ГПУ знову повернутися до матеріалів справи. Тим більше, що Печерський суд погодився, що, відмовившись виконувати рішення суду, слідчий Мартиненко вчинив злочин.

А вже про те, як і ким в Україні за виробничо-політичної необхідності вміють жертвувати політичні лідери, окремо розповідати не треба.

Пригадується, що ще одного стрільця по людях (екс-нардепа України Лозинського) його колеги по парламенту спершу пропонували нагородити за те, що він смертельно поранив громадянина України. Але потім так само легко здали з усіма стволами й тельбухами, коли з'ясувалося, що б'є по політичному іміджу.

Отож, незважаючи на закриття справи проти народного депутата України Пашинського, громадянам України з окопу на перекур виходити не варто. Бо в непростому процесі взаємин громадян України з народними депутатами України й К° ще й досі діє старе правило «Порятунок потопельників – справа рук самих потопельників!»…

Автор: Андрій Капустін