Нарізна вогнепальна зброя. Вибір

Norinco CQ type A

Ця стаття є спробою автора допомогти читачам, які цікавляться нарізною вогнепальною зброєю, в її виборі.

Вважаю за потрібне ввести новий для української мови термін – КХ (кутова хвилина), який є прямим перекладом англійського терміну MOA (minute of angle), оскільки без введення цього терміну складно описувати якість зброї і набоїв.

Кутова хвилина дорівнює 1/60 кутового градуса, це кут з катетом 26,6 мм і гіпотенузою 91,44 метра(100 ярдів) або 29,1 мм і 100 метрів відповідно.

Якщо планується вести вогонь на відстані до 300 м в швидкому темпі, перевагу слід віддавати штурмовій гвинтівці з магазином великої ємності. Найбільш поширені варіанти - різні копії штурмової гвинтівки Sturmgewehr-47 (Automatische Karabine-47) німецького конструктора Хуго Шмайссера, більш відомої як автомат Калашнікова (АК) та штурмової гвинтівки Colt М16 конструкції американського зброяра Юджина Стоунера.

АКМС-МФ

АК, як правило, дешевші, але зазвичай мають низьку якість виготовлення та, як наслідок, більше розсіювання. Кращі зразки АК калібру 7,62х39 дають розсіювання на рівні 4-5 КХ на 100 метрах. М16 має розсіювання не більше 2 КХ.

Для якісної зброї розсіювання зазвичай нормується. Так, скажімо, мисливські гвинтівки американської фірми Remington мають гарантоване розсіювання при стрільбі якісними патронами не гірше 1,5 КХ. Для гвинтівок з товстими, так званими “матчевими” дулами виробники зазвичай обіцяють розсіювання 1 КХ і менше.

На сьогодні найдешевша з доступних копія М16 (точніше, карабіну М4А1) – карабін Norinco CQ Type A китайського виробництва. Судячи з відгуків користувачів, досить якісно виготовлений і надійний. На 100 м забезпечує розсіювання 1,5 - 2 кутових хвилини.

Можливість відносно просто встановити різні типи оптичних прицілів на планку Пікатіні на верхньому приймачі також є суттєвою перевагою копій М16 над копіями АК. На АК теж можна встановити планку Пікатіні, але з дулом з’єднана вона буде, в кращому випадку, шарніром.

Пікатіні на АК

Для зброї калібру 5,56х45 (Rem .223) слід звертати увагу на крок нарізів, або так званий “twist”. Справа в тому, що в дулі з кроком 1:7 (один повний оборот на 7 дюймів) добре стабілізуються “важкі” кулі вагою 4 г (62 гран) і більше, та погано – “легкі” кулі вагою 3,6 г (55 гран). І навпаки, дуло з кроком 1:12 більше пасує до легких куль. Універсальним кроком є 1:9. Щоб не мати потім проблем з патронами, краще купувати зброю саме з таким кроком. Згаданий вище карабін Norinco CQ Type A має крок нарізів якраз 1:9.

Ефективний радіус застосування штурмових гвинтівок у 300 м обмежений також і енергією кулі. Так, поки швидкість кулі калібру 5,56х45 вища 730 м/сек, при зіткненні з плоттю обертання зупиняється практично відразу і куля намагається повернутись на 180°, щоб рухатись хвостом вперед, буквально вибухаючи по канелюру (кільцева борозна, якою куля тримається в гільзі) завдяки центробіжним силам, при цьому вона зазвичай спричиняє постійний раневий канал розміром з кулак.

Коли швидкість стає менше 730 м/сек, куля 5,56 мм більше не має енергії для “вибухових” результатів і поранення більш подібні до ран, спричинених калібром .22WMR (круглі отвори діаметром 6 мм). Для M16А2 з дулом повної довжини 20 дюймів (51 см) цей бар’єр переходиться на відстані близько 200 метрів, для карабіна М4А1 з дулом 14,5 дюймів – близько 160 метрів (для кулі вагою 4 грама), для Norinco CQ Type A – близько 175 метрів (для кулі вагою 3,6 грама).

Згідно даних дослідження доктора Мартіна Феклера, відомого американського знавця раневої балістики, кулі АК калібрів 5,45х39 і 7,62х39 взагалі не руйнуються в плоті. Поведінка їх практично ідентична, тому ефект ураження більший в кулі більшого калібру. Таким чином, якщо приціл штурмової гвинтівки розмічений до 800 або до 1000 метрів, це аж ніяк не означає, що з неї можна ефективно вражати цілі на такій відстані. Для АК ефективний радіус ураження обмежується його розсіюванням, для М16 – специфікою поведінки кулі.

Водночас відзначимо, що під час міських боїв в Фалуджі (Ірак) американським морським піхотинцям часто вдавалися постріли в голову на відстанях до 300 м з гвинтівок М16А4 з прицілами ACOG (збільшення 4х). Але стрільці американської морської піхоти на тренуваннях вистрілюють до 1000 патронів на місяць.

Неефективність штурмових гвинтівок на великих відстанях підтвердилась в Афганістані. Виявилось, що американські піші патрулі не можуть протидіяти вогнем зі зброї калібру 5,56х45 обстрілам талібів з великої відстані (до 900 метрів) зі зброї калібру 7,62х54R (СВД і ПКМ). Проблема була вирішена поверненням до зброї калібру 7,62х51.

Для прицільної стрільби на відстань від 300 м перевагу слід віддавати зброї ручного перезаряджання. Крім того, бажано, щоб розсіювання зброї було не більше 1,5 КХ. Також, з урахуванням того, що вогонь на таких відстанях набагато ефективніше вести із застосуванням оптичного приціла, конструкція зброї має дозволяти просте його встановлення за допомогою доступних кілець, тобто на зброї має бути або вже встановлена база під кільця, або передбачене місце для неї. Найбільш поширені бази для встановлення оптичних прицілів - Weawer та Picatinny. База і кільця мають бути тільки сталевими.

Mossberg ATR

Совєтська зброя ручного перезаряджання - гвинтівка Мосіна-Нагана, малопридатна для ведення вогню на велику відстань через складність встановлення інших прицілів, крім штатного ПО 3,5. Також слід зважати на те, що, як правило, дула цих древніх гвинтівок дуже зношені через тривале використання.

Так звану "Снайперську вінтовку Драгунова"(СВД) насправді слід було б назвати "Самозарядною вінтовкою Драгунова", оскільки типове для неї розсіювання у 2 КХ на 100 метрах не дає підстав вважати її зброєю снайперського ґатунку. Для порівняння, американська фірма Federal випускає мисливські патрони 12 калібру з кулями, які забезпечують розсіювання 4 дюйма на 200 ярдах, тобто ті самі 2 КХ.

Отже, якщо не розкидатися грошима, вибір насправді не дуже складний: для стрільби до 300 метрів АК калібру 7,62х39 або Norinco CQ Type A, за 300 метрів - мисливська гвинтівка якоїсь американської фірми.